Судові рішення

Постанова № 141482260 у справі № 460/1533/26 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 460/1533/26 (категорія «Громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд, суддя Бруновська Надія Володимирівна.

Справа№ 460/1533/26
СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
СуддяБруновська Надія Володимирівна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяГромадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141482260

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Дуляницька С.М.

12 листопада 2026 року м. Львів Справа № 460/1533/26 пров. № А/857/44889/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 460/1533/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

29.01.2026р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила суд:

-визнати протиправним і скасувати рішення № 172050008096 від 15.01.2026р. щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку

-зобов`язати призначити з 07 січня 2026 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 172050008096 від 15.01.2026р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку.

Водночас, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

07.01.2026р. позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі- Закон №796).

15.01.2026р. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності прийняв рішення № 172050008096 про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796, в зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993р. не менше 3 років.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що на день звернення із заявою про призначення пенсії пенсійний вік ОСОБА_1 становить 55 років.

Страховий стаж позивача становить 38 років 01 місяць 28 днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатами розгляду заяви від 07.01.2026р. встановив, що: до страхового стажу зараховано всі періоди.

Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки №669 від 29.12.2025р. станом на 01.01.1993р. становить 01 рік 04 місяці 06 днів, загальний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 04 місяці 06 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років. Не зараховано періоди проживання до зони гарантованого добровільного відселення, згідно Витягу з реєстру територіальних громад від 29.12.2025р., оскільки м.Вараш відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. В зазначеному Порядку № 22-1 не вказано рішення суду, як документ, що подається для вирішення питання призначення пенсії із застосуванням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.08.2025р. у справі № 556/1213/25 встановлено факт проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення, проте не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку. Заявник матиме право на пенсійну виплату з 26.05.2030р.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2026р. № 172050008096 відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993р. не менше 3 років.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.46 Конституції України видно, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004р.

ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991р. (далі - Закон №796-XII).

ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», видно, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII).

Отже, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986р. - 01.01.1993р.) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ)

ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII).

В ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видно, що довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Тобто, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018р. у справі №344/9789/17, від 28.03.2018р. у справі №333/2072/17, від 08.05.2018р. у справі №708/1022/17, від 31.10.2019р. у справі №212/12245/13-а та в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018р. у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019р. у справі № 152/651/17, від 25.11.2019р. у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 р.у справі № 212/5780/16-а.

Таким чином, видача уповноваженим органом держави посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993р. у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у ОСОБА_1 наявне посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , видане Рівненською облдержадміністрацією, яке не скасоване в судовому порядку чи визнане недійсним.

Як наслідок, позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, в тому числі і право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Довідкою Полицької сільської ради № 669 від 29.12.2025р. підтверджено, що ОСОБА_1 проживала в с.Полиці, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 01.01.1986р. - вересень 1987 року. Позивач зареєстрована в АДРЕСА_1 з 14.02.2025р. по даний час.

Тобто, термін проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС по 01.01.1993р. згідно довідки органу місцевого самоврядування дійсно становить 1 рік 4 місяці 6 днів (з 26.04.1986р. - 31.08.1987р.).

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25.08.2025р. в справі № 556/1213/25, яке набрало законної сили 25.09.2025р., встановлено факт постійного проживання позивача без реєстрації в селі Полиці Вараського (раніше-Володимирецького) району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення в період 12, 13, 26, 27 вересня 1987 року, 10, 11, 24, 25 жовтня 1987 року, 7, 8, 21, 22 листопада 1987 року, 5, 6, 19, 20 грудня 1987 року, з 01 січня 1988 року по 19 січня 1988 року; 30, 31 січня 1988 року, 13, 14, 27, 28 лютого 1988 року, 5, 6, 7, 8, 19, 20 березня 1988 року; 9, 10, 23, 24 квітня 1988 року, з 30 квітня 1988 року по 2 травня 1988 року, 7, 8, 9, 21, 22 травня 1988 року, 4, 5 18, 19 червня 1988 року, з 02 липня 1988 року по 30 серпня 1988 року, 10, 11, 24, 25 вересня 1988 року, 8, 9 22, 23 жовтня 1988 року, 5, 6, 7, 8, 19, 20 листопада 1988 року, 3, 4, 17, 18, 31 грудня 1988 року, 01 січня 1989 року, 7, 8 січня 1989 року, 21, 22 січня 1989 року, з 27 січня 1989 року по 12 лютого 1989 року, 25, 26 лютого 1989 року, 11, 12, 25, 26 березня 1989 року, 8, 9, 22, 23 квітня 1989 року, з 29 квітня 1989 року по 02 травня 1989 року, 13, 14, 27, 28 травня 1989 року, 10, 11 червня 1989 року, з 28 червня 1989 року по 31 серпня 1989 року, 9, 10, 23, 24 вересня 1989 року, 7, 8, 21, 22 жовтня 1989 року, з 04 листопада 1989 року по 8 листопада 1989 року, 18, 19 листопада 1989 року, з 30 грудня 1989 року по 01 січня 1990 року, 6, 7, 13, 14 січня 1990 року, з 23 січня 1990 року по 05 лютого 1990 року, 17, 18 лютого 1990 року, 3, 4, 17, 18, 31 березня 1990 року, 1, 14, 15, 28, 29, 30 квітня 1990 року, 01, 02 травня 1990 року, 12, 13, 26, 27 травня 1990 року, з 31 травня 1990 року по 30 червня 1990 року, з 1 вересня 1990 року по 16 вересня 1990 року, 29, 30 вересня 1990 року, 13, 14, 27, 28 жовтня 1990 року, з 7 листопада 1990 року по 11 листопада 1990 року, 24, 25 листопада 1990 року, 8, 9, 22, 23 грудня 1990 року, з 29 грудня 1990 року по 01 січня 1991 року, 5, 6, 7 січня 1991 року, з 16 січня 1991 року по 29 січня 1991 року, 9, 10, 23, 24 лютого 1991 року, 8, 9, 10, 23, 24 березня 1991 року, 06, 07, 08, 20, 21 квітня 1991 року, з 01 травня 1991 року по 05 травня 1991 року, з 09 травня 1991 року по 12 травня 1991 року, 25, 26 травня 1991 року, 8, 9, 22, 23 червня 1991 року з 01 липня 1991 року по 31 серпня 1991 року, 14, 15, 28, 29 вересня 1991 року, 12, 13, 26, 27 жовтня 1991 року, з 07 листопада 1991 року по 10 листопада 1991 року, 23, 24, 30 листопада 1991 року, 1, 14, 15 грудня 1991 року, з 01 січня 1992 року по 19 січня 1992 року, 1, 2, 15, 16, 29 лютого 1992 року, 1, 7, 8, 21, 22 березня 1992 року, 4, 5, 18, 19, 25, 26, 27 квітня 1992 року, 1, 2, 3, 9, 10 травня 1992 року, з 13 травня 1992 року по 31 травня 1992 року, з 2 червня 1992 року по 7 червня 1992 року, з 9 червня 1992 року по 14 червня 1992 року з 20 червня 1992 року по 31 серпня 1993 року включно.

Отже, рішенням суду встановлено факт проживання позивача в селі Полиці в період зимових та літніх канікул, а також у визначені вихідні та святкові дні, переважно двічі на місяць так як згідно з довідкою навчального закладу навчальний тиждень був п`ятиденним, в період навчання у вузі, а також після закінчення вузу та влаштування на роботу у місті Вараш перший навчальний рік роботи позивач доїжджала, оскільки відстань від м.Вараша до Полиць є незначною (відстань 21 км, тривалість маршруту 30 хв.).

Встановлений рішенням суду період постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом з вересня 1987 по 31.12.1992 р. складає 2 роки 1 місяць 3 дні.

Таким чином, загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. згідно довідки органу місцевого самоврядування та рішення суду становить 3 роки 5 місяці 9 днів (1 рік 4 місяці 6 днів згідно довідки органу місцевого самоврядування + 2 роки 1 місяць 3 дні згідно рішення суду).

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.

Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

З огляду на викладене, та з урахуванням усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. становить більше 3 років.

Одночасно суд апеляційної інстанції також вказує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсійний орган при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії визначив страховий стаж, який становить 38 років 01 місяць 28 днів, що сторонами не заперечується.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку (3 роки) та станом на 01.01.1993р. позивач прожила в зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років.

п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи вищевикладені обставини та наявні у матеріалах справи письмові докази колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позов належить задовольнити частково, шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 172050008096 від 15.01.2026р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку та як наслідок зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 460/1533/26- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
07.09.2026 Ухвала № 139531815 Восьмий апеляційний адміністративний суд
18.08.2026 Ухвала № 139063428 Восьмий апеляційний адміністративний суд
09.07.2026 Рішення № 138082914 Рівненський окружний адміністративний суд
02.02.2026 Ухвала № 133731431 без тексту Рівненський окружний адміністративний суд