Справа №504/527/26
Провадження №2/504/2554/26
Доброславський районний суд Одеської області
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2026 с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
за участі секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення трьох процентів річних за невиконання рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог.
ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 146 480,93 грн трьох процентів річних за прострочення виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.08.2012 у справі № 1515/1480/12 за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням суду з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, право вимоги щодо якої перейшло до позивача. Рішення суду відповідач не виконав, тому позивач має право на стягнення трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рух справи.
Ухвалою судді від 09.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання він повідомлений належним чином відповідно до ст. 128 ЦПК України: судову повістку надіслано засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на номер його мобільного телефону, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позов не подав. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» відповідач не має.
Представник позивача в судове засідання не з`явився.
У заяві від 26.03.2026 представник позивача просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою суду від 13.07.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи (ст. 280, 281 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.08.2012 у справі № 1515/1480/12 стягнуто солідарно з відповідача (позичальника) та поручителя на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0075/74/71428 від 13.03.2007 у розмірі 1 629 053,65 грн, а також судові витрати.
30.08.2017 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за цим кредитним договором ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (договір № 114/45), а останнє того ж дня - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (договір № 114/45/ДГ). Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.01.2019 у справі № 1515/1480/12, яка набрала законної сили 14.02.2019, стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
25.07.2024 загальні збори учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) вирішили змінити його найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (протокол № 1706, наказ № 55-к від 25.07.2024). Код ЄДРПОУ товариства не змінився.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про видачу виконавчого документа за рішенням суду від 06.08.2012, його пред`явлення до виконання, відкриття, хід чи завершення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або поновлення строку його пред`явлення до виконання.
У позовній заяві позивач лише загально зазначив, що «вчинялись дії щодо примусового виконання рішення», не навівши жодних конкретних обставин і не надавши доказів.
Позивач нарахував три проценти річних на суму, стягнуту рішенням суду, - 1 629 053,65 грн, за період з 25.02.2019 по 23.02.2022: з 25.02.2019 по 31.12.2019 (310 днів) - 41 507,39 грн, з 01.01.2020 по 31.12.2020 (366 днів) - 48 871,61 грн, з 01.01.2021 по 23.02.2022 (419 днів) - 56 101,93 грн, загалом 146 480,93 грн.
Норми права та їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц дійшла висновку, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.
Наявність судового рішення про стягнення боргу, яке боржник не виконав, не припиняє зобов`язання і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, виникає у кредитора за кожен період прострочення з моменту порушення до моменту його усунення.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 у справі за позовом банку про стягнення трьох процентів річних, нарахованих на кредитну заборгованість, стягнуту рішенням суду, дійшла висновку, що можливість примусового стягнення боргу за судовим рішенням вичерпується зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо суд не поновив цей строк.
Хоча в такому разі зобов`язання не вважається припиненим і його добровільне виконання є належним, до відповідних грошових вимог, щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку згідно з рішенням, не можна застосовувати правила ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність, похідну від основного зобов`язання, після вичерпання можливості примусового стягнення основного зобов`язання правила ч. 2 ст. 625 ЦК України до основної вимоги не застосовуються.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом встановлених законом строків.
Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається в разі пред`явлення його до виконання.
Пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом (ст. 433 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оцінка доводів позивача.
Щодо права вимоги.
Перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» встановлено ухвалою суду від 30.01.2019, яка набрала законної сили. Зміна найменування цього товариства на ТОВ «ВІН ФІНАНС» підтверджується протоколом загальних зборів і наказом від 25.07.2024.
Отже, суд переконаний, що позивач є правонаступником стягувача за рішенням суду від 06.08.2012.
Щодо підстав для нарахування трьох процентів річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав рішення суду від 06.08.2012.
Проте сам факт невиконання рішення суду, ухваленого майже чотирнадцять років тому, на думку суду, не є достатньою підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 обов`язковою умовою для стягнення трьох процентів річних за невиконання судового рішення є збереження у спірний період можливості примусового стягнення боргу за цим рішенням.
Якщо строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і не був поновлений, ст. 625 ЦК України до такої вимоги не застосовується.
Рішення суду ухвалено 06.08.2012.
Позивач, який вимагає стягнення трьох процентів річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, повинен довести, що в цей період рішення суду могло бути виконане в примусовому порядку: що виконавчий документ було пред`явлено до виконання і виконавче провадження тривало, або що строк пред`явлення виконавчого документа не сплив чи був поновлений судом.
Таких доказів позивач не надав.
Матеріали справи не містять ні виконавчого документа, ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, ні постанов про повернення виконавчого документа стягувачу, ні ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвала суду від 30.01.2019 про заміну стягувача таким доказом не є, оскільки вона підтверджує лише правонаступництво, а не наявність виконавчого провадження чи збереження можливості примусового виконання рішення.
Твердження позивача про те, що «вчинялись дії щодо примусового виконання рішення», не підтверджено жодними доказами.
Суд не може ґрунтувати рішення на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), а обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, лежить саме на ньому (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Отже, суд переконаний, що позивач не довів наявності підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у спірний період, а тому позов задоволенню не підлягає.
Оскільки суд відмовляє в позові з цих підстав, інші доводи позивача щодо розміру нарахувань і позовної давності суд не оцінює.
Водночас суд зазначає, що в тексті позовної заяви сумою заборгованості вказано 285 095,34 грн, тоді як три проценти річних фактично нараховано на суму 1 629 053,65 грн, що також свідчить про неузгодженість розрахунку позивача.
Висновки суду.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Тому судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 433 ЦПК України, ст. ст. 11, 512, 514, 599, 625 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення трьох процентів річних за невиконання рішення суду - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя В. К. Барвенко