Судові рішення

Постанова № 141482385 у справі № 320/20310/24 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 320/20310/24 (категорія «За участю органів доходів і зборів»). Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, суддя Яковенко М.М.

Справа№ 320/20310/24
СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
СуддяЯковенко М.М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗа участю органів доходів і зборів
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141482385

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 320/20310/24

адміністративне провадження № К/990/17265/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/20310/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларсен ЛТД» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя 1-ї інстанції І. М. Скрипка) від 08 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І.В. Штульман, М.М. Заїка, Ю.К. Черпак) від 26 березня 2025 року

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларсен ЛТД» (далі - Товариство, ТОВ «Ларсен ЛТД», позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - податковий орган, контролюючий орган, відповідач), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 65/33000703 від 17 січня 2024 року, яким до Товариства за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 зазначеного Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 481 438,18 гривень;

- № 64/33000703 від 17 січня 2024 року, яким до Товариства за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 020,00 гривень.

2. В обґрунтування адміністративного позову Товариство зазначало, що належними первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік пального, є накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. На думку позивача, висновок про порушення порядку обліку пального може бути зроблений виключно за умови встановлення факту реалізації необлікованого товару без проведення відповідних розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій. Позивач наголошував, що журнали обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу, а також змінні звіти за формами № 17-НП та № 14-ГС не є первинними документами бухгалтерського обліку, а лише підтверджують факт приймання на автозаправних станціях нафтопродуктів і скрапленого газу, доставлених автомобільним транспортом. Водночас підставою для оприбуткування пального у складському та бухгалтерському обліку Товариства є видаткові та товарно-транспортні накладні. Крім того, Товариство звертало увагу на те, що під час фактичної перевірки контролюючим органом не встановлено надлишків пального порівняно з даними обліку реєстраторів розрахункових операцій, які могли б свідчити про наявність необлікованого товару.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року, адміністративний позов задоволено повністю.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 23 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 320/20310/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І.В., Шишов О. О.

6. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

9. 10 листопада 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1495 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 20 лютого 2026 року № 11 "Про визначення Персонального складу судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" та введенням до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян судді Дашутіна І. В., який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І.А., Шишов О. О.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларсен ЛТД» зареєстроване як юридична особа 05 грудня 2018 року, перебуває на податковому обліку в Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків та здійснює господарську діяльність, основним видом якої є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

12. У період з 13 по 20 грудня 2023 року на підставі наказу від 11 грудня 2023 року № 5840-п та направлень від 11 грудня 2023 року № 22972/26-15-07-07-01 і № 22965/26-15-07-07-01 контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства - автозаправної станції з магазином, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 2В. Предметом перевірки було дотримання вимог законодавства щодо порядку здійснення розрахункових операцій, наявності відповідних ліцензій та свідоцтв, обігу підакцизних товарів, оформлення трудових відносин із працівниками, а також дотримання встановлених державою фіксованих і граничних цін та рівнів торговельних надбавок.

13. Під час проведення перевірки контролюючим органом направлено Товариству запит про надання документів, а саме: аналізу рахунків 301, 372; реєстраційного посвідчення РРО; довідки про опломбування РРО; книг обліку розрахункових операцій; наявних ліцензій та попередніх ліцензій; наказів про встановлення лімітів залишку готівки в касі та розрахунку ліміту каси; касової книги підприємства, прибуткових та видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей; авансових звітів; виписок обігу з POS-терміналу; виписок банку по розрахунковому рахунку; трудових договорів; табеля використаного робочого часу або графіків змінності; колективного договору; правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; графіку відпусток; наказів про відпустки; наказів про призначення та виконання обов`язків директора, головного бухгалтера, касира; документів на приміщення, договорів оренди, документів на право власності; копій паспортів, ідентифікаційного коду, наказу на призначення директора.

14. Акт з приводу неподання товариством якихось з перерахованих документів відсутній.

15. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 20 грудня 2023 року № 84636/26/15/07/42671567, у якому зафіксовано порушення Товариством пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

16. В акті перевірки зазначено, що під час її проведення встановлено факт наявності у продажу пального та скрапленого газу, не облікованих у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, на загальну суму 2 481 438,18 гривень. Контролюючий орган указав, що на момент початку перевірки Товариством не надано посадовим особам податкового органу журнал обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою № 17-НП, журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за формою № 2-ГС, змінні звіти оператора автозаправної станції за формами № 17-НП та № 14-ГС, ведення яких на автозаправних станціях (автогазозаправних пунктах) є обов`язковим.

17. Водночас в акті перевірки зазначено, що за результатами вимірювання фактичних залишків нафтопродуктів та скрапленого газу на момент проведення перевірки встановлено наявність: бензину А-92 - 4 899 літрів на суму 235 054,02 гривень; бензину А-95 - 10 033 літрів на суму 491 416,34 гривень; бензину А-95 EVRO - 7 739 літрів на суму 386 795,22 гривень; бензину А-95 спиртового - 11 723 літрів на суму 503 854,54 гривень; дизельного пального - 8 405 літрів на суму 243 397,44 гривень; скрапленого газу - 6 288 літрів на суму 200 838,72 гривень. Загальну вартість зазначених залишків пального контролюючий орган визначив у розмірі 2 481 438,18 гривень.

18. У письмових поясненнях начальник автозаправної станції Кононова Христина Олександрівна зазначила, що на момент проведення перевірки змінні звіти та журнал обліку нафтопродуктів перебували в офісі Товариства.

19. Під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу також складено таблицю, яка містить дані про рух нафтопродуктів на автозаправній станції.

20. Крім того, на початку перевірки посадовими особами контролюючого органу за участю представника Товариства здійснено зняття фактичних залишків пального на автозаправній станції, про що зазначено в акті перевірки. З цією метою роздруковано Х-звіт, який містить інформацію про кількість оприбуткованого товару згідно з даними обліку реєстратора розрахункових операцій на автозаправній станції.

21. Представник Товариства в акті перевірки зазначив про незгоду з його висновками та повідомив про намір подати відповідні заперечення.

22. Товариство подало заперечення на акт фактичної перевірки від 20 грудня 2023 року, до яких долучило видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також журнали обліку надходження нафтопродуктів та скрапленого вуглеводневого газу.

23. За результатами розгляду заперечень Головне управління ДПС у м. Києві рішенням від 10 січня 2024 року «Про розгляд заперечення» залишило висновки акта перевірки без змін, а заперечення Товариства - без задоволення. У зазначеному рішенні контролюючий орган повторно вказав, що на початку та під час проведення перевірки Товариством не надано журнал обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою № 17-НП, журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за формою № 2-ГС, а також змінні звіти оператора автозаправної станції за формами № 17-НП та № 14-ГС.

24. На підставі висновків акта перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 17 січня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 65/33000703, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 481 438,18 гривень у зв`язку з установленим контролюючим органом фактом реалізації пального, не облікованого у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання;

- № 64/33000703, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 гривень за порушення пункту 85.2 статті 85 цього Кодексу у зв`язку з незабезпеченням зберігання первинних документів.

25. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка рішенням від 17 квітня 2024 року залишила скаргу без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

26. Вважаючи прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що контролюючим органом не доведено факту зберігання та реалізації Товариством пального, не облікованого у встановленому законодавством порядку, а також порушення позивачем обов`язку щодо надання документів під час проведення фактичної перевірки.

28. Суди зазначили, що відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують їх здійснення. Водночас ведення обліку нафтопродуктів і скрапленого вуглеводневого газу на автозаправних станціях здійснюється з урахуванням вимог спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють порядок їх приймання, зберігання, відпуску та обліку.

29. При цьому суди визнали, що ведення журналів обліку надходження нафтопродуктів, журналів оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу та відповідних змінних звітів є обов`язковим для суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального. Однак такі документи не є первинними документами бухгалтерського обліку, а їх ненадання на момент проведення перевірки саме по собі не підтверджує факт реалізації або зберігання необлікованого товару.

30. Дослідивши надані Товариством видаткові накладні, акти приймання-передачі та товарно-транспортні накладні, суди дійшли висновку, що зазначені документи підтверджують ведення позивачем обліку нафтопродуктів на автозаправній станції. Водночас контролюючим органом не встановлено недостовірності відомостей, відображених у цих документах, та не наведено обґрунтованих заперечень щодо їх змісту.

31. Суди також урахували, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено вимірювання фактичних залишків пального та роздруковано Х-звіт реєстратора розрахункових операцій, однак не встановлено надлишків або нестачі пального порівняно з даними його обліку. При цьому акт перевірки не містить належного обґрунтування того, на підставі яких саме даних контролюючий орган дійшов висновку про наявність необлікованого пального на загальну суму 2 481 438,18 гривень.

32. Крім того, суди звернули увагу, що Товариство разом із запереченнями на акт перевірки надало видаткові та товарно-транспортні накладні, а також журнали обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу. Проте контролюючий орган, залишаючи заперечення без задоволення, не надав належної оцінки цим документам та не спростував відображених у них відомостей щодо обліку пального.

33. Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що сам факт ненадання під час перевірки окремих журналів обліку та змінних звітів за наявності первинних документів, які підтверджують походження й облік пального, не є достатньою підставою для висновку про порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону.

34. Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2024 року № 64/33000703 суди зазначили, що контролюючим органом не доведено порушення Товариством пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Зокрема, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що вручений представнику позивача запит про надання документів не містив вимоги щодо надання журналів обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу та відповідних змінних звітів. Крім того, посадовими особами контролюючого органу не складено передбаченого пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України акта, який засвідчував би факт відмови платника податків від надання документів із зазначенням їх переліку.

35. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність належних і допустимих доказів порушення Товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим визнали протиправними та скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

36. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

37. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 440/728/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

38. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначає, що вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, які здійснюють закупівлю, транспортування, зберігання або реалізацію нафти і нафтопродуктів. Зокрема, відповідно до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції оператор автозаправної станції зобов`язаний на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання здійснювати записи про надходження пального в журналі за формою № 13-НП із подальшим відображенням відповідних даних у змінному звіті за формою № 17-НП.

39. Скаржник наголошує, що на початку та протягом проведення фактичної перевірки Товариство не надало журналів обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого вуглеводневого газу, а також відповідних змінних звітів, ведення яких є обов`язковим. На переконання контролюючого органу, зазначені документи повинні перебувати безпосередньо на автозаправній станції та заповнюватися під час здійснення операцій із приймання і відпуску пального, а не зберігатися в офісі підприємства.

40. На підтвердження цих доводів скаржник посилається на вручений начальнику автозаправної станції запит про надання документів від 13 грудня 2023 року зі строком виконання до 10 години 00 хвилин 15 грудня 2023 року, акт фактичної перевірки та письмові пояснення начальника автозаправної станції, у яких зазначено, що відповідні журнали й змінні звіти на момент перевірки перебували в офісі Товариства та були відсутні на автозаправній станції.

41. Крім того, контролюючий орган стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки поданим позивачем журналам обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що записи в цих журналах, на його думку, здійснені однією особою, а підписи трьох операторів автозаправної станції - Маринчука, Столярського та Хмельцової - є однаковими. На переконання скаржника, зазначене свідчить про можливе заповнення журналів після проведення фактичної перевірки та їх подальше подання до суду.

42. Щодо застосування штрафних санкцій за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України скаржник зазначає, що обов`язок платника податків надати посадовим особам контролюючого органу всі документи, які належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після її початку та не залежить від оформлення додаткових письмових запитів чи вимог. На підтвердження цієї позиції контролюючий орган посилається на постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 240/4947/18, від 07 липня 2021 року у справі № 815/3618/16, від 06 липня 2021 року у справі № 822/554/17, від 16 червня 2021 року у справі № 1.380.2019.006008, від 15 червня 2021 року у справі № 812/946/15, від 23 квітня 2021 року у справі № 460/742/19 та від 05 березня 2021 року у справі № 825/23914/15, відповідно до яких ненадання документів під час перевірки прирівнюється до їх відсутності у платника податків.

43. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, скаржник стверджує, що не будь-яке порушення процедури проведення перевірки є підставою для скасування прийнятого за її результатами рішення контролюючого органу, а лише таке, що вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність висновків перевірки. У зв`язку із цим контролюючий орган вважає, що нескладення окремого акта про відмову в наданні документів не може бути самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки факт ненадання документів, на його думку, підтверджується іншими матеріалами перевірки.

44. Також скаржник наполягає на правомірності призначення та проведення фактичної перевірки, зазначаючи, що її проведено на підставі відповідного наказу та направлень із дотриманням вимог Податкового кодексу України, а позивач не скористався правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам і доказам, неповно з`ясували обставини справи та порушили вимоги статей 9, 73, 76, 77, 90 і 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного й всебічного дослідження доказів та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

45. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із такого.

46. Спір у цій справі виник щодо правомірності застосування до Товариства фінансової санкції за порушення вимог законодавства щодо обліку товарних запасів та надання документів, які підтверджують такий облік, а також штрафу за порушення вимог податкового законодавства щодо надання документів під час проведення перевірки.

47. За позицією контролюючого органу, Товариство порушило встановлений законодавством порядок обліку пального, оскільки на початок та протягом проведення фактичної перевірки не надало журналів обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого вуглеводневого газу, а також відповідних змінних звітів, ведення яких передбачено спеціальними нормативно-правовими актами. Скаржник наполягає, що такі документи повинні перебувати безпосередньо на автозаправній станції та заповнюватися під час здійснення відповідних господарських операцій.

48. Водночас суди попередніх інстанцій виходили з того, що сам факт ненадання під час перевірки окремих журналів обліку та змінних звітів за наявності первинних документів, які підтверджують походження, надходження та облік пального, не є достатнім доказом його необлікованості. При цьому суди врахували, що Товариство надало відповідні документи разом із запереченнями на акт перевірки до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

49. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

50. Відповідно до пункту 12 статті 3 зазначеного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

51. Статтею 20 цього Закону встановлено, що до суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

52. Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР, вбачається два самостійних склади правопорушення, за які як у їх взаємній сукупності, або у кожному конкретному випадку може бути визнано, як порушення та застосована штрафна санкція.

53. До першого складу, можна віднести порушення пов`язаного із здійсненням суб`єктом господарювання реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, тобто взагалі,

та/або

до другого - не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

54. Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

55. Аналогічні висновки щодо тлумачення змісту вказаних норм Закону приведені у постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 16 травня 2024 року у справі № 280/176/23, від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22, від 30 липня 2025 року у справі № 380/6314/24, від 30 вересня 2025 року у справі № 520/22949/24, від 14 квітня 2026 року у справі № 160/13547/25.

56. В контексті цього колегія суддів зазначає, що словосполучення «під час перевірки» вказує на те, що відповідальність за ненадання документів відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР настає тоді, коли господарюючий суб`єкт їх не надасть протягом усього часу проведення перевірки, починаючи від її початку та до її закінчення. В цій нормі відсутнє посилання на те, що відповідальність настає за не надання «на початок» проведення перевірки документів….» як то зазначено у пункті 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

57. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

58. За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

59. Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

60. Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

61. Згідно із частиною третьою статті 9 зазначеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

62. Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних із прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, установлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

63. Вимоги зазначеної Інструкції є обов`язковими для суб`єктів господарювання, які здійснюють закупівлю, транспортування, зберігання або реалізацію нафти і нафтопродуктів на території України.

64. Відповідно до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор автозаправної станції має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами шляхом внесення відповідних записів до журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту автозаправної станції за формою № 17-НП.

65. Порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку скрапленого вуглеводневого газу визначено Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332.

66. Зазначеною Інструкцією передбачено ведення документів оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, зокрема журналу за формою № 2-ГС та змінного звіту за формою № 14-ГС, які використовуються для відображення відповідних операцій із надходження, зберігання та відпуску газу.

67. Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів і скрапленого вуглеводневого газу, зобов`язані дотримуватися встановленого спеціальними нормативно-правовими актами порядку їх приймання, зберігання, відпуску та обліку. Водночас обов`язковість ведення відповідних документів оперативного обліку не виключає необхідності дослідження первинних документів та бухгалтерських регістрів для встановлення факту реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку.

68. У постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 640/11279/22 Верховний Суд, аналізуючи положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, виходив із необхідності оцінки сукупності документів, які відображають надходження та реалізацію нафтопродуктів на автозаправній станції, зокрема товарно-транспортних накладних, актів приймання, журналів обліку надходження нафтопродуктів, змінних звітів та даних реєстраторів розрахункових операцій.

69. Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу на необхідність зіставлення даних обліку, відомостей про надходження та реалізацію пального з результатами фактичного вимірювання його залишків. При цьому відсутність окремих записів у журналі обліку надходження нафтопродуктів за наявності інших документів, які підтверджують їх належне оприбуткування та облік, сама по собі не є достатньою підставою для висновку про реалізацію необлікованого пального.

70. У постанові від 29 вересня 2025 року у справі № 380/12025/24 Верховний Суд зазначив, що для встановлення факту необлікування товарів у встановленому порядку необхідно дослідити відповідні регістри бухгалтерського обліку та первинні документи, на підставі яких ведеться такий облік, зокрема накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, що підтверджують надходження, рух і походження товарів.

71. Водночас у зазначеній постанові Верховний Суд наголосив на самостійності передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підстав відповідальності, пов`язаних із реалізацією необлікованих товарів та ненаданням під час перевірки документів, які підтверджують їх облік. Оцінюючи доводи контролюючого органу про ненадання документів, Суд урахував установлені судами обставини їх подання платником податків та належність документального підтвердження відповідного порушення.

72. Подібний підхід щодо необхідності комплексної оцінки документів обліку пального застосовано Верховним Судом у постанові у справі № 380/20371/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг», у якій Суд визнав помилковим висновок про порушення порядку обліку пального, зроблений на підставі відсутності окремих записів у журналі за формою № 13-НП, за наявності інших документів, які підтверджували облік відповідного пального, та відсутності встановлених розбіжностей між фактичними й обліковими залишками.

73. Разом із тим Верховний Суд ураховує, що у справі № 380/20371/23 спір стосувався відсутності окремих записів у журналі обліку надходження нафтопродуктів, тоді як у справі, що переглядається, контролюючий орган посилається насамперед на ненадання відповідних журналів та змінних звітів під час фактичної перевірки. Зазначена відмінність зумовлює необхідність окремої оцінки обставин ненадання документів як самостійної підстави відповідальності.

74. Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, Верховний Суд ураховує, що суди попередніх інстанцій дослідили надані Товариством видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі та інші документи, які підтверджують походження і надходження пального на автозаправну станцію.

75. Суди також установили, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено вимірювання фактичних залишків пального та сформовано Х-звіт реєстратора розрахункових операцій, однак не встановлено надлишків або нестачі пального, які б свідчили про невідповідність фактичних залишків даним його обліку.

76. Водночас акт перевірки не містить належного обґрунтування того, яким чином контролюючий орган установив факт необлікованості пального на загальну суму 2 481 438,18 гривень, зокрема без зіставлення відомостей первинних документів, облікових даних і результатів фактичних вимірювань залишків пального.

77. Окремого значення набуває встановлена судами обставина, що Товариство разом із запереченнями на акт перевірки надало документи, які підтверджують надходження та облік пального, зокрема журнали обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу, до прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

78. Абзацом другим пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

79. Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подати заперечення до акта перевірки, додаткові документи та пояснення у встановленому цим пунктом порядку. Такі документи та пояснення підлягають розгляду контролюючим органом у складі матеріалів перевірки.

80. Відповідно до абзацу першого підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

81. Зміст наведених положень свідчить, що документи, подані платником податків разом із запереченнями на акт перевірки у встановленому порядку до прийняття рішення за її результатами, підлягають розгляду контролюючим органом. При цьому пункт 86.7 статті 86 Податкового кодексу України встановлює загальний порядок розгляду таких документів, тоді як положення абзацу другого пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу стосуються документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.

82. Водночас наведені положення Податкового кодексу України не означають, що подання документів після завершення перевірки автоматично усуває порушення самостійного обов`язку щодо надання документів на початок перевірки, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Наявність такого порушення підлягає окремому встановленню та оцінці з урахуванням фактичних обставин справи.

83. Як установили суди попередніх інстанцій, Товариство разом із запереченнями на акт перевірки надало видаткові та товарно-транспортні накладні, а також журнали обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу. Однак контролюючий орган, залишаючи заперечення без задоволення, не надав належної оцінки цим документам та не спростував відображених у них відомостей щодо обліку пального.

84. За таких обставин подані Товариством документи мали бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про наявність факту реалізації необлікованого пального. Водночас оцінка цих документів не замінює необхідності окремо встановити, чи виконало Товариство передбачений законодавством обов`язок щодо надання документів на початок проведення фактичної перевірки.

85. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі № 440/728/20 не спростовує наведених висновків, оскільки обов`язковість вимог Інструкції № 281/171/578/155 не заперечується судами попередніх інстанцій. Водночас ця обставина сама по собі не підтверджує необлікованості всього пального, зазначеного в акті перевірки, за наявності первинних документів, які підтверджують його походження та облік.

86. Щодо доводів скаржника про можливе заповнення журналів обліку пального після проведення перевірки, з огляду на особливості їх оформлення, Верховний Суд зазначає, що такі твердження вперше наведені у касаційній скарзі та не були предметом розгляду й оцінки судами попередніх інстанцій.

87. Водночас перевірка зазначених тверджень потребувала б встановлення нових фактичних обставин, зокрема часу складення відповідних документів та достовірності відображених у них відомостей, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

88. За таких обставин наведені доводи не можуть бути підставою для переоцінки Верховним Судом доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, або для висновку про помилковість установлених ними фактичних обставин.

89. Ураховуючи встановлені судами обставини щодо наявності первинних документів, які підтверджують походження та облік пального, відсутності встановлених під час перевірки розбіжностей між фактичними й обліковими залишками та неналежного врахування контролюючим органом документів, поданих із запереченнями на акт перевірки, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту реалізації Товариством пального, не облікованого у встановленому законодавством порядку.

90. Водночас наведений висновок щодо недоведеності реалізації необлікованого пального не є достатнім для вирішення питання про правомірність застосування фінансової санкції за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки зазначена норма передбачає також відповідальність за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.

91. У постанові від 28 липня 2026 року у справі № 320/30796/24 Верховний Суд звернув увагу на необхідність самостійної оцінки кожної з передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підстав відповідальності. Зокрема, встановлення факту ведення обліку товарних запасів не усуває необхідності перевірити виконання суб`єктом господарювання обов`язку щодо надання документів, які підтверджують такий облік, під час проведення перевірки.

92. У цій постанові Верховний Суд також наголосив, що спірні правовідносини, пов`язані із застосуванням статті 20 зазначеного Закону та пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, охоплюють самостійні склади правопорушень, які мають різну нормативну основу, предмет доказування та юридично значущі обставини. Відтак правомірність застосування кожної фінансової санкції підлягає окремій перевірці.

93. Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

94. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавець не обмежив перелік документів, якими може підтверджуватися облік та походження товарних запасів, виключно документами оперативного обліку, ведення яких передбачено спеціальними нормативними актами. Зокрема, до таких документів можуть належати документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання, їх внутрішнє переміщення та інші документи, які містять відомості, необхідні для підтвердження обліку відповідних товарів.

95. Отже, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі та інші первинні документи можуть підтверджувати облік і походження товарних запасів за умови, що їх зміст дозволяє встановити зв`язок із товарами, які фактично перебували у місці продажу на момент проведення перевірки.

96. Водночас колегія суддів зазначає, що обов`язковість ведення журналів обліку надходження нафтопродуктів, скрапленого вуглеводневого газу та змінних звітів, передбачених спеціальними правилами приймання, зберігання, відпуску й обліку пального, не заперечується. Проте ненадання окремих документів оперативного обліку не може без оцінки інших фактично наданих документів автоматично ототожнюватися з ненаданням документів, які підтверджують облік усіх товарних запасів, що перебували у місці продажу.

97. При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 липня 2026 року у справі № 320/30796/24, обов`язок суб`єкта господарювання надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, виникає безпосередньо із закону і має бути виконаний на початок проведення фактичної перевірки незалежно від направлення контролюючим органом окремого письмового запиту.

98. Разом із тим наведений правовий висновок не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести фактичні обставини, покладені в основу рішення про застосування фінансової санкції, а суд - від обов`язку перевірити належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, якими підтверджується відповідне порушення.

99. У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу, що в разі визначення контролюючим органом конкретного порядку подання документів шляхом вручення письмового запиту зміст такого запиту, спосіб його виконання платником податків та подальші дії контролюючого органу щодо оцінки поданих документів набувають значення для вирішення спору.

100. Отже, під час перевірки правомірності застосування санкції за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» необхідно встановити, яку саме форму порушення контролюючий орган інкримінував суб`єкту господарювання, які документи підтверджували облік відповідних товарних запасів, чи були вони надані на початок проведення перевірки та якими доказами підтверджується невиконання встановленого законом обов`язку.

101. Застосовуючи наведений правовий підхід до обставин цієї справи, колегія суддів ураховує, що контролюючий орган пов`язував висновок про порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із ненаданням на початок фактичної перевірки журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою № 13-НП, журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за формою № 2-ГС та змінних звітів за формами № 17-НП і № 14-ГС.

102. Як установили суди попередніх інстанцій, начальник автозаправної станції у письмових поясненнях повідомила, що на момент проведення перевірки журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінні звіти перебували в офісі підприємства, а не безпосередньо на автозаправній станції.

103. Колегія суддів зазначає, що наведена обставина підтверджує відсутність відповідних документів оперативного обліку безпосередньо на автозаправній станції. Водночас вона не є достатньою для висновку про ненадання контролюючому органу інших документів, які могли підтверджувати облік і походження пального, що перебувало у місці продажу.

104. Суди попередніх інстанцій установили, що під час проведення фактичної перевірки контролюючий орган вручив письмовий запит про надання документів, який містив перелік документів, пов`язаних із проведенням розрахункових і касових операцій, наявністю ліцензій, оформленням трудових відносин та користуванням приміщенням. Водночас зазначений запит не містив вимоги про надання журналів обліку надходження нафтопродуктів, скрапленого газу та відповідних змінних звітів.

105. Відсутність у письмовому запиті вимоги про надання конкретних журналів і змінних звітів сама собою не звільняла Товариство від обов`язку, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Разом із тим ця обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема щодо фактичного надання платником податків первинних документів та способу фіксації контролюючим органом установленого порушення.

106. Суд першої інстанції встановив, що Товариство стверджувало про надання під час проведення фактичної перевірки видаткових і товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, які підтверджували походження й облік пального. При цьому контролюючим органом не було складено опису фактично отриманих документів, а відповідні твердження позивача, як зазначив суд, відповідачем не спростовано.

107. Крім того, суд першої інстанції дослідив первинні документи, надані Товариством на підтвердження обліку пального, зокрема видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі, навів їх конкретний перелік із посиланням на матеріали справи та надав оцінку їх змісту й належності до відповідних господарських операцій.

108. За результатами дослідження зазначених документів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність документального підтвердження походження та обліку пального, яке перебувало на автозаправній станції, а також про недоведеність контролюючим органом розбіжностей між фактичними залишками пального та даними його обліку.

109. Колегія суддів ураховує, що в постанові від 28 липня 2026 року у справі № 320/30796/24 Верховний Суд направив справу на новий розгляд, зокрема, через те, що суди попередніх інстанцій не дослідили безпосередньо документи, на які посилався платник податків як на підтвердження обліку товарних запасів. У матеріалах тієї справи містився лише супровідний лист із переліком документів, що унеможливлювало перевірку їх змісту та значення для встановлення обставин відповідних правопорушень.

110. Натомість у справі, що переглядається, суд першої інстанції безпосередньо дослідив відповідні первинні документи, встановив їх зміст та надав оцінку доводам сторін щодо документального підтвердження обліку пального. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Отже, обставини, які зумовили направлення справи № 320/30796/24 на новий розгляд у зв`язку з недослідженням доказів, не є тотожними обставинам цієї справи.

111. Водночас колегія суддів зазначає, що дослідження первинних документів під час судового розгляду саме собою не доводить виконання Товариством обов`язку надати такі документи на початок проведення фактичної перевірки. Для вирішення питання про наявність другої підстави відповідальності за статтею 20 зазначеного Закону істотне значення мають також установлені судами обставини фактичного надання документів контролюючому органу під час перевірки.

112. У цьому зв`язку колегія суддів ураховує, що суд першої інстанції оцінив доводи Товариства про надання первинних документів під час перевірки та зазначив про їх неспростування контролюючим органом. При цьому відповідач не навів належних доказів того, що документи, які підтверджували облік відповідних товарних запасів, не були надані, а обмежив обґрунтування застосованої санкції посиланням на відсутність окремих журналів і змінних звітів.

113. Отже, висновок про ненадання окремих документів оперативного обліку не може автоматично поширюватися на всі документи, якими відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може підтверджуватися облік товарних запасів. У цій справі контролюючий орган не довів, що первинні документи, на які посилалося Товариство та які були досліджені судами, не надавалися під час перевірки або не підтверджували облік пального, що перебувало у місці продажу.

114. Колегія суддів також ураховує, що після завершення перевірки Товариство подало заперечення до акта перевірки, до яких долучило, зокрема, журнали обліку надходження нафтопродуктів і скрапленого газу, видаткові та товарно-транспортні накладні. Зазначені документи підлягали оцінці контролюючим органом під час розгляду заперечень та прийняття податкових повідомлень-рішень.

115. Водночас подання документів разом із запереченнями до акта перевірки не свідчить саме собою про виконання встановленого законом обов`язку надати документи на початок проведення фактичної перевірки. Такі документи можуть підтверджувати фактичне ведення обліку товарів, однак їх подальше подання не усуває автоматично можливого порушення обов`язку щодо своєчасного надання документів.

116. Таким чином, у цій справі висновок про недоведеність другої підстави відповідальності за статтею 20 зазначеного Закону ґрунтується не лише на дослідженні первинних документів під час судового розгляду чи відсутності окремого письмового запиту щодо журналів і змінних звітів, а на оцінці сукупності встановлених судами обставин, зокрема доводів про надання первинних документів під час перевірки, відсутності їх належного спростування контролюючим органом та документального підтвердження обліку відповідних товарних запасів.

117. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність контролюючим органом правомірності застосування до Товариства фінансової санкції за податковим повідомленням-рішенням від 17 січня 2024 року № 65/33000703 у розмірі 2 481 438,18 гривень.

118. Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2024 року № 64/33000703, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 1 020 гривень на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

119. Пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій під час здійснення податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

120. Отже, зазначена норма охоплює самостійні форми протиправної поведінки, які не можуть ототожнюватися між собою. Незабезпечення зберігання документів та їх ненадання під час здійснення податкового контролю мають різний предмет доказування і потребують встановлення відповідних фактичних обставин.

121. Як установили суди попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням від 17 січня 2024 року № 64/33000703 до Товариства застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України. При цьому в зазначеному рішенні контролюючий орган послався на порушення пункту 85.2 статті 85 цього Кодексу, а в описі встановленого порушення зазначив про незабезпечення платником податків зберігання первинних документів.

122. Колегія суддів зазначає, що пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлює обов`язок платника податків надати посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Водночас обов`язок забезпечувати зберігання документів протягом установлених законодавством строків регулюється статтею 44 цього Кодексу. Отже, ненадання документів під час перевірки та незабезпечення їх зберігання не є тотожними порушеннями.

123. Як установили суди попередніх інстанцій, Товариство мало первинні документи щодо придбання, надходження та обліку пального, зокрема видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції. При цьому контролюючий орган не довів обставин, які свідчили б про незабезпечення Товариством зберігання таких документів протягом установлених законодавством строків.

124. Щодо виконання обов`язку з надання документів під час перевірки суди врахували зміст письмового запиту контролюючого органу, пояснення представників Товариства та наявні у справі первинні документи. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не спростував доводів позивача про надання під час проведення перевірки первинних документів, які підтверджували придбання, надходження та облік пального, та не забезпечив належної фіксації переліку фактично отриманих документів.

125. Водночас колегія суддів ураховує, що ненадання на початок проведення перевірки окремих журналів обліку та змінних звітів не заперечувалося Товариством. Проте сама ця обставина не свідчить про незабезпечення зберігання первинних документів, яке зазначене контролюючим органом як суть порушення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, та не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести наявність конкретного складу правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

126. Колегія суддів також зазначає, що відсутність акта про відмову від надання копій документів, передбаченого пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, сама собою не виключає можливості доведення факту ненадання документів іншими належними доказами. Водночас у цій справі зазначена обставина оцінена судами в сукупності з іншими доказами, а не як самостійна та безумовна підстава для скасування фінансової санкції.

127. За встановлених судами обставин колегія суддів погоджується з їх висновками про недоведеність контролюючим органом фактичних підстав застосування до Товариства штрафної санкції за пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2024 року № 64/33000703 є протиправним.

128. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 також не свідчить про неправильне вирішення спору, оскільки суди попередніх інстанцій не обмежилися встановленням окремих процедурних недоліків під час проведення перевірки, а дослідили докази щодо обліку пального та обставин надання документів і дійшли висновку про недоведеність контролюючим органом фактичних підстав застосування спірних санкцій.

129. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення спору.

130. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

131. За наведених обставин касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 320/20310/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А Васильєва

О. О. Шишов

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.11.2026 Ухвала № 141380324 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
05.06.2025 Ухвала № 127947600 без тексту Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
07.05.2025 Ухвала № 127171931 без тексту Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
26.03.2025 Постанова № 126167709 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
26.03.2025 Постанова № 126167706 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
18.03.2025 Ухвала № 125931205 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
21.02.2025 Ухвала № 125376100 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
18.11.2024 Ухвала № 123179846 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
08.10.2024 Рішення № 122222021 без тексту Київський окружний адміністративний суд
08.10.2024 Рішення № 122159091 без тексту Київський окружний адміністративний суд
19.08.2024 Ухвала № 121109138 без тексту Київський окружний адміністративний суд
15.07.2024 Ухвала № 120431020 без тексту Київський окружний адміністративний суд
27.06.2024 Ухвала № 120031299 без тексту Київський окружний адміністративний суд
04.06.2024 Ухвала № 119528902 без тексту Київський окружний адміністративний суд
13.05.2024 Ухвала № 118987887 без тексту Київський окружний адміністративний суд