Судові рішення

Рішення № 141485798 у справі № 345/5296/26 від 12.11.2026

Рішення від 12.11.2026 у цивільній справі № 345/5296/26 (категорія «Страхування»). Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, суддя Юрчак Л. Б.

Справа№ 345/5296/26
СудКалуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
СуддяЮрчак Л. Б.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСтрахування
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141485798

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа №345/5296/26

Провадження № 2/345/3534/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

12.11.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - ПрАТ «СК «УНІКА», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з останнього різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 305 566,08 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судовий збір у розмірі 3 666,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 лютого 2026 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «КАРПАТСЬКІ БОЙКИ» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 427001/4607/19946772, предметом якого було страхування автомобіля «Toyota Camry Hybrid», 2025 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 02 травня 2026 року о 15 годині 55 хвилин у селищі Перегінське по вулиці Січових Стрільців сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля, автомобіля «MAZDA CX-7» та автомобіля «PEUGEOT 407» під керуванням відповідача ОСОБА_1 , унаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2026 року у справі № 350/724/26 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно зі звітом № 115766 від 26 травня 2026 року автомобіль «Toyota Camry Hybrid» визнано конструктивно знищеним. З урахуванням умов договору страхування та вартості придатних залишків транспортного засобу, яка становила 1 107 000,00 грн., позивач визначив розмір страхового відшкодування у сумі 555 566,08 грн. Відповідне рішення оформлено страховим актом № 39152568067 від 26 травня 2026 року, а зазначену суму перераховано страхувальнику згідно з платіжною інструкцією № 121446 від 28 травня 2026 року. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № 237038125, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за яким становив 250 000,00 грн. Зазначений страховик здійснив на користь позивача виплату в цьому розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР087161 від 06 липня 2026 року. Таким чином, із виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 555 566,08 грн. страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача компенсовано 250 000,00 грн., а непокритою залишилася різниця у розмірі 305 566,08 грн. (555 566,08 грн. - 250 000,00 грн.). Посилаючись на положення статей 993, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування», позивач зазначає, що внаслідок здійснення страхового відшкодування до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, у тому числі в частині, що перевищує суму виплати за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому просить стягнути з відповідача 305 566,08 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, та відкрито провадження у справі.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи та зазначив про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень проти позовних вимог, доказів на їх спростування чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 280 ЦПК України умов для проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до статті 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності та взаємному зв`язку, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх відповідність нормам матеріального права, доходить таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини, крім випадків, встановлених законом.

Спеціальні правила відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтею 1187 ЦК України.

Відповідно до частини першої зазначеної статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та іншого обладнання, використання якого створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим, у цій справі дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, тобто внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

За таких обставин застосуванню підлягають положення статті 1188 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у цьому випадку для вирішення питання про покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди необхідним є встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, протиправності поведінки відповідача, причинного зв`язку між його діями та заподіяною шкодою, а також вини у передбачених законом випадках.

Як убачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, встановлена постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2026 року у справі № 350/724/26.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено відповідне судове рішення, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, зазначена постанова суду має обов`язкове значення для встановлення факту вчинення відповідачем відповідних дій, які стали предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водночас суд оцінює її разом з іншими наявними у справі доказами, зокрема матеріалами оформлення ДТП, схемою дорожньо-транспортної пригоди та документами щодо пошкодження транспортного засобу.

У сукупності зазначені докази підтверджують обставини дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній відповідача та наявність підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати пояснення щодо обставин ДТП, заперечити проти встановлених обставин, подати докази відсутності своєї вини або спростувати причинний зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням застрахованого автомобіля.

Разом із тим сама по собі відсутність відзиву не є безумовним визнанням позовних вимог, а тому суд вирішує спір на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне правове регулювання міститься у статті 108 Закону України «Про страхування», яка передбачає, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, у межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування чи законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Сутність суброгації полягає у заміні кредитора в уже існуючому деліктному зобов`язанні. При цьому нового зобов`язання не виникає, а страховик набуває право вимоги, яке до моменту здійснення страхової виплати належало страхувальнику або іншій особі, що одержала страхове відшкодування.

Отже, внаслідок здійснення ПрАТ «СК «УНІКА» страхової виплати у розмірі 555 566,08 грн. до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, у межах фактично здійсненої страхової виплати.

При цьому перехід права вимоги не може створювати для страховика більшого обсягу прав, ніж мав потерпілий, а також не може призводити до подвійного відшкодування однієї й тієї самої шкоди.

Саме з цієї причини при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, необхідно врахувати страхову виплату, здійснену страховиком його цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Зазначена норма встановлює обов`язок особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, відшкодувати ту частину завданої шкоди, яка залишилася непокритою страховою виплатою.

З урахуванням положень статей 993, 1194 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування» право вимоги на таку непокриту частину шкоди переходить до страховика майна, який здійснив страхову виплату, в межах фактично понесених ним витрат.

У цій справі позивач здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування майна у розмірі 555 566,08 грн.

Водночас страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача здійснено виплату у розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Отже, зазначена виплата підлягає врахуванню при визначенні остаточного розміру майнової вимоги позивача до відповідача.

Розмір непокритої шкоди становить: 555 566,08 грн. - 250 000,00 грн. = 305 566,08 грн.

Суд звертає увагу, що позивач не заявляє вимоги про повторне стягнення суми, яка вже була компенсована страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, а просить стягнути виключно залишок шкоди, який не був покритий страховою виплатою.

Таким чином, заявлена до стягнення сума відповідає різниці між здійсненою позивачем страховою виплатою та сумою, отриманою від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача.

Крім того, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове покриття за договором обов`язкового страхування здійснюється в межах встановленої страхової суми.

Перехідними положеннями цього Закону передбачено застосування відповідних розмірів страхових сум за шкоду, заподіяну майну, з урахуванням установлених законом умов їх збільшення. При цьому в цій справі фактичний розмір здійсненої страховиком виплати становить 250 000,00 грн., що також відповідає зазначеному в позовній заяві ліміту відповідальності за полісом № 237038125.

Отже, факт здійснення виплати страховиком відповідача у визначеному розмірі не усуває обов`язку відповідача відшкодувати решту шкоди, якщо її розмір перевищує суму страхового покриття.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність права вимоги до відповідача у розмірі 305 566,08 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Як убачається з матеріалів справи, 31 грудня 2020 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», найменування якого змінено на Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт», укладено договір про надання правової допомоги № 1/20ю.

Додатковою угодою № 5 від 02 січня 2026 року визначено строк дії зазначеного договору до 31 грудня 2026 року.

Відповідно до додатка № 1 від 26 серпня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31 грудня 2020 року адвокатському бюро доручено надання правової допомоги, спрямованої на повернення заборгованості з боржників клієнта, зокрема у справах, пов`язаних зі страховими виплатами.

Сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції у розмірі 7 000,00 грн. за кожну справу.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 1/20ю від 31 грудня 2020 року, додаткову угоду № 5 від 02 січня 2026 року, додаток № 1 від 26 серпня 2026 року, виписку з Єдиного державного реєстру, рахунок № 238 від 26 серпня 2026 року, акт надання послуг № 238 від 16 вересня 2026 року, звіт про виконану роботу та платіжну інструкцію № 1706 від 28 серпня 2026 року.

Зазначеними документами підтверджено погодження сторонами фіксованого розміру гонорару та його фактичну сплату позивачем у сумі 7 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що правнича допомога надавалася адвокатом у межах договірних відносин, а понесені витрати безпосередньо пов`язані з підготовкою та поданням позовної заяви, формуванням правової позиції та представництвом інтересів позивача в суді.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, складність справи та значення справи для сторін.

У цій справі розмір гонорару визначений у фіксованій сумі, погодженій сторонами договору, а не залежить від кількості витрачених адвокатом годин.

Суд також враховує, що відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не навів аргументів щодо їх неспівмірності.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених матеріалів, ціну позову та документальне підтвердження фактичної сплати гонорару, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Водночас суд зазначає, що позивачем у попередньому розрахунку судових витрат також зазначено очікувані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 250,00 грн.

Однак у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути саме 7 000,00 грн. таких витрат. Тому суд вирішує питання про розподіл витрат у межах заявленої вимоги та на підставі наданих доказів фактичної сплати гонорару.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 666,79 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 10 666,79 грн., з яких 7 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу та 3 666,79 грн. - судовий збір.

Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтею 108 Закону України «Про страхування», статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В; ЄДРПОУ: 20033533) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 305 566 (триста п`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В; ЄДРПОУ: 20033533) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В; ЄДРПОУ: 20033533) судовий збір у розмірі 3 666 (три тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 79 копійок.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
30.09.2026 Ухвала № 140245627 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
22.09.2026 Ухвала № 139963267 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 20033533. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг