Судові рішення

Постанова № 141485338 у справі № 522/22666/24 від 10.11.2026

Постанова від 10.11.2026 у цивільній справі № 522/22666/24 (категорія «Страхування»). Суд: Одеський апеляційний суд, суддя Кострицький В. В.

Справа№ 522/22666/24 (у рішенні: 522/22666/24-Е)
СудОдеський апеляційний суд
СуддяКострицький В. В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСтрахування
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141485338

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Номер провадження: 22-ц/813/1881/26

Справа № 522/22666/24-Е

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Шевиріної Т.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу адвоката Гусєва Павла Володимировича, який діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2025 року, ухвалену у складі судді Донцова Д.Ю., у приміщенні того ж суду,

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

Представник позивача ПрАТ «СК «Універсальна» - адвокат Гусєв П.В., 16.12.2024 р. за допомогою електронної системи «Електронний суд», звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, а саме з вимогами: стягнути завдані збитки у розмірі 40 655,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.03.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/218/006953. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Аtlas», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 06.08.2023 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Аtlas», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до Постанови Суду Відповідача було визнано винною у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт. На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 50655, 00 грн. Відповідачем було відшкодовано збитки у розмірі 10000,00 грн., відповідно утворилася різниця у сумі 40655,00 грн.

Короткий зміст судового рішення

Заочним рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2025 року у задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначав, що в матеріалах справи взагалі відсутній звіт (висновок) про оцінку майна, який би відповідав вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Суд критично ставиться до приєднаних до позовної зави документів, таких як: акту огляду транспортного засобу №118417_OS (без дати, без підпису); акт виконаних робіт №0036-07/23 від 18.07.2023р.; аварійний сертифікат від 18.08.2023 р., страховий акт №G-15270-1 від 21.08.2023р., оскільки вони не є належними та достатніми доказами для визначення вартості завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача.

Крім того, долучені копії документи містять різницю між розміром вартості виконаних робіт з урахування матеріалів (42411,00 грн.) та фактично перерахованих коштів на рахунок ФОП (50655,00 грн.).

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд вважає що позовна вимога про відшкодування шкоди в розмірі 40655,00 грн. не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю звіту (висновку) про оцінку майна, а саме транспортного «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.08.2023 року з вини відповідача, а також долучені докази в сукупності також не є достатніми, для встановлення правомірності визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дане рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом було порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи

На думку представника позивача, суд не надав належної оцінки документам про огляд і ремонт автомобіля, страховому акту та фотографіям у їх сукупності, не з`ясував, чи відповідають виконані ремонтні роботи пошкодженням, отриманим унаслідок ДТП, та не обґрунтував, чому за відсутності звіту про оцінку подані докази є недостатніми.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, тому після виплати страхового відшкодування в сумі 50 655,00 грн до страховика перейшло право вимоги до відповідача.

Сплату відповідачем 10 000,00 грн після отримання вимоги апелянт вважає визнанням боргу в повному обсязі.

Щодо явки сторін

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 40 655 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2023 о 22 год. 20 хв. у м. Одесі на вул. Генуезькій, 36, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mersedes - Benz A45», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної в даній дорожній обстановці швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 р. по справі №522/16353/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

10.03.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/218/006953.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована.

Стороною позивача копію Акту огляду транспортного засобу №118417_OS (дефектна відомість), разом з тим, зазначений документ не містить дату огляду, місце огляду, відомості щодо особи, яка скала акт та підпис.

Відповідно до акту виконаних робіт №0036-07/23 від 18 липня 2023 р. складеного виконавцем ФОП ОСОБА_3 , зазначено перелік робіт на суму 8130,00 грн., перелік товарів на суму 34281,00 грн., загальна вартість виконаних робіт з урахуванням матеріалів, складає 42411,00 гривень, без ПДВ.

Згідно з аварійним сертифікатом за результатом проведеного дослідження обставин та причин настання події, що має ознаки страхового випадку від 18.08.2023 р., вартість відновлювального ремонту розрахована у відповідності до умов договору страхування на підставі рахунку ФОП ОСОБА_3 №23-079 від 16.08.2023 р. складає 50655,00 грн. з них вартість замінених деталей 41525 грн., вартість робіт 70280 грн. вартість матеріалів 1850 грн., підстави для нарахування зносу відсутні, вартість відновлювального ремонту становить 50655,00 грн., відтак вартість страхового відшкодування складає 50655,00 гривень.

Відповідно до страхового акту №G-15270-1 від 21.08.2025 р. ПРАТ «Страхова компанія «Універсальна» зробило висновок, що подія визнається страховим випадком, а збитки, яких зазнав Страхувальник, підлягають відшкодуванню в сумі 56655,00 гривень.

Платіжною інструкцією №2948 від 22 серпня 2023 р. «СК «УНІВЕРСАЛЬНА`ПРАТ перерахувала ОСОБА_3 50655,00 гривень, з призначенням платежу: страх.відшкод. ОСОБА_2 , [номер приховано], VOLKSWAGEN Atlas р.н. НОМЕР_1 , згідно рахунку-фактури №23-07 9 від 16.08.2023р. Без ПДВ &422010&9067&.

ПрАТ «СК «Універсальна» за вих.№G-15270/ІНС.ЛОУ від 05.12.2023 р. складено претензію на ім`я ОСОБА_1 , відповідно якої страхова компанія просить перерахувати 50655,00 грн.

Відповідно до квитанції №КССС-4М49-СВТ2-А01А від 25.01.2024р. ОСОБА_1 перерахував ПрАТ «СК «Універсальна» 10000,00 грн., з відповідним призначенням платежу зазначеного у претензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» визначено, що до видів обов`язкового страхування відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страховувиплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положення ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є така сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових плат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Так Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24.11.2023 № 142/5/2092, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин п. 1.2., 1.3. Методики).

Пунктом 2.4 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (висновком) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).

Судом першої інстанції зазначено, що в матеріалах справи взагалі відсутній звіт (висновок) про оцінку майна, який би відповідав вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Суд критично поставився до приєднаних до позовної зави документів, таких як: акту огляду транспортного засобу №118417_OS (без дати, без підпису); акт виконаних робіт №0036-07/23 від 18.08.2023р.; аварійний сертифікат від 18.08.2023 р., страховий акт №G-15270-1 від 21.08.2023р., оскільки вони не є належними та достатніми доказами для визначення вартості завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача.

Крім того, долучені копії документи містить різниці між розміром вартості виконаних робіт з урахування матеріалів (42411,00 грн.) та фактично перерахованих коштів на рахунок ФОП (50655,00 грн.).

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про відшкодування шкоди в розмірі 40655,00 грн. не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю звіту (висновку) про оцінку майна, а саме транспортного «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.08.2023 року з вини відповідача ОСОБА_1 , а також долучені докази в сукупності також не є достатніми, для встановлення правомірності визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку.

Виконання умов договору про страхування не може призводити до стягнення коштів з винною особи в дорожньо-транспортній пригоді лише за фактом виконаних робіт та перерахування коштів, оскільки в даному випадку страхова компанія після виконання умов договору страхування може компенсувати й інші витрати, що не пов`язані з страхових випадком, пошкодження завдані не з вини відповідача.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, оскільки позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах законодавства України.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

До апеляційної скарги позивач додав копію рахунку-фактури ФОП № 23-079 від 16 серпня 2023 року на суму 50 655,00 грн., хоча в переліку додатків до позовної заяви зазначено копію рахунку СТО, матеріали справи не підтверджують подання цього документа до суду першої інстанції.

Позивач обмежився додаванням копії рахунку-фактури до апеляційної скарги, проте у скарзі він не навів жодних пояснень щодо причин неподання цього доказу до суду першої інстанції та не надав доказів того, що його подання було неможливим з причин, які об`єктивно від нього не залежали.

За таких обставин колегія суддів відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України відмовляє в долученні до матеріалів справи копії рахунку-фактури № 23-079 від 16 серпня 2023 року як додаткового доказу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив у позові лише через відсутність звіту про оцінку пошкодженого автомобіля, не підтверджуються змістом оскаржуваного рішення, оскільки суд дослідив подані позивачем докази й оцінив їх у сукупності, а підставою для відмови у позові стала недоведеність вартості відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень, завданих унаслідок ДТП 06 серпня 2023 року.

Дефектна відомість та фотоматеріали містять відомості про характер пошкоджень автомобіля Volkswagen Atlas, однак не підтверджують вартості їх усунення.

Акт виконаних робіт № 0036-07/23 на суму 42 411,00 грн. датований 18 липня 2023 року, тобто складений до ДТП, а тому цей акт не підтверджує виконання зазначених у ньому робіт для усунення наслідків цієї пригоди.

Аварійний сертифікат, страховий акт та платіжна інструкція підтверджують розрахунок і виплату страхового відшкодування в сумі 50 655,00 грн., водночас із цих документів у сукупності з іншими доказами неможливо встановити перелік і вартість робіт та деталей, необхідних для усунення пошкоджень від цієї ДТП.

Копію рахунку-фактури № 23-079 від 16 серпня 2023 року позивач подав разом з апеляційною скаргою, не навівши жодних пояснень щодо причин її неподання до суду першої інстанції та у долученні цього документа як додаткового доказу колегія суддів відмовила відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України.

Перерахування відповідачем 10 000,00 грн із зазначенням номера страхової справи підтверджує часткову сплату за пред`явленою претензією, однак з призначення платежу не вбачається, що відповідач визнав вимогу в повному розмірі або погодився зі сплатою решти в сумі 40 655,00 грн..

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що сукупність поданих доказів є недостатньою для встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля після ДТП 06 серпня 2023 року.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Гусєва Павла Володимировича, який діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Т.Д. Шевиріна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
18.02.2026 Ухвала № 134226641 без тексту Одеський апеляційний суд
05.12.2025 Ухвала № 132398785 без тексту Одеський апеляційний суд
25.11.2025 Ухвала № 132074361 без тексту Одеський апеляційний суд
10.11.2025 Ухвала № 131657895 без тексту Одеський апеляційний суд
01.10.2025 Рішення № 130636195 без тексту Приморський районний суд м. Одеси
15.01.2025 Ухвала № 124428279 без тексту Приморський районний суд м. Одеси