Номер провадження: 22-ц/813/5931/26
Справа № 501/4991/25
Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарова М.В., Шевиріна Т.Д.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області
представник позивача - Галзман Надія Віталіївна
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 25 лютого 2026 року
по цивільній справі за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,-
установив:
Короткий зміст обставин справи
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з вказаним позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача суму надміру виплаченої пенсії у розмірі 173845,06 грн. та судові витрати по справі.
Позов мотивовано тим, що відповідач отримував пенсію як інвалід II групи з 17.09.2014, яка була призначена на підставі довідки МСЕК від 17.09.214, та виплата якої неодноразово продовжувалась на підставі довідок МСЕК від 21.09.2015, від 20.09.2017 та від 30.09.2019. На підставі останньої виплату пенсії продовжено довічно. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО-4359 від 11.07.2025 ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з 30.09.2019. У зв`язку з цим утворилася переплата пенсії на суму 173845,06 грн. за період з 30.09.2019 по 31.07.2025, яка є безпідставно набутим майном і яку відповідач відмовився повернути.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилався на те, що виплата пенсії була здійснена позивачем у відповідності до чинного законодавства, за відсутності рахункової помилки з боку позивача та відсутності будь яких зловживань з його боку як одержувача коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, - відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що оскільки позивачем не доведено наявності рахункової помилки з боку платника пенсії та недобросовісності з боку набувача пенсійних виплат, то підстав для стягнення надміру сплаченої пенсії не вбачається. Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 25 лютого 2026 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 11.07.2025 № ЦО 4539 відповідачу було змінено групу інвалідності з II на III з 30.09.2019 безтерміново, в результаті чого виникла переплата пенсії за період з 01.10.2019 по 31.07.2025 в сумі 173 845грн 06 коп.
Відповідач мав встановлену групу інвалідності, яка давала право на певний розмір пенсійного забезпечення, після рішення експертної команди про зміну групу інвалідності з 30.09.2019 розмір пенсійного забезпечення змінився відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням вищевикладених фактів, за період з 01.10.2019 по 31.07.2025 виникла переплата пенсії в сумі 173 845грн 06 коп.. Про суму переплати, її причину та необхідність її повернення ОСОБА_1 повідомлено листом від 11.07.2025 № ЦО 4539.
Станом на теперішній час переплата не погашена та згоди на добровільне погашення переплати пенсії від ОСОБА_1 не отримано.
Узагальнюючи вищевказане, відповідач отримав пенсійну виплату в сумі 173 845грн 06 коп. без достатньої на те правової підстави.
Звертає увагу суду, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат у сумі 173 845грн 06 коп. які мали місце у зв`язку з безпідставною виплатою пенсії у більшому розмірі за відсутності відповідного права.
Відтак, після встановлення обставин, у Головного управління виникло право вимагати повернення безпідставно набутого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а саме надміру виплачені суми пенсійних виплат за період з 01.10.2019 по 31.07.2025 у розмірі 173 845грн 06 коп..
Щодо явки сторін.
Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання, від представника пенсійного фонду було подано заяву про слухання справи без участі ГУПФ, відповідач до суду не з`явився про відкладення не просив , що не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за заявою від 03.10.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності II групи з 17.09.2014 по 30.09.2015 на підставі довідки МСЕК серії 10 ААВ №738380 від 17.09.2014.
Продовження виплати пенсії відповідачу проводилось на підставі довідки МСЕК від 21.09.2015 серії 10 ААВ №780073, від 20.09.2017 серії 12 ААА №882606, від 30.09.2019 серії 12 ААВ №715884 безстроково.
З наданих відповідачем медичних документів слідує, що за період з 2014 по 2025 року він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічних відділеннях ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» та Одеської обласної клінічної лікарні з приводу ряду хронічних захворювань.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО-4359 від 11.07.2025, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з 30.09.2019. У зв`язку з цим утворилася переплата пенсії на суму 173845,06 грн. за період з 30.09.2019 по 31.07.2025.
Судова колегія вважає вірними встановлені судом першої інстанції факти, що в позовній заяві та доданих до неї документах не міститься посилань на обставини рахункової помилки з боку позивача та/чи зловживань з боку відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії за період з 30.09.2019 по 31.07.2025.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 1215 ЦК не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною особою чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до положень ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплаченої надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Подібні положення містяться в статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у відповідності до яких суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
У висновку Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зазначено, що обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей. Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Подібна правова позиція містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами зловживань з боку ОСОБА_1 чи подання ним недостовірних даних, не встановлено ні факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, то підстави для стягнення виплаченої пенсії в розмірі 173845,06 грн. відсутні, а отже у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, суд першої інстанції вірно відмовив у позові в повному обсязі.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини щодо надання пенсії є врегульованими спеціальним законодавством, а тому положення про безпідставне збагачення застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами, які виходять з того, що у спорах щодо зокрема виплати пенсії підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не загальні положення про безпідставне збагачення.
Крім того, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема відсутності правової підстави для набуття майна, чого у даному випадку не встановлено.
Однак ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані до апеляційної скарги позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач при отриманні пенсії діяв недобросовісно, подавав недостовірні документи, приховав обставини, що впливають на право на пенсію, чи іншим чином зловживав своїми правами.
Сам по собі факт подальшого перегляду рішення МСЕК та зміни групи інвалідності не свідчить про недобросовісність відповідача та не може автоматично покладати на неї обов`язок повернення отриманих пенсійних виплат.
Матеріалами справи підтверджується, що пенсія виплачувалась відповідачу на підставі чинного на той час рішення компетентного державного органу - МСЕК, правомірність якого відповідач не була зобов`язана перевіряти чи оцінювати.
Також колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявності рахункової помилки при здійсненні пенсійних виплат.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.
Посилання скаржника на необхідність ефективного використання коштів Пенсійного фонду України, можливий дефіцит бюджету Фонду та соціальну значимість пенсійних виплат не спростовують відсутності у справі доказів недобросовісності відповідача чи рахункової помилки та не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.
Фактично матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.
Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів того, що при зверненні із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії ним були наданні недостовірні документи.
Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .
Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.
Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.
Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, по суті є справедливим , законним та відповідає сталій практиці Верховного Суду, а підстави для його скасування відсутні.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 25 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Т.Д. Шевиріна