ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/1750/26 пров. № А/857/42575/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 380/1750/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (суддя Морська Г.М.; час і місце ухвалення рішення - 29 червня 2026 року, м. Львів),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.10.2025 №134150011776 про відмову в проведенні перерахунку пенсії; - зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.10.2025 №134150011776. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.
ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №380/1750/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що не погоджується з рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відділом перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області прийнято правомірне рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії в частині призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю необхідного стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» посада методист не відноситься, тому врахувати період роботи позивача з 02.10.2014 по 30.09.2025 на посаді методиста до стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, неможливо.
Крім того, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, перерахунок, виплату пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI.
Позивачка не подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Суд першої інстанції установив, що 14.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI.
За принципом екстериторіальності заява розглянута ГУ ПФУ в Харківській області.
Рішенням від 31.10.2025 №134150011776 відмовлено в проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії в частині призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю необхідного стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відмова мотивована тим, що за матеріалами електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 встановлено, що її страховий стаж складає 42 роки 8 місяці 23 дні, стаж в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років складає 19 років 1 місяць 2 дні на дату досягнення пенсійного віку. До стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років гр. ОСОБА_1 не враховано період з 02.10.2014 по 30.09.2025 на посаді методиста (працювала на посаді викладача за сумісництвом) в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Червоненському вищому професійному училищі», оскільки посада методиста не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами).
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.1995 по 18.08.2025 майстром виробничого навчання, старшим майстром виробничого навчання, викладачем та методистом у професійно-технічному навчальному закладі (Червоненському СПТУ - 75, Вищому професійному училищі №75, Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Галицький професійний агротехнічний коледж»), які сукупно становлять більше 30 років, підтверджені належними доказами, що є достатнім для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працювала в установі державної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XII), і має страховий стаж більше 30 років на таких посадах, а також позивачка попередньо не отримувала будь-яку пенсію, тому позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення відповідача та зобов`язання виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Пунктом 2 згаданого Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Зміст Розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік №909) в частині «Найменування закладів і установ» містить зазначення «Вищі навчальні заклади I-II рівнів, професійно-технічні навчальні заклади», а в частині «найменування посад» - «директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи».
Суд першої інстанції установив, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (дата заповнення 11.07.1984):
із 05.03.1987 прийнята на посаду секретаря училища на час декретної відпустки в Червоненське СПТУ - 75 (наказ 67 від 05.03.1987);
із 16.05.1991 переведена на посаду лаборанта (наказ №34 від 16.05.1991);
із 01.09.1995 переведена на посаду майстра виробничого навчання по підготовці бухгалтерів (наказ №99 від 01.09.1995);
із 12.08.1997 переведена майстром виробничого навчання у новостворене ПТУ 75 (наказ №74 від 12.08.1997);
із 16.11.1997 переведена тимчасово на посаду старшого майстра у Вище професійне училище №75 (наказ №14 від 14.11.1997);
із 13.08.2001 переведена на посаду майстра виробничого навчання по підготовці бухгалтерів (наказ №102 від 07.08.2001);
із 01.09.2002 переведена на посаду викладача спец. предметів по підготовці «бухгалтерів» по контракту (наказ №100 від 01.09.2002);
із 13.10.2008 переведена на посаду майстра виробничого навчання груп з підготовки обліковців (наказ №65 від 13.10.2008);
із 02.10.2014 переведена на посаду методиста (наказ № 86к від 02.10.2014)
Як видно із спірного рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову в проведенні перерахунку №134150011776 від 31.10.2025, пенсійним органом не враховано ОСОБА_1 період з 02.10.2014 по 30.09.2025 на посаді методиста.
Статтею 28 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (чинний до 12.09.2025) встановлено, що робочий час викладача, педагога професійного навчання, майстра виробничого навчання, інструктора виробничого навчання, асистента майстра виробничого навчання, асистента викладача закладу професійної (професійно-технічної) освіти визначається згідно з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи серед здобувачів освіти. Граничні обсяги навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи у закладах професійної (професійно-технічної) освіти визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
Згідно з пунктом 63 розділу VI Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 травня 1993 року за N 56 (далі - Інструкція), оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок. Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі. Навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається один раз на рік до початку навчального року.
Згідно з пунктом 78 Інструкції середня місячна заробітна плата викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається шляхом множення годинної ставки викладача на встановлений йому обсяг річного навантаження і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячної ставки заробітної плати на середньомісячну норму навчального навантаження (72 години).
За приписами статті 25 Закону України «Про професійну освіту» від 21.08.2025 №4574-ІХ робочий час педагогічного працівника закладу професійної освіти включає час на виконання ним навчальної, методичної, виховної, організаційної роботи та здійснення інших видів педагогічної діяльності, передбачених трудовим договором (контрактом). Навчальне навантаження на одну ставку викладача закладу професійної освіти становить 720 годин на навчальний рік.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Галицький професійний агротехнічний коледж» №267 від 24.10.2025 про кількість прочитаних годин за 2013- 2025 навчальні роки щодо ОСОБА_1 : за 2013-2014 навчальний рік - 346 прочитаних годин, за 2014-2015 навчальний рік - 204 прочитані години, за 2015-2016 навчальний рік - 358 прочитаних годин, за 2016-2017 навчальний рік - 210 прочитаних годин, за 2017- 2018 навчальний рік - 354 прочитані години, за 2018-2019 навчальний рік - 405 прочитаних годин, за 2019-2020 навчальний рік - 531 прочитана година, за 2020-2021 навчальний рік - 595 прочитаних годин, за 2021-2022 навчальний рік - 425 прочитаних годин, за 2022-2023 навчальний рік - 373 прочитані години, за 2023-2024 навчальний рік - 451 прочитана година, за 2024-2025 навчальний рік - 508 прочитаних годин.
Згідно із пунктом 4 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, до посад педагогічних працівників віднесено посаду методиста.
У постановах від 02.04.2019 у справі №352/1740/16-а, від 29.11.2019 у справі №414/53/17, від 21.05.2020 у справі №338/263/17 Верховний Суд дійшов висновків, що згідно із пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково- педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту", працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах. За наведеного правового регулювання, зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17, констатувавши наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, вказала на обов`язок органів державної влади застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Колегія суддів дійшла висновку, що в цьому випадку існує множинне та неоднозначне тлумачення норм чинного законодавства, а тому зазначені норми необхідно трактувати найбільш сприятливим для особи способом. Тому застосовуючи підхід, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17, необхідно погодитись із висновком суду першої інстанції, що стаж роботи методистом має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв попри те, що зазначена посада прямо не була передбачена затвердженим Переліком № 909.
З урахуванням установлених обставин та наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.1995 по 18.08.2025 майстром виробничого навчання, старшим майстром виробничого навчання, викладачем та методистом у професійно-технічному навчальному закладі (Червоненському СПТУ - 75, Вищому професійному училищі №75, Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Галицький професійний агротехнічний коледж»), які сукупно становлять більше 30 років, підтверджені належними доказами, що є достатнім для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, у зв`язку із чим оскаржуване рішення №134150011776 від 31.10.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працювала в установі державної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, і має страховий стаж більше 30 років на таких посадах, тому позовні вимоги щодо зобов`язання нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення підлягають задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивачки.
Стосовно доводів скаржника про те, що зобов`язання судом відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу становить втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає таке.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 420/17953/24).
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції встановив протиправність оскаржуваного рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії в частині призначення одноразової грошової допомоги, то, відповідно, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу, на думку суду апеляційної інстанції, не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).
На переконання суду апеляційної інстанції, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку у повній мірі. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 380/1750/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддя В. М. Валюх
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор