Судові рішення

Рішення № 141484935 у справі № 127/11630/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 у цивільній справі № 127/11630/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Вінницький міський суд Вінницької області, суддя Сичук М. М.

Справа№ 127/11630/26
СудВінницький міський суд Вінницької області
СуддяСичук М. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141484935

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 127/11630/26

Провадження № 2/127/3409/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредиту №71986339, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 30 днів, тобто до 26.08.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 0,125 % на день та комісії у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 375,00 грн.

Позивач зазначає, що договір було укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора «02118», направленого на електронну адресу відповідача, а ідентифікація останнього здійснювалася із використанням системи BankID через ПУМБ.

Відповідно до умов договору кредитні кошти в сумі 2 500,00 грн були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . На підтвердження фактичного перерахування коштів позивачем надано платіжну інструкцію №f1dbbfd2-55a3-4acf-8ce5-40f96676f83c від 28.07.2025 року та довідку платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000023942 від 06.01.2026 року.

Позивач також зазначає, що 22.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено електронний договір кредиту №6528771, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 1 300,00 грн строком на 360 днів, до 16.08.2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 0,95 % на день та комісії у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 224,25 грн.

За твердженням позивача, зазначений договір було укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора «641414», направленого на електронну адресу відповідача, а ідентифікація відповідача здійснювалася через систему BankID із використанням monobank.

Кредитні кошти за цим договором мали бути перераховані на платіжну картку № НОМЕР_2 . На підтвердження перерахування коштів позивачем надано платіжну інструкцію №f9ca6794-c2aa-45e2-8675-8a17abe5c000 від 22.08.2025 року та довідку платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000021616 від 05.01.2026 року.

Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував зобов`язання за обома договорами, унаслідок чого утворилася заборгованість.

16.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитними договорами.

Згідно з реєстром прав вимоги №23/12/25-02 від 23.12.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором кредиту №71986339 від 28.07.2025 року в загальному розмірі 7 968,75 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 93,75 грн - заборгованість за процентами, 375,00 грн - заборгованість за комісією, 5 000,00 грн - пеня.

Згідно з реєстром прав вимоги №23/12/25-01 від 23.12.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором кредиту №6528771 від 22.08.2025 року в загальному розмірі 5 124,60 грн, з яких: 1 300,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1 000,35 грн - заборгованість за процентами, 224,25 грн - заборгованість за комісією, 2 600,00 грн - неустойка.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за двома договорами, за розрахунком позивача, становить 13 093,35 грн.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами кредиту в загальному розмірі 13 093,35 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» і АТ «Державний ощадний банк України» інформацію щодо належності відповідачу відповідних платіжних карток та виписки за ними за визначені періоди.

На виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь від 01.07.2026 року №20.1.0.0.0/7-260701/26941-БТ, якою підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок, до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

До відповіді банку долучено виписку за період з 28.07.2025 року по 31.07.2025 року, з якої вбачається, що 28.07.2025 року на рахунок відповідача зараховано грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн із зазначенням у деталях операції «EPS*MCKV, KYIV».

Крім того, на виконання ухвали суду від АТ «Державний ощадний банк України» надійшла відповідь, якою підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано картку № НОМЕР_2 .

До відповіді банку долучено виписку за період з 22.08.2025 року по 25.08.2025 року, з якої, зокрема, вбачається проведення 25.08.2025 року о 05 год. 32 хв. 38 сек. операції із зарахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 1 296,00 грн. У деталях операції міститься позначення «MiiLoan (P2P...)», а також інші ідентифікаційні відомості платіжної операції, що узгоджуються з датою та обставинами перерахування кредитних коштів за договором №6528771.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань після відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а друга сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору є нікчемним.

Водночас відповідно до ст. 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає правові засади діяльності у сфері електронної комерції, порядок вчинення електронних правочинів, а також права й обов`язки учасників відносин у цій сфері.

Відповідно до ст. 3 цього Закону електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила оферту, відповіді про її прийняття у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

Отже, електронна форма укладення кредитного договору сама по собі не свідчить про недійсність такого правочину, якщо дотримано вимог законодавства щодо його укладення та підписання.

Як встановлено судом, на підтвердження укладення договору кредиту №71986339 від 28.07.2025 року позивачем надано копію електронного договору, відомості щодо ідентифікації відповідача із використанням системи BankID, а також відомості про застосування одноразового ідентифікатора «02118», направленого на електронну адресу відповідача.

Аналогічні докази надано на підтвердження укладення договору кредиту №6528771 від 22.08.2025 року із застосуванням одноразового ідентифікатора «641414» та ідентифікації відповідача через систему BankID.

При цьому сам факт укладення електронного договору та його підписання одноразовим ідентифікатором не звільняє кредитодавця від обов`язку довести фактичне надання кредитних коштів позичальнику.

З огляду на це судом було витребувано від банківських установ інформацію щодо належності відповідачу платіжних карток та виписки за ними за відповідні періоди.

Дослідивши відповідь АТ КБ «ПриватБанк» та долучену до неї виписку, суд установив, що картка №5457082514990568 належить відповідачу ОСОБА_1 , а 28.07.2025 року на відповідний рахунок зараховано 2 500,00 грн із зазначенням у деталях операції «EPS*MCKV, KYIV».

Зазначена операція за датою, сумою та платіжними реквізитами узгоджується з платіжною інструкцією №f1dbbfd2-55a3-4acf-8ce5-40f96676f83c від 28.07.2025 року та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000023942 від 06.01.2026 року.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує не лише належність платіжної картки відповідачу, а й фактичне зарахування на неї 2 500,00 грн за договором кредиту №71986339 від 28.07.2025 року.

Щодо договору кредиту №6528771 від 22.08.2025 року суд зазначає наступне.

Відповідно до відповіді АТ «Державний ощадний банк України» підтверджено належність відповідачу картки № НОМЕР_2 .

З виписки за період з 22.08.2025 року по 25.08.2025 року вбачається, що 25.08.2025 року о 05 год. 32 хв. 38 сек. на рахунок відповідача зараховано 1 296,00 грн. У деталях операції зазначено «MiiLoan (P2P...)», що узгоджується з відомостями про перерахування коштів за кредитним договором №6528771.

Отже, наведені докази в їх сукупності підтверджують фактичне зарахування на рахунок відповідача коштів, пов`язаних із виконанням другого кредитного договору.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивач заявляє до стягнення за цим договором основну суму кредиту в розмірі 1 300,00 грн, тоді як банківська виписка підтверджує зарахування на рахунок відповідача 1 296,00 грн.

Позивачем не надано належних доказів, які б усували зазначену розбіжність та підтверджували фактичне отримання відповідачем саме 1 300,00 грн. За таких обставин суд вважає доведеним отримання відповідачем за цим договором 1 296,00 грн, а вимога про стягнення різниці в розмірі 4,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, заборгованість за основною сумою кредиту за договором №71986339 становить 2 500,00 грн, а за договором №6528771 - 1 296,00 грн.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов кредитного договору.

Як убачається з матеріалів справи, за договором №71986339 від 28.07.2025 року позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 93,75 грн.

Зазначена сума відповідає умовам договору, зокрема розміру кредиту 2 500,00 грн, процентній ставці 0,125 % на день та періоду користування кредитними коштами протягом 30 днів.

Розрахунок процентів за цим договором є арифметично правильним та узгоджується з умовами договору, при цьому позивач не заявляє до стягнення процентів за період після закінчення визначеного договором строку кредитування.

Щодо процентів за договором №6528771 від 22.08.2025 року, суд установив, що позивачем заявлено до стягнення 1 000,35 грн, нарахованих за процентною ставкою 0,95 % на день за 81 день користування кредитом.

З огляду на те, що банківською випискою підтверджено зарахування відповідачу 1 296,00 грн, розрахунок процентів підлягає перевірці саме з урахуванням доведеного розміру фактично отриманих коштів.

За процентною ставкою 0,95 % на день за 81 день користування сумою 1 296,00 грн розмір процентів становить 997,27 грн.

Розрахунок позивача в частині процентів у розмірі 1 000,35 грн ґрунтується на сумі кредиту 1 300,00 грн, фактичне зарахування якої в повному обсязі матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин суд вважає доведеними вимоги про стягнення процентів за договором №6528771 у розмірі 997,27 грн, а в частині стягнення 3,08 грн процентів, нарахованих на непідтверджену різницю основної суми кредиту, у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому суд ураховує, що за змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту у порядку, передбаченому законом та договором, а права кредитодавця після цього захищаються положеннями ст. 625 ЦК України.

У цій справі позивачем заявлено проценти за період користування кредитними коштами, а не за весь період прострочення до дати подання позову. Водночас суд не виходить за межі заявлених позовних вимог та не здійснює нарахування процентів за періоди, за які позивач їх не заявляв.

Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за договором №71986339 у розмірі 375,00 грн та за договором №6528771 у розмірі 224,25 грн.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит повинні містити інформацію про загальні витрати за кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок та умови надання і повернення кредиту, а також інші передбачені законом відомості.

Саме по собі включення до тексту договору умови про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Кредитодавець повинен довести правову підставу такої плати, її відповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів, а також те, що комісія встановлена за реальну самостійну послугу, яка надається споживачу, а не за дії кредитодавця, що здійснюються у власних інтересах або є складовою його звичайної діяльності.

Суд ураховує, що умови договору про споживчий кредит не можуть погіршувати становище споживача порівняно з установленим законом, а споживач має бути належним чином поінформований про склад і розмір усіх витрат за кредитом.

Однак надані позивачем докази не підтверджують, що за сплату комісії у розмірах 375,00 грн та 224,25 грн відповідачу надавалася окрема самостійна послуга, яка має для нього самостійне споживче значення та не зводиться до дій кредитодавця з оформлення, надання або обслуговування кредиту.

Саме лише зазначення у договорі розміру комісії не доводить фактичного надання такої послуги та не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність відповідної складової заборгованості.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення комісії за обома договорами кредиту в загальному розмірі 599,25 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення пені та неустойки суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути за договором №71986339 пеню в розмірі 5 000,00 грн, а за договором №6528771 - неустойку в розмірі 2 600,00 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що обидва договори кредиту укладені у 2025 році, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, нарахування позивачем пені та неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за цими договорами суперечить наведеним положенням закону.

За таких обставин вимоги про стягнення пені в розмірі 5 000,00 грн та неустойки в розмірі 2 600,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Як убачається з матеріалів справи, 16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25.

Відповідно до умов договору факторингу перехід права вимоги до фактора здійснюється на підставі відповідного реєстру прав вимоги.

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача за договором №71986339 позивачем надано реєстр прав вимоги №23/12/25-02 від 23.12.2025 року, а за договором №6528771 - реєстр прав вимоги №23/12/25-01 від 23.12.2025 року.

Зазначені реєстри містять відомості про відповідача, номери кредитних договорів та розмір заборгованості за ними. Також позивачем надано платіжні документи на підтвердження виконання грошових зобов`язань за договором факторингу.

Таким чином, суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права грошової вимоги до відповідача за договорами кредиту №71986339 від 28.07.2025 року та №6528771 від 22.08.2025 року.

При цьому відповідно до ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив набуття ним права вимоги за спірними договорами, а тому має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості в межах прав, які перейшли до нього від первісного кредитора.

Водночас перехід права вимоги не змінює обсягу зобов`язань боржника та не створює для нього обов`язку сплачувати суми, які не були належним чином нараховані або стягнення яких заборонено законом.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитними коштами в загальному розмірі 4 887,02 грн, з яких:

?за договором кредиту №71986339 від 28.07.2025 року: 2500,00 грн - основна сума кредиту, 93,75 грн - проценти за користування кредитом;

?за договором кредиту №6528771 від 22.08.2025 року: 1296,00 грн - основна сума кредиту, 997,27 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково на суму 4887,02 грн із заявленої ціни позову 13093,35 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 993,73 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, витяг з акта №7-ДІЛ від 14.01.2026 року та платіжну інструкцію на підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 4500,00 грн.

Зазначені документи підтверджують домовленість сторін про надання правничої допомоги, визначення її вартості та понесення позивачем відповідних витрат.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1 679,60 грн.

Витрати в розмірі 2 000,00 грн за можливу підготовку відповіді на відзив та 3 000,00 грн за можливе складення апеляційної скарги стягненню не підлягають, оскільки відповідні послуги не підтверджені як фактично надані та оплачені в межах розгляду цієї справи.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, ст. 205, 207, 509, 512, 514, 517, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 639, 1046, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором кредиту №71986339 від 28.07.2025 року та договором кредиту №6528771 від 22.08.2025 року в загальному розмірі 4 887 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 02 коп., з яких 3 796,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 091,02 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 993 (дев`ятсот дев`яносто три) грн 73 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 13.11.2026.

Суддя:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
05.05.2026 Ухвала № 136331572 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44280974. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг