Єдиний унікальний номер 205/8022/26
Єдиний унікальний номер 205/8022/26
Провадження № 2/205/5209/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінас Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Деал Фінанс Груп» 05 березня 2026 року через систему «Електронний суд» звернулося до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який було зареєстровано судом 22 червня 2026 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог п. 4 ч. 3 ст. 175, абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 29 червня 2026 року через систему «Електронний суд» направлено уточнений позов, який зареєстрований судом 30 червня 2026 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 року клопотання ТОВ «Деал Фінанс Груп» про витребування доказів було задоволено.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 07 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 72873759, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 3 100 грн. строком на 30 днів по 06 листопада 2026 року зі сплатою відсотків у розмірі 1,125 % від суми кредиту щоденно за користування кредитом, у разі понадстрокового користування кредитом розмір відсотків становитиме 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. 23 жовтня 2022 року між відповідачем і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду до договору позики № 72873759, відповідно до умов якої розмір кредиту було збільшено на 2 400 грн. 05 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Сіроко Фінанс» був укладений договір факторингу, за умовами якого право вимоги за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс». 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року. Відповідач зобов`язання не виконав, кошти не повернув, відсотки не сплатив, тому станом на 10 лютого 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором № 72873759 від 07 жовтня 2022 року у розмірі 21 568 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 500 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 16 068 грн. Просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 72873759 від 07 жовтня 2022 року у розмірі 21 568 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. Представник позивача просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 72873759, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 3 100 грн. строком на 30 днів по 06 листопада 2026 року зі сплатою відсотків у розмірі 1,125 % від суми кредиту щоденно за користування кредитом, у разі понадстрокового користування кредитом розмір відсотків становитиме 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 10-14).
07 жовтня 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 3 100 грн. (а.с. 16, 17), що підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», наданій на виконання ухвали судді про витребування доказів від 07 липня 2026 року.
23 жовтня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 72873759 до договору позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року, відповідно до умов якої розмір кредиту було збільшено на 2 400 грн., інші умови договору залишені без змін (а.с. 13).
23 жовтня 2022 року відповідачеві було перераховано на картковий рахунок 2 400 грн. (а.с. 17, 18).
05 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 031-050123, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року (а.с. 34-37, 39).
05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року (а.с. 39-43, 44, 45).
Відповідач умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого заборгованість за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року станом на 10 лютого 2026 року склала 21 568 грн. (а.с. 20-21, 22-23).
Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.
Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким одноразовим ідентифікатором є повідомлення з кодом hajwi6tOS7 у договорі позики від 07 жовтня 2022 року та повідомлення з кодом `rE8M4UW4NU у додатковій угоді від 23 жовтня 2022 року до договору позики від 07 жовтня 2022 року (а.с. 15).
Тобто, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року у розмірі 16 068 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.
Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.
Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 16 068 грн. до розміру тіла кредиту у розмірі 5 500 грн.
У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач свої зобов`язання не виконує, то позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року у розмірі 11 000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 500 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 5 500 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу стороною позивача додано до матеріалів справи копію договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, копію витягу з акту виконаних робіт від 02 січня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. та платіжну інструкцію.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.
Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 1).
З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 357 грн. 86 коп. (11 000 грн. х 2 662 грн. 40 коп. / 21 568 грн. = 1 357 грн. 86 коп.).
Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» складає 15 857 грн. 86 коп. (11 000 грн. + 3 500 грн. + 1 357 грн. 86 коп. = 15 857 грн. 86 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 8, п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором позики № 72873759 від 07 жовтня 2022 року у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень та судовий збір у розмірі 1 357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) гривень 86 коп., а всього 15 857 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривень 86 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: