Судові рішення

Рішення № 141483429 у справі № 213/3470/26 від 11.11.2026

Рішення від 11.11.2026 у цивільній справі № 213/3470/26 (категорія «Спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»). Суд: Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу, суддя Хмельова С. М.

Справа№ 213/3470/26
СудІнгулецький районний суд м. Кривого Рогу
СуддяХмельова С. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСпори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141483429

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3470/26

Номер провадження 2/213/2466/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

без виклику сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №213/3470/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, повв`язаного з виконанням трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, посилаючись на те, що він з 13 квітня 2004 року по 22 червня 2017 року працював на підприємстві відповідача водієм автотранспортних засобів та виконував роботи по вивозу гірничої маси з кар`єру. Відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, що призвело до виникнення у нього професійних захворювань, яке встановлено 16.02.2021. Від професійного захворювання йому встановлено 40% втрати працездатності безстроково та 3 група інвалідності.

Внаслідок отриманого професійного захворювання змінився його спосіб та якість життя, він постійно відчуває фізичні страждання та біль. Проблеми із здоров`ям змушують його часто проходити обстеження у лікарів та постійно лікуватися. Хронічний характер захворювання не дає надії на остаточне видужання у майбутньому. Встановлення іналідності у віці 51 рік призводить до постійних душевних переживань та моральних страждань, викликають у нього почуття своєї неповноцінності, що є додатковим тягарем для його родини, постійно вимагає сторонньої допомоги з боку рідних.

Просить стягнути з відповідача компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 680 000 грн без утримання податків та обов`язкових платежів.

Представником відповідача надано відзив на позов, проти позову заперечує. В обґрунтування заперечення зазначає, що за показниками факторів виробничого середовища та трудового процесу робоче місце позивача відповідало Списку №1 для призначення пенсії на пільгових умовах. Робота позивача за Списком №1, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, сама по собі передбачає, що це роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, де рівень впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань.

Позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Матеріали справи не містять доказів, що позивач просив змінити йому умови праці, а роботодавець йому відмовив. Станом на теперішній час позивачу було забезпечено нові умови праці та він продовжує працювати на підприємстві відповідача без впливу шкідливих факторів

Позивач у своїх поясненнях не диференціює професійні та непрофесійні стани, що призводить до необґрунтованого розширення обсягу моральної шкоди. Заявлені ним фізичні страждання та симптоми не можуть бути однозначно та виключно наслідком професійних захворювань, оскільки вони повністю або частково перекриваються симптомами його тривалих хронічних захворювань непрофесійного характеру.

Також вказує, що позивачем не доведено причинно- наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди відповідачем. Позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у позивача в результаті професійного захворювання.

На думку представника відповідача в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

Просить врахувати, що з 01.07.2024 ПРАТ «ІНГЗК» повністю зупинило технологічний цикл з випуску основної продукції щодо виробництва концентрату. Фінансові показники відповідача свідчать про збитковість та у 2025 році збитки склали - 8 947 100 000 грн.

Також у відзиві вказують, що в цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди не є та не може бути предметом спору взагалі.

Тому питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та утримувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем, на виконання ухвали суду від 15.10.2026, надано відповіді на запитання представника відповідача, згідно з якими він не знав та не міг знати про шкідливі умови праці, оскільки відповідач не повідомляв його про це ні усно ні письмово.

На його думку, отримане ним професійне захворювання виникло не з причини його праці в шкідливих умовах, а тому, що на його робочому місці було перпевищення гранично допустимих норм праці. Про це також відповідач його не повідомляв, та свідомо допускав до роботи в таких умовах. Вважає, що в діях відповідача є умисний злочин, який полягає у незабезпеченні безпечних умов праці та скриття факту перевищення гранично допустимих норм праці. Керівництво підприємства слід притягнути до кримінальної відповідальності.

Також позивач повідомив, що працюючи у відповідача стан його здоров`я в останні роки погіршувався, він вважав, що це через його вік. Коли у лікарів виникла підозра щодо його профзахворювання, він дізнався, що стан здоров`я погіршився внаслідок роботи на ПАТ «ІНГЗК». Висновки лікарів за щорічними медоглядами він не оскаржував, оскільки не виявлялись особливі ознаки профзахворювання.

На питання щодо наявності у позивача хронічних захворювань останній відмовився відповідати. Вказав, що такі захворювання не мають жодного відношення до професійного захворювання, з приводу якого саме і заявлено позов. Моральні страждання обгрунтовані наявністю профзахворювання, а не інших хвороб.

У судове засідання сторони не викликались.

Відповідь на відзив від позивача не надійшла.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

14.08.2026 позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою судді Хмельової С.М. від 19.08.2026 справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи без повідомлення сторін.

15.10.2026 постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача про письмове опитування позивача.

30.10.2026 до суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду від 15.10.2026, до якої долучено квитанцію від 23.10.20256 про направлення такої заяви відповідачу.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з 13 квітня 2004 року працював на підприємстві відповідача в цеху технологічного автотранспорта водієм автотранспортних засобів, зайнятий повний робочий день по вивозу гірничої маси з кар`єра. 22.06.2017 переведений в цех підготовки вирпобництва дільниці «Реабілітація інвалідів» підсобним працівником. З 09.07.2018 переведений в цех технологічного автотранспорту загальноцехової дільниці, де працює по теперішній час.

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 березня 2021 року проведено розслідування причин виникненя хронічного професійного захворювання позивача щодо діагнозу: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: виражений переферичний ангіодистонічний синдром з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом попереко-крижової радикулопатії (L4, L5, S1) на фоні полісегментарної дископатії (протрузія диску L5-L4; правобічна секвестрована грижа диску (L5-S1) з вираженими статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Захворювання виявлено під час медичного огляду у відокремленому відділенні №4 лікувально-діагностичного центру ТОВ «МЕДИКОМ КРИВБАС», остаточний діагноз встановлений ДУ «Український науково-дослідним інститутом промислової медицини» м. Кривий Ріг 16.02.2021. Встановлення професійного характеру захворювання також підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідним інститутом промислової медицини» від 16.02.2021 №373.

Відповідно до Акту загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 22 роки 7 місяців, з яких за професією, в цеху, в умовах впливу шкідливих факторів - 13 років 2 місяці.

За загальною оцінкою умови праві позивача відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».

У п. 17 Акту комісія зазначила, що позивач працюючи водієм автотранспортних засобів, керував автомобілями, які відносяться до категорії «С» і виконував роботи по вивозу гірничої маси з кар`єру ПРАТ «ІНГЗК». Підпадав під дію загальної вібрації, показники котрої перевищували ГДР, через конструктивні недоліки автомобіля та неналежний стан доріг транспортування.

У п. 18 Акті причиною виникнення хронічного професійного захворювання визначені: рівень загальної вібрації 111дБ при ГДР - 107дБ, що перевищував допустимий рівень.

З метою ліквідації та запобігання виникненню хронічних професійних захворювань запропоновано генеральному директору ПРАТ «ІнГЗК» забезпечити технічний стан доріг кар`єру згідно з «СНиП 2.05.07-91»; при проведенні сезонного обслуговування ТЗ проводии перевірку технічного стану сидінь водіїв автомобіля БелАЗ; забезпечити інструментально-лабораторний контроль рівня вібрації на робочому місці водія.

Осіб, які порушили законодавство про охорону праці не встановлено через тривалу роботу позивача та зміну керівників структурних підрозділів.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/945/В від 09.06.2026 ОСОБА_1 з 18.03.2021 встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. З 01.07.2026 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково.

Із виписних епікризів стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 в періоди з 19.08.2025 по 29.08.2025 та з 31.03.2026 по 09.04.2026 знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку із скаргами на посилення болю у шийному і попереко-крижовому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, судоми в ногах, затруднену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, затерпіння в кистях, швидку втомлюваність.

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

В акті зазначено, що раніше хронічних професійних захворювань у ОСОБА_1 виявлено не було.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього стійкої втрати професійної працездатності, встановленої з 01 липня 2026 року - 40% та встановлення ІІІ групи інвалідності, безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивачу було відомо про шкідливі умови праці, однак він тривалий час продовжував працювати, що стало причиною виникнення у нього професійних захворювань, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

З огляду на викладене, суд не погоджується із запереченнями представника відповідача, викладеним у відзиві про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди через відсутність вини підприємства в отриманні позивачем моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між умовами праці та скаргами позивача на стан здоров`я. Як видно із п. 17,18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання професійні захворювання позивача виникли внаслідок виконання робіт під впливом вібрації, рівень якої перевищував нормативні значення.

Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не надано. Будь-яких інших діагнозів, окрім встановлених, що потягли професійне захворювання позивач не зазначає.

Відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вказує на відсутність вини підприємства відповідача в отриманні позивачем професійних захворювань.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особi незаконными діями або бездіяльністю інших oci6. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв' язку з ушкодженням здоров' я, у порушенні нормальних життевих зв' язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Наданими позивачем виписками з медичних карт та епікризами підтверджується, що після складення акту розслідування причин виникнення професійного захворювання стан здоров`я позивача не покращився, він відчуває біль та змушений періодично лікуватися у зв`язку з негативними проявами професійного захворювання. Вказані докази є належними та допустимими.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень

ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Iталії») i в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ вiд 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, Актом форми П-4, витягом з рішення експертної команди від 09.06.2026 та іншими медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що відповідачем було забезпечено позивачу нові умови праці та він з 22.06.2017 року переведений на інший цех, де продовжує працювати на підприємстві відповідача без впливу на його здоров`я шкідливих факторів.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення з 01 липня 2026 року 40% ступеню втрати професійної працездатності безстроково, у зв`язку з професійними захворюваннями, встановлення інвалідності ІІІ групи, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві - відповідача, яка склала 13 років 2 місяців.

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Отже, з урахування того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% та ІІІ групу інвалідності безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень, що буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, та це буде розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень.

Щодо утримання з суми компенсації моральної шкоди податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 вересня 2025 року справа № 212/8633/24, залишаючи в силі рішення першої та другої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції вірно вказав про те, що сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю на виробництві не підлягає оподаткуванню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 травня 2025 року справа № 235/3143/24 вказав, що необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22) зроблено висновок, що «з урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки). Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання».

Тобто у справах даної категорії для позивача, у разі не зазначення у резолютивній частині рішення утримується податок із суми стягнутої моральної шкоди чи не утримується, існує вірогідність виконання судового рішення не у повному розмірі. У постанові ВС, на яку посилається представник відповідача, йде мова про не зазначення у судовому рішенні про наявність чи відсутність податкового обов`язку у зв`язку зі стягненням судовим рішенням грошових коштів на користь позивача. Тоді як моральна шкода пов`язана з ушкодженням здоров`я та взагалі не підлягає оподаткуванню. На думку суду, не вказання у резолютивній частині рішення про те, що зі стягненої суми не мають утримуватися податки та збори, може створити для позивача порушення його прав, а саме коли відповідач на свій розсуд проведе утримання, з посиланням на те, що у судовому рішенні зазначена тільки сума, що підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сума, яка стягується на користь позивача, має бути йому виплачена без утримання податків та інших обов`язкових платежів, як це зазначено у ПВС від 17 вересня 2025 року справа № 212/8633/24.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст. ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, код ЄДРПОУ 00190905.

Дата складення повного судового рішення - 11 листопада 2026 року.

Суддя С. М. Хмельова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.10.2026 Ухвала № 140665830 Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу
19.08.2026 Ухвала № 139106729 Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 00190905. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг