Судові рішення

Ухвала № 141483579 у справі № 203/11031/26 від 23.10.2026

Ухвала від 23.10.2026 у цивільній справі № 203/11031/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин»). Суд: Центральний районний суд міста Дніпра, суддя Ханієва Ф. М.

Справа№ 203/11031/26
СудЦентральний районний суд міста Дніпра
СуддяХанієва Ф. М.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із трудових правовідносин
Дата ухвалення23.10.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141483579

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 203/11031/26

Провадження № 2/0203/4545/2026

УХВАЛА

23 жовтня 2026 року у місті Дніпрі суддя Центрального районного суду міста Дніпра Ханієва Ф.М., перевіривши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2026 року через «Електронний суд» до Центрального районного суду міста Дніпра від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Циба Сергія Вікторовича надійшла позовна заява до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення середнього заробітку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2026 року, цивільну справу №203/11031/, провадження №2/0203/4546/2026, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду, - 23.10.2026 року.

Суд, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, проаналізувавши норми ЦПК України, що вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач ФОП ОСОБА_1 в прохальній частині позову просить суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» середній заробіток за період з 15.11.2025 по 21.10.2026 року в розмірі 1 344 505,80 (один мільйон триста сорок чотири тисячі п`ятсот п`ять гривень 80 копійок), з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 5510,27 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На вказану норму посилається позивач як на підставу звільнення його від сплати судового збору за всі пред`явлені ним позовні вимоги, однак, вказане твердження є помилковим, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначила, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону №108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до позовної заяви майнового характеру, що подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак позивачеві належить сплатити судовий збір, розмір якого, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року №4695-IX та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI, становить 13445,06 грн, з урахуванням коефіцієнту 0,8, за подання позову через систему «Електронний суд» в розмірі 10756,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення без руху позовної заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням ФОП ОСОБА_1 строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення середнього заробітку - залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору з урахуванням коефіцієнту 0,8 в розмірі 10756,05 грн, який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Центр.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом ________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Центральний районний суд міста Дніпра, або обґрунтованого клопотання з наданням доказів на підтвердження скрутного матеріального стану позивача.

Копію ухвали направити позивачу, представнику позивача.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва