Справа № 344/7397/26
Провадження № 2/344/4919/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.03.2023 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та позивачем було укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, зокрема за кредитними договорами №[номер приховано], укладеними між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №[номер приховано]. Акціонерне товариство «ОТП Банк» виконало умови договору в повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж відповідачем було внесено 15.03.2021.
У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 20 088,25 гривень, що включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 084,27 гривня, заборгованість за відсотками у розмірі 3,98 копійки.
Також між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №[номер приховано].
Акціонерне товариство «ОТП Банк» свої зобов`язання за Договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток виконав у повному обсязі. Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так, останній платіж відповідачем було внесено 13.05.2021.
У порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 4 862,95 гривень, що включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 831,96 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 30,99 гривень.
04.09.2025 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості Дана вимога не була отримана відповідачем, а повернулась за закінченням терміну зберігання.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 24 951,20 гривні та заборгованість у розмірі 4 862,95 гривень, а також судові витрати (а.с. 1-5).
25 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Сендецьким Володимиром Романовичем надано до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправомірність нарахування процентів та необґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу (а.с. 86-102).08 вересня 2026 року позивачем надано до суду заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких не погоджується із доводами відповідача, оскільки вони ґрунтуються на неправильному визначенні структури заявленої до стягнення заборгованості, змішуванні двох різних кредитних продуктів та різних за правовою природою видів нарахувань, містять внутрішні суперечності та арифметичні помилки і не спростовують доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог.
Позивач зазначає, що доказів направлення позивачу письмових пояснень через підсистему «Електронний суд» до матеріалів справи не надано.
Щодо помилкового визначення представником відповідача структури заявленої до стягнення заборгованості позивач вважає за необхідне звернути увагу суду, що значна частина доводів письмових пояснень представника відповідача ґрунтується на фактично неправильному визначенні структури заявленої позивачем до стягнення заборгованості. Позовні вимоги сформовані щодо заборгованості за двома окремими кредитними продуктами, які мають різні умови кредитування та окремі розрахунки заборгованості. За кредитним договором №[номер приховано] щодо товарного кредиту загальний розмір заборгованості становить 20 088, 25 гривень, з яких: 20 084,27 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3,98 гривень - заборгованість за процентами. Окремо за Договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №[номер приховано] загальний розмір заборгованості становить 4 862,95 гривень, з яких: 4 831,96 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 30,99 гривень - заборгованість за процентами. Значна частина подальших міркувань представника відповідача щодо неправомірності, несправедливості та необхідності зменшення нібито заявлених позивачем 4 862,95 гривень процентів фактично спрямована проти позовної вимоги, яка позивачем взагалі не заявлялася.
Щодо безпідставності альтернативного розрахунку представника відповідача, то позивач вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сформований окремо щодо кожного кредитного продукту та підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками й іншими доказами. Заборгованість утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за відповідними кредитними продуктами, що є підставою для її стягнення.
Представник Відповідача здійснює власний розрахунок, використовуючи як базу загальну ціну позову - 24 951,20 гривень, фактично ототожнюючи зазначену суму із заборгованістю за одним кредитним зобов`язанням. Такий підхід є неправильним, оскільки вказана сума складається із заборгованості за двома різними кредитними продуктами, які мають різні умови кредитування, різні процентні ставки та окремі розрахунки. За товарним кредитом у позовній заяві зазначено фіксовану процентну ставку 0,01 % річних. Натомість за картковим кредитним продуктом умовами заяви-анкети встановлено процентну ставку 5 % на місяць, а ставка 0,01 % річних передбачена протягом Пільгового періоду. Відтак застосування представником відповідача однієї ставки 0,01 % до всієї суми 24 951,20 гривень не відповідає умовам кредитних продуктів та структурі заявленої заборгованості. Крім того, матеріали справи містять окрему банківську виписку за картковим рахунком за період з 02.10.2020 по 24.03.2023, в якій відображено рух коштів та стан заборгованості за картковим кредитним продуктом.
Таким чином, посилання представника відповідача на 02.10.2022 як на дату, після якої вся заявлена до стягнення сума має розглядатися як єдине прострочене кредитне зобов`язання, не враховує наявності окремого карткового кредитного продукту.
Окремо слід звернути увагу суду на очевидну арифметичну помилку в альтернативному розрахунку представника відповідача. Так, представник відповідача наводить розрахунок: 24 951,20 гривень х 0,01 % х 365 х 1293 дні = 3 226,19 гривень. Однак наведена математична операція не дає результату 3 226,19 гривень. За вказаною самим представником відповідача формулою результат становить близько 8,84 гривень, що додатково свідчить про очевидну помилковість наведеного розрахунку.
Більше того, представник Відповідача використовує як базу для власного розрахунку всю ціну позову - 24 951,20 гривень, до складу якої входять як основний борг за двома кредитними продуктами, так і договірні проценти за ними. Тобто представник Відповідача одночасно об`єднує два різні кредитні продукти, застосовує до них одну процентну ставку, неправильно визначає базу нарахування, включає до цієї бази суми процентів та, зрештою, отримує результат, який не відповідає навіть наведеній ним математичній формулі. За таких обставин запропонований представником відповідача альтернативний розрахунок не може спростовувати розрахунок кредитної заборгованості, наданий позивачем.
Щодо безпідставного застосування представником відповідача положень статті 625 Цивільного кодексу України до предмета цього спору, позивач вказує, що такі доводи не відповідають предмету заявлених позивачем вимог. Предметом цієї справи є стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме неповернутого тіла кредиту та договірних процентів, визначених відповідно до умов відповідних кредитних продуктів і наданих Банком розрахунків заборгованості. Позивач не заявляє у цій справі вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат або інших нарахувань за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Отже, здійснений представником відповідача розрахунок за правилами статті 625 Цивільного кодексу України фактично стосується іншого виду грошових вимог, які позивачем у межах цієї справи не заявлялися. При цьому представник відповідача змішує договірні проценти за користування кредитними коштами з процентами річних, які можуть бути наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказані види нарахувань мають різні правові підстави та різну правову природу.
Більше того, представник Відповідача використовує 0,01 %, передбачені умовами одного з кредитних продуктів, для власного розрахунку, здійсненого з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, не обґрунтовуючи, яким чином договірна процентна ставка за кредитом перетворюється на ставку відповідальності за прострочення.
Щодо посилань представника відповідача на несправедливість умов договору. У письмових поясненнях представник відповідача наводить значний обсяг загальних положень законодавства про захист прав споживачів, рішень Конституційного Суду України, міжнародних актів та судової практики щодо захисту прав споживачів і можливості визнання окремих умов договору несправедливими. Водночас сам по собі виклад загальних положень законодавства та судової практики не доводить несправедливості конкретної умови договору. Наведена представником Відповідача судова практика не підтверджує його заперечень.
Щодо помилкового пов`язування строку кредитування з датою відступлення права вимоги. У письмових поясненнях представник відповідача пов`язує питання продовження строку користування кредитом із датою 24.03.2023. Водночас 24.03.2023 року є датою укладення Договору факторингу №24/03/23, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги від Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ». Дата відступлення права вимоги та строк виконання кредитного зобов`язання є різними юридичними фактами. Відступлення права вимоги має наслідком заміну кредитора у зобов`язанні та саме по собі не встановлює, не продовжує та не припиняє строк виконання кредитного зобов`язання.
Не відповідають фактичним матеріалам справи також доводи представника відповідача щодо заявлених позивачем 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до фактично долученого позивачем Акта про надання правничої допомоги №1504-26 від 15.04.2026 року надано такі послуги: 1. Ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів - 1 000,00 гривень. 2. Складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви до суду - 4 000,00 гривень. Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 5 000,00 гривень. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо доказів виникнення та розміру кредитної заборгованості, то позивачем долучено кредитні документи, графік платежів, розрахунки заборгованості, банківську виписку та інші докази, які у сукупності підтверджують виникнення кредитних правовідносин, надання та використання відповідачем кредитних коштів, здійснення ним платежів і наявність непогашеної кредитної заборгованості. Сам факт здійснення відповідачем платежів за кредитними зобов`язаннями також підтверджує фактичне виконання сторонами укладених договорів та користування наданими кредитними коштами. При цьому представник відповідача не надає належного контррозрахунку фактично здійснених Відповідачем платежів, який би спростовував залишок основного боргу за кожним із двох кредитних продуктів. Натомість запропонований ним розрахунок зосереджений на процентах та виходить із помилкового визначення структури позовних вимог.
Позивач вважає, що письмові пояснення представника відповідача, переважна частина яких присвячена запереченням щодо неправильно визначеної ним суми процентів, не спростовують належними доказами існування та розміру основного боргу, який становить переважну частину заявленої до стягнення заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить долучити ці заперечення до матеріалів справи №344/7397/26 (провадження №2/344/4919/26) та врахувати їх під час розгляду; доводи, викладені у письмових поясненнях представника відповідача, відхилити як такі, що не спростовують заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити у повному обсязі (а.с. 109-115).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 75-76).
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 77).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 93-94).
У судове засідання відповідач не прибув, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 125).
Учасники справи у судове засідання, призначене на 09 листопада 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
02 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк», Банком, та ОСОБА_1 , Позичальником, було укладено кредитний договір №[номер приховано], за умовами якого надано кредит на придбання товару. Комісія за управління кредитом у розмірі 0,00% щомісячно від суми кредиту. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань. Датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання товару. У разі отримання кредиту також і на оплату послуг у продавця та/або на оплату комісійної винагороди за видачу кредиту, кредит надається шляхом перерахування відповідної частини кредиту на поточний рахунок продавця послуг та/або утримання банком комісійної винагороди за видачу кредиту АТ «ОТП Банк» (а.с. 42-44).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №[номер приховано] від 02 жовтня 2020 року заборгованість становить 20 088,25 гривень, що включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 084,27 гривня, заборгованість за відсотками у розмірі 3,98 копійки (а.с. 46-49).
Відповідач користувався кредитні коштами за кредитним договором №[номер приховано] від 02 жовтня 2020 року та сплачував заборгованість, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 49-59).
02 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №[номер приховано], який є змішаним, Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки.
У п. 2 Договору визначено умови укладання заяви - анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк №[номер приховано]_CARD від 02.10.2020, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (далі Договір) та усіх додатків до нього, невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту.
На підставі заяви - анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.
Відповідно до заяви - анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою - анкетою, Тарифами Банку та Договором. На дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки становить 5% (п`ять відсотків) в місяць. На дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01% річних Шляхом підписання заяви - Анкети (п. 2 Договору) клієнт підтвердив, що: 1) Банк надав Клієнту в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством , що захищає права споживачів; 2) Клієнта перед укладанням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обгрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання Кредиту на сприятливих для Клієнта умовах; 3) з Правилами кредитування, зокрема з положенням щодо відповідальності Позичальника та Тарифами Банку, які є невід`ємною частиною Кредитного договору та які розміщені на офіційному сайті банку у розділі кредитування ознайомлений і згоден; 4) отримав свій примірник заяви - анкети, інформаційний листок та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Клієнту для користування банківськими послугами Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту до Договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту Вiдповідно до умов Кредитних договорів (а.с. 15-23, 27-28).
Станом на день відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості за договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №[номер приховано] від 02 жовтня 2020 року становить 4 862,95 гривень, що включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 831,96 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 30,99 гривень (а.с. 24-26)..
04.09.2025 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, що залишилася без відповіді (а.с. 60-66).
24.03.2023 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК», Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Фактором, було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265, за умовами якого Фактор прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за кредитними договорами № [номер приховано], укладеними між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 35-42).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Положеннями частини третьої статті 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 Цивільного кодексу України).
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі №910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.
З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу №24/03/23 від 24 березня 2023 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.
Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.
Враховуючи те, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів у спростування чого суд не встановив, а відповідач не надав, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», суд приходить до висновку, що позивач набув право вимоги за договорами, укладеними з відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитор вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв відповідні умови кредитування шляхом укладення кредитних договорів від 02 жовтня 2020 року.
За умовами вищезазначених кредитних договорів відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, про що свідчить виписка по особовому рахунку, однак належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за кредитним договором та відсотків у повному обсязі не надано.
Відповідачем розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростований.
Відтак, суд приходить до переконання, що за кредитним договором №[номер приховано] щодо товарного кредиту від 02 жовтня 2020 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20088,25 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 3,98 гривень, а також за договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №[номер приховано] від 02 жовтня 2020 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4831,96 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 30,99 гривень підлягають поверненню відповідачем на користь позивача, як правонаступника кредитодавця.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 24 951,20 гривні.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/ 16-ц.
У Постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 (адміністративне провадження № К/990/30188/22) Верховним Судом зазначено наступне: «…згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень представником позивача до позовної заяви надано відповідні докази на підтвердження повноважень адвоката та факту надання правничої допомоги, а саме договір № 02/01-26 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року (а.с. 70-72), акт про надання правничої допомоги № 1504-26 від 15.04.2026 (а.с.74), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 68), ордер про надання правничої допомоги адвокатом Чміль Юлією Володимирівною (а.с. 69).
Враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених або тих, які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд вважає наявними підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті правничої допомоги.
Таким чином, на думку суду, враховуючи факт задоволення позовних вимог у повному обсязі, співмірний розмір правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, ціни позову, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані у пункті 6 частини третьої статті 2 Цивільного кодексу України та усталеній практиці у вищевказаних рішеннях Європейського Суду з прав людини принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).
Як вбачається з платіжної інструкції № 314 від 15.04.2026, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 35).
Позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2662,40 гривень.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1054, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 267, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, заборгованість за кредитними договорами №[номер приховано] від 02 жовтня 2020 року у розмірі 24 951,20 гривень (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна гривень двадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: 49001 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.