Справа № 650/3613/26
Провадження № 2/650/3441/26
РІШЕННЯ
іменем України
12 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Сікори О.О.,
за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка з участю представника позивачки в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чаплинської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінерт Олександр Альфредович, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,
встановив:
26 травня 2026 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить зазначений житловий будинок. Спадкодавець набув будинок на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06 травня 1992 року, а право власності було зареєстровано Каховським міжміським бюро технічної інвентаризації у порядку, чинному на час його виникнення. Позивачка прийняла спадщину; інші спадкоємиці першої черги відмовилися від її прийняття на її користь. Оформити право на земельну ділянку їй вдалося, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріус відмовив через відсутність довідки БТІ про реєстрацію права до 01 січня 2013 року. Отримати таку довідку неможливо через тимчасову окупацію селища Чаплинка та відсутність доступу до архівів БТІ.
Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
28 серпня 2026 року начальник Чаплинської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області Мирошниченко В.Ю. подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що військову адміністрацію утворено Указом Президента України від 27 жовтня 2022 року № 738/2022, вона не була учасником правовідносин щодо набуття спадкодавцем будинку та не має доступу до документів, що залишилися на тимчасово окупованій території. На думку відповідача, спір фактично виник між позивачкою і нотаріусом, тому позивачка мала оскаржити постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також відповідач послався на те, що він не оспорює право позивачки, тимчасова окупація сама по собі не є підставою для визнання права власності, а статті 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України не встановлюють самостійної підстави для судового визнання права. На підтвердження цієї позиції відповідач навів висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 172/747/24.
06 вересня 2026 року представник позивачки подав відповідь на відзив. У ній зазначив, що позивачка вже використала нотаріальний порядок оформлення спадщини та отримала постанову про відмову, а оскарження цієї постанови не усунуло б об`єктивної причини відмови - недоступності архівної інформації. Предметом спору є не правомірність дій нотаріуса, а належність спадкового майна спадкодавцеві та перехід права до позивачки. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 172/747/24 представник вважав нерелевантним, оскільки в цій справі право спадкодавця підтверджене договором купівлі-продажу, реєстраційним посвідченням БТІ та іншими взаємопов`язаними доказами.
Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка у судове засідання 12 листопада 2026 року не з`явилася, її інтереси представляв ОСОБА_1 , який брав участь у засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Представник відповідача і третя особа у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подали.
З огляду на належне повідомлення відсутніх учасників, думку представника позивачки, який не заперечував проти розгляду справи за їх відсутності, та приписи статті 223 ЦПК України суд визнав можливим провести судове засідання за відсутності осіб, які не з`явилися.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі. Пояснив, що позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті чоловіка, а правовстановлюючі документи на будинок збереглися та були подані нотаріусу і суду. Нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, на якій розташований будинок, однак відмовив у видачі свідоцтва на будинок виключно через відсутність довідки БТІ. Архів БТІ перебуває на тимчасово окупованій території, тому одержання такої довідки не залежить від волі позивачки. Представник наголосив, що інший спосіб, який реально усунув би перешкоду в оформленні спадкового права, відсутній, та просив позов задовольнити.
Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд установив такі обставини.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 17671.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 червня 1967 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 6.
06 травня 1992 року радгосп імені 19-го партз`їзду як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 . Договір посвідчений Чаплинською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі за № 867.
Реєстраційним посвідченням Каховського міжміського бюро технічної інвентаризації підтверджується, що зазначене домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3 на праві особистої власності 20 жовтня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 1992 року; запис внесено до реєстрової книги за № 2001/9.
Рішенням виконавчого комітету Чаплинської селищної ради від 25 серпня 2016 року № 66 житловому будинку, який мав адресу: АДРЕСА_2 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Отже, зміна номера будинку не свідчить про зміну об`єкта нерухомого майна, а надані документи стосуються одного й того самого домоволодіння.
Згідно з технічним паспортом та довідкою про оціночну вартість від 20 травня 2026 року № 201-20260520-[телефон приховано] житловий будинок позначений літерою «А», має загальну площу 71,40 кв. м, житлову площу 48,40 кв. м. До складу домоволодіння також входять літня кухня «Б», сарай «В», гараж «Г», вбиральня «Д», споруди № 1-5 та підвал «під Б». Оціночна вартість поліпшень становить 102 483,53 грн.
Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:0437, на якій розташований спірний будинок, було зареєстровано 25 липня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта 1312438465254, номер запису про право власності 21606683. Технічна документація із землеустрою та кадастрові відомості узгоджуються з місцезнаходженням домоволодіння.
19 січня 2022 року Чаплинською державною нотаріальною конторою Херсонської області після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу, зареєстровану у Спадковому реєстрі за № 69004029. Позивачка подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. У зв`язку з відсутністю доступу до спадкової справи, яка залишилася на тимчасово окупованій території, 12 червня 2025 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінерт О.А. продовжив її провадження, завівши спадкову справу № 13/2025.
Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Мінертом О.А. 01 квітня 2026 року за реєстровим № 164, підтверджено, що спадкоємицею майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 . Зі змісту свідоцтва також убачається, що доньки спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від належних їм часток спадщини на користь позивачки. На підставі цього свідоцтва за позивачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій розташований спірний будинок.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінерта О.А. від 01 квітня 2026 року, вихідний № 30/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Єдиною зазначеною у постанові перешкодою є ненадання довідки БТІ, яка містить підтвердження реєстрації за померлим права власності до 01 січня 2013 року, оскільки населений пункт перебуває на тимчасово окупованій території, а інформацію про будинок не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наведені документи взаємно узгоджуються щодо особи власника, підстави набуття права, реєстрації права за правилами, чинними у 1992 році, характеристик та адреси об`єкта. Доказів недійсності договору купівлі-продажу, скасування реєстрації БТІ, припинення права власності спадкодавця, відчуження будинку іншій особі або існування інших спадкоємців, які прийняли спадщину та претендують на будинок, суду не подано.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним зі способів захисту є визнання права.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України передбачено право спадкоємця, який прийняв спадщину, одержати свідоцтво про право на спадщину, при цьому відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину. За статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, однак у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.17, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що у разі продовження спадкової справи, доступ до якої втрачено внаслідок тимчасової окупації, нотаріус перевіряє передбачені законом факти та витребовує необхідні документи; за відсутності у спадкоємця необхідних документів нотаріус роз`яснює процедуру вирішення питання у судовому порядку. Видача свідоцтва на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, здійснюється після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності перешкод для оформлення права в нотаріальному порядку. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 та від 27 липня 2023 року у справі № 296/8061/19.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права не встановлена судом. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, судове рішення про визнання права власності не породжує нового права, а підтверджує право, раніше набуте на законних підставах, за наявності обставин, які перешкоджають його належній реалізації та судовому захисту.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що речові права на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрацію проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення таких прав, або якщо на той момент законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Отже, відсутність відомостей про будинок у сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не припинила права власності ОСОБА_3 , набутого на підставі договору купівлі-продажу та зареєстрованого БТІ у 1992 році. Договір купівлі-продажу і реєстраційне посвідчення БТІ є безпосередніми та взаємно узгодженими доказами набуття і реєстрації права, а технічний паспорт, рішення про зміну адреси, документи на земельну ділянку та свідоцтво про право на спадщину на землю додатково підтверджують тотожність об`єкта та його належність до складу спадщини.
Суд не вважає обґрунтованим довід відповідача про те, що єдиним належним способом захисту мало бути оскарження постанови нотаріуса. Позивачка не стверджує, що нотаріус неправильно застосував норми нотаріального законодавства, і не просить зобов`язати його вчинити нотаріальну дію. Причиною відмови є об`єктивна відсутність доступу до архіву БТІ. Скасування постанови не створило б відсутньої архівної довідки та саме по собі не забезпечило б видачі свідоцтва. Натомість заявлена вимога спрямована безпосередньо на підтвердження майнового права, яке перейшло до позивачки внаслідок прийняття спадщини.
Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі № 172/747/24. У тій справі позивачі не надали договору, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення чи іншого документа, який безпосередньо підтверджував би набуття права на квартиру; приватизаційні майнові сертифікати не містили відомостей про обмінну операцію та не доводили приватизації конкретного житла. У цій справі, навпаки, право спадкодавця підтверджують нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу та реєстраційне посвідчення БТІ із зазначенням реєстрової книги, а неможливість нотаріального оформлення підтверджена постановою про відмову. Тому фактичні передумови справ істотно відрізняються.
Висновок Верховного Суду у справі № 172/747/24 про необхідність підтвердження як раніше набутого права, так і його невизнання у цій справі дотриманий. Наявність права підтверджено сукупністю письмових доказів. Його невизнання виявляється у неможливості одержати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати перехід права, а також у поданому відповідачем відзиві з проханням повністю відмовити у судовому підтвердженні права позивачки.
Тимчасова окупація селища Чаплинка не розглядається судом як самостійна підстава виникнення права власності. Підставами права є договір купівлі-продажу, проведена у 1992 році реєстрація, відкриття спадщини та її прийняття позивачкою. Окупація є обставиною, що об`єктивно унеможливила отримання архівного підтвердження і завершення нотаріального оформлення вже існуючого права.
Щодо доводу про неналежного відповідача суд враховує, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності, неприйняття спадщини або відмови від неї - відповідна територіальна громада в особі уповноваженого органу. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 та від 16 лютого 2022 року у справі № 752/3435/16.
Інші спадкоємиці першої черги відмовилися від спадщини на користь позивачки, що підтверджено виданим нотаріусом свідоцтвом про право на спадщину. Спірне нерухоме майно розташоване в межах Чаплинської селищної територіальної громади. Чаплинську селищну військову адміністрацію утворено в межах цієї громади у зв`язку з неможливістю звичайного здійснення владних повноважень на тимчасово окупованій території. Її участь у справі забезпечила представлення відповідного публічного інтересу, а відповідач реалізував право на заперечення, подавши відзив. За цих обставин підстав вважати відповідача неналежним немає.
Та обставина, що відповідач не має доступу до архівних документів і не заявляє самостійних речових прав на будинок, не спростовує права позивачки. Навпаки, визнана відповідачем відсутність доступу до документів підтверджує об`єктивний характер перешкоди, з якою зіткнулася позивачка.
Суд також звертає увагу, що у прохальній частині позовної заяви поряд з правильними анкетними даними позивачки помилково зазначено податковий номер НОМЕР_3 . Водночас у вступній частині позову, картці платника податків, свідоцтві про право на спадщину за законом та відомостях Державного реєстру речових прав міститься РНОКПП НОМЕР_4 . Суд розцінює цю розбіжність як очевидну технічну описку, яка не змінює особу позивачки, предмет чи підстави позову, та зазначає в резолютивній частині ідентифікаційні дані, підтверджені належними доказами.
У сукупності досліджені докази підтверджують, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_3 на праві власності, увійшов до складу спадщини після його смерті, позивачка є спадкоємицею за законом та прийняла спадщину, а оформлення права в нотаріальному порядку стало неможливим з незалежних від неї причин. Тому обраний спосіб захисту відповідає змісту права, яке потребує захисту, та є ефективним. Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд ураховує приписи статті 141 ЦПК України, характер правовідносин і причини звернення до суду. Необхідність судового захисту виникла передусім унаслідок об`єктивної неможливості отримати архівні відомості з тимчасово окупованої території, а не через протиправні дії військової адміністрації. Позивачка окремої вимоги про відшкодування судового збору за рахунок відповідача не заявила. За таких обставин понесені нею витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачкою.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до Чаплинської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінерт Олександр Альфредович, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений у технічному паспорті літерою «А», загальною площею 71,40 кв. м, житловою площею 48,40 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею «Б», сараєм «В», гаражем «Г», вбиральнею «Д», спорудами № 1-5 та підвалом «під Б», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Чаплинська селищна військова адміністрація Каховського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 44856607, адреса: 75200, Херсонська область, Каховський район, селище Чаплинка, вулиця Паркова, будинок 40.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінерт Олександр Альфредович, адреса: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 12 листопада 2026 року.
Суддя О.О. Сікора