Справа 206/3922/26
Провадження 2/206/2357/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Худайкуловій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що до 2013 року наймачем квартири АДРЕСА_1 була її мати - ОСОБА_5 . Крім неї в цій квартирі проживали та були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також малолітня ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. На момент смерті ОСОБА_5 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбували покарання в місцях позбавлення волі. Згідно рішення виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради № 360 від 16.09.2016 року було вирішено комунальному підприємству «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради внести зміни до договору найму жилого приміщення: на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , у зв?язку зі смертю наймача квартири ОСОБА_5 , укласти договір найму з донькою, ОСОБА_6 за взаємною згодою членів сім?ї. Склад сім?ї 4 особи, у тому числі: ОСОБА_3 - брат, ОСОБА_2 - брат, ОСОБА_7 - донька. Згідно Типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 07.10.2016 року, який було укладено між КП «ЖГ Самарського району» ДМР та ОСОБА_6 , наймодавець надає наймачу і членам його сім?ї у безсторокове користування житло за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 69,2 кв.м., що складається з 3-х кімнат. Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.05.2020 року, ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_9 ». Після звільнення з місць позбавлення волі в 2016 році, ОСОБА_3 до квартири не повернувся і почав проживати у своєї співмешканки за іншою адресою, яка позивачці не відома. З нею він не спілкувався і не намагався вселитися в квартиру АДРЕСА_1 . Після звільнення з місць позбавлення волі в 2017 році, ОСОБА_2 до квартири не повернувся, а вибув у невідомому напрямку, а згодом їй стало відомо, що він створив сім?ю та почав проживати у своєї дружини. 3 2013 року по 2017 рік відповідачі з поважних причин не проживали в спірній квартирі, оскільки відбували покарання в місцях позбавлення волі. З 2017 року по дату звернення до суду із цим позовом відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 - без поважних причин, комунальні платежі не сплачують, витрати з утримання квартири не несуть, поточного ремонту квартири не здійснюють, квартирою не цікавляться, їх особистих речей в квартирі не має. Вона ніколи не перешкоджала відповідачам у вселенні в квартиру АДРЕСА_1 , не чинила їм жодних перешкод у проживанні та користуванні цією квартирою, відповідачі залишили цю квартиру добровільно. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі без поважних причин протягом 10 років, а відповідач ОСОБА_2 - протягом 9 років. У зв?язку із тим, що відповідачі не проживають у спірній квартирі більше 6 місяців без поважних причин та не сплачують витрати за комунальні послуги та не приймають участі в утриманні цієї квартири, для позивачки це є додатковим фінансовим навантаженням, оскільки саме вона одноосібно і самостійно сплачує комунальні послуги, які в своїй більшості розраховуються від кількості зареєстрованих осіб (крім витрат за електроенергію). Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник Лукінова К.С. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечували.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомили, відзиви на позовну заяву не надавали, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів суд ухвалює заочне рішення.
Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради участь свого представника в судове засідання не забезпечила, жодних заяв чи клопотань до суду від останніх не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради № 360 від 16 вересня 2026 року було вирішено, що Комунальному підприємству «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради внести зміни до договору найму житлового приміщення на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку зі смертю наймача квартири ОСОБА_5 , укласти договір найму з донькою, ОСОБА_6 за взаємною згодою членів сім`ї. Склад сім`ї 4 особи, у тому числі: ОСОБА_3 - брат; ОСОБА_2 - брат; ОСОБА_7 - донька.
07 жовтня 2016 року між Комунальним підприємством «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_6 було укладено Типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, відповідно до умов якого наймодавець надав наймачу і членам його сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у безстрокове користування квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 69,2 кв.м., що складається з 3-х кімнат: житловою площею- 37,9 кв.м., у тому числі: кімната 11,5 кв.м.; кімната 9,4 кв.м.; кімната 17,0 кв.м. Кухня - 8,3 кв.м.; ванна кімната - 2,4 кв.м.; санітарний вузол -1,4 кв.м.; коридор - 12,6 кв.м.; комора - 1,2 кв.м.; лоджія - 1,7 кв.м.; балкон - 3,7 кв.м.
Відповідно до довідки № 9481 про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 10 жовтня 2017 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_6 (уповноважений власник), ОСОБА_3 (брат), ОСОБА_2 (брат), ОСОБА_7 (донька).
16 травня 2020 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, після реєстрації якого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_9 », про що Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис № 67.
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради управління у сфері Державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади № 10/5-930 від 16 березня 2026 року, виданої ОСОБА_10 встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані станом на 13 березня 2026 року 5 осіб: ОСОБА_3 з 01 грудня 1994 року по теперішній час; ОСОБА_1 з 18 липня 1996 року по теперішній час; ОСОБА_7 з 06 червня 2014 року по теперішній час; ОСОБА_2 з 26 жовтня 2000 року по теперішній час; ОСОБА_11 з 15 вересня 2021 року по теперішній час.
З Акту про встановлення факту не проживання осіб за місцем реєстрації від 23 березня 2026 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак зазначені особи фактично за вказаною адресою не проживають більше п?яти років, а саме з 2016 року по теперішній час. За період їх відсутності: вони не користуються житловим приміщенням, особистих речей у квартирі не зберігають, витрат на утримання житла та оплату житлово-комунальних послуг не несуть, у квартирі не з?являються та не підтримують зв`язок із мешканцями. Даний акт складено та підписано Головою правління ОСББ та мешканцями будинку, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради управління у сфері Державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади № 10/5-2248 від 08 червня 2026 року встановлено, що відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб (первинна реєстрація осіб), за адресою: АДРЕСА_3 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за вказаною адресою з 14 лютого 1984 року (по формі А ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з 01 грудня 1994 року (по власній формі А) по теперішній час; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 14 лютого 1984 року (по формі А ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з 18 липня 1996 року (по власній формі А) по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований з 14 лютого 1984 року (по формі А ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з 26 жовтня 2000 року (по власній формі А) по теперішній час. Інформація про реєстрацію по отриманню паспорта в розпорядженні Департаменту відсутня; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована з 06 червня 2014 року по теперішній час; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована з 15 вересня 2021 року по теперішній час.
Також, позивачем до матеріалів сплави були долучені квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , платником в кожній з яких зазначена ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що родину ОСОБА_16 вона знає, оскільки є сусідкою, а вони проживають за адресою: АДРЕСА_3 давно. В даній квартирі проживає ОСОБА_15 з своїми дітьми. Також, ОСОБА_12 зазначила, що братів ОСОБА_15 які прописані в даній квартирі вона не бачила доволі довго, жодної допомоги вони своїй сестрі по квартирі не надають. Одного з її братів останній раз свідок бачила ще до початку війни, а другого останній раз роки три назад. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не проживають більше 10 років.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що за адресою АДРЕСА_3 станом на зараз проживає ОСОБА_15 з двома дітьми. Також, зазначила, що відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 навіть ніколи не бачила за вказаною адресою.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції України).
У частині 4 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно із статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Згідно статті 405 ЦКУ члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Проте вони втрачають право користування, якщо не проживають у житлі понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю або законом.
Стаття 18 (пункт 1) Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» підставою для зняття з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування ним.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає, що приватизація здійснюється на підставі рішення органу приватизації за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у даній квартирі.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної в постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16, «Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР ), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату інтересу до такого жилого приміщення (постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2025 у справі №206/1119/24).
Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та норм Цивільного процесуального кодексу України щодо оцінки доказів.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц, від 21 липня 2021 року у справі 227/1044/20, від 15 березня 2023 року у справі № 522/4382/21, від 09 січня 2024 року у справі № 761/38440/21.
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату інтересу до такого жилого приміщення (постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2025 у справі №206/1119/24).
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі більше шести місяців, не з`являються за вказаною адресою тривалий час, що свідчить про втрату інтересу до цього житла, а тому існують підстави вважати їх таким, що вони витратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений нею судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (по 1 331,20 гривень з кожного).
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Р. О. Кушнірчук