Справа № 195/1382/26
2/195/717/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
10.11.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Омеко М.В., за участі секретаря судових засідань - Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Томаківка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс", в інтересах якого діє представник - адвокат Павленко Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ТОВ «Кредитсервіс», Павленко С.В., звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Коновальця Євгена, будинок 36-Д, приміщення 65-з; ЄДРПОУ 41125531) суму заборгованості за кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 року у розмірі 94 536,47 грн. (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять шість грн. 47 коп.), а також судовий збір в сумі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що 23.02.2026 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №260223-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, підписаним в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», а саме шляхом підпису одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті електронній системі з укладення договорів кредитодавцяW66973 (23.02.2026 11:42:45).
Згідно з умовами Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 45 454,55 грн., на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, які повинен вносити до 23 числа кожного місяця включно. Умовами кредитного договору передбачено стягнення одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 12 % (в даному випадку 5454,55 грн). Разом проценти стягуються із суми кредиту в день його перерахування на банківський рахунок позичальника. Погашення кредиту та сплата процентів здійснюється згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.
ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надавши позичальнику грошові кошти шляхом перерахування суми в розмірі 40 000,00 грн. (з урахуванням стягнутої комісії в сумі 5454,55 грн.) на банківський рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням №2953 від 23.02.2026.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором.
Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за Кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 року станом на 03.07.2026 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 94 536,47 грн. (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять шість грн. 47 коп.), яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 11 245,35 грн.; простроченої заборгованості за процентами 44 581,92 грн.; строкової заборгованості за сумою кредиту 34 209,20 грн.; строкової заборгованості за процентами 4 500,00 грн.
Станом на 03.07.2026 року заборгованість за Кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 року відповідачем не погашена.
Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному кредитному договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 року, цивільну справу було розподілено судді Омеко М.В.
Ухвалою судді 10.09.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, без виклику/повідомлення сторін.
21 вересня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» відповідач не підтримує, з сумою заборгованості в розмірі 94 536,47 грн. не погоджується, вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачу. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердженні перерахування відповідачу коштів по кредитному договорі розрахункового документа. В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Посилаючись на наведене вище відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитсервіс» про стягнення з неї 94 536,47 грн., відмовити, оскільки заявлений розмір заборгованості на момент подання цього відзиву не підтверджений належними, повними та перевіреними доказами.
10 листопада 2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про виконання ухвали суду від 15.10.2026 року, в якій зазначив, що підтвердження фактичного надання послуги, за яку стягнуто одноразову комісію Платіжна інструкція №2953 від 23 лютого 2026 року свідчить про факт стягнення (списання) одноразової комісії з платника та підтверджує здійснення відповідної платіжної операції. Зазначений документ містить відомості про утримання коштів як комісійної винагороди, що свідчить про фактичне здійснення операції зі стягнення одноразової комісії. При цьому платіжна інструкція підтверджує саме факт списання коштів та сплати комісії, а не сама по собі зміст, обсяг і фактичне виконання конкретної послуги, за яку така комісія була стягнута.
Отже, платіжна інструкція №2953 від 23 лютого 2026 року є документальним підтвердженням факту стягнення одноразової комісії, утримання комісійної винагороди у відповідному розмірі та здійснення платіжної операції. Кредитним договором передбачено не щомісячну плату за обслуговування кредиту, а одноразову комісію за видачу кредиту, що має інше правове значення.
Відповідно до Кредитного договору (п.3.4 та п.5.6), Клієнту було надано кредит у сумі 45 454,55 грн. Згідно з умовами Кредитного договору, крім нарахування процентів за користування кредитом, передбачено стягнення одноразової комісії за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 12 %, що у грошовому еквіваленті становить 5 454,55 грн. Разова комісія стягуються із суми кредиту у день перерахування кредитних коштів на банківський рахунок Позичальника.
Пунктом 5.6 Кредитного договору передбачено, що різниця між сумою, зазначеною в п.3.1 Договору, та сумою, зазначеною в п.3.2 Договору, є комісія за видачу кредиту, входить до тіла кредиту та утримується з Позичальника за рахунок кредитних коштів у день видачі кредиту.
Відповідно до п.7.1 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю платежі, строки і суми яких визначені Графіком платежів. Плата за користування кредитом нараховується щоденно за кожен день користування кредитом. У складі плати за користування кредитом можуть нараховуватися відсотки за перший день користування кредитом, фіксована щомісячна комісія та (або) одноразова комісія за користування кредитом залежно від обраного Позичальником кредитного продукту.
Згідно з п.7.4 Кредитного договору, за видачу кредиту Позичальник сплачує комісію у розмірі, встановленому Договором, яка утримується з Позичальника у день видачі кредиту за рахунок кредитних коштів.
Отже, умовами Кредитного договору чітко передбачено, що одноразова комісія за видачу кредиту утримується за рахунок кредитних коштів Позичальника та входить до тіла кредиту, а тому не змінює погодженого сторонами розміру кредиту.
Тобто, в даному випадку умова щодо комісії чітко сформульована та позичальник її прийняв, а отже є правомірною та не може кваліфікуватися як нікчемна.
Щодо надання графіка платежів за кредитним договором
Відповідно до умов кредитного договору №260223-001 від 23 лютого 2026 року передбачено акційний графік платежів, який застосовується за умови дотримання Позичальником визначених договором акційних умов нарахування плати за користування кредитом. Зокрема, застосування зазначених акційних умов передбачає дострокову сплату Позичальником кожного щомісячного платежу у строки та порядку, визначені кредитним договором.
Таким чином, розмір платежів, передбачений акційним графіком, безпосередньо залежить від належного виконання Позичальником установлених договором умов щодо дострокового внесення щомісячних платежів.
У зв`язку з цим акційний графік платежів відображає розмір грошових зобов`язань Позичальника за умови дотримання ним передбаченого договором порядку дострокової сплати кожного щомісячного платежу та не може розглядатися як безумовний графік платежів незалежно від виконання зазначених умов.
Щодо підтвердження розміру нарахованих процентів
Розрахунок кредитної заборгованості за кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 року є письмовим доказом на підтвердження розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.
Відображені у розрахунку відомості дають можливість встановити розмір нарахованих процентів, періоди їх нарахування та загальну суму заборгованості.
Наданий розрахунок містить відомості про періоди нарахування процентів, застосовану процентну ставку та розмір заборгованості, що дає можливість перевірити правильність здійснених Позивачем нарахувань відповідно до умов Кредитного договору.
При цьому відсутність окремого документа з розрахунком процентів сама по собі не свідчить про неналежність або недопустимість загального розрахунку кредитної заборгованості, якщо він містить достатні відомості для перевірки правильності здійснених нарахувань.
Тобто, розрахунок кредитної заборгованості може бути використаний як належний та допустимий письмовий доказ на підтвердження розміру заборгованості за процентами та обґрунтування заявлених позовних вимог.
Щодо попередніх кредитних договорів та історії платежів
В наданій анкеті-скорингу міститься інформація щодо кількості попередньо укладених позичальником кредитних договорів, загального розміру заборгованості за ними, а також загальної суми обов`язкових платежів на момент заповнення анкети.
Зазначені відомості мають значення для оцінки фінансового стану позичальника, оскільки відображають наявне кредитне навантаження, обсяг фінансових зобов`язань за раніше укладеними кредитними договорами та суму обов`язкових платежів, які позичальник повинен здійснювати.
Таким чином, анкета-скоринг містить інформацію про попередні кредитні зобов`язання позичальника, що дає можливість оцінити його фінансове навантаження та платоспроможність на момент звернення за отриманням нового кредиту.
Надана анкета-скоринг є письмовим доказом, що містить відомості про наявність у позичальника попередніх кредитних зобов`язань, загальний розмір заборгованості за ними та суму обов`язкових платежів. Зазначені відомості підлягають врахуванню судом під час дослідження обставин укладення кредитного договору та оцінки фінансового стану позичальника.
При цьому надана анкета-скоринг містить узагальнені відомості щодо кредитного навантаження Позичальника на момент звернення за отриманням кредиту та використовувалася Позивачем під час оцінювання її кредитоспроможності. Зазначені відомості підтверджують врахування Позивачем наявних фінансових зобов`язань Позичальника під час прийняття рішення про надання кредиту.
Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 в повному обсязі.
10 листопада 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення та заперечення на заяву представника позивача про виконання ухвали суду від 15.10.2026 року. У запереченні відповідач посилається на те, що 09.11.2026 позивач подав заяву, в якій стверджує про виконання ухвали суду від 15.10.2026 та надання документів на підтвердження обставин, що мають значення для справи. Відповідач не погоджується з висновком про повне виконання ухвали, так як сам факт подання документів не означає, що ними належно та в повному обсязі підтверджено кожну обставину, для з`ясування якої суд витребував докази.
Ці заперечення не є твердженням про підроблення документів або безумовну відсутність кредитних правовідносин. Їх мета - звернути увагу суду на межі доказового значення поданих матеріалів та обставини, які залишаються непідтвердженими або потребують перевірки.
Щодо фактичного перерахування кредитних коштів
Позивач посилається на платіжну інструкцію №2953 від 23.02.2026 як на доказ перерахування кредитних коштів. Водночас платіжна інструкція як документ, що містить розпорядження про платіж, сама по собі не обов`язково підтверджує завершення платіжної операції та зарахування коштів на рахунок належного отримувача.
Для встановлення факту надання кредиту необхідно дослідити документи, з яких можна встановити платника й отримувача, рахунок або платіжний інструмент отримувача, суму, дату та статус виконання операції, а також факт зарахування коштів і можливість відповідача ними розпорядитися. Це може підтверджуватися документом надавача платіжних послуг про виконання операції, випискою або іншим належним підтвердженням зарахування.
Щодо комісії у розмірі 5 454,55 грн.
За твердженням позивача, загальний розмір кредиту становив 45 454,55 грн, із яких 5 454,55 грн (12%) було утримано як одноразову комісію, а відповідачу фактично перераховано 40 000,00 грн.
Саме зазначення комісії в договорі або платіжному документі не звільняє позивача від обов`язку довести її правову та фактичну підставу. Необхідно встановити, за яку саме послугу її стягнуто, чи є ця послуга окремою та реально наданою, у чому полягали її зміст і обсяг, коли та ким її надано, а також як сформовано суму 5 454,55 грн.
Щодо розрахунку процентів у розмірі 49 081,92 грн
Для перевірки заявлених процентів недостатньо лише підсумкового розрахунку без зрозумілих вихідних даних та послідовності арифметичних дій. Розрахунок має давати змогу перевірити періоди нарахування; кількість днів у кожному періоді; процентну ставку; базу нарахування та залишок основного боргу; дати, суми й порядок зарахування платежів; зміни залишку заборгованості; відповідність нарахувань умовам договору та законодавчим обмеженням.
Щодо оцінювання кредитоспроможності
Позивач посилається на кредитний звіт від 26.01.2026 та анкету-опитувальник із результатом оцінювання. Договір, за твердженням позивача, укладено 23.02.2026. Сам по собі кредитний звіт, складений майже за місяць до укладення договору, не доводить автоматично, що кредитодавець безпосередньо перед укладенням договору провів належне оцінювання кредитоспроможності на підставі достатньої та актуальної інформації.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець до укладення договору зобов`язаний оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк і суму кредиту, доходи, мету кредитування та інформацію про виконання інших кредитних зобов`язань. Оцінювання має ґрунтуватися на достатній інформації та внутрішній політиці кредитодавця.
В судове засідання 10.11.2026 року учасники справи не з`явились.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
23.02.2026 року між ТОВ "Кредитсервіс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 260223-001 шляхом підпису договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W66973.
Відповідно до умов кредитного договору №260223-001 від 23.02.2026 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 45 454,55 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн., зі сплатою одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 5 454,55 грн., строком на п`ять років, зі сплатою одноразової комісії 5 454,55 грн (12% від початкової суми кредиту) процентна ставка за перший місяць, за всі наступні місяці, процентів річних (91,25%, 361,55%), які розраховуються від загальної суми кредиту.Строк кредитування 5 років. Позичальник зобов`язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії договору згідно з графіком.
Крім того, позичальником було підписано одноразовим ідентифікатором і паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування.
Факт перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 40 000,00 грн. за вказаним договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №2953 від 23.02.2026.
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, за кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 ОСОБА_1 станом на 03.07.2026 року має заборгованість у загальному розмірі 94 536,47 грн. (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять шість грн. 47 коп.), яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 11 245,35 грн.; простроченої заборгованості за процентами 44 581,92 грн.; строкової заборгованості за сумою кредиту 34 209,20 грн.; строкової заборгованості за процентами 4 500,00 грн.
Жодного платежу на погашення кредиту відповідачем не здійснено.
Наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджується також випискою з особового рахунку за кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026.
Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.
Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "Кредитсервіс" та ОСОБА_1 23.02.2026 укладено договір про надання кредиту №260223-001. Позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та одноразової комісії в сумі 5 454,55 грн.
Отже, підписання кредитного договору №260223-001 від 23.02.2026 свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 в повному обсязі не здійснила, унаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 03.07.2026 року склалася заборгованість у загальному розмірі 94 536,47 грн. (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять шість грн. 47 коп.), яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 11 245,35 грн.; простроченої заборгованості за процентами 44 581,92 грн.; строкової заборгованості за сумою кредиту 34 209,20 грн.; строкової заборгованості за процентами 4 500,00 грн.
Суд зауважує, що відповідачем фактично не оспорюєься ані факт укладення кредитного договору із ТОВ «Кредитсервіс», ані отримання кредитних коштів у сумі, які зазначені в позові, ані порядок і строки, в які необхідно було здійснити повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, ані факт несплати заборгованості у повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що вона не має можливості виконати свої зобов`язання в повному обсязі, не підтверджені жодними доказами та не звільняють відповідача від сплати грошових зобов`язань перед позивачем.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості в повному обсязі або урегулювання її сплати в позасудовому порядку.
Твердження відповідача про те, що до укладення спірного договору між відповідачкою та позивачем уже неодноразово виникали кредитні відносини. Відповідачка брала у позивача попередні кредити та в окремих випадках погашала їх через декілька днів, фактично використовуючи нове кредитування для перекриття/рефінансування попередніх зобов`язань. Така практика призвела до поступового зростання боргового навантаження та фактичного потрапляння відповідачки у ситуацію, коли одні кредитні зобов`язання використовувалися для погашення інших. На момент укладення договору №260223-001 у відповідачки вже існували інші відкриті кредитні зобов`язання, а кредитна історія була несприятливою. Попри це, позивач прийняв рішення надати черговий кредит.
Ці обставини самі по собі не означають автоматичної недійсності договору або автоматичного звільнення відповідачки від підтвердженого боргу. Водночас вони мають істотне значення для перевірки того, чи здійснив кредитодавець належну оцінку кредитоспроможності до укладення договору та на яких саме даних ґрунтувалося рішення про надання кредиту, суд відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо заперечень відповідача про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, які підтверджують надання кредитних коштів.
В постанові Верховного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 357/2127/18 зроблено висновок, про те що Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виписки з особового рахунка клієнта банку можуть слугувати як документи, що підтверджують фінансові операції.
Позивач на підтвердження видачі кредитних коштів надав платіжну інструкцію №2953 від 23.02.2026 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 на суму 40 000,00 грн., з вирахуванням одноразової комісії у розмірі 5 454,55 грн.
Разом з тим суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і вона мала можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надала.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неправильність наведеного позивачем розрахунку.
Натомість, надані позивачем розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку за кредитним договором узгоджуються з умовами кредитного договору.
При цьому, відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості, докази здійснення платежів, які не були враховані позивачем, а також доказів повного погашення заборгованості за кредитним договором № 260223-001 від 23.02.2026 року.
Позивачем не було заявлено до стягнення жодних інших платежів (ані 3% річних або інфляційних витрат за ст.625 ЦК України, ані неустойки, ані процентів поза межами строку кредитування), які б не були передбачені кредитним договором.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 94 536,47 грн. (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять шість грн. 47 коп.), яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 11 245,35 грн.; простроченої заборгованості за процентами 44 581,92 грн.; строкової заборгованості за сумою кредиту 34 209,20 грн.; строкової заборгованості за процентами 4 500,00 грн.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитних договорах суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "Кредитсервіс" сплачено 2662,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією №6586 від 04.08.2026.
Беручи до уваги, що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ "Кредитсервіс" витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір №25-01/2023 про надання правничої допомоги від 25.01.2023, укладений між адвокатським об`єднанням "Правовий діалог" в особі директора Разумного Є.М. та ТОВ "Кредитсервіс"; додаткову угоду № 1 від 04.01.2024 року; акт приймання-передачі справ на надання правової допомоги; договір про заміну сторони та передачу прав та обов`язків за договором №25-01/2023 про надання правничої допомоги від 25.01.2023 та внесення змін до даного договору від 09.04.2026; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 15.07.2026; акт №3 від 22.07.2026 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором №25-01/2023 про надання правничої допомоги від 25.01.2023.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та Фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ "Кредитсервіс" до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 76-81, 83,133,137, 141, ч.2 ст. 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352,354,355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс", в інтересах якого діє представник - адвокат Павленко Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531) суму заборгованості за Кредитним договором №260223-001 від 23.02.2026 року у розмірі 94 536,47 грн. (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять шість гривень) 47 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», (адреса: 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М.В.Омеко