Судові рішення

Рішення № 141484938 у справі № 127/14672/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 у цивільній справі № 127/14672/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Вінницький міський суд Вінницької області, суддя Сичук М. М.

Справа№ 127/14672/26
СудВінницький міський суд Вінницької області
СуддяСичук М. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141484938

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 127/14672/26

Провадження № 2/127/4204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Сичука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором про споживчий кредит № 4642768 від 03 жовтня 2019 року в загальному розмірі 35 755,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 21 955,00 грн, комісії в розмірі 1 200,00 грн та заборгованості за штрафами/пенею в розмірі 2 600,00 грн, а також судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4642768, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 15 днів, до 18 жовтня 2019 року.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти перераховано відповідачу безготівково на платіжну картку.

Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи судом було витребувано в Акціонерного товариства «Укрсиббанк» інформацію щодо належності відповідачу банківського рахунку та виписку про рух коштів за відповідний період, зокрема щодо зарахування кредитних коштів за договором № 4642768 від 03 жовтня 2019 року.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Укрсиббанк» надало відповідь № 31-4-01/9255-БТ від 08 липня 2026 року з відповідною банківською випискою та деталізацією операцій за платіжною карткою відповідача за період з 03 жовтня 2019 року до 10 жовтня 2019 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не надсилав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та шостої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що 03 жовтня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4642768, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 15 днів, до 18 жовтня 2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитними коштами.

Зміст договору, надані до нього документи та відомості щодо електронної ідентифікації позичальника свідчать про укладення правочину в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.

За змістом статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційної системи, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до законодавства або іншого аналога власноручного підпису за згодою сторін.

Отже, укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин та не звільняє позичальника від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

При цьому для вирішення спору істотне значення має не лише факт укладення електронного договору, а й належне підтвердження фактичного надання позичальнику кредитних коштів.

Відповідно до платіжного доручення № 1748059 від 03 жовтня 2019 року та банківських документів, отриманих на виконання ухвали суду, 03 жовтня 2019 року на платіжну картку відповідача зараховано 10 000 грн.

Відповідь АТ «Укрсиббанк» № 31-4-01/9255-БТ від 08 липня 2026 року та відповідна банківська виписка підтверджують факт зарахування зазначеної суми. Таким чином, суд вважає доведеним факт виконання первісним кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, отримавши кредитні кошти, відповідач набув обов`язку повернути їх у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до погоджених умов.

З наданого позивачем розрахунку та графіка платежів убачається, що за користування кредитом у розмірі 10 000 грн протягом 15 днів за процентною ставкою 2,5 % за день підлягали нарахуванню проценти в розмірі 3 750 грн.

Розрахунок здійснюється таким чином: 10 000 грн ? 2,5 % ? 15 днів = 3 750 грн.

Таким чином, загальний розмір зобов`язань відповідача за тілом кредиту та процентами в межах погодженого строку кредитування становить 13 750 грн.

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення 21 955 грн процентів, тобто суму, яка перевищує розмір процентів, що підлягали нарахуванню за визначений договором 15-денний строк кредитування.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення процентів за період після закінчення строку кредитування, суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, після 18 жовтня 2019 року позивач не мав правових підстав продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом за ставкою 2,5 % на день, оскільки погоджений сторонами строк кредитування закінчився.

З огляду на викладене, вимога про стягнення процентів у частині, що перевищує 3 750 грн, а саме 18 205 грн, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 1 200 грн суд зазначає таке.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, встановлює права та обов`язки кредитодавців і споживачів, а також визначає вимоги до договорів про споживчий кредит.

Згідно з положеннями цього Закону істотне значення має не лише зазначення у договорі певного платежу, а й визначення його правової природи, змісту та того, за яку саме послугу споживач зобов`язаний його сплатити.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 висловила правову позицію щодо нікчемності умов договору споживчого кредиту про оплатність інформації щодо стану заборгованості, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу відповідно до закону. При цьому сама по собі наявність у договорі умови про комісію не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову підставу її стягнення та зміст відповідної послуги.

У цій справі позивач просить стягнути 1 200 грн комісії, однак сам факт зазначення такої суми у витягу з реєстру боржників не є достатнім доказом наявності у відповідача відповідного грошового зобов`язання перед позивачем.

Позивач повинен довести, за яку саме послугу передбачена комісія, у чому полягає зміст такої послуги, чи була вона фактично надана відповідачу та чи не є відповідний платіж оплатою дій кредитодавця, які здійснюються ним у власних інтересах у межах укладення та виконання кредитного договору.

За відсутності належного підтвердження самостійної послуги, за яку встановлено комісію, суд не має підстав вважати доведеною правомірність її стягнення з відповідача.

Відтак, вимога про стягнення комісії в розмірі 1 200 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення штрафів та пені в розмірі 2 600 грн суд зазначає, що відповідно до статей 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Для стягнення неустойки кредитор повинен довести передбачену договором або законом підставу її нарахування, період нарахування, розмір та правильність відповідного розрахунку.

Водночас наданий витяг з реєстру боржників містить лише загальну суму штрафів та пені - 2 600 грн, однак сам по собі не розкриває періоду їх нарахування, конкретних порушень зобов`язань, за які вони нараховані, та порядку визначення зазначеної суми.

Зазначення загальної суми штрафних санкцій у реєстрі боржників не замінює належного розрахунку та не підтверджує правомірності її нарахування.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену договором неустойку за період після закінчення такого строку.

За таких обставин, з огляду на відсутність належного підтвердження періоду та підстав нарахування заявлених штрафних санкцій, суд доходить висновку про недоведеність вимоги про стягнення 2 600 грн штрафів та пені.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000 грн та невиконання ним обов`язку щодо повернення кредиту і сплати процентів за користування ним у межах погодженого строку кредитування.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ.

Витяг з реєстру боржників до зазначеного договору від 10 вересня 2025 року містить відомості про ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер кредитного договору № НОМЕР_1 та дату його укладення - 03 жовтня 2019 року.

Таким чином, зазначений витяг індивідуалізує боржника та зобов`язання, право вимоги за яким передано позивачу, і у сукупності з договором відступлення прав вимоги підтверджує перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором № 4642768.

При цьому обсяг прав нового кредитора не може бути більшим за обсяг прав первісного кредитора, а сам факт відступлення права вимоги не змінює змісту та обсягу зобов`язань боржника.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у цій справі та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором у межах доведеного розміру заборгованості.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип належного здійснення правосуддя передбачає обов`язок судів належним чином зазначати підстави, на яких ґрунтуються їхні рішення. При цьому пункт 1 статті 6 Конвенції не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 10 000 грн та процентів за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 3 750 грн, а всього - 13 750 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити як недоведених.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на суму 13 750 грн із заявлених 35 755 грн, частка задоволених позовних вимог становить 38,4562 %.

З урахуванням заявленого та сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 023,86 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3 076,49 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4 100,35 грн, з яких 1 023,86 грн - судовий збір та 3 076,49 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 251, 252, 525, 526, 530, 549, 550, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4642768 від 03 жовтня 2019 року в розмірі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких 10000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 3 750 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 023 (одна тисяча двадцять три) гривні 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 076 (три тисячі сімдесят шість) гривень 49 копійок, а всього 4 100 (чотири тисячі сто) гривень 35 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.

Суддя:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
05.05.2026 Ухвала № 136311102 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 35234236. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг