Справа № 650/6790/25
Провадження № 2/650/1332/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі: головуючого - судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості з орендної плати,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить розірвати два договори оренди землі щодо належних позивачу земельних ділянок, припинити зареєстровані права оренди з урахуванням переходу цих прав до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а також стягнути з нового орендаря заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 роки в загальному розмірі 55 564,06 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами села Степне на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області: земельна ділянка площею 9,0325 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0020 та земельна ділянка площею 0,6 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030.
Щодо земельної ділянки площею 9,0325 га 10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір оренди землі. 28 грудня 2017 року між орендодавцем, первісним орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1100164, за якою право оренди перейшло до нового орендаря, а договір викладено у новій редакції. 19 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1100164-7, якою договір оренди викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2030 року. Орендна плата становить 8,46 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 308 539,65 грн, що складає 26 102,45 грн за повний рік оренди, зі строком внесення до 31 грудня відповідного року.
Щодо земельної ділянки площею 0,6 га 17 червня 2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір оренди землі. 28 грудня 2017 року між орендодавцем, первісним орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1100266, за якою право оренди перейшло до нового орендаря, а договір викладено у новій редакції. 19 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1100266-7, якою договір оренди викладено у новій редакції. Строк його дії визначено до 31 грудня 2030 року. Орендна плата становить 42,16 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 3 983,83 грн, що складає 1 679,58 грн за повний рік оренди, зі строком внесення до 31 грудня відповідного року.
Представник позивача зазначила, що у порушення умов обох договорів орендна плата за 2023 та 2024 роки не сплачена. За земельну ділянку площею 9,0325 га заборгованість становить 26 102,45 грн ? 2 роки = 52 204,90 грн, а за земельну ділянку площею 0,6 га - 1 679,58 грн ? 2 роки = 3 359,16 грн. Загальний розмір заборгованості становить 55 564,06 грн.
Крім систематичної несплати орендної плати, представник позивача послалася на невикористання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендованих земель за цільовим призначенням, відсутність їх обробітку, а також на інформацію Новорайської сільської військової адміністрації про те, що земельні ділянки, які перебували в оренді цього товариства, не використовувалися, орендна плата та податкові платежі не сплачувалися, а підприємство не брало участі в обстеженні та розмінуванні земель. Обстеження й очищення територій здійснювалися відповідними військовими групами в межах гуманітарного розмінування.
На підтвердження можливості ведення господарської діяльності на деокупованій території представник позивача також послалася на відповіді інших сільськогосподарських підприємств, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛАЙФ 2023» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Додола 2021», які після деокупації здійснювали обробіток земель у Бериславському районі, за потреби організовували обстеження земель на предмет вибухонебезпечних предметів та виплачували орендну плату орендодавцям.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17 квітня 2025 року право оренди обох земельних ділянок відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору відчуження права оренди № 1704/25-17. Пунктом 2.3 цього договору передбачено перехід до покупця всіх прав та обов`язків орендаря за відповідними договорами оренди землі зі змінами та доповненнями. Саме тому позивач просить стягнути заборгованість з нового орендаря.
У відзиві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заперечив проти задоволення позову. Основні заперечення зводяться до того, що внаслідок повномасштабної збройної агресії рф, тимчасової окупації території Херсонської області, знищення та розграбування майна підприємства, а також потенційного забруднення земель вибухонебезпечними предметами товариство було позбавлене можливості безпечно використовувати орендовані земельні ділянки та здійснювати господарську діяльність.
Представник відповідача послався на статтю 617 ЦК України та частину шосту статті 762 ЦК України, вважаючи, що наведені обставини є підставою для звільнення орендаря не лише від відповідальності, а й від самої орендної плати за час, коли користування земельними ділянками було неможливим. Також він послався на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, інтерактивну карту територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації щодо податкових пільг, розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.
Окремо представник відповідача послався на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3, в якому зазначено, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування відповідних земель не залучалися, роботи проводилися іншими фаховими відомствами, земельні ділянки ймовірно можуть бути потенційно забрудненими, а через щоденні обстріли Головне управління не може гарантувати безпеку польових робіт.
Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважав це товариство неналежним відповідачем, оскільки після відчуження права оренди 17 квітня 2025 року новим орендарем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», до якого, на думку представника, перейшли всі права та обов`язки за договорами оренди. На цій підставі він просив відмовити у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а також відмовити у стягненні заборгованості та судових витрат.
03 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження. 21 січня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
30 жовтня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» адвокат Слівінський І.О. подав клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження та поновлення строку на подання доказів. У клопотанні зазначено, що після закриття підготовчого провадження представником товариства отримано лист Центру протимінної діяльності від 25 червня 2026 року № 892, лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 25 червня 2026 року № 66 03-4713/66 16/3, лист Херсонської обласної військової адміністрації від 14 липня 2026 року № 01-01-66-8991/0/26/46 з матеріалами про проведення робіт з очищення місцевості, а також підготовлено графічне зображення накладення меж обстежених територій на кадастрові межі однієї зі спірних земельних ділянок із застосуванням програмного комплексу ArcGIS. Заявник просив долучити відповідні документи та повернутися до підготовчого провадження, вважаючи ці докази суттєвими для вирішення питання про застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Стосовно земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030 представник відповідача послався на акти виконаних робіт з очищення місцевості від 08 та 09 вересня 2024 року, один з яких містить відомості про виявлення та знищення артилерійського снаряда калібру 152 мм. За твердженням заявника, накладення меж, виконане самим товариством у програмному комплексі ArcGIS, підтверджує входження цієї ділянки до обстеженого масиву. Щодо земельної ділянки площею 9,0325 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0020 заявник зазначив, що її обстеження не проводилося, а лист Центру протимінної діяльності від 25 червня 2026 року № 892 свідчить про розташування ділянки в зоні, де заборонено роботи сертифікованих операторів протимінної діяльності.
30 жовтня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також подав заяву щодо майбутнього розподілу витрат на професійну правничу допомогу, повідомивши про очікувані витрати в сумі 12 000,00 грн та намір подати документи на підтвердження їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Позивач та його представник про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також повідомлявся через зареєстрований електронний кабінет. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не зареєструвало електронний кабінет, хоча як юридична особа зобов`язане було це зробити; судові документи неодноразово направлялися на його зареєстровану адресу та поверталися з відміткою про відсутність адресата. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та письмовими поясненнями учасників.
У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Оцінюючи клопотання представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від 30 жовтня 2026 року про повернення до стадії підготовчого провадження, суд виходить з того, що підготовче провадження у справі було закрито 21 січня 2026 року, а необхідність у поверненні до цієї стадії має бути обумовлена наявністю вагомих обставин і потребою у вчиненні процесуальних дій, які не можуть бути виконані під час розгляду справи по суті.
У постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 757/31840/18-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду наголосив, що повернення до стадії підготовчого провадження після її завершення допускається за наявності вагомих обставин для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на цій стадії. Водночас повернення з будь-яких підстав нівелювало б самостійне процесуальне значення підготовчого провадження і розгляду справи по суті.
У цій справі заявник пов`язує необхідність повернення насамперед із долученням письмових та графічних доказів, отриманих і підготовлених після закриття підготовчого провадження. Проте саме по собі подання додаткових доказів не потребує обов`язкового повторного проведення підготовчого засідання: процесуальні наслідки їх несвоєчасного подання та можливість прийняття визначаються статтею 83 ЦПК України. Інших конкретних процесуальних дій, здійснення яких було б неможливим на стадії судового розгляду по суті, у клопотанні належним чином не обґрунтовано. Тому суд не вбачає підстав для повернення справи до стадії підготовчого провадження.
Разом з тим суд враховує, що документи, на які посилається представник відповідача, отримані ним у червні - липні 2026 року, після завершення підготовчого провадження, а графічні матеріали сформовано за результатами подальшого опрацювання отриманих планів-схем. З метою забезпечення всебічного та повного з`ясування обставин справи, реалізації принципу змагальності сторін, з урахуванням обґрунтування причин несвоєчасного подання доказів, підтвердження їх надсилання іншим учасникам справи та відсутності в матеріалах справи заперечень проти їх долучення суд визнає можливим прийняти відповідні додаткові докази на підставі частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 83 ЦПК України, дослідити їх та оцінити в сукупності з іншими матеріалами справи. Прийняття зазначених документів до розгляду саме по собі не означає визнання доведеними фактів, на підтвердження яких їх подано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши доводи учасників, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,0325 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1832895165206, номер запису про право власності 31618228, а також земельна ділянка площею 0,6 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 188[телефон приховано], номер запису про право власності 32556410.
Щодо першої земельної ділянки сторони у 2021 році погодили орендну плату в розмірі 26 102,45 грн за повний рік оренди, а щодо другої - 1 679,58 грн за повний рік оренди. За умовами обох договорів орендна плата мала бути внесена до 31 грудня відповідного року.
Матеріали справи не містять платіжних доручень, відомостей про перерахування коштів, розписок чи інших належних доказів сплати орендної плати ОСОБА_1 за 2023 та 2024 роки. Факт відсутності такої сплати по суті не заперечується і представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», який обґрунтовує її виключно наявністю обставин, що, на його думку, звільняли орендаря від плати.
Таким чином, за умовами договорів сума несплаченої орендної плати за два роки становить 52 204,90 грн за земельну ділянку площею 9,0325 га та 3 359,16 грн за земельну ділянку площею 0,6 га, всього 55 564,06 грн.
17 квітня 2025 року право оренди обох земельних ділянок перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору відчуження права оренди № 1704/25-17. При цьому заборгованість, що виникла до переходу права оренди, погашена не була.
Суд також звертає увагу, що в прохальній частині позову стосовно другої земельної ділянки представником позивача номер додаткової угоди від 19 листопада 2021 року зазначено як № 1100166-7. Водночас зі змісту позовної заяви, опису підстав вимоги та наданих документів однозначно вбачається, що йдеться про додаткову угоду № 1100266-7 до договору оренди від 17 червня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030. Суд розцінює зазначене як очевидну технічну описку, яка не змінює ані предмета, ані підстав позову, оскільки договір, дата, сторони та конкретна земельна ділянка індивідуалізовані належним чином.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Стаття 21 цього Закону визначає орендну плату як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а стаття 24 надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено систематичну несплату орендної плати. Усталена практика Верховного Суду виходить з того, що систематичність має місце за наявності двох і більше випадків невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, а сам факт систематичного порушення може бути підставою для розірвання договору незалежно від подальшого погашення боргу.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінюючи доводи відповідача про форс-мажорні обставини та неможливість використання земельних ділянок, суд виходить з такого.
Стаття 617 ЦК України передбачає звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Водночас ця норма сама по собі не припиняє основного договірного обов`язку та не звільняє боржника від виконання зобов`язання. Для застосування наслідків непереборної сили сторона повинна довести не лише існування надзвичайної обставини як такої, але й причинний зв`язок між цією обставиною та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.
Частина шоста статті 762 ЦК України передбачає звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Тому для застосування цієї норми недостатньо встановити загальний факт воєнного стану, перебування території в минулому під окупацією або наявність ризиків, пов`язаних із бойовими діями. Необхідним є доведення саме фактичної неможливості використання конкретного об`єкта оренди у конкретний спірний період з причин, які не залежать від орендаря.
При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24 та постанові від 20 травня 2026 року у справі № 610/986/25, за якими фактична неможливість використання орендованої землі через наслідки окупації та небезпеку вибухонебезпечного забруднення може встановлюватися за сукупністю доказів, з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва, конкретного періоду та змісту актів компетентних органів. Вказані правові висновки не означають, що кожна ділянка, розташована на деокупованій території, автоматично вважається непридатною для використання в усі наступні роки. Доказове значення відповідних документів та їх поширення на конкретну ділянку підлягають перевірці в кожній справі. У справі № 650/3776/24 Верховний Суд оцінював, зокрема, розпорядження військової адміністрації щодо земель у користуванні орендаря в сукупності з іншими встановленими обставинами. У цій справі суд окремо перевіряє, які саме відомості доводять об`єктивну неможливість користування кожною з двох земельних ділянок позивача впродовж 2023 та 2024 років.
Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 підтверджує загальний факт військової агресії та її надзвичайний і невідворотний характер. Разом із тим цей загальний лист не містить індивідуальної оцінки виконання саме договорів оренди, укладених з ОСОБА_1 , не встановлює неможливості використання саме земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:03:015:0020 та [номер приховано]:03:021:0030 упродовж усього 2023 та 2024 років і не підтверджує причинного зв`язку між воєнними обставинами та невиконанням обов`язку зі сплати орендної плати саме за цими договорами.
Розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, підтверджує загальний факт негативного впливу воєнних подій на діяльність підприємства. Однак це розпорядження також не встановлює фактичної непридатності конкретних земельних ділянок позивача для використання протягом 2023 та 2024 років і не звільняє підприємство від приватноправових зобов`язань за договорами оренди без встановлення передумов, визначених цивільним законодавством.
Суд враховує, що розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надавалися пільги з місцевих податків та зборів, а окремі земельні ділянки підприємства включалися до переліків земель, які не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами. Разом з тим такі рішення приймалися в межах податкових повноважень органу влади та регулювали публічно-правові відносини з оподаткування. Вони не змінювали умов приватних договорів оренди, не встановлювали припинення обов`язку сплачувати орендну плату фізичній особі-орендодавцю і самі по собі не підтверджують, що саме спірні земельні ділянки фактично не могли використовуватися протягом усього 2023 та 2024 років.
При цьому суд не заперечує, що віднесення земель до потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами за певних конкретно встановлених обставин може свідчити про об`єктивну неможливість безпечного користування ними навіть за відсутності факту виявлення вибухонебезпечного предмета безпосередньо в кадастрових межах. Однак зміст розпоряджень, час їхньої дії, ідентифікація відповідних ділянок та інші надані докази мають дозволяти встановити наявність реальних перешкод саме для об`єктів оренди, щодо яких заявлено вимоги, а не лише загальну безпекову ситуацію на території громади.
При цьому саме потенційне забруднення означає наявність ризику, який потребує перевірки, обстеження та відповідної організації безпечного використання території. Воно не є тотожним встановленому факту наявності вибухонебезпечних предметів на конкретній ділянці та не доводить абсолютну неможливість її використання протягом двох повних календарних років.
Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3 також не містить висновку про непридатність саме земельних ділянок позивача. Навпаки, у листі зазначено, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт на відповідних територіях не залучалися, розмінування проводилося іншими фаховими відомствами, а формулювання щодо забруднення має ймовірнісний характер. Крім того, лист складений у червні 2025 року та не містить ретроспективної оцінки стану кожної зі спірних ділянок у 2023 та 2024 роках.
Посилання відповідача на неможливість гарантувати безпеку польових робіт через щоденні обстріли суд оцінює з урахуванням безпекової ситуації в регіоні, однак така загальна констатація також не доводить, що конкретні спірні ділянки були безперервно недоступними для будь-якої господарської діяльності протягом усього періоду, за який заявлено орендну плату.
Суд окремо оцінює додаткові докази, подані 30 жовтня 2026 року, щодо земельної ділянки площею 9,0325 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0020.
У клопотанні представник відповідача зазначає, що акти виконаних робіт із розмінування цієї ділянки відсутні, оскільки її обстеження уповноваженими суб`єктами протимінної діяльності не проводилося. На підтвердження відповідних обставин він посилається на лист Центру протимінної діяльності від 25 червня 2026 року № 892, згідно з яким роботи з гуманітарного розмінування операторами протимінної діяльності щодо цієї ділянки не проводилися, а сама ділянка розташована в межах зони, визначеної Національним органом з питань протимінної діяльності, де заборонено проведення робіт сертифікованими операторами.
Суд бере до уваги зазначені відомості та не покладає на орендаря обов`язку самостійно проводити розмінування земельної ділянки за відсутності відповідних повноважень і спеціальної підготовки. Водночас лист Центру протимінної діяльності засвідчує непроведення робіт відповідними операторами та встановлене щодо їх діяльності територіальне обмеження, проте не містить індивідуального висновку про фактичне забруднення ділянки, її непридатність для сільськогосподарського користування протягом обох спірних років або про заборону доступу саме до неї в цей період.
Сама відсутність обстеження чи можливості його проведення не є юридично тотожною доведеності того, що земельна ділянка була замінована, забруднена вибухонебезпечними предметами або об`єктивно не могла використовуватися орендарем за цільовим призначенням у 2023 та 2024 роках. Неможливість проведення протимінних робіт є обставиною, що підлягає врахуванню, однак у цій справі не доведено, яким чином наведене територіальне обмеження впливало на можливість користування конкретною ділянкою протягом усього періоду, за який виник обов`язок зі сплати орендної плати.
Отже, додані документи не усувають установленої раніше недостатності доказів для висновку про повну об`єктивну неможливість користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:015:0020 у 2023 та 2024 роках із причин, за які орендар не відповідає. Підстав для застосування частини шостої статті 762 ЦК України щодо цієї земельної ділянки суд не встановив.
Окремої оцінки суду підлягають доводи представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», викладені у клопотанні від 30 жовтня 2026 року, щодо проведення робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів у межах території, до якої, за твердженням відповідача, входить земельна ділянка позивача площею 0,6 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030.
На підтвердження зазначених обставин представник відповідача посилається на акти виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів № 8.12/1/0910/8.0924 від 08 вересня 2024 року та № 9.11/1/0910/090924 від 09 вересня 2024 року, отримані у відповідь на адвокатські запити від Херсонської обласної військової адміністрації, а також на підготовлене товариством графічне зображення накладення меж обстежених територій на кадастрову карту із застосуванням програмного комплексу ArcGIS.
Зі змісту наведених актів, зокрема акта від 09 вересня 2024 року, вбачається, що під час проведення відповідних робіт було виявлено та знищено один вибухонебезпечний предмет - артилерійський снаряд калібру 152 мм.
Суд не ставить під сумнів сам факт проведення відповідних робіт з очищення місцевості та виявлення вибухонебезпечного предмета в межах території, яка була предметом обстеження. Водночас визначальне значення для вирішення цього спору має встановлення того, чи охоплювали зазначені роботи саме земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030, а також чи підтверджують наведені обставини неможливість її використання у спірний період.
Надане відповідачем графічне зображення містить схематичне відображення розташування земельної ділянки позивача відносно контурів територій, обстежених відповідно до зазначених актів. Однак саме по собі таке графічне зображення не дозволяє суду з достатнім ступенем достовірності перевірити правильність визначення взаємного розташування відповідних меж.
Зокрема, для достовірного встановлення факту входження конкретної земельної ділянки до обстеженого масиву необхідним є належне співставлення координат поворотних точок її кадастрових меж із координатами меж територій, визначених у відповідних актах виконаних робіт, з урахуванням систем координат, використаних джерел геопросторових даних та способу їх обробки.
Разом з тим представником відповідача не надано належного технічного обґрунтування здійсненого накладення меж, яке б дозволяло перевірити достовірність використаних вихідних кадастрових даних, правильність їх співставлення з координатами обстежених територій та обґрунтованість висновку про повне охоплення земельної ділянки позивача відповідними роботами.
Суд враховує, що застосування спеціалізованого програмного забезпечення ArcGIS саме по собі не свідчить про неправильність одержаного результату. Водночас використання такого програмного комплексу не надає сформованому графічному зображенню наперед встановленої доказової сили та не усуває необхідності підтвердження достовірності вихідних даних і правильності виконаного просторового аналізу.
При цьому питання встановлення точного взаємного розташування кадастрових меж земельної ділянки та меж обстежених територій може потребувати застосування спеціальних знань у сфері землеустрою, геодезії та картографії.
Верховний Суд у постанові від 08 травня 2026 року у справі № 370/1389/23 у спорі про накладення земельних ділянок звернув увагу на необхідність належної ідентифікації їхніх меж, зокрема через координати поворотних точок, та на значення спеціальних знань для перевірки відповідних просторових даних. Суд враховує цей підхід у частині вимог до достовірності підтвердження взаємного розташування земельних меж, водночас беручи до уваги, що предмет і фактичні обставини зазначеної справи відрізняються від спору про можливість використання орендованої землі.
Відповідно до статті 103 ЦПК України за наявності передбачених цією нормою умов зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом проведення відповідної судової експертизи. Разом з тим клопотання про призначення земельно-технічної експертизи з метою перевірки правильності накладення меж представником відповідача заявлено не було, а висновку експерта з цього питання матеріали справи не містять.
Водночас суд наголошує, що висновок експерта не є єдиним можливим засобом підтвердження зазначених обставин, однак інші надані відповідачем докази у своїй сукупності повинні дозволяти достовірно встановити відповідність меж обстеженої території межам конкретної земельної ділянки.
Суд також не вважає, що для підтвердження об`єктивної небезпеки використання земельної ділянки обов`язковим є встановлення точних координат кожного вибухонебезпечного предмета безпосередньо в її кадастрових межах. Виявлення таких предметів у межах єдиного обстеженого масиву за певних обставин може свідчити про існування реальної загрози для використання земельних ділянок, розташованих у його межах. Проте передумовою такого висновку є належне підтвердження самого факту входження відповідної земельної ділянки до цього масиву.
Таким чином, суд не виключає можливості того, що земельна ділянка позивача фактично перебувала в межах території, на якій проводилися зазначені роботи. Однак надані відповідачем матеріали в тій формі та з тим ступенем технічного обґрунтування, в яких вони подані суду, не дозволяють зробити достовірний висновок про таке розташування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтями 79, 80, 89 ЦПК України суд оцінює достовірність і достатність доказів, а також їх взаємний зв`язок у сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки саме відповідач посилається на неможливість користування орендованою земельною ділянкою як на підставу звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, обов`язок доведення відповідних обставин покладається на нього.
За таких обставин суд дійшов висновку, що подані відповідачем акти виконаних робіт, лист Херсонської обласної військової адміністрації та графічні матеріали не є достатніми у своїй сукупності для встановлення факту охоплення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030 відповідними роботами з очищення місцевості та не підтверджують неможливості її використання протягом спірного періоду з незалежних від орендаря причин.
Отже, підстав для звільнення орендаря від внесення орендної плати за зазначену земельну ділянку за 2023 та 2024 роки на підставі частини шостої статті 762 ЦК України судом не встановлено.
Суттєве значення має і поведінка самого орендаря. Матеріали справи не містять доказів того, що у 2023 чи 2024 роках Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зверталося до орендодавця з повідомленням про неможливість використання саме цих двох земельних ділянок, пропонувало змінити порядок або строки виконання договорів, просило тимчасово зменшити орендну плату чи припинити договори. Не надано також доказів звернень у відповідний період до уповноважених органів щодо розмінування саме цих ділянок або інших доказів активних дій орендаря, спрямованих на усунення перешкод для користування.
Натомість надана позивачем інформація Новорайської сільської військової адміністрації свідчить, що земельні ділянки, які перебували в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», фактично не оброблялися, товариство не брало участі в їх обстеженні та розмінуванні, тоді як роботи з гуманітарного розмінування на території громади проводилися. Інформація інших сільськогосподарських підприємств про відновлення господарської діяльності після деокупації сама по собі не доводить тотожності безпекового стану кожної земельної ділянки, однак у сукупності з відсутністю індивідуальних доказів неможливості користування спірними землями спростовує твердження відповідача про безумовну та загальну неможливість здійснення сільськогосподарської діяльності на території громади.
Суд також враховує, що тимчасова окупація території завершилася у листопаді 2022 року, тоді як предметом спору є орендна плата за 2023 та 2024 роки. Сам факт попередньої окупації без доказів збереження конкретної об`єктивної перешкоди щодо кожної земельної ділянки протягом відповідних років не є достатньою підставою для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Щодо посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 суд зазначає таке.
У вказаній справі спір виник між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарювання щодо орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, а ключовим питанням було застосування спеціальних норм податкового законодавства до плати за землю на території активних бойових дій. Натомість у цій справі предметом є приватно-правове зобов`язання з виплати орендної плати фізичній особі за земельні ділянки приватної власності, а вирішальним є встановлення фактичної неможливості користування конкретними ділянками у розумінні частини шостої статті 762 ЦК України. Тому висновки у справі № 908/929/24 не можуть бути механічно перенесені на спірні правовідносини без урахування відмінностей у суб`єктному складі, правовому режимі земель та доказовій базі.
Щодо посилання представника відповідача на постанови апеляційних судів у справах з подібною тематикою суд зазначає, що судові рішення в інших справах не мають преюдиційного значення для встановлення фактичної можливості або неможливості використання саме земельних ділянок ОСОБА_1 . Кожна справа вирішується з урахуванням конкретних доказів, періоду порушення, умов договору та поведінки сторін. Обов`язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права є висновки Верховного Суду, однак фактичні висновки судів в інших справах не звільняють сторону від доказування обставин у цьому провадженні.
Посилання у клопотанні від 30 жовтня 2026 року на постанови Херсонського апеляційного суду у справах № 650/2912/25, № 650/2908/25, № 650/2926/25, № 650/2877/25 та на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 липня 2026 року у справі № 650/6367/25 також оцінюються з урахуванням відмінностей у фактичних обставинах і доказах. Із доводів самого представника відповідача вбачається, що у справі № 650/6367/25 значення мала пряма індивідуалізація спірної земельної ділянки листом компетентного органу як такої, що входила до обстеженого масиву. Натомість у цьому провадженні факт такого входження ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:021:0030 обґрунтовується виконаним товариством графічним накладенням, технічна достовірність якого належними матеріалами не підтверджена. Саме ця обставина не дозволяє без додаткової перевірки прирівняти доказову ситуацію у справах.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів існування протягом 2023 та 2024 років таких обставин, які б об`єктивно та безперервно унеможливлювали використання саме земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:03:015:0020 та [номер приховано]:03:021:0030 і водночас звільняли орендаря від орендної плати за частиною шостою статті 762 ЦК України.
Відтак несплата орендної плати за два послідовні роки є систематичною. Для власника земельних ділянок своєчасне одержання орендної плати є основним майновим результатом передачі землі в користування іншій особі. Невиконання цього обов`язку упродовж двох років істотно порушує співвідношення взаємних прав та обов`язків і значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договорів. Тому наявні передбачені статтею 32 Закону України «Про оренду землі», пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України та статтею 651 ЦК України підстави для дострокового розірвання обох договорів оренди.
Суд також враховує, що після виникнення заборгованості право оренди було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». За змістом пункту 2.3 договору відчуження права оренди № 1704/25-17 до покупця переходять усі права та обов`язки орендаря щодо відповідних земельних ділянок за договорами оренди землі зі змінами та доповненнями. Враховуючи зміст цього правочину, заявлений позивачем спосіб захисту та те, що новий орендар набув право оренди саме в тому обсязі, в якому воно існувало на момент переходу, суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про неналежність цього товариства як відповідача суд відхиляє. Порушення, на які позивач посилається як на підставу розірвання договорів, виникли у 2023 та 2024 роках, тобто в період, коли саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було зареєстрованим орендарем і стороною договорів. Тому з`ясування правомірності його поведінки безпосередньо входить до предмета доказування. Подальше відчуження речового права не усуває матеріально-правового зв`язку цього товариства зі спірними правовідносинами та не робить його неналежним учасником спору про розірвання договорів через порушення, допущені до такого відчуження.
Одночасна участь у справі первісного орендаря та особи, до якої перейшло право оренди, забезпечує вирішення спору щодо чинності договорів та зареєстрованих речових прав у повному обсязі. При цьому грошова вимога відповідно до заявленого позову та умов договору відчуження підлягає задоволенню за рахунок нового орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Щодо оподаткування суми орендної плати суд виходить з того, що орендар як податковий агент зобов`язаний при фактичному нарахуванні та виплаті доходу виконати передбачені Податковим кодексом України обов`язки щодо обчислення, утримання та перерахування податків і зборів. Водночас у цій справі відсутні докази, що відповідні суми були нараховані позивачу та з них уже утримано податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Тому визначена договором та підтверджена розрахунком заборгованість підлягає стягненню у повному розмірі 55 564,06 грн. Податкові обов`язки підлягають виконанню податковим агентом при фактичному виконанні рішення відповідно до вимог податкового законодавства.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю: обидва договори оренди підлягають розірванню, зареєстровані права оренди - припиненню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 55 564,06 грн заборгованості з орендної плати.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду сплатив 2 906,88 грн судового збору. З огляду на задоволення позову та характер спірних правовідносин суд вважає за необхідне покласти ці витрати на обох відповідачів порівну, стягнувши з кожного по 1 453,44 грн.
Щодо заяви представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від 30 жовтня 2026 року про очікувані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн суд зазначає, що за змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір таких витрат установлюється на підставі відповідних доказів, які за наявності передбаченої законом попередньої заяви можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. На момент ухвалення цього рішення представник відповідача повідомив про намір подати договір, акт приймання-передачі послуг та інші докази у зазначений строк. Тому підстав для вирішення питання про стягнення заявлених очікуваних витрат у цьому рішенні немає; за умови подання належних доказів і відповідної заяви у встановленому порядку таке питання може вирішуватися судом за правилами статей 141 та 270 ЦПК України.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 83, 89, 103, 133, 137, 141, 189, 197, 223, 247, 259, 263-265, 270 ЦПК України, статтями 526, 530, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 13, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», суд,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити.
Розірвати договір оренди землі б/н від 10 лютого 2016 року зі змінами, в редакції згідно з додатковою угодою № 1100164-7 від 19 листопада 2021 року, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул. Промислова, будинок 3) та орендодавцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), з урахуванням переходу права оренди згідно з договором від 17 квітня 2025 року № 1704/25-17 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, адреса місцезнаходження: Україна, 37223, Полтавська область, Лохвицький район, с. Гиряві Ісківці, вул. Миру, будинок 12), та припинити право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 31618267, площею 9,0325 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:015:0020, що розташована за межами села Степне на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.
Розірвати договір оренди землі б/н від 17 червня 2016 року зі змінами, в редакції згідно з додатковою угодою № 1100266-7 від 19 листопада 2021 року, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул. Промислова, будинок 3) та орендодавцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), з урахуванням переходу права оренди згідно з договором від 17 квітня 2025 року № 1704/25-17 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, адреса місцезнаходження: Україна, 37223, Полтавська область, Лохвицький район, с. Гиряві Ісківці, вул. Миру, будинок 12), та припинити право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 32556422, площею 0,6 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:021:0030, що розташована за межами села Степне на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, адреса місцезнаходження: Україна, 37223, Полтавська область, Лохвицький район, с. Гиряві Ісківці, вул. Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 55 564,06 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 453,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул. Промислова, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 453,44 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя: ______________________ О.О. Сікора