Справа № 129/2174/26
Провадження № 2/147/898/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
за участю:
представника позивача - адвоката Єланського О. Г.,
представника відповідача - адвоката Анісімової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на нерухоме майно.
Стислий виклад позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за час спільного проживання із відповідачем, без реєстрації шлюбу (у період часу з серпня 2013 року по серпень 2024 року), у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2024 року позивача мобілізовано до лав ЗСУ, і невдовзі після цього він дізнався, що відповідач ОСОБА_2 розірвала з ним відносини. До цього моменту між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про те, що позивач придбає на ім`я їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нерухоме майно (квартиру), на що відповідач відмовляється від подання позову (заяви про видачу судового наказу) про стягнення аліментів на їхню спільну неповнолітню дитину. На виконання даної домовленості позивачем було придбано на ім`я їхньої спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлову квартиру відповідно до договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: реєстр №503, виданий: 04.04.2024, видавник: Кощеєва Г. С., державний нотаріус Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області, номер запису про право власності/довірчої власності: 54433477, дата, час державної реєстрації: 04.04.2024 10:46:09, власник ОСОБА_4 . Наприкінці квітня 2026 року позивачу стало відомо про існування судового наказу судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., виданого 13.09.2024 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відповідно до якого присуджено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 10 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. За даним наказом було відкрито виконавче провадження №АСВП:72176581, дата відкриття: 01.10.2024, копії постанови про відкриття даного виконавчого провалденнч позивач не отримував. Позивач вважає, що стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.09.2024 - є неправомірним у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на нерухоме майно. З боку позивача у повному обсязі виконано домовленість щодо придбання їхній спільній неповнолітній дитині - дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нерухомого майна замість оплати аліментів на її утримання. А тому просить суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , шляхом звільнення від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , які стягуються в межах виконавчого провадження АСВП: 76176581, у зв`язку з набуттям ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на нерухоме майно - житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
12 серпня 2026 року надійшов відзив на позов, у якому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. В обґрунтування відзиву зазначає, що обставини, зазначені позивачем, не відповідають хронології. Позивач зауважив, що після його мобілізації до ЗСУ у серпні 2024 року відповідач розірвала з ним відносини, в той же час 04 квітня 2024 року він придбав на ім`я їхньої спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлову квартиру, на виконання їх домовленості, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовляється від подання позову (заяви про видачу судового наказу) про стягнення аліментів. Ніякої домовленості між сторонами не існувало. 04 квітня 2024 року між продавцем ОСОБА_5 та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - кімнати АДРЕСА_2 . Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час укладання цього договору діяли від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже неповнолітня дитина має право вчиняти лише дрібні побутові правочини. Покупцем кімнати АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згадана кімната №79 придбана 04.04.2024. На той час питання щодо стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навіть не стояло. Зазначає, що заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була подана ОСОБА_2 до Тростянецького районного суду Вінницької області 10 вересня 2024 року. З цього часу з ОСОБА_1 за судовим наказом від 13.09.2024, виданим Тростянецьким районним судом Вінницької області, стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. За даним судовим наказом відкрито виконавче провадження АСВП: 76176581 від 01.10.2024. Позивач вказує, що про існування цього наказу йому стало відомо лише наприкінці квітня 2026 року, що на думку відповідача не відповідає дійсності. Позивач посилається на норми законодавства (ст. 190 СК України), сам собі суперечить, адже відповідно до цих норм, для укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно необхідними передумовами є: існування документа (рішення суду, судового наказу) про стягнення аліментів, згода обох батьків, дозвіл органу опіки та піклування, а умовами договору є також обов`язкове зазначення, що відчуження майна здійснюється саме в рахунок аліментних зобов`язань, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору. В даному випадку: договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 04.04.2024 за яким покупцем є малолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесений Тростянецьким районним судом Вінницької області 13.09.2024; згоди відповідача на укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`ящку з передачею права власності на нерухоме майно не було, адже не було ніякої домовленості з цього приводу - ні сної, ні письмової; не було дозволу органу опіки і піклування на укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (до цього органу навіть ніхто не звертався з цього приводу); ОСОБА_1 не передав дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяке нерухоме майно. Отже позов ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на нерухоме майно є безпідставним, не ґрунтується на вимогах закону, а значить таким, що не може бути задоволеним.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою суду від 22 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
12 серпня 2026 року надійшов відзив на позов про припинення стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року постановлено продовжити на 30 (тридцять) днів строк проведення підготовчого провадження у справі; підготовче засідання у справі відкласти на 10 годину 00 хвилин 14 жовтня 2025 року, про що повідомити учасників справи в установленому законом порядку.
14 жовтня 2026 року від представника відповідача - Анісімової А. М. надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
06 листопада 2026 року через систему «Електронний суд» відпредставника відпорвідача ОСОБА_6 надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив такий задоволити, посилаючись на те, що позов обґрунтований та підтверджений наданими доказами, а тому просив його задовольнити повністю. Водночас висловився, що відповідачем завищено розмір витрат на правничу допомогу, а тому у разі розгляду такої заяви просив його зменшити з урахуванням розумності та обґрунтованості.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві, вказуючи на його необґрунтованість, просила стягнути з позивача витрати з надання правничої допомоги.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, вважає, що у позові потрібно відмовити виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що у сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громади щодо актового запису про народження №0[телефон приховано] від 01.05.2026 (а.с. 4-5).
13 вересня 2024 року Тростянецьким районним судом Вінницької області видано судовий наказ (справа №147/1201/24) відповідно до якого стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: реєстр №503, виданий: 04.04.2024, видавник: Кощеєва Г. С., державний нотаріус Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області, номер запису про право власності/довірчої власності: 54433477, дата, час державної реєстрації: 04.04.2024 10:46:09, власник ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою №5005878185820 від 01.05.2026 (а.с. 8-13), договором купівлі-продажу кімнати від 04.04.2024 (а.с. 52-53), витягом з Державного реєстру речових прав №372880411 від 04.04.2024 (а.с. 94).
01.10.2024 відкрито виконавче провадження №76176581 про примусове виконання судового наказу №147/1201/24 від 13.09.2024, виданого Тростянецьким районним судом Вінницької області (а.с. 17).
Постановою державного виконавця від 06.12.2014 ВП №76176581 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що знаходяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 89-90).
Постановою державного виконавця від 13.11.2024 ВП №76176581 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 (а.с. 91-93).
Зі змісту довідки начальника Тростянецько-ладижинського відділу Державної виконавчої службии у Гайсинському районі Вінницької області Хмельнийького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №17735 від 28.09.2026, виданої ОСОБА_2 , випливає, що остання щомісячно отримує аліменти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по примусовому виконанню судового наказу №147/1201/24 виданого Тростянецьким районним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти ппрожиткових мінімумів на дитину відповідного ваіку щомісячно, починаючи з 10.09.2024 і до повноліття дитини (а.с. 94).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.
Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України, договір обов`язково укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (приватним або державним нотаріусом).
Право власності на нерухомість виникає з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яку нотаріус проводить одразу під час посвідчення угоди.
В інтересах малолітньої ОСОБА_4 договір купівлі-продажу кімнати від 04.04.2024 підписано її батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 52-53).
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 проведена 04.04.2024, що випливає з витягу з Державного реєстру речових прав (а.с. 94).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 190 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
Оскільки згідно із ч. 1 ст.202, ч. 3 ст.203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Частиною 2-7 ст. 190 СК України передбачено, що набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов`язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину. На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно. За позовом відчужувача нерухомого майна договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов`язку по її утриманню.
Договір купівлі проджажу від 04.04.2024 укладено між двома сторонами ОСОБА_5 (Продавець) та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Покупець), від імені та в інтересах якої діяли батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Тоді як передбачений статтею 190 СК України договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, передбачає наявність трьох сторін та певних умов, які мають бути передбачені в нотаріально посвідченому договорі: той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний передати нерухоме майно та правомочний не сплачувати аліменти; той із батьків з ким проживає дитина зобов`язаний самостійно утримувати дитину. А також може бути набувачем разом з дитиною на праві спільної часткової власності нерухомого майна, яке передає по договору той із батьків, хто проживає окремо від дитини; сама дитина є набувачем нерухомого майна в повному обсязі, або на праві спільної часткової власності разом з тим із батьків, з ким вона проживає.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 190 СК України, договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно може бути укладено виключно з дозволу органу опіки та піклування.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 224 ЦК України, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
Однак, укладений між сторонами договір купівлі-продажу кімнати від 04.04.2024, який позивач вважає договором про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, укладений за відсутності дозволу органу опіки та піклування.
Більше того, як встановлено судом та не заперечується жоддною із сторін, відповідач - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу лише 10.09.2024, тобто білеше ніж через п`ять місяців з часу укладення договору купівлі-продажу від 04.04.2024.
Разом з тим, як випливає із позовної заяви, сторони розірвали відносини в серпні 2024 року.
Варто зазначити, що на підтвердження своїх вимог позивач посилається на усну домовленість між сторонами, однак такі доводи суд оцінює критично, адже така домовленість категорично заперечується відповідачем, та не підтверджена жодними доказами, в той час, як рішення суду не можде грунтуватися на припущеннях.
Крім того, варто зазначити, що умовами договору купівлі-продажу від 04.04.2026 не передбачено, що укладаючи його, сторони насправді матимуть на увазі укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено в судовому засіданні станом на 04.04.2024 орган опіки та піклування не надавав дозволу саме для укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, а також не існувало рішення суду чи судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання малолітньої дитини.
Представник позивача в судовому засіданні не спростував, що 04.04.2024 його сторонами було укладено саме договір купівлі-продажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на нерухоме майно, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що договір купівлі-продажу від 04.04.2024 укладався сторонами відповідно до вимог ст. 190 СК України.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що відповідачем заявлено до стягнення з позивача на її користь 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до норм ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться договір про надання правничої допомоги №28/07-1 від 28.07.2026, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Анісімовою А. М. (а.с. 56), а також акти виконаних робіт №1 від 07.08.2026 та №2 від 05.11.2026, відповідно на суму 6500,00 грн. та 7500, 00 грн, квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.08.2026 та від 05.11.2026 відповіно на суми 6500,00 грн. та 7500,00 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1326916.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19).
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із припиненням стягнення аліментів у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на майно; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких представник відповідача витратила значний час.
Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатами роботи, враховуючи клопотання представника позивача про зменшення витрат на правову допомогу, з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу представника відповідача до 7500,00 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для відповідача, яка залучила адвоката для надання професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 190 СК України, ст. ст.12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів у зв`язку з набуттям неповнолітньою дитиною права власності на нерухоме майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 ;
третя особа - Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 45572912, адреса місця знаходження: вул. Соборна, буд. 90, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя О. Г. Борейко