Справа № 129/2989/26
Провадження № 2/147/1183/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
01 жовтня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла цивільна справа №129/2989/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача.
20 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №43077-02/2026, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 11800 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його видачу у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надано на власні потреби відповідача, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, строком на 120 днів - з 20 лютого 2026 року по 19 червня 2026 року включно, відповідно до графіка платежів.
Договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи, а його підписання відповідачем здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, однак останній свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав.
Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 4966 грн, які були враховані при визначенні залишку заборгованості. Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань утворилася заборгованість, яка, за розрахунком позивача, становить 26658 грн, з яких 11200 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9558 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 5900 грн - штрафні санкції.
З огляду на невиконання відповідачем умов кредитного договору позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту №43077-02/2026 від 20 лютого 2026 року в розмірі 26658 грн, а також понесені судові витрати.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Суд, з огляду на подання позивачем документів в електронній формі та їх значний обсяг, враховуючи зміст Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), з метою процесуальної економії, вважає за можливе розглядати (формувати та зберігати) справу у змішаній формі.
Так, відповідно до п.122 Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
14 жовтня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову в заявленому розмірі, вважаючи нараховані позивачем проценти за користування кредитом несправедливими та надмірними. Зокрема, відповідач зазначав, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 9558 грн є непропорційною та не відповідає принципам справедливості й розумності, а також положенням законодавства про захист прав споживачів, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір до 5900 грн. Крім того, відповідач наголошував на необхідності врахування здійснених ним платежів при визначенні фактичного розміру заборгованості за кредитним договором. Також у відзиві відповідач заявив вимогу про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. На підтвердження понесених витрат представником відповідача подано договір про надання правової допомоги від 22 серпня 2026 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 05 жовтня 2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від 05 жовтня 2026 року.
19 жовтня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти доводів відповідача, зазначаючи, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору, а здійснені відповідачем платежі враховані при визначенні залишку заборгованості. Представник позивача просив відхилити доводи відповідача та задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, представник позивача заперечував проти стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, посилаючись на необхідність дотримання критеріїв співмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та значенням справи для сторін. На думку позивача, сам факт укладення договору про надання правничої допомоги та сплати відповідачем 8000 грн не є безумовною підставою для покладення всієї зазначеної суми на іншу сторону спору, у зв`язку з чим представник позивача просив зменшити розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу.
У судове засідання представник позивача не з`явився. 07 жовтня 2026 року подав до суду клопотання, в якому просив справу слухати за його відсутності, зазначив, що позов підтримують в повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що сторона на власний розсуд скористалася своїми процесуальними правами.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, заперечень, пояснень чи інших заяв не подавав.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до договору про надання кредиту №43077-02/2026 від 20 лютого 2026 року, додатків до нього та паспорта споживчого кредиту судом встановлено, що 20 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11800 грн строком на 120 днів, з 20 лютого 2026 року по 19 червня 2026 року включно. Договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 0,90 % за кожен день користування кредитом, а також сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1180 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження факту укладення кредитного договору та виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів відповідачу позивачем надано відповідні документи, які підтверджують оформлення кредитних правовідносин та перерахування кредитних коштів.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №43077-02/2026 вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 4966 грн, які були враховані кредитором при визначенні залишку заборгованості. Станом на дату здійснення розрахунку заборгованість відповідача становила 26658 грн, з яких 11200 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9558 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 5900 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Таким чином, позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка складається із залишку неповернутої суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитними коштами та заявлених штрафних санкцій.
Дослідивши докази у їх сукупності та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (позику) у розмірі та на умовах, визначених договором, відповідач зобов`язався повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею, однак свої зобов`язання належним чином не виконав.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
20 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 43077-02/2026, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого кредитодавець надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 11800,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту у порядку та на умовах, визначених договором.
Кредит надано на власні потреби відповідача, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, строком на 120 днів - з 20 лютого 2026 року по 19 червня 2026 року включно.
Згідно з пунктом 1.4 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти у розмірі 0,90 % за день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, а також комісія за видачу кредиту в сумі 1180,00 грн, що становить 10 % від суми кредиту. Тип процентної ставки визначено як фіксований.
Відповідно до умов договору повернення кредиту, сплата процентів за користування ним та комісії за видачу кредиту здійснюються згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.
Досліджуючи обставини укладення договору, суд враховує, що відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та підписується в порядку, визначеному законом, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.
Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами кредитного договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, а також виконання позивачем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів відповідачу.
Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт укладення договору про надання кредиту № 43077-02/2026 від 20 лютого 2026 року, що свідчить про визнання ним наявності договірних правовідносин із ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» щодо отримання та обов`язку повернення кредитних коштів.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, факт укладення кредитного договору та виникнення між сторонами відповідних договірних правовідносин підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо несправедливості розміру процентів за користування кредитом, необхідності їх зменшення, а також щодо недоведеності заявленого позивачем розміру заборгованості, оскільки такі доводи не спростовують встановлених судом обставин укладення та виконання кредитного договору.
З матеріалів справи встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 11800,00 грн, тоді як відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості та з урахуванням здійснених відповідачем платежів у загальному розмірі 4966,00 грн, заборгованість за основною сумою кредиту становить 11200,00 грн, а за процентами за користування кредитом - 9558,00 грн.
Суд зазначає, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування грошовими коштами кредитодавця та мають відмінну правову природу від неустойки, яка є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його порушення.
Водночас суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), відповідно до якого суд вправі здійснювати тлумачення умов договору про споживчий кредит, зокрема нечітких або двозначних положень, на користь споживача, однак за відсутності відповідної позовної вимоги не може самостійно визнавати такі умови недійсними, змінювати договір або зменшувати розмір процентів за користування кредитом.
У зазначеній постанові Верховний Суд також наголосив, що встановлений Законом України № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки є імперативним, а умова договору про його перевищення є нікчемною та підлягає врахуванню судом ex officio.
Разом з тим, договір про надання кредиту № 43077-02/2026 укладено 20 лютого 2026 року, тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а погоджена сторонами денна процентна ставка становить 0,90 %, що не перевищує встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.
З огляду на наведене, за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної договірної умови та за відсутності позовної вимоги відповідача про визнання недійсними відповідних положень договору чи про зміну його умов, саме по собі посилання на надмірність погодженого розміру процентів не є підставою для їх самостійного зменшення судом.
Отже, суд не вбачає правових підстав для зменшення заявленої позивачем суми процентів за користування кредитом з 9558,00 грн до 5900,00 грн, як про це просить відповідач.
Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 5900,00 грн, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених графіком платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості за відповідний розрахунковий (платіжний) період з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитом (позикою).
Таким чином, оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором припало на період дії в Україні воєнного стану, вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 5900,00 грн задоволенню не підлягають.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 11200,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 9558,00 грн, що в сукупності становить 20758,00 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 77,86 %, а саме у сумі 2072,95 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026, додаткову угоду № 43077-02/2026 від 20.07.2026 до вказаного договору, акт № 43077-02/2026 надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 20.07.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі про стягнення кредитної заборгованості.
Згідно з актом та детальним описом робіт адвокатом надано послуги загальною вартістю 6000 грн, зокрема: усну консультацію клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 год. - 250 грн); письмову консультацію клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 год. - 500 грн); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів клієнта (1 год. - 1500 грн); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (2 год. - 3000 грн); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год. - 750 грн).
З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та час, необхідний для підготовки процесуальних документів, суд вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підстав для їх зменшення не вбачає.
Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 77,86 %, а саме у сумі 4671,60 грн.
Водночас відповідачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правничої допомоги від 22.08.2026, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, акт здачі-прийняття наданих послуг від 05.10.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.10.2026 про сплату 8000 грн за надані адвокатом послуги.
Згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг адвокатом виконано роботи з ознайомлення з матеріалами справи (1,5 години, вартість 2000 грн) та написання відзиву на позовну заяву (2 години, вартість 6000 грн), загальна вартість яких становить 8000 грн.
Позивач у відповіді на відзив просив зменшити заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх виконання.
Оцінивши характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом відповідача послуг, час, необхідний для підготовки відзиву та інших процесуальних документів, а також враховуючи принципи розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу з 8000 грн до 6000 грн.
З огляду на часткове задоволення позову, витрати відповідача на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі підлягають стягненню з позивача пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, що становить 22,14 %, а саме у сумі 1328,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054 ЦК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 43077-02/2026 від 20 лютого 2026 року в розмірі 20758 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок, з яких: 11200 грн - заборгованість за основним боргом; 9558 грн - заборгованість за процентами.
У задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судовий збір у розмірі 2072 грн 95 коп. (дві тисячі сімдесят дві гривні 95 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4671 грн 60 коп. (чотири тисячі шістсот сімдесят одна гривня 60 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1328 грн 40 коп. (одна тисяча тристадвадцять вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження рішення суду також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ - 44022416, адреса місцезнаходження: вул. Фізкультури, 30 В, місто Київ, 03150 (рахунок IBAN НОМЕР_1 , банк АБ «ОЩАДБАНК»);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2026 року.
Суддя О. Г. Борейко