Судові рішення

Ухвала № 141485744 у справі № 344/15171/26 від 12.11.2026

Ухвала від 12.11.2026 у цивільній справі № 344/15171/26 (категорія «Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»»). Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, суддя Кіндратишин Л. Р.

Справа№ 344/15171/26
СудІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
СуддяКіндратишин Л. Р.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141485744

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 344/15171/26

Провадження № 2/344/7308/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю:секретаря судового засідання Семенюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФАБРИКА КВАРТИР ПІВДЕНЬ» про стягнення коштів за договором підряду, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить : розірвати договір підряду №02/09-2025-01 03.09.2025; стягнути з відповідача в свою користь сплачені кошти за договором підряду №02/09-2025-1 на виконання ремонтних робіт, ремонту квартир від 03.09.2025 в сумі 1 004 280 грн. та моральну шкоду в сумі 300 000 грн.

В обґрунтування позову зокрема, зазначено, що 03 вересня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №02/09-2025-01 на виконання ремонтних робіт (ремонту квартири), далі у тексті - Договір. Згідно із вимогами п. 1.1. зазначеного Договору Підрядник зобов`язувався виконати ремонтно-оздоблювальні роботи (ремонт квартири) в обсягах та умовах визначених даним Договором, а Замовник зобов`язувався прийняти роботи та оплатити вартість таких робіт в однокімнатній квартирі площею 52,8 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт).

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання дотримання правил підсудності щодо розгляду даної справи, враховуючи правила виключної підсудності.

Представник позивача - адвокат Заремба О.І. вказав, що позов подано за місцем знаходження юридичної особи, враховуючи положення Закону України « Про захист прав споживачів».

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

При цьому, місцем проживання позивача є м. Острог Рівненської області, місце виконання договору Львівська область, Львівський район, місто Винники.

Разом з тим, ст. 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 07 липня 2020 року (справа № 910/10647/18) Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Наприклад, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, від 20 березня 2024 року у справі № 523/14831/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що «правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення».

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».

Як вбачається з підстав позовних вимог, спірні правовідносини випливають із договору підряду на виконання ремонтних робіт від 03 вересня 2025 року за №02/09-2025-01, за яким Підрядник (відповідач) зобов`язався виконати ремонтно-оздоблювальні роботи (ремонт квартири) в обсягах та умовах визначених даним Договором, а Замовник (позивач) зобов`язався прийняти роботи та оплатити вартість таких робіт 52,8 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, тому спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, відтак і підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце конкуренція норм про альтернативну підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключну підсудність (стаття 30 ЦПК України), що потребує їх системного тлумачення.

Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі № 161/19658/18 висловив правову позицію, згідно з якою правила альтернативної підсудності, передбачені статтею 28 ЦПК України, не застосовуються у випадках, коли спір підпадає під дію норм про виключну підсудність, визначених статтею 30 ЦПК України. Суд зазначив, що норми про виключну підсудність є спеціальними та імперативними, а отже мають пріоритет над загальними та альтернативними правилами територіальної юрисдикції.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що правила виключної підсудності мають імперативний характер і є пріоритетними щодо загальної та альтернативної підсудності, а отже не можуть бути змінені за вибором позивача чи за домовленістю сторін.

Зазначена правова позиція Верховного Суду є обов`язковою для врахування судами при застосуванні норм процесуального права та свідчить про те, що у випадку конкуренції норм пріоритет має саме виключна підсудність, встановлена законом.

Таким чином, враховуючи, що виключна підсудність має пріоритет перед загальною та альтернативною підсудністю, а заявлені позовні вимоги опосередковано пов`язані із нерухомим майном, яке не перебуває на території, що відноситься до юрисдикції Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, а тому територіальна юрисдикція цієї справи підлягає визначенню за правилами виключної підсудності у відповідності до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Суд враховує доводи позивача про те, що справа перебуває у провадженні суду протягом певного часу, закрито підготовче провадження.

Разом із тим, сам по собі факт перебування справи у провадженні суду певний період часу не може бути підставою для відмови у вирішенні питання щодо підсудності, оскільки відповідно до статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов`язаний вирішити питання про передачу справи на розгляд іншого суду у разі встановлення обставин, що свідчать про неналежну територіальну юрисдикцію.

Отже, незважаючи на те, що справа перебувала у провадженні суду, суд зобов`язаний надати правову оцінку клопотанню про передачу справи за підсудністю та у разі встановлення підстав, визначених законом, вирішити питання про направлення справи до суду, якому вона підсудна за правилами виключної підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про передачу справи за виключною підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова.

Керуючись ст.ст. 27, 31-32, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФАБРИКА КВАРТИР ПІВДЕНЬ» про стягнення коштів за договором підряду, моральної шкоди, передати за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова (вул. Б.Лепкого, 16, м. Львів).

Передачу справи здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повна ухвала -12.11.2026.

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.11.2026 Ухвала № 141460306 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
15.10.2026 Ухвала № 140629079 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
15.10.2026 Ухвала № 140629077 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
15.09.2026 Ухвала № 139824424 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
10.08.2026 Ухвала № 138877164 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області