Судові рішення

Рішення № 141486091 у справі № 399/740/26 від 11.11.2026

Рішення від 11.11.2026 у цивільній справі № 399/740/26 (категорія «Про визначення місця проживання дитини»). Суд: Онуфріївський районний суд Кіровоградської області, суддя Шуліка О. О.

Справа№ 399/740/26
СудОнуфріївський районний суд Кіровоградської області
СуддяШуліка О. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро визначення місця проживання дитини
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486091

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

справа № 399/740/26

провадження № 2/399/617/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шуліки О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Бобрик І.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка Кіровоградської області, в режимі відео конференції в залі судових засідань Онуфріївського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 399/740/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бахмат Олександр Ігорович, до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ

21 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бахмат О.І. звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, в якій прохає суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги мотивував тим, що з 18.02.2022 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Автозаводського районного суду Полтавської області м.Кременчука від 2.10.2023 року шлюб між ними був розірваний. Рішення набрало законної сили. Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу вони із відповідачем не вирішували питання про те, з ким буде проживати їх син, оскільки відповідач фактично змінив своє місце проживання та почав проживати окремо від неї та їх сина, повідомивши, що буде сплачувати їй аліменти на утримення сина. З моменту припинення фактичних шлюбно сімейних відносин, а саме із початку 2023 року відповідач фактично не цікавився життям дитини не виховував, не вітав на дні народження, не дарував подарунки, а лише сплачував аліменти у мінімальному розмірі, яких не вистачало навіть на базові потреби дитини, проте, вона мала та має можливість утримувати та виховувати дитину без підтримки відповідача, тому фактична відсутність участі відповідача у житті дитини жодним чином не впливала на її належне утримання та розвиток, оскільки всі батьківські обов`язки виконувалися нею одноособово. 4.05.2025 року у зв`язку з безпековою ситуацією на території України вона разом із сином виїхала до Королівства Нідерланди та наразі проживає в місті Урмонд. Перед від`зїдом вона повідомила про свє рішення відповідача, останній жодним чином не заперечував та підтримав її думку про те, дитині буде безпечніше та краще за кордоном. Проте, із початку 2026 року поведінка відповідача суттєво змінилася. Усвідомивши, що для реалізації окремих прав та законних інтересів дитини за місцем її фактичного проживання за кордоном необхідне документальне підтвердження згоди батька або рішення суду про визначення місця проживання дитини, відповідач почав використовувати зазначені обставини як засіб тиску на неї. Зокрема, для належної реалізації прав та законних інтересів дитини за місцем її фактичного проживання у Королівстві Недерланди виникла необхідність у документальному підтверджені її повноважень як законного представника, який самостійно визначає місце проживання дитини. Таке підтвердження необхідне для вирішення питань, пов`язаних із медичним обслуговуванням дитини, її навчанням (вступом до дошкільного закладу освіти), представництвом її інтересів перед органом державної влади та установами іноземної держави, а також вчиненням інших юридично значимих дій в її інтересах. Так, у невідкладних випадках медична допомога дитині надається безперешкодно. Водночас для проходження планових медичних оглядів, консультацій вузькопрофільних спеціалістів, проведення окремих діагностичних обстежень та офопмлення медичної документації компетентними органами та медичними закладами вимагається згода обох батьків або документ, який підтверджує право одного з батьків самостійно вирішувати зазначені питання. Також документальне підтвердження місця проживання дитини разом з нею необхідне для її зарахування до державних чи приватних дошкільних і навчальних закладів, оформлення окремих соціальних гарантій, представництва її інтересів перед органами державної влади та установами іноземної держави, а також вирішення інших питань, пов`язаних із реалізацією її прав та законних інтересів. У таких випадках компетентними органми також вимагається згода обох батьків або договір чи рішення суду про визначення місця проживання дитини разом з одним з батьків. З метою уникнення будь - якого спору та забезпечення належної реалізації прав дитини вона неодноразово зверталась до відповідача із проханням укласти нотаріально посвідчений договір щодо визначення місця проживання їх сина разом з нею або надати нотаріально посвідчену згоду, якою він підтвердив би відсутність заперечень щодо проживання дитини разом з матір`ю. Таке врегульвання повністю відповідало б інтересам дитини та фактичним сімейним обставинам, адже відповідач з моменту припиненя сімейних відносин не брав участі у його вихованні, а дитина безперервно проживає разом з нею. Однак відповідач безпідставно відмовився від підписання зазначених документів. Більше того, усвідомлюючи, що їх оформлення є необхідним для належної реалізації прав та законних інтересів дитини, він почав висувати їй майнові вимоги, не пов`язаі з предметом їх домовленостей. Зокрема відповідач повідомив, що погодиться підписати відповідний договір або нотаріальну згоду лише за умови, якщо вона подарує йому її частину квартири, що перебуває у їхній спільній власості або зробить довіреність на нього чи довірену особу. Надані скріншоти є лише частиною листування між нею та відповідачем. Після того як вона йому повідомила по намір звернутися до суду значна частина повідомлень була ним видалена, у зв`язку з чим збереглися лише окремі фрагменти переиски. Незважаючи на це, навіть наявні повідомлення підтверджують, що відповідач пов`язував підписанння документів, необхідних для реалізації прав дитини, із виконанням ним його майнових прав. Відповідач факично поставив можливість реалізації законних прав та інтересів малолітньої дитини у залежність від виконання нею його майнових вимог. Такі дії відповідача свідчать про зловживання батьківськими правами, суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та створююь необгрунтовані перешкоди у належному здійсненні ним батьківстких прав та виконанні обов`язків щодо виховання, розвитку, лікування та забезпечення потреб їх сина. На даний момент вона без допомоги відповідача забезпечує їх сина та виховує. Тому вона була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25.08.2026 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відео конференції.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14.10.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2026 року задоволено клопотання позивача та представника відповідача про проведення судових засідань дистанційно в режимі відео конференції.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у відзиві зазначив, що не заперечує проти того, що станом на цей час малолітній син ОСОБА_3 фактично проживає разом із матір`ю, і не наполягає на визначенні місця проживання дитини разом із ним. Водночас, відповідач категорично заперечує проти викладених у позовній заяві тверджень про те, що він нібито не цікавився життям дитини, не брав участі у його вихованні, ухилявся від утримання дитини та обумовлював підписання документів своїми майновими вимогами. Ці твердження не відповідають дійсності та спростовуються доказами, доданими до цього відзиву. Відповідач заперечує проти будь-якого тлумачення майбутнього судового рішення як: згоди батька на постійне проживання дитини за межами України; дозволу на виїзд дитини за межі України; підстави для зміни обсягу батьківських прав та обов`язків відповідача; наділення позивачки правом одноособово вирішувати питання, які за законом вирішуються батьками спільно. Таким чином, позов може бути задоволений виключно в межах предмета регулювання ст. 161 Сімейного кодексу України, тобто в частині визначення того, з ким саме із батьків проживає дитина, без наслідків, що виходять за межі цієї норми. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відповідач визнає такі обставини: Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.02.2022. Шлюб розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.10.2023 у справі № 524/4727/23, яке набрало законної сили 01.11.2023. Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 112 від 22.07.2022). З 04.05.2025 малолітній ОСОБА_3 разом із матір`ю перебуває на території Королівства Нідерланди. На підставі виконавчого листа № 524/5284/23 від 13.12.2023, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука, постановою головного державного виконавця від 20.12.2023 відкрито виконавче провадження № 73646280 про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина. Малолітній ОСОБА_3 з 26.07.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрацію не знято; відомості про країну вибуття на постійне проживання у Реєстрі територіальної громади відсутні (витяг № 2026/011695940 від 13.07.2026, поданий самою позивачкою). Щодо тверджень про неучасть відповідача у житті та вихованні дитини позивачка стверджує, що з початку 2023 року відповідач «фактично не цікавився життям дитини, не виховував, не вітав на дні народження, не дарував подарунки». Це твердження не відповідає дійсності. На підтвердження зворотного відповідач подає фотоматеріали та відеозаписи спільного проведення часу з сином : прогулянки, спільне дозвілля, спільне відвідування закладів громадського харчування, ігри та заняття з дитиною (всі за202 3-2025 роки). Зазначені матеріали зафіксовані у період, коли дитина перебувала на території України, і об`єктивно спростовують твердження позивачки про повну відсутність контакту між батьком і сином. Принципово важливим є таке. Безпосереднє спілкування відповідача із сином припинилося не з вини відповідача та не внаслідок його бажання, а виключно внаслідок односторонніх дій самої позивачки, яка 04.05.2025 вивезла дитину до Королівства Нідерланди. З цього моменту особисте спілкування батька з дитиною стало об`єктивно неможливим, оскільки: дитина перебуває на території іншої держави, за тисячі кілометрів від місця проживання відповідача; відповідач, 1994 року народження, є військовозобов`язаним громадянином України і в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними продовженнями), обмежений у праві виїзду за межі України; графік, обсяг та сама можливість дистанційного спілкування дитини з батьком повністю залежать від позивачки, яка одноособово контролює доступ до дитини. Відповідач підтримує спілкування із сином засобами дистанційного зв`язку в тих межах, які надає йому позивачка, і неодноразово ініціював таке спілкування. Посилання позивачки на відсутність особистого контакту батька з дитиною як на підставу позову за таких обставин є неприпустимим: сторона не може обґрунтовувати свої вимоги наслідками власних дій. Станом на дату виїзду дитині не виповнилося і трьох років, і саме позивачка одноособово визначила державу її перебування, не уклавши з відповідачем жодної домовленості щодо порядку подальшого спілкування дитини з батьком. Щодо тверджень про сплату аліментів «у мінімальному розмірі» та недостатність утримання Твердження позивачки спростовуються доказом, який вона сама подала до суду, - Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 23.06.2026, складеним Онуфріївським відділом державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 73646280 Зі змісту цього Розрахунку вбачається таке: а) сукупний розмір заборгованості станом на 23.06.2026 становить 2 937,92 грн., тобто менше подвійного щомісячного платежу; б) аліменти сплачуються систематично; у значній частині місяців сплачені відповідачем суми перевищували нараховані, внаслідок чого у відповідних графах Розрахунку відображено від`ємні значення (переплату); в) за період з грудня 2023 року по травень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів була відсутня; г) аліменти нараховуються та сплачуються у розмірі, встановленому виконавчим документом, тобто не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, відповідач не ухиляється від виконання обов`язку з утримання дитини, а виконує його регулярно й у встановленому судом розмірі. Окремо звертаю увагу суду на помилковість твердження позивачки про те, що «дохід відповідача становить 5 433,75 грн в місяць». Показник 5 433,75 грн, наведений у Розрахунку від 23.06.2026, є не доходом відповідача, а середньою заробітною платою для відповідної місцевості, застосованою державним виконавцем для обчислення розміру аліментів за 2023 рік у порядку ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Ототожнення цього показника з фактичним доходом відповідача є неправильним тлумаченням доказу. Більш того, 12.08.2026 року було отримано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 07.08.2026 у ВП №73646280, який становить на 01.08.2026 - 1 746, 42 грн. Крім того, розмір доходу того з батьків, хто проживає окремо, взагалі не належить до обставин, які підлягають встановленню при вирішенні спору за ст. 161 СК України. Питання достатності розміру аліментів є предметом окремих правовідносин і може бути вирішене в порядку ст. 192 СК України. Щодо тверджень про висунення відповідачем майнових вимог позивачка стверджує, що відповідач нібито погоджувався підписати договір або нотаріальну згоду лише за умови дарування йому частки у квартирі, що перебуває у спільній власності, або оформлення довіреності на «довірену особу». Відповідач заперечує проти цих тверджень. По-перше, позивачка сама визнала у позовній заяві, що «значна частина повідомлень була видалена з чату» і що у неї «збереглися лише окремі фрагменти переписки». Отже, подані скріншоти є свідомо вибірковими та вирваними з контексту, а тому не можуть вважатися належним і достовірним доказом у розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України. По-друге, скріншоти листування є електронними доказами у розумінні ст. 100 ЦПК України. Згідно з ч. 2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом. Відповідно до ч.5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу; якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідач ставить під сумнів відповідність поданих позивачкою паперових копій листування його оригіналу По-третє, дійсний зміст переговорів між сторонами полягав в іншому: відповідач пропонував врегулювати одночасно весь комплекс невирішених між сторонами питань, а саме питання місця проживання дитини, питання порядку участі батька у вихованні сина та порядку їх спілкування, а також питання поділу спільного майна подружжя, яке залишається неподіленим. Прагнення врегулювати спірні відносини у повному обсязі не є «висуненням майнових вимог» і не є зловживанням батьківськими правами. Це питання є для відповідача ключовим, оскільки із самої позовної заяви прямо вбачається, для якої мети позивачці потрібне судове рішення. Так, позивачка зазначає, що документальне підтвердження місця проживання дитини разом із нею необхідне «для її зарахування до державних чи приватних дошкільних і навчальних закладів, оформлення окремих соціальних гарантій, представництва її інтересів перед органами державної влади та установами іноземної держави», а також що для влаштування сина до державного чи приватного дитячого садка їй «необхідна згода батька, або договір чи рішення суду про визначення місця проживання разом зі мною». Тобто рішення суду вимагається позивачкою для подання до компетентних органів іноземної держави, Королівства Нідерланди, як документ, що замінює згоду батька. За таких обставин відповідач вважає за необхідне, щоб суд чітко визначив межі дії свого рішення. З урахуванням викладеного відповідач просить суд урахувати та відобразити в мотивувальній частині рішення, що рішення про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ухвалюється в межах ст. 161 СК України і при цьому: 1) не є згодою батька, ОСОБА_2 , на постійне проживання дитини за межами України; 2) не є дозволом на виїзд дитини за межі України та не замінює такого дозволу; 3) не змінює обсягу прав та обов`язків відповідача, встановлених ст.ст. 141, 153, 157 СК України; 4) не наділяє позивачку правом одноособово вирішувати питання, які за законом вирішуються батьками спільно, зокрема питання зміни країни постійного проживання дитини, її громадянства, вибору закладу освіти та надання згоди на медичне втручання.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у відповіді на відзив зазначив наступне, до звернення до суду позивачка пропонувала відповідачу врегулювати питання визначення місця проживання дитини в позасудовому порядку та документально закріпити проживання дитини разом із матір`ю. Однак остаточної домовленості сторони не досягли, відповідного договору чи іншого погодженого документа не підписали. Як зазначає представник відповідача, дійсний зміст переговорів між сторонами полягав в іншому: відповідач пропонував врегулювати одночасно весь комплекс невирішених між сторонами питань, а саме питання місця проживання дитини, питання порядку участі батька у вихованні сина та порядку їх спілкування, а також питання поділу спільного майна подружжя, яке залишається неподіленим. Наведене не спростовує доводів позивачки, а, навпаки, підтверджує, що окремої, остаточної та безумовної домовленості щодо місця проживання дитини сторони не досягли. Позивачка заперечує проти пов`язування вирішення питання щодо спільної дитини з урегулюванням майнових претензій відповідача, оскільки ці питання мають різний предмет і можуть вирішуватися сторонами окремо. Більше того, як вбачається із доданого до позовної заяви скріншоту текстового повідомлення, пропозиція, яку висловив відповідач стосовно поділу належної їм квартири зводиться до фактичної передачі прав на неї відповідачу в обмін на підпис необхідних документів з приводу сина. У цій справі заявлено одну вимогу: визначити місце проживання дитини разом із матір`ю. Позивачка не просить суд надати дозвіл на конкретний виїзд дитини за межі України, визначити державу її постійного проживання, змінити обсяг батьківських прав та обов`язків відповідача або вирішити інші питання, які не охоплюються предметом позову. Обставини щодо необхідності використання рішення за місцем фактичного проживання дитини пояснюють практичну потребу позивачки у правовій визначеності, але не змінюють змісту позовної вимоги та не розширюють межі справи. Таким чином, фактичне перебування дитини разом із матір`ю у Королівстві Нідерланди не перешкоджає вирішенню заявленої вимоги в тому вигляді, у якому її сформульовано. Надані відповідачем документи щодо сплати аліментів, а також три фотографії та два відеозаписи, які стосуються окремих епізодів його спілкування з дитиною та участі в її житті, не спростовують фактичного проживання дитини разом із матір`ю. Позивачка не ставить питання про припинення чи обмеження батьківських прав відповідача, а тому зазначені матеріали мають оцінюватися виключно в межах їх значення для вирішення заявленої вимоги про визначення місця проживання дитини.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в поясненнях на відзив зазначив. У відзиві відповідач просив суд визначити межі майбутнього судового рішення. Відповідаючи на цей довід, позивачка у розділі «Щодо меж розгляду справи» відповіді на відзив прямо зазначила: «У цій справі заявлено одну вимогу: визначити місце проживання дитини разом із матір`ю. Позивачка не просить суд надати дозвіл на конкретний виїзд дитини за межі України, визначити державу її постійного проживання, змінити обсяг батьківських прав та обов`язків відповідача або вирішити інші питання, які не охоплюються предметом позову» Крім того, позивачка зазначила, що обставини щодо необхідності використання рішення за місцем фактичного проживання дитини «пояснюють практичну потребу позивачки у правовій визначеності, але не змінюють змісту позовної вимоги та не розширюють межі справи». Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Наведене визнання зроблено позивачкою добровільно, через професійного представника, у письмовій заяві по суті справи. Відповідач просить суд зафіксувати це визнання та відобразити його у мотивувальній частині рішення. Таким чином, між сторонами фактично відсутній спір щодо того, що рішення у цій справі ухвалюється виключно в межах ст. 161 СК України і не є ані згодою батька на постійне проживання дитини за кордоном, ані дозволом на виїзд, ані підставою для зміни обсягу його батьківських прав таобов`язків, ані наділенням позивачки правом одноособово вирішувати питання, які за законом вирішуються батьками спільно. З урахуванням наведеного відповідач не заперечує проти задоволення позовної вимоги в тому обсязі, в якому її сформульовано та роз`яснено самою позивачкоюУ відзиві відповідач заявив клопотання про витребування у позивачки оригіналів листування у месенджері «Telegram» у повному обсязі, без вибіркового відображення окремих повідомлень, із зазначенням періоду листування. На виконання цього клопотання позивачка долучила три файли: «5474630182279779711.jpg», «IMG_6191.PNG» та «IMG_6190.PNG». Клопотання відповідача залишилося невиконаним. Подані файли є зображеннями екрана мобільного пристрою (скріншотами) окремих повідомлень, а не листуванням у повному обсязі. Із самих зображень вбачається, що вони охоплюють фрагмент переписки, зафіксований о 11 год. 24 хв., причому кожне наступне зображення частково перекриває попереднє, а початок і продовження діалогу відсутні. Крім того, позивачка у позовній заяві сама повідомила, що «значна частина повідомлень була видалена з чату» і що у неї «збереглися лише окремі фрагменти переписки». Ця обставина позивачкою не спростована і у відповіді на відзив жодним чином не поясненаПодані позивачкою докази підтверджують обставини, які істотно відрізняються від тих, на які вона посилається. 3.1. Листування спростовує твердження позовної заяви про байдужість відповідача до дитини У позовній заяві позивачка стверджувала, що відповідач «фактично не цікавився життям дитини, не виховував, не вітав на дні народження, не дарував подарунки». Проте з поданого нею ж повідомлення відповідача прямо вбачається, що він просив надсилати йому фотографії або відео сина хоча б раз на місяць, щоб знати, що з дитиною все гаразд, і що цього він не отримував. Про це відповідач зазначав ще задовго до звернення позивачки до суду. Отже, доказ, поданий позивачкою, підтверджує: (а) відповідач цікавився життям сина та ініціативно просив інформацію про нього; (б) позивачка цих прохань не задовольняла; (в) саме позивачка одноособово контролює обсяг інформації про дитину та доступ до спілкування з нею. Наведене узгоджується з доводами відзиву про те, що припинення безпосереднього спілкування відповідача із сином сталося не з його вини, а внаслідок вивезення дитини до Королівства Нідерланди 04.05.2025 та подальшого контролю позивачки над доступом до дитини. Листування розкриває дійсну мету, з якою позивачці необхідне судове рішення У позовній заяві позивачка обґрунтовувала потребу в судовому рішенні необхідністю зарахування дитини до дошкільного закладу, проходження планових медичних оглядів та представництва інтересів дитини. Проте з поданого нею ж листування вбачається інше. У власному повідомленні позивачка зазначає, що дитині «потрібно інтегруватися», що документи необхідно оформити у визначений період часу, що тимчасовим захистом для українців їм «користуватися незачем», оскільки вони від цього нічого не отримують і у них «зовсім інша історія», та що всі витрати на оформлення документа вона оплатить. Тобто йдеться не про разове звернення до дошкільного закладу чи до лікаря, а про перехід із режиму тимчасового захисту на інший, постійний правовий статус дитини на території Королівства Нідерланди. Саме для цього позивачці потрібен документ, який замінив би згоду батька. Ця обставина не є підставою для відмови у позові, однак вона є вирішальною для визначення меж судового рішення і повністю підтверджує обґрунтованість вимоги відповідача, викладеної у розділі IV відзиву. Рішення суду за ст. 161 СК України не є і не може бути тлумачене як згода батька на постійне проживання дитини за межами України або як дозвіл на її виїзд, а тому не може використовуватися для цілей, для яких законом передбачено окремий порядок. Показово, що у відповіді на відзив позивачка вже прямо визнала, що не просить суд «визначити державу постійного проживання» дитини. Наведене визнання і зміст її власного листування мають бути враховані судом у сукупності. 3.3. Щодо повідомлення відповідача про врегулювання майнових питань Позивачка посилається на повідомлення відповідача, у якому він виклав умови, за яких готовий підписати документи щодо проживання сина за кордоном. Відповідач не заперечує факту надіслання цього повідомлення. Водночас звертає увагу суду на такі обставини, які мають бути враховані при його оцінці. По-перше, це повідомлення є одиничним висловлюванням, зробленим у ході емоційно напруженого приватного листування колишнього подружжя, і не є ані правочином, ані офіційною позицією відповідача у цій справі. Позиція відповідача у справі викладена у відзиві та у цьому запереченні: він не заперечує протипроживання сина разом із матір`ю і не пов`язує вирішення цього питання з майновими вимогами. По-друге, зміст самого повідомлення свідчить, що відповідач ніколи не заперечував проти проживання дитини за кордоном по суті. Він прямо зазначав, що розуміє, що життя дитини в Україні за нинішніх умов буде «більше в мінус, ніж в плюс», і що готовий підписати відповідні документи. Спір між сторонами стосувався не місця проживання дитини як такого, а порядку врегулювання всього комплексу невирішених між ними питань. По-третє, з цього ж повідомлення вбачається, що поряд з майновим питанням відповідач ставив і питання, безпосередньо пов`язане з дитиною, а саме - надсилання йому фотографій сина хоча б раз на місяць. Отже, зводити зміст переговорів виключно до майнових вимог, як це робить позивачка, означає викривлювати їх дійсний зміст. По-четверте, і це є визначальним. Обставини позасудових переговорів сторін не входять до предмета доказування у справі про визначення місця проживання дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України обставиною, що має правове значення, є недосягнення батьками згоди щодо того, з ким проживатиме дитина. Ця обставина сторонами не оспорюється, а сама позивачка у відповіді на відзив зазначила, що «остаточної домовленості сторони не досягли». Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи. Обставини щодо змісту приватних переговорів сторін про поділ спільного майна такого значення не мають, оскільки позивачка не заявляє вимог про обмеження чи позбавлення відповідача батьківських прав і сама це підтвердила у відповіді на відзив. Позивачка зазначає, що подані відповідачем документи щодо сплати аліментів, три фотографії та два відеозаписи «не спростовують фактичного проживання дитини разом із матір`ю». Відповідач із цим погоджується, оскільки зазначені докази подавалися не для спростування факту проживання дитини з матір`ю - цей факт відповідач визнав у розділі ІІ відзиву. Ці докази подавалися для спростування конкретних тверджень позовної заяви про те, що відповідач не цікавився життям дитини, не брав участі у її вихованні та сплачував аліменти у недостатньому розмірі. Позивачка цих доводів по суті не спростувала. 2). Твердження позивачки про те, що відповідач сплачував аліменти у мінімальному розмірі, якого «не вистачало навіть на базові потреби дитини», залишилося без відповіді. Наведені у відзиві доводи, що ґрунтуються на поданому самою позивачкою Розрахунку заборгованості від 23.06.2026 (сукупна заборгованість 2 937,92 грн; систематичність платежів; наявність переплат; відсутність заборгованості протягом тривалих періодів), позивачкою не спростовані. 3). Так само без відповіді залишився довід відповідача про помилковість ототожнення позивачкою показника 5 433,75 грн із його доходом, тоді як цей показник є середньою заробітною платою для відповідної місцевості, застосованою державним виконавцем для обчислення розміру аліментів. Відповідач не оспорює правову позицію, викладену в наведеній позивачкою постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 761/28549/23, щодо того, що визначення місця проживання дитини не пов`язується з конкретною адресою чи державою. Ця позиція не суперечить доводам відзиву: відповідач не просить суд відмовити у позові з мотивів перебування дитини за кордоном і не заперечує проти визначення місця проживання дитини з матір`ю. Відповідач послідовно наполягає лише на визначенні меж дії судового рішення, оскільки він бажає приймати участь в житті свого сина і мати змогу з ним спілкуватися. Врахувати визнання позивачкою обставин, наведених у розділі І цього заперечення, та відобразити у мотивувальній частині рішення, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю ОСОБА_1 здійснюється в межах ст. 161 Сімейного кодексу України і не є згодою батька ОСОБА_2 на постійне проживання дитини за межами України, не є дозволом на виїзд дитини за межі України, не змінює обсягу прав та обов`язків ОСОБА_2 , встановлених ст.ст. 141, 153, 157 Сімейного кодексу України, і не наділяє ОСОБА_1 правом одноособово вирішувати питання, які за законом вирішуються батьками спільно.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Бахмат О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримують з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, позивачка зазначила, що перешкод у спілкуванні з дитиною не чинить відповідачу, але бажання частіше спілкуватися з дитиною у відповідача немає. Так, вона не заперечує, що коли вони були в Україні відповідач гуляв з дитиною, але не так густо,як зазначають у відзиві. Також, відмовилися в судовому засіданні щодо дослідження відеозапису наданого відповідачем, оскільки вони також підтверджують спілкування з дитиною, які вона не заперечує.

Представник відповідач ОСОБА_2 - ОСОБА_4 щодо визначення місця проживання з дитиною з матір`ю не заперечував, але зазначив, що не згодні з мотивуванням позову, а саме те, що заборгованості ОСОБА_2 немає, час від час старається спілкуватися з дитиною,коли були в Україні він гуляв з дитиною, в кафе ходили, що підтверджується фото, але позивачка зажди вказує на їх особисті відносини, а не відносини його з дитиною. Відмовився в судовому засіданні щодо дослідження відеозапису, оскільки вони також підтверджують спілкування з дитиною, які позивачка не заперечує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явилась про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 14.09.2026 року на електронну пошту суду від представника третьої особи на дійшов лист, відповідно до якого зазначено, що працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею. Як вбачається з матеріалів справи гр.. ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі фактично проживає в Королівстві Нідерланди. За таких обставин провести відповідну бесіду з матір`ю ОСОБА_1 , відвідати малолітнього ОСОБА_3 за місцем проживання, здійснити обстеження їх умов проживання, а також з`ясувати спроможність матері виконувати обов`язки з виховання сина та догляду за ним не виявилось можливим. Враховуючи вищевикладене орган опіки та піклування виконавчого комітету Кремменчуцького району Полтавської області не має можливості підготувати письмовий висновок щодо доцільності або недоцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Додатково повідомляють, що 12 серпня 2026 року працівником служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області спільно із фахівцем із соціальної служби КУ «Онуфріївський селищний центр соціальних служб» та офіцером безпеки, обстежено умови проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час спілкування з ОСОБА_2 з`ясовано, що він не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього сина разом із матір`ю, проте він бажає спілкуватись з дитиною, оскільки мати цьому перешкоджає. Також прохають справу розглянути без участі представника третьої особи, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Суд вислухавши учасників справи, дослідивши докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 2022 року, та який рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.10.2023 року у справі № 524/4727/23, провадження №2/524/1996/23 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 01.11.2023 року.

Сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 , видане Кременчуцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 22.07.2022 року, актовий запис 112.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №73646280 від 20.12.2023 року встановлено, що на підставі виконавчого диста, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука у справі №524/5284/23, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 03.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим Онуфріївським відділом державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у боржника ОСОБА_2 станом на 1.08.2026 року становить в розмірі 1746,42 грн.

Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим Онуфріївським відділом державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у боржника ОСОБА_2 станом на 23.06.2026 року відсутня.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про зарахування, (переклад здійснено з нідерландської мови на українську мову перекладачем Сабардіною О.С.) встановлено, що 16 квітня 2026 року завершився процем зарахування до мовної школи «Де Таалвейзер», нового учня ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зарахування відбулось у присутності матері, партнера матері та ОСОБА_7 . Форму зарахування підписали мати та партнер.

Відповідно до листа, (переклад здійснено з нідерландської мови на українську мову перекладачем Сабардіною О.С.) встановлено, що 22 травня 2026 року було залучено комісію з метою встановлення умов проживання ОСОБА_6 , якй народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , на прохання його матері ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 та її партнера ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 . Під час перевірки комісія надала позитивну оцінку щодо житлових умов та розвитку дитини. Дитина є дуже активною та розвивається у межах норми, він є дуже привітним і легко налагоджує контакт з іншими людьми.

Згідно листів, (переклад здійснено з нідерландської мови на українську мову перекладачем Сабардіною О.С.) встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оселились в муніципалітеті ОСОБА_10 .

Відповідно до відповіді на запит (переклад здійснено з нідерландської мови на українську мову перекладачем Сабардіною О.С.) встановлено, що ОСОБА_11 працевлаштована на постійній основі в компанії «Бустен Адміністрація» та отримує щомісячну заробітну плату в розмірі 2300 євро, при цьому вона працює в середньому 32 години на тиждень.

Згідно довідки -характеристики, виданої Онуфріївською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області № 1587, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає АДРЕСА_2 . Має малолітню дитину, тимчасово не працює. Добросовісний, сумлінний. Постійно підвищує свій освітній рівень шляхом самопідготовки. За складом характеру витриманий, врівноважений, спокійний, розсудливие конфліктний. З повагою ставиться до людей. За місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони. До роботи відноситься чесно і добросовісно, коректний у відносинах і спілкуванні.

Згідно акту обстеження умов проживання встановлено, що 12 серпня 2026 року працівником служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області спільно із фахівцем із соціальної служби КУ «Онуфріївський селищний центр соціальних служб» та офіцером безпеки, обстежено умови проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час спілкування з ОСОБА_2 з`ясовано, що він не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього сина разом із матір`ю, проте він бажає спілкуватись з дитиною.

Згідно фото наданих відповідачем встановлено, що на одному фото батько гуляє з дитиною,на другому фото батько з дитиною знаходяться вдома, і третє фото там де батько з дитиною відвідували кафе. В судовому засіданні сторонами не заперечувався, цей факт лише було зазначено, що це було до виїзду матері та дитин за кордон.

Два відео файли які були прикріплені відповідачем до відзиву в судовому засіданні не досліджувалися, оскільки сторони відмовилися у їх дослідженні.

Суд приймає переписку у телергамі як доказ, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати ВС справа 916/3027/21 від 21.06.2023 року, як позивачем так відповідачем надано копію даної переписки, та не заперечувалося сторонами, що переписка здійснювалася як між позивачкою так і відповідачем, та з даної переписки встановлено що між сторонами виник конфлікт з приводу місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (зокрема, постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків. Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини та позивач у позовній заяві зазначила, про неможливість у зв`язку з цим виконувати певні дії в інтересах малолітньої дитини, у зв`язку з чим вона й звернулася до суду з цим позовом.

З врахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також те, що ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю максимально відповідає інтересам дитини, а також обставин, які б унеможливлювали проживання дітини із матір`ю, у справі не здобуто, тому суд приходать до висновку про задоволення позову про визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бахмат Олександр Ігорович, до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат: Бахмат Олександр Ігорович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , офіс №312/1.

Третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ: 04057287, місцезнаходження: площа Перемоги, 2, м.Кременчук, 39600.

Повне рішення суду складено 13.11.2026 року.

Суддя О.О. Шуліка

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.11.2026 Рішення № 141397517 Онуфріївський районний суд Кіровоградської області
09.11.2026 Ухвала № 141297267 Онуфріївський районний суд Кіровоградської області
14.10.2026 Ухвала № 140569421 Онуфріївський районний суд Кіровоградської області
25.08.2026 Ухвала № 139237303 Онуфріївський районний суд Кіровоградської області
24.07.2026 Ухвала № 138476099 Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04057287. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг