Справа № 173/1383/26
Провадження №2/173/1500/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03 листопада 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про втрату права користування службовим житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про втрату права користування службовим житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договором купівлі-продажу № ВМА 307369 від 24.11.2008 року Головне правління МНС України в Дніпропетровській області (правонаступником виступає Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області) зареєструвало право власності на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Верхньодніпровської міської ради від 25.02.2016 року № 62-4/IIV вирішено перейменувати вулицю Петровського на Яблуневу.
Наказом Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровській області (Головного управління МНС України Дніпропетровській області) (правонаступником виступає Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області) від 30.03.2010 року № 205 «Про затвердження протоколу спільної наради керівництва та житлової комісії аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Дніпропетровській області» житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 надано ОСОБА_1 - майору служби цивільного захисту начальнику групи піротехнічних робіт ЧСПТ АРЗ СП Головного правління МНС України в Дніпропетровській області
Відповідно до листа Верхньодніпровської міської ради від 29.04.2025 року №1162/0/2-25 за даними Реєстру територіальної громади Верхньодніпровської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 1980 р.н, ОСОБА_2 1976 р.н, та ОСОБА_3 1996 р.н.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 25.06.2014 року № 245 ОСОБА_1 звільнено зі служби у зв`язку із закінченням контракту.
Відповідно до рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 року по справі № 173/1514/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На виконання доручення начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області «Про перевірку службової діяльності підпорядкованих підрозділів» від 01.08.2025 року № ОД 77/4910 виявлено що за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час ніхто не проживає.
На підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 21.10.2025 № НС-1150/4910 створено комісію щодо встановлення факту проживання у службовому жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання наказу Головного управління від 21.10.2025 № НС-1150/4910 комісією здійснено виїзди за адресою: АДРЕСА_1 для обстеження службового жилого приміщення та фіксації відсутності проживання за вказаною адресою. За результатами виїздів комісією Головного управління складено акти огляду службової квартири, метою яких була перевірка на наявність проживаючих осіб у службовій квартирі. На момент перевірки двері ніхто не відчиняв, ознаки проживання будь-кого відсутні, що підтверджується наданими актами.
Між позивачем та відповідачами не укладався договір найму службового жилого приміщення, яким Головне управління передавало наймачу у використання житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживають, принаймні з жовтня 2025 року по теперішній час. Адреси фактичного проживання відповідачів Головному управлінню не відомі.
Оскільки встановлено, що відповідачі відсутні за місцем реєстрації проживання понад шість місяців без поважних причин, з заявами щодо збереження житла не зверталися, їх речей у квартирі немає і даним житлом відповідачі не цікавляться, не вважають його своїм, перешкод для користування цим житлом також не встановлено, Головне управління вважає можливим на підставі ст. 71, 72 Житлового кодексу Української РСР визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 05 травня 2026 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Стислий виклад позиції відповідача.
Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів, проте судова кореспонденція повернулась на адресу суду з позначкою «адресат відсутній».
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).
Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог не заперечував.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі - продажу № ВМА 307369 від 24.11.2008 року Головне правління МНС України в Дніпропетровській області (правонаступником виступає Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області) зареєструвало право власності на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Верхньодніпровської міської ради від 25.02.2016 року № 62-Н/VII вирішено перейменувати вулицю Петровського на Яблуневу.
Наказом Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровській області (Головного управління МНС України Дніпропетровській області) від 30.03.2010 року № 205 «Про затвердження протоколу спільної наради керівництва та житлової комісії аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України Дніпропетровській області» житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 надано ОСОБА_1 - майору служби цивільного захисту начальнику групи піротехнічних робіт ЧСПТ АРЗ СП Головного правління МНС України в Дніпропетровській області на склад сім`ї з трьох осіб.
Відповідно до довідки № 88411 від 10.04.2026 зазначені накази підтверджують правонаступництво Головного управління ДНСН України у Дніпропетровській області.
Верхньодніпровська міська рада листом від 29.04.2025 року № 1162/0/2-25 повідомила, що за даними Реєстру територіальної громади Верхньодніпровської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 1980 р.н., ОСОБА_2 , 1976 р.н, та ОСОБА_3 , 1996 р.н
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 25.06.2014 року № 245 ОСОБА_1 звільнено зі служби у зв`язку із закінченням контракту.
На виконання доручення начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області «Про перевірку службової діяльності підпорядкованих підрозділів» від 01.08.2025 року № ОД-77/4910 виявлено, що за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час ніхто не проживає.
На підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 21.10.2025 № НС-1150/4910 створено комісію щодо встановлення факту проживання у службовому жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання наказу Головного управління від 21.10.2025 № НС-1150/4910 комісією здійснено виїзди за адресою: АДРЕСА_1 для обстеження службового жилого приміщення та фіксації відсутності проживання за вказаною адресою.
За результатом обстеження службового житлового приміщення за допомогою дубліката ключів було відімкнене службове приміщення та виявлено, що приміщення довго не експлуатувалось (затхлий запах у приміщенні, павутиння на вікні та стелях, відсутність меблів). У ручці вхідної двері виявлені квитанції про заборгованість по квартплаті станом на 01 липня 2025 року 10026 грн. про що складено акт № 1 від 06 серпня 2025 р.
За результатами виїздів комісією Головного управління складено акти огляду службової квартири, метою яких було перевірка на наявність проживаючих осіб у службовій квартирі. На момент перевірки двері ніхто не відчиняв, ознаки проживання будь-кого відсутні, що підтверджується актами: Акт № 1 від 23.10.2025 року, Акт № 2 від 28.11.2025 року, Акт № 3 від 12.12.2025 року, Акт № 4 від 30.01.2026 року, Акт № 5 від 23.02.2026 року, Акт № 6 від 09.03.2026 року.
Фотографії лічильників службової квартири щодо відсутності використання води, газу та електричної енергії в квартирі за період з жовтня 2025 та час звернення до суду з позовом.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, 382 ЦК України). Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За приписами статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (частина перша статті 118 ЖК).
Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно протиправно.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК).
До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (частини друга та третя статті 64 ЖК).
Отже, право користування службовим жилим приміщенням члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї) наймача є похідним від такого права останнього.
Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає у тому, що воно надається зв`язку з характером трудових відносин особи з володільцем такого, а тому особа, яка користується службовим житлом усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про основні засади житлової політики» службове житло, що належить до державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, надається особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Припинення трудових відносин з особою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними службових обов`язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб`єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди.
Відповідачі не проживають у квартирі з жовтня 2025 року, відомості про трудові відносини із військовою частиною відсутні, тому вони втратили право користування службовим житловим приміщенням, а тому позов підлягає задоволенню.
За змістом статей 71, 72 ЖК УРСР наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
Верховною Радою України 13.01.2026 року прийнято Закон України «Про основні засади житлової політики» М» 4751-ІХ, який визначає основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади житлової політики щодо реалізації права осіб на житло, забезпечення сталого та ефективного використання житлового фонду України. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про основні засади житлової політики» державний житловий фонд використовується у порядку, передбаченому статтями 27, 29, 30 цього Закону. Особливості використання державного житлового фонду, призначеного для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів їхніх сімей, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, а також інших категорій осіб, визначаються цим Законом та іншими законами України. Контроль за цільовим використанням державного житлового фонду, його утриманням, експлуатацією та ремонтом здійснює орган державної влади, інший суб`єкт управління об`єктами державної власності, визначений законом, або уповноважений ним орган. Житло державного житлового фонду не підлягає обміну, поділу, використанню для вселення інших осіб без згоди власника, приватизації, продажу та іншому відчуженню, крім випадків, передбачених законом. Згідно зі ст. 30 вказаного закону службове житло надається безоплатно військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний ї правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію" в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Припинення трудових відносин з собою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними службових обов`язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб`єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди.
Відповідно до ст. 119 Кодексу цивільного захисту України звільнення осіб рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб, які мають вислугу на службі 20 років і більше та звільнені із служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, осіб, які стали особами з інвалідністю І чи ІІ групи, та членів їхніх сімей, а також членів сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час виконання службових обов`язків) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення відповідно до законодавства.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2013 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Разом з тим, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року, справа № 464/7923/16-ц).
Наведеними позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідачі в спірній квартирі не проживають тривалий час, що підтверджено актами огляду службової квартири з 06 серпня 2025 р. по 09 березня 2026 р., інформацією з лічильників щодо використання води, газу та електричної енергії. Відповідачі відсутні за місцем реєстрації проживання понад шість місяців без поважних причин, з заявами щодо збереження житла не зверталися, їх речей у квартирі немає і даним житлом відповідачі не цікавляться, не вважають його своїм, перешкод для користування цим житлом також не встановлено, а тому позовна вимога щодо визнання відповідачів такими що втратили право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зняття з реєстрації місця проживання відповідачів, то суд дійшов висновку, що дана вимога не є компетенцією суду, враховуючи те, що вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку вирішується компетентним органом в тому числі на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; тому у заявленій позовній вимозі в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в рівних частках з кожного в розмірі 3328 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 12, 18, 76-77, 81, 141, 247, 274-279, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про втрату права користування службовим житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору по 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення виготовлено 12 листопада 2026 року.
Головуючий суддя: О.А. Кожевник.