Судові рішення

Рішення № 141485791 у справі № 345/5299/26 від 12.11.2026

Рішення від 12.11.2026 у цивільній справі № 345/5299/26 (категорія «Інших фактів»). Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, суддя Юрчак Л. Б.

Справа№ 345/5299/26
СудКалуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
СуддяЮрчак Л. Б.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнших фактів
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141485791

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа №345/5299/26

Провадження № 2-о/345/195/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Хомин Наталія Богданівна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Свої вимоги мотивує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калуші Івано-Франківської області під прізвищем ОСОБА_2 . Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 її матір`ю є ОСОБА_3 . У подальшому заявниця змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , а її паспортні дані містять правильне написання прізвища « ОСОБА_5 ». 23 грудня 2016 року її матір ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Перегінець Л.В. та зареєстрований у реєстрі за № 770, яким заповіла заявниці все належне їй майно та майнові права. Однак у заповіті прізвище спадкоємиці зазначено як « ОСОБА_6 » замість правильного « ОСОБА_5 », тобто допущено помилку в одній літері, тоді як ім`я, по батькові та дата народження заявниці зазначені правильно. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого було заведено спадкову справу. Під час оформлення спадщини приватний нотаріус Хомин Н.Б. виявила розбіжність у написанні прізвища спадкоємиці, про що повідомила заявницю листом від 16 вересня 2026 року №368/02-14, роз`яснивши необхідність звернення до суду для встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Заявниця зазначає, що ця розбіжність перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку. У зв`язку з наведеним заявниця просить встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту, складеного ОСОБА_3 23 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Перегінець Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 770, у якому її прізвище помилково зазначено як « ОСОБА_7 ».

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду окрему письмову заяву, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заінтересована особа приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Хомин Н.Б. у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Письмових пояснень, заперечень чи клопотань до суду не подавала, причин неявки суду не повідомила.

Суд враховує, що неявка належним чином повідомленої заінтересованої особи за відсутності повідомлених нею поважних причин не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами. При цьому відсутність заперечень заінтересованої особи сама по собі не звільняє заявницю від обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що заявниця подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, а заінтересована особа, будучи належним чином повідомленою, у судове засідання не з`явилася та не подала заяв чи клопотань, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності учасників на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявниці, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною четвертою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За правилами статей 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть встановлюватися й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який саме факт заявник просить встановити та з якою метою, а також наведено докази, що підтверджують факт.

Згідно зі статтею 319 ЦПК України у рішенні суду зазначаються встановлений факт та мета його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що для встановлення факту належності правовстановлюючого документа необхідна наявність сукупності умов: документ повинен мати юридичне значення для заявника; у ньому повинна міститися розбіжність із персональними даними заявника, зазначеними в документах, що посвідчують його особу; встановлення такого факту повинно бути необхідним для реалізації особистих або майнових прав; інший передбачений законом порядок усунення відповідної розбіжності має бути відсутнім або не забезпечувати можливості належного оформлення прав заявника.

Як встановлено судом та підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калуші Івано-Франківської області під прізвищем ОСОБА_2 . Її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Отже, зазначений документ підтверджує не лише первісні персональні дані заявниці, а й безпосередній родинний зв`язок між заявницею та заповідачем ОСОБА_3 .

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09 вересня 2015 року вбачається, що заявниця змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 . Ця обставина узгоджується з даними її паспортних документів та пояснює, чому на момент складення заповіту її прізвище відрізнялося від прізвища, зазначеного у свідоцтві про народження.

Зокрема, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон підтверджують, що на цей час заявниця має прізвище ОСОБА_4 , ім`я ОСОБА_9 , по батькові ОСОБА_10 та дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Особливе доказове значення має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у якому прізвище заявниці зазначено українською мовою як « ОСОБА_5 », а латинськими літерами - « ОСОБА_11 », що узгоджується з її актуальними персональними даними.

Таким чином, досліджені документи підтверджують послідовність зміни прізвища заявниці від « ОСОБА_2 » до « ОСОБА_4 » та дають можливість встановити, що йдеться про одну й ту саму заявницю, яка після зміни прізвища продовжує мати ті самі ім`я, по батькові та дату народження.

Досліджуючи копію заповіту від 23 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Перегінець Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 770, суд встановив, що ОСОБА_3 заповіла заявниці все належне їй майно та майнові права.

При цьому у тексті заповіту спадкоємиця зазначена як « ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », тоді як відповідно до паспортних документів її правильне прізвище « ОСОБА_5 ».

Порівняння відомостей, зазначених у заповіті та документах заявниці, свідчить про те, що розбіжність стосується виключно однієї літери прізвища «е» замість «є». Інші ідентифікаційні відомості, а саме ім`я, по батькові та повна дата народження, збігаються.

Суд звертає увагу, що у заповіті зазначено не лише ім`я та по батькові заявниці, а й повну дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі відомості мають істотне значення для ідентифікації особи спадкоємиці, оскільки у сукупності з відомостями про матір, зазначеними у свідоцтві про народження, та документом про зміну прізвища дозволяють достовірно встановити, що заповіт складено саме на користь заявниці.

Суд вважає, що наявна розбіжність не свідчить про зазначення в заповіті іншої особи, оскільки ім`я, по батькові та дата народження спадкоємиці повністю відповідають персональним даним заявниці, а відмінність у написанні прізвища має виключно орфографічний характер.

При цьому суд не встановлює тотожність двох різних осіб і не вирішує питання про зміну або тлумачення змісту заповіту. Предметом розгляду є виключно встановлення факту належності заявниці правовстановлюючого документа, в якому через помилку в одній літері її прізвище зазначено не відповідно до паспортних даних.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначений документ у сукупності зі свідоцтвом про народження заявниці підтверджує, що заповідач є матір`ю заявниці, а отже, встановлює безпосередній родинний зв`язок між особою, яка склала заповіт, та особою, на користь якої його складено.

Копія витягу про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі додатково підтверджує факт реєстрації заповіту від 23 грудня 2016 року та узгоджується з відомостями про його посвідчення і реєстровий номер, наведеними заявницею.

Суд також бере до уваги письмове повідомлення приватного нотаріуса Хомин Н.Б. від 16 вересня 2026 року № 368/02-14, з якого вбачається, що під час оформлення спадкових прав було виявлено розбіжність у написанні прізвища спадкоємиці: « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_4 ».

Наявність зазначеного повідомлення підтверджує, що виявлена невідповідність не є формальним зауваженням заявниці, а фактично перешкоджає оформленню її спадкових прав у нотаріальному порядку.

Саме у зв`язку з виявленою розбіжністю нотаріус роз`яснила заявниці необхідність звернення до суду для встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Отже, надане нотаріусом повідомлення підтверджує наявність юридичної заінтересованості заявниці у встановленні відповідного факту та необхідність судового захисту її майнових інтересів.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані докази є взаємопов`язаними та взаємно узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей щодо особи спадкоємиці та у своїй сукупності достовірно підтверджують, що заповіт від 23 грудня 2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 770, належить саме ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я та по батькові якої зазначені в документі з розбіжностями порівняно з відповідними даними у свідоцтві про народження або паспорті, суд повинен з`ясувати, чи належить відповідний документ заявникові та чи має організація, яка його видала, можливість внести до нього відповідні виправлення.

Суд враховує, що зазначене роз`яснення підлягає застосуванню з урахуванням положень чинного ЦПК України та обставин конкретної справи.

У цій справі заповіт було посвідчено приватним нотаріусом 23 грудня 2016 року. На час звернення заявниці до суду заповідач померла, а виявлена розбіжність стосується відомостей про особу спадкоємиці, зазначених у тексті вже посвідченого заповіту.

З огляду на зміст повідомлення нотаріуса від 16 вересня 2026 року №368/02-14 та встановлену неможливість оформлення спадкових прав через виявлену розбіжність, заявниця не має можливості реалізувати свої спадкові права без судового встановлення факту належності їй відповідного документа.

Суд також враховує, що встановлення факту належності заповіту не змінює його змісту, не доповнює його новими розпорядженнями, не змінює коло спадкоємців та не вирішує питання про належність заявниці конкретного спадкового майна.

Встановлення такого факту лише усуває документальну невідповідність у персональних даних спадкоємиці та створює необхідні умови для подальшого оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних чи родинних відносин.

Отже, заповіт є документом, на підставі якого виникає право на спадкування за заповітом, а встановлення факту його належності заявниці має безпосереднє юридичне значення для реалізації її майнових прав після смерті заповідача.

У даному випадку встановлення факту належності заповіту заявниці є необхідним для подальшого оформлення спадкових прав після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд враховує, що заявниця не просить визнати за нею право власності на спадкове майно, визначити склад спадщини, встановити факт прийняття спадщини або здійснити тлумачення заповіту. Заявлені вимоги стосуються виключно встановлення юридичного факту належності їй правовстановлюючого документа, що відповідає предмету судового розгляду в порядку окремого провадження.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що зазначення у заповіті прізвища спадкоємиці як « ОСОБА_6 » замість правильного « ОСОБА_5 » є технічною орфографічною розбіжністю, яка не спростовує належності цього документа заявниці.

Вказана невідповідність стосується лише однієї літери прізвища, тоді як ім`я, по батькові та дата народження спадкоємиці збігаються з її паспортними даними. Крім того, свідоцтво про народження, документ про зміну прізвища, паспортні документи, свідоцтво про смерть заповідача та сам заповіт у своїй сукупності підтверджують особу заявниці та її родинний зв`язок із заповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що заповіт від 23 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Перегінець Л.В. та зареєстрований у реєстрі за № 770, складений ОСОБА_3 на користь саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , незважаючи на помилкове зазначення її прізвища у тексті документа як « ОСОБА_7 ».

З урахуванням того, що встановлення зазначеного факту має юридичне значення для оформлення спадкових прав заявниці, інший належний порядок усунення виявленої розбіжності відсутній, а досліджені судом докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в повному обсязі.

З огляду на наведене, оцінивши всі докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 293, 294, пунктом 6 частини першої статті 315, статтями 316, 318, 319 ЦПК України, статтями 1216, 1217, 1233, 1235 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Хомин Наталія Богданівна, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , правовстановлюючого документа - заповіту, складеного ОСОБА_3 23 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Перегінець Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №770, у якому прізвище спадкоємиці ОСОБА_1 зазначено як « ОСОБА_6 » замість правильного « ОСОБА_5 ».

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
22.09.2026 Ухвала № 139963283 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області