Судові рішення

Рішення № 141484958 у справі № 127/29430/21 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 у цивільній справі № 127/29430/21 (категорія «За законом»). Суд: Вінницький міський суд Вінницької області, суддя Медяна Ю. В.

Справа№ 127/29430/21
СудВінницький міський суд Вінницької області
СуддяМедяна Ю. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗа законом
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141484958

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Р І Ш Е Н Н Я № 127/29430/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць та стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кілька років перед смертю ОСОБА_4 , позивач доглядала його та допомагала по господарству, так як він мав вади зору, та погані стосунки з дітьми. А, близько, року до смерті ОСОБА_4 відповідачі заборонили їй приходити до батька.

Позивачу не було відомо про те, що ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів їй належне йому майно. Вона не подавала заяву про прийняття спадщини, оскільки у спадкодавця були діти, а вона не являється спадкоємцем першої черги.

Позивач не отримувала від нотаріуса жодних повідомлень, щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 . Про існування вказаного заповіту позивач дізналася лише 08.07.2021 в судовому засіданні у справі №127/11493/21 і в цей же день отримала його копію.

З метою реалізації своїх прав на спадкування вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив їй у видачі відповідного свідоцтва в зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. (т.1 а.с.37-38).

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зазначає, що позивачу було відомо про існування заповіту до 08.07.2021, і вона не довела наявність будь-яких об`єктивних перешкод, які не дозволяли їй звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. (т.1 а.с.60-63)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коваленка В.В. про забезпечення позову. Заборонено приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Собканюку П.Л. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с. 96-97)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Зубаня О.О. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/11493/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Собканюк П.Л., Третя вінницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Собканюк П.Л., Третя вінницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним. (т.1 а.с.118-119)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2025 провадження у справі відновлено та призначено підготовче засідання. (т.1 а.с.151)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду. (т.1 а.с.170)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Букін О.С. позов підтримали, просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. ОСОБА_1 пояснила, що є двоюрідною плимінницею ОСОБА_4 . Оскільки останній мав вади зору, вона допомагала йому по господарству. Коли спадкодавець виявив бажання піти до нотаріуса, вона супроводжувала його до нотаріальної контори та покликала свою знайому - ОСОБА_5 , з якою певний час працювала у ЖЕКу, щоб та була свідком при вчиненні нотаріальної дії. При цьому позивач не знала, з якою саме метою ОСОБА_4 пішов до нотаріуса, і яку саме нотаріальну дію посвідчували свідки. Під час вчинення нотаріальної дії вона була у коридорі та не заходила до кабінету нотаріуса. Після цього і до самої своєї смерті ОСОБА_4 не повідомляв їй, що склав заповіт на її ім`я. Про існування заповіту вона дізналася лише 08.07.2021 у судовому засіданні у справі №127/11493/21, коли отримала позовну заяву з додатками, серед яких була копія заповіту.

Представника відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ткачук В.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Зубань О.О. не з`явилися, проте представник відповідача подав заяву про розгляд справи у їх відсутність. Заперечує проти задоволення позову.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала наступні показння. Повідомила, що була сусідкою ОСОБА_4 , якого знала понад 60 років, мала добрі відносини з ним і часто бувала в гостях. ОСОБА_1 стала приходити до ОСОБА_4 , приблизно, за шість років до його смерті, і перестала приходити до нього, приблизно, за два роки до його смерті. При цьому, ОСОБА_1 приходила до ОСОБА_4 саме у дні, коли той отримував пенсію. ОСОБА_4 не казав свідку нічого про те, що склав заповіт на ім`я ОСОБА_1 , оскільки у нього були діти. Сама ОСОБА_1 свідку прямо не казала про те, що ОСОБА_4 склав заповіт на її ім`я, проте коли вони обоє відвідували ОСОБА_4 в розмові з нею ОСОБА_1 казала їй, що тепер вона буде тут хазяйкою.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні надав наступні покази. Повідомила, що вона не знала ані позивача, ані відповідачів, ані ОСОБА_4 . З позивачем познайомилася вже в суді під час розгляду справи. Свідок вказала, що в день складання заповіту вона прийшла до нотаріальної контори по власних справах. З кабінету нотаріуса вийшла жінка середніх років та попросила бути свідком при складанні заповіту, на що вона погодилася. В кабінеті нотаріуса вона побачила літнього чоловіка, який був в окулярах та з тростинкою. Нотаріус зачитала заповіт, і вона поставила на заповіті підпис. Під час цього в кабінеті була вона, літній чоловік, нотаріус та жінка, яка там працює. Позивача в кабінеті нотаріуса при цьому вона не бачила.

В суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що згідно з копією заповіту, посвідченого державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Ковальською Л.В. 17.07.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №1-2555, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 . Також в заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 через вади зору не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, за його дорученням, у його та у нотаріуса присутності текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними ним свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і підписаний ОСОБА_8 (т.1 а.с.53)

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18.11.2020 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.1 а.с.15)

14.01.2021 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скобканюка П.Л. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с.14)

21.04.2021 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скобканюка П.Л. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с.22)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2021 відкрито провадження у справі №127/11493/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скобканюк П.Л. про визнання заповіту недійсним. (т.1 а.с.9)

Згідно з копією протоколу судового засідання у справі №127/11493/21, відповідач ОСОБА_1 була відсутня в судовому засіданні, призначеному на 16.06.2021. (т.1 а.с.31)

Згідно з копією протоколу судового засідання у справі №127/11493/21, відповідач ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2021. (т.1 а.с.32)

Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скобканюка П.Л. від 22.09.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини, оскільки не подала відповідну заяву. (т.1 а.с.12)

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23.04.2025 у справі №127/11493/21 апеляційну скаргу ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2025 залишено без змін, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, посвідченого державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Ковальською Л.В. 17.07.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №1-2555. (т.1 а.с.142-150)

Також, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 , судом досліджено диск, на якому міститься аудіозапис з показаннями свідка ОСОБА_5 , наданих у справі №127/11493/21. (т.1 а.с.166) Так, вона повідомила, що працювала разом з ОСОБА_1 у ЖЕКу. ОСОБА_1 покликала її бути свідком при підписанні заповіту. ОСОБА_5 прибула до нотаріальної контори, їй зачитали заповіт, вона підписала його та пішла на роботу.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 7 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22).

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 3 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21).

Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У пунктах 151-154 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси, не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.

Матеріали справи не містять належних, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 знала про існування заповіту, складеного ОСОБА_4 на її ім`я до 08.07.2021, тобто до отримання його копії в судовому засіданні.

Показання свідка ОСОБА_6 , відповідно до яких позивач сказала їй: "Я буду тут хазяйкою", суд сприймає критично, оскільки з вказаних показань свідка неможливо однозначно встановити, що ОСОБА_1 була обізнана про заповіт складений на її ім`я ОСОБА_4 .

Верховний Суд у своїй постанові від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22 зазначив, що показання свідків не можуть бути достатнім доказом підтвердження обізнаності позивача про наявність заповіту.

Це є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

З показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 неможливо встановити, чи дійсно ОСОБА_1 знала про те, що ОСОБА_4 склав заповіт саме на її ім`я.

Так, ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_1 не була присутня в кабінеті нотаріуса під час складання, оголошення та підписання заповіту.

Свідок ОСОБА_5 , хоча і повідомила, що ОСОБА_1 покликала її до нотаріальної контори як свідка для складання заповіту, проте не повідомила, щодо якого заповіту, чи на ім`я ОСОБА_1 чи іншої особи.

Сам по собі факт супроводу ОСОБА_1 спадкодавця ОСОБА_4 до нотаріальної контори з метою складання ним заповіту не може однозначно свідчити, що ОСОБА_1 було відомо, на чиє саме ім`я спадкодавець збирався скласти заповіт.

Наявні в матеріалах справи докази у своєму взаємозв`язку та окремо не дають можливості встановити обставину чи було ОСОБА_1 достаменно відомо про існування заповіту, складеного на її ім`я.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до змісту статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 63 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до п.2.2 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а саме: визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження; перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу і реєструє її у Спадковому реєстрі; з`ясовує, чи були вжиті попередні заходи щодо збереження спадкового майна. Якщо такі заходи були вжиті - то ким, коли і як (чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення тощо); повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі; про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє житлово-експлуатаційні органи, а в разі необхідності - органи внутрішніх справ та інших заінтересованих осіб (кредитора); якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування; вживає заходів для залучення до участі в проведенні опису майна свідків (не менше двох). Свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи з повною цивільною дієздатністю.

Згідно з пунктом 2.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.6 цього пункту.

Вищевказане свідчить, що як положення Закону України «Про нотаріат», так і Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини, про що, зокрема, зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 19 лютого 2025 року у справі № 196/479/23.

Комплексний аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку про наявність у нотаріуса обов`язку зі здійснення дій як щодо перевірки наявності, зокрема, заповіту, так і здійснення дій щодо сповіщення спадкоємців про відкриття спадщини.

Додатково суд зауважує, що згідно з пунктом 2.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на час відкриття спадщини), у разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.

Матеріали справи містять копію заповіту, у якому ОСОБА_4 заповів все належне йому майно ОСОБА_1 .

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо місце проживання або місце роботи спадкоємця.

Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт теж свідчить про те, що спадкоємець не знав пройого існування.

Ця судова практика стала тривалий час і незмінна, висловлена Верховним Судом України у постановах: від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, і у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах: від 26 липня 2021 року у справі 405/7058/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, від 27 квітня 2026 року у справі № 643/13569/23.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 не була обізнана про існування заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_4 на її ім`я, внаслідок чого вона не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн. в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1217, 1220, 1222, 1261-1265, 1268, 1272 ЦК України, ст. 1, 60, 63 Закону України «Про нотаріат», ст. 12, 13, 76-89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили, для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.04.2026 Ухвала № 136070005 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
27.04.2026 Ухвала № 136005681 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
01.04.2026 Ухвала № 135368571 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
13.01.2026 Ухвала № 133285710 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
11.06.2025 Ухвала № 128054219 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
01.05.2025 Ухвала № 127009800 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
23.02.2022 Ухвала № 103577091 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
23.02.2022 Ухвала № 103577090 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
14.02.2022 Ухвала № 103268393 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
20.01.2022 Ухвала № 102707533 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
09.12.2021 Ухвала № 101790163 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області
02.02.2021 Ухвала № 102940076 без тексту Вінницький міський суд Вінницької області