2/130/1964/2026
130/2117/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів,
УСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся в суд з цим позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.04.2017; на користь ОСОБА_5 на підставі судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.06.2025 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 на 1/6 частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.06.2025; на користь ОСОБА_5 на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.10.2025 на її утримання з 1/4 на 1/6 частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною трьох річного віку, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.10.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
19.12.2015 Виконавчим комітетом Браїлівської селищної Жмеринського району Вінницької області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який рішенням суду було розірвано.
Під час перебування у шлюбі відповідач народила дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка проживає разом з відповідачем, відповідно до рішення суду від 20.04.2017 вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу позивача, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.03.2017 до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10.11.2022 було зареєстровано шлюбі між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Під час перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_5 народила дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дочка проживає з відповідачем ОСОБА_5 . Відповідно до судового наказу від 13.06.2025 наказано стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_9 в розмірі 1/4 частини заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.05.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Окрім того, з позивача відповідно до виконавчого листа, виданого 12.11.2025 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів на утримання ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 26.05.2025 і до досягнення дочкою ОСОБА_7 трьох років, тобто до 15.12.2027
Позивач регулярно сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дочок, оскільки дбав і дбає про належне матеріальне забезпечення дітей, аліменти стягуються з його грошового забезпечення як військовослужбовця. Проте враховуючи постійну інфляцію, подорожчання продуктів харчування та товарів, необхідних йому для життя та належного несення служби, не залишає матеріальних можливостей позивачу для власного існування, тому подальша сплата аліментів ОСОБА_4 у повному розмірі є неможливою.
З огляду на вищевказане, обставини справи свідчать про те, що сплата аліментів у встановленому рішенням суду розмірі є неможливою та несправедливою. Чинним сімейним законодавством передбачено, що розмір аліментів на двох дітей складає 1/3 частину від заробітку (доходу) платника аліментів, а не так як в даному випадку стягується з позивача.
Представник позивача вказав, що ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , загальна сума нарахованого доходу з травня 2025 по березень 2026 становить 1155936 грн, при цьому з позивача утримуються податки та відрахування в сумі 1633,73 грн та аліменти. Також позивач несе витрати пов`язані з проходженням військової служби.
На сьогодні позивача, у зв`язку зі змінами сімейного стану та відповідно зміною його зобов`язань, визначені судом аліменти в розмірі 1/4 частини доходу по кожному з виконавчих проваджень є завищеним розміром аліментів та не підйомною сумою для позивача, оскільки сплата аліментів в такому розмірі ставить його особисто у складне матеріальне становище та позбавляє засобів для існування. При цьому такий розмір аліментів, який отримують відповідачі спрямований не для забезпечення як найкращих інтересів дитини, а на збагачення отримувача аліментів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_10
21.08.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 з підстав того, що позивач зі своєю дружиною ОСОБА_11 штучно створили спір, шляхом подачі позову про стягнення аліментів на її утримання та утримання дочки ОСОБА_9 по 1/4 частини від всіх видів доходу позивача на кожного, щоб позивач мав підстави для звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 . Насправді позивач з відповідачем ОСОБА_5 по даний час зареєстровані та проживають разом та виховують спільну дитину ОСОБА_9 .
Окрім того, позивач якщо навіть і несе витрати пов`язані з проходженням військової служби то це його особисте бажання, так як держава забезпечує військовослужбовців усім необхідним, а додані позивачем до позову квитанції не містять інформації про платника.
Відповідач вважає, що матеріальне становище позивача з часу винесення рішення про стягнення з нього аліментів навпаки покращилось, так як він має вищий дохід аніж мав на час винесення рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 . Позивач є людиною працездатного віку, отримує достатню заробітну плату, будь яких інших належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану суду не надано, а народження іншої дитини та стягнення аліментів на її утримання та на користь дружини з якою проживає позивач не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Сукупний розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання двох дітей не перевищує розміру відрахувань встановлених ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Натомість відповідач проживає с-щі Браїлів та на даний час перебуває на обліку в центрі зайнятості, не має у власності нерухомого майна (а.с.41-43 зворот).
До відзиву відповідачем додано: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; відомості з державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 07.08.2026; довідку державної служби зайнятості; довідку Браїлівського старостинського округу; роздруківка з сайту «Судова влада» щодо розгляду справ та копії рішень Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (а.с.46-54 зворот).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_12 .
Відповідач ОСОБА_5 подала заяву про визнання позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.
15.07.2026 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами 03.11.2026.
21.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву.
27.10.2026 від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про визнання позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 подану ним позовну заяву підтримав та просив задовольнити позов, з підстав, викладених в ньому.
Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_5 27.10.2026 подала заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутність.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача ОСОБА_5
03.11.2026 суд у відкритому судовому засідання розглянув справу та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 08:00 13.11.2026.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.8).
Згідно копії виконавчого листа Жмеринського міськрайонного суду справа №130/475/17 вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і до повноліття дитини (а.с.9-10).
Відповідно до копії постанови старшого державного виконавця Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сторожук О.М. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №130/1478/25, виданого 13.06.2025 щодо примусового стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_7 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.05.2025 до досягнення дитиною повноліття (а.с.16 -16 зворот).
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 16.04.2026 сукупний розмір заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів складає 25854,04 грн (а.с.17).
Відповідно до звіту про здійснення зарахування та виплати загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_4 з травня 2025 по березень 2026 становить 1155936, при цьому з позивача утримуються податки та відрахування в сумі 1633,73 грн, також відраховується сума аліментів за постановою від 02.07.2025 ВП №78500047 та судовим наказом №130/1478/25 від 13.06.2025, розмір яких за даний період становив 138 990,23 грн. Розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 55122,13 грн (а.с.18-18 зворот).
Як вбачається з копії виконавчого листа Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області №130/1477/25 вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на її утримання аліменти в розмірі однієї четвертої частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 26.05.2025 і до досягнення дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19 -19 зворот).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.03.2026 сукупний розмір заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів становить 25854,04 грн (а.с.20).
Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2025 по 31 березня 2026 з останнього відраховуються аліменти заборгованість по сплаті яких станом на 01.12.2025 становила 165306,35 грн (а.с.21).
На підтвердження факту понесення витрат, пов`язаних з проходженням військової служби позивачем додано скрін шоти з інтернет банкінгу та копії накладних (а.с.22-26 зворот).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з ч 5 цієї статті, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Така ж норма закріплена у п. 4 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Отже, з комплексного аналізу ст.ст. 182, 193 СК України, ст. 161 ЦПК України, суд робить висновок, що мінімальний розмір аліментів, який гарантований державою на одну неповнолітню дитину, якщо він стягується за вибором позивача у частці від доходу платника аліментів, не може бути менший однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, та у всякому разі, якщо заробітку (доходу) не вистачає, не менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Частина 1 ст.192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3від 15.05.2006«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти -платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
На сьогодні наявні численні рішення ЄСПЛ щодо питань, які пов`язані із захистом прав дитини, ґрунтуються як на положеннях Європейської конвенції про захист прав людини, Загальної декларації прав людини, так і на положеннях Конвенції про права дитини.
Пункт 1 статті 3 частини 1 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно пункту 2 дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 статті 27 частини Конвенції про права дитини визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_4 до неї в частині зменшення розміру аліментів визнала в повному обсязі.
Позивач як на підставу звернення до суду з позовом про зменшення розміру присуджених з нього до стягнення аліментів на дочку ОСОБА_6 посилається на те, що він також сплачує аліменти на утримання ще однієї доньки та на утримання дружини, розмір аліментів стягується з його грошового забезпечення як військовослужбовця, проте враховуючи підняття цін та інфляцію його дохід після відрахування аліментів на утримання дочок та дружини не залишає позивачу можливостей для власного існування, тому подальша сплата аліментів у такому розмірі є неможливою. Крім того, позивачу необхідно купувати речі для несення ним військової служби.
Однак, позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 . З матеріалів справи не вбачається, що доходи позивача із того часу суттєво зменшилися, навпаки, як вбачається з матеріалів справи наразі позивач має вищий дохід ніж мав на час винесення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , а понесення витрат пов`язаних з проходженням військової служби є особистим волевиявленням та бажанням позивача.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дали суду можливість встановити погіршення матеріального стану позивача, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст.192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , та не можуть бути самостійними підставами для зменшення їх розміру, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , а тому відмовляє задоволенні позову в цій частині.
Отже, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Так, ухвалюючи рішення про зменшення розміру аліментів, суд повинен виходити також з інтересів дитини, на утримання якої сплачуються зазначені аліменти. На думку суду вимога позивача про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини його доходів на утримання дочки буде значно звужувати законне право на належне утримання, яке передбачене нормами СК України. Суд також враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20.04.2017 розмір присуджених до стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 відповідає вимогам сімейного законодавства та мінімально гарантованому розміру, а їх зменшення є безпідставним та таким, що не відповідатиме інтересам його малолітньої дитини, обов`язок по забезпеченню якої несе він на рівні з матір`ю.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що навіть, якщо його доходи зменшаться, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
З врахуванням вищенаведеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів визнала в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 , на її утримання та утримання доньки ОСОБА_7 , в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.
Судові витрати слід залишити за позивачем як він того просив.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у справі №130/1478/25 від 13.06.2025 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 на 1/6 частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.06.2025.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_5 на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у справі №130/1477/25 від 02.10.2025 на її утримання з 1/4 на 1/6 частину зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною трьох річного віку, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за судовим наказом Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.10.2025.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони у справі: позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ