Судові рішення

Постанова № 141485446 у справі № 504/2783/24 від 20.10.2026

Постанова від 20.10.2026 у цивільній справі № 504/2783/24 (категорія «Споживчого кредиту»). Суд: Одеський апеляційний суд, суддя Таварткіладзе О. М.

Справа№ 504/2783/24
СудОдеський апеляційний суд
СуддяТаварткіладзе О. М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСпоживчого кредиту
Дата ухвалення20.10.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141485446

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Номер провадження: 22-ц/813/5883/26

Справа № 504/2783/24

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Абухіна Р.Д., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Немировська Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» частину заборгованості за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 20 000,00 доларів США.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ОД24/04/2008/840-К/94 за змістом пункту 1.1. якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 94 112 США 06 центів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Даний кредитний договір був забезпечений договором поруки до кредитного договору №ОД24/04/2008/840-К/94, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідачі своїх зобов`язань за даними кредитними договорами не виконують внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.

Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» код ЄДРПОУ 42251700 проти ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» код ЄДРПОУ 42251700, частину заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № ОД 24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 20000,00 доларів США.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» код ЄДРПОУ 42251700 судовий збір в сумі 11451,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову до неї відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: «суд першої інстанції фактично вважає, що строки припинення поруки, які визначені ч. 4 ст. 559 Цивільного процесуального кодексу України, є взаємопов`язаними та залежними від строків позовної давності. Однак, зазначена позиція суду вказує про невірне розуміння юридичної природи преклюзивних строків та строків позовної давності, та фактично ототожнювання взаємовиключних понять. Окрім того, судом першої інстанції не взято до уваги сталу практику Верховного Суду з вищезазначеного питання. Слушною є правова позиція, що визначена у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 за результатом розгляду цивільної справи № 2-1268/11. Ні стаття 559, ні будь-які інші норми ЦК України не містять положень про можливість поновлення, зупинення чи переривання строку звернення з вимогами до поручителя. Таким чином позиція суду першої інстанції про дійсність поруки з огляду на те, що між позичальником (не поручителем) та Банком була домовленість про збільшення строків позовної давності на десять років є помилковою, необґрунтованою і незаконною, а також такою, що не відповідає сталій практиці Верховного Суду з питаннях визначення правової природи преклюзивного строку поруки. Адже, з матеріалів цивільної справи вбачається, що 18.08.2014 в рамках цивільної справи № 504/826/14 заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 186 762, 39 доларів США. Таким чином, строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором № ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року настав саме 17.03.2014 а порука є припиненою, починаючи з 17.09.2014 , оскільки кредитор не звернувся завчасно до поручителя з відповідною вимогою про виконання зобов`язання, строк виконання якого настав. Окрім того, 21.02.2023 ТОВ «Консалт Солюшенс» зверталося до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом про стягнення з ОСОБА_3 3 % річних за користування грошовими коштами. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.01.2024 у справі № 504/628/23 позов ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» 635 609,59 грн. Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції дійшов до наступного висновку: «Судом встановлено, що у зв`язку зі зверненням ПАТ «КБ «НАДРА» до суду у 2014 році з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із порушенням умов кредитного договору № ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року, стягнення усієї суми заборгованості, зокрема, усього тіла кредиту, за договором про надання споживчого кредиту №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року, який було задоволено, - позивач змінив в односторонньому порядку строк виконання зобов`язання у повному обсязі за вказаним договором ». З вищезазначених обставин вбачається, що суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у задоволенні позову ТОВ «Консалт Солюшенс» в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки порука за кредитним договором № ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року є припиненою з 17.09.2014.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, - суд першої інстанції посилається на те, що поручитель повинен був бути обізнаним про той факт, що у кредитному договорі № ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 між позичальником та ПАТ «КБ «НАДРА» було передбачено підвищений строк позовної давності в десять років. Але суд першої інстанції не врахував наступного. Є безумовним, що відповідно до п.7.3. Договору позичальник з кредитором збільшили строк позовної давності до 10 років. Але сам по собі факт підписання договору поруки не може підтверджувати, що поручитель дійсно був обізнаний про існування п.7.3. у кредитному договорі № ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 . Також безумовним є те, що аналогічне положення відсутнє у договорі поруки, отже поручитель ОСОБА_1 та ВАТ "Комерційний банк "Надра" не дійшли згоди щодо збільшення строків позовної давності відносно поручителя. На підставі вищевказаного, з урахуванням положення ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України можна стверджувати, що у Банка за вимогою до ОСОБА_4 про стягнення за Договором кредитної заборгованості у розмірі 186 762,39 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят дві ) дол США, - строк позовної давності сплив 22.02.2017. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність домовленості між поручителем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», щодо збільшення строків позовної давності за договором поруки, - є виключно міркуванням суду, яке не підтверджується обставинами справи».

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, на 20.10.2026 року на 14:00 год. ОСОБА_3 не з`явився, причини неявки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Присутні в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» адвокат Башук Денис Сергійович, ОСОБА_5 та її представник - адвокат Шидерова Наталя Сергіївна не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення частини заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № ОД 24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 20000,00 доларів США, ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення частини заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № ОД 24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 20000,00 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» частину заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № ОД 24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 20000,00 доларів США, розподіляючи судовий збір, суд першої інстанції виходив з того, що навіть з урахуванням того, що 21 лютого 2014 р. ОСОБА_3 направлялась іпотечна вимога, порука не може бути припинена з огляду на те, що сторони кредитного договору та договору поруки були обізнані про збільшення строку позовної давності, погодились з цим та позовну заяву було подано до закінчення цього строку (15 лютого 2024 р.).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №ОД24/04/2008/840-К/94 за змістом пункту 1.1. якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 94 112 доларів США 06 центів в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Цією ж датою було укладено договір поруки, згідно з яким Поручитель - ОСОБА_6 , поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року.

За змістом пункту 1.4. Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит строком до 01 квітня 2033 року.

21 лютого 2014 року до ОСОБА_3 було направлено іпотечну вимогу від 21.02.2014 року за вих. № 905 про погашення заборгованості за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року з вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, сплатою відсотків, штрафних санкцій із застереженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 серпня 2014 року у справі № 504/826/14-ц позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.04.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 514, а саме: земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер - [номер приховано]:02:001:0006, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра» права на укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем на умовах та в порядку визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, яка дорівнює вартості предмета іпотеки, що встановлена іпотечним договором від 04.02.2008 року, у розмірі 518 736 (п`ятсот вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень, або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час укладення правочину щодо відчуження вказаного предмету іпотеки.

Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки, направлено на погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» у розмірі 186 762,39 дол. США, що по курсу НБУ станом на 19.02.2014 року еквівалентно 1 622 386 (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень 20 копійок .

Мотивувальною частиною рішення встановлено, що станом на 19.02.2014 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року становить 186 762,39 дол. США.

24 квітня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір №GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим №125, за яким ПАТ КБ «Надра» передало, а ТОВ «Консалт Солюшенс» прийняло зокрема право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року, договором поруки від 02 квітня 2008 року та іпотечним договором від 02 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Корчевською Т.І., та зареєстрованим в реєстрі за №514.

19 березня 2021 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/826/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником - задоволено.

Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у справі № 504/826/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОД24/04/2008/840-К/94.

Як вбачається з позовної заяви, Позивач просить суд стягнути частину заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02 квітня 2008 року у розмірі 20000,00 доларів США.

Колегія суддів виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що одним із видів акцесорного зобов`язання є порука.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно із частиною першою ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, про що зазначено у частині другій ст. 554 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №2-1268/11зазначено, що припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.

Відповідно до частини першої ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251, 252 ЦК України).

Умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої ст.559 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №2-1268/11.

З аналізу частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі №200/15135/14-ц.

Строк, передбачений частиною четвертою ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Такі висновки Верховний Суд України виклав у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11.

Тобто ні норма ст.257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої ст.258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої ст.559 ЦК України (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі №202/781/14-ц.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1 Договору поруки від 02.04.2008 року, улкдаденого між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс» та ОСОБА_1 , вказано, що дія цього договору закінчується належним виконанням Позичальником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору чи виконанням Поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього Договору.

Отже, у договорі не встановлено строк припинення поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої ст.559 ЦК України про припинення поруки.

21 лютого 2014 року до ОСОБА_3 було направлено іпотечну вимогу від 21.02.2014 року за вих. № 905 про погашення заборгованості за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року з вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, сплатою відсотків, штрафних санкцій із застереженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, банк надіславши боржнику ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором змінив строк дії договору.

Крім того, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 серпня 2014 року у справі № 504/826/14-ц позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.04.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 514, а саме: земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер - [номер приховано]:02:001:0006, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра» права на укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем на умовах та в порядку визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, яка дорівнює вартості предмета іпотеки, що встановлена іпотечним договором від 04.02.2008 року, у розмірі 518 736 (п`ятсот вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень, або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час укладення правочину щодо відчуження вказаного предмету іпотеки.

Як вбачається з інформації порталу «Судова влада України», - з вищезазначеним позовом Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося 17.03.2014 року, а ухвалою суду від 20.03.2014 року було відкрито провадження у справі.

Так, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 04.07.2018 у цивільній справі № 310/11534/13 ц: звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що всі значимі події щодо припинення поруки відбулись у 2014 році - зміна строку повного виконання зобов`язань за кредитним договором через зміну строку кредитування, звернення кредитора-іпотекодержателя до іпотекодавця до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а з даним позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», як правонаступник Публічного акціонерного товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося лише 29.06.2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що порука за договором поруки від 02.04.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ОД24/04/2008/840-К/94 від 02.04.2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» у розмірі 186 762,39 доларів США -припинилась.

Апеляційний суд зауважує, що висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку не застосовуються положення про шестимісячний строк з огляду на те, що п.7.3 Кредитного договору сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років, а п.1.5 Договору поруки від 02.04.2008 року встановлено, що Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору, є помилковим, так як Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується загальний строк давності, передбачений статтею 257 ЦК України, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком дії поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Тобто норма статті 257 ЦК України про загальну позовну давність не може бути застосована до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19), від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11 (провадження № 14-2цс23).

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (постанова Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16).

Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до поручителя як необґрунтованого.

Отже, наведена невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 13.11.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Р.Д. Абухін

С.О. Погорєлова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
20.10.2026 Постанова № 141052841 Одеський апеляційний суд
19.06.2026 Ухвала № 137563913 Одеський апеляційний суд
19.06.2026 Ухвала № 137563912 Одеський апеляційний суд
23.02.2026 Рішення № 134491949 без тексту Доброславський районний суд Одеської області
23.02.2026 Рішення № 134259142 без тексту Доброславський районний суд Одеської області
02.06.2025 Ухвала № 127776911 без тексту Доброславський районний суд Одеської області
03.07.2024 Ухвала № 123702818 без тексту Доброславський районний суд Одеської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42251700. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг