Справа № 570/1351/25
Номер провадження 2/570/128/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
представника позивача адвоката Щура О.В.
відповідачки ОСОБА_1
третя особа: приватний нотаріус Сохацький І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький Ігор Семенович про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и в :
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько. За життя батька було домовлено про те, що будинок із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належатиме ОСОБА_2 . Але як з`ясувалося, 29.01.2024 року батько позивача склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким І.С., зареєстрований в реєстрі за №119, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - відповідачів у справі. На думку позивача, заповіт не відповідає вимогам чинного законодавства України, заповіт не міг бути підписаний батьком та не відповідає його волі. Зважаючи на наведене просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким Ігорем Семеновичем від 29 січня 2024 року, зареєстрований в реєстрі за №119.
Були заявлені клопотання про витребування доказів, про доручення письмових доказів, про призначення експертизи.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27.08.2025 року було задоволене клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09.10.2025 року було задоволене клопотання про призначення експертизи. Провадження у справі було зупинене.
08.01.2026 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення судової експертизи.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач не з`явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без його участі.
Представник позивача позов підтримав та пояснив суду про обставини, що описані в позові.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. Подала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить справу розглядати без її участі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила суду, що позивач виїхав за межі України за три роки до смерті його батька ОСОБА_4 . Брат ( ОСОБА_4 ) говорив, що його всі покинули, а лише я та моя донька (відповідачка ОСОБА_3 ) його підтримують, тому хотів би залишити це майно відповідачці та її доньці. Про заповіт дізналася після похорону ОСОБА_4 , знайшла заповіт серед документів брата. Стан здоров`я ОСОБА_4 до часу його смерті був задовільний. Впевнена, що заповіт підписаний її братом, оскільки на це була його воля.
У суді третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький І.С. пояснив суду, що заповіт був посвідчений згідно чинного законодавства України. Особа заповідача була встановлена. Також була встановлена його воля. За наведеного немає підстав для задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, інших учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Обставини, встановлені при розгляді справи, позиція сторін.
Позивач є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ).
29.01.2024 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким Ігорем Семеновичем, зареєстрованого в реєстрі за №119, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідачів у справі.
Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Куц І.В.
26.02.2025 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Куц І.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сохацьким І.С., зареєстрованого в реєстрі за №119, яким заповів все своє майно іншим особам. Отже, ОСОБА_2 не є спадкоємцем. Щодо частини житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_1 вказано, що в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно відсутня інформація про реєстрацію за спадкодавцем ОСОБА_4 права власності на зазначене майно (а.с.8).
Як зазначає позивач, даний заповіт не міг бути складений його батьком, оскільки за життя ОСОБА_4 висловлював свою волю в присутності родини, що будинок із земельною ділянкою має належати ОСОБА_2 . Також він нікого не повідомив про свої наміри скласти заповіт.
09.10.2025 року представником позивача було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с.69-71).
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09.10.2025 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Рівненського НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставити такі питання: «1.чи виконано підпис в заповіті від 29 січня 2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким Ігорем Семеновичем, зареєстровано у реєстрі за № 119, ОСОБА_4 чи іншою особою? 2.чи виконано підпис в заповіті від 29 січня 2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким Ігорем Семеновичем, зареєстровано у реєстрі за № 119, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ?».
20.11.2025 року надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для висновку експерта (а.с.83-85).
Вказане клопотання представник позивача одержав 20.11.2025 року (а.с.88).
08.01.2026 надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки не було надано додаткових матеріалів необхідних для складання висновку експерта, у зв`язку з чим провести повне дослідження та дати обґрунтований висновок на поставлені питання не можливо (а.с.96-98).
Положення законодавства, що стосується дій нотаріуса при посвідченні правочину.
Згідно ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний, серед іншого, здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).
Стаття 41 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями.
Згідно постанови КЦС ВС від 06.07.2022 року у справі № 681/196/20, місце нотаріального посвідчення та місце вчинення правочину є сутнісно різноплановими категоріями, що виконують різне змістовне навантаження в правовому регулюванні. Перша встановлена для нотаріусів на рівні імперативної публічно-правової норми. У свою чергу, друга закріплена на рівні диспозитивної, яку має можливість змінювати сторона (сторони) правочину. Правила визначення місця вчинення правочину передбачені статтею 211 є диспозитивними. Місце вчинення правочину встановлюється, за загальним правилом, у правочині стороною (сторонами), і тільки за умови відсутності такої вказівки для його визначення застосовуються положення ЦК України. При цьому воно пов`язується з місцем: вираження волі сторони одностороннього правочину; проживання фізичної або місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти догові.
Стаття 43 Закону України «Про нотаріат» регламентує порядок установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. Посвідчення водія, особи моряка, члена екіпажу, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, також перевіряють дійсність документів за Єдиним державним демографічним реєстром, якщо документи були оформлені із застосуванням засобів цього Реєстру.
Нотаріус також має визначити обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, встановити наміри сторін вчиняти правочин - стаття 44 Закону України «Про нотаріат».
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону …, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
Згідно статті 45 Закону України «Про нотаріат», при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.
Стаття 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Стаття 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Положення законодавства, що стосується правочину, підстав його недійсності.
Відповідно до статті 202 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Отже ураховуючи правову природу заповіту можна дійти висновку, що основним змістом заповіту є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна (прав та обов`язків спадкодавця), що виступає об`єктом спадкового наступництва (постанова КЦС ВС від 23.12.2020 у справі № 367/704/16-ц).
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, які визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до яких:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Висновки суду.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.3, ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Позов був пред`явлений заінтересованою особою.
Підстави для оспорення правочину (заповіту) не були встановлені.
Порушення прав позивача шляхом складання заповіту ОСОБА_4 на користь відповідачів не було встановлено.
При розгляді справи не було встановлено, а позивачем чи його представником доведено, що посвідчення заповіту від імені ОСОБА_4 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацьким Ігорем Семеновичем було вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», інших нормативно-правових актів.
Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний. Про це наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.
Про протилежне заявам позивача свідчать обставини, встановлені при розгляді справи.
Доказів того, що заповідач не міг самостійно підписати заповіт, не було надано суду.
Заповіт був складений особою, яка мала на це право.
Заповідач мав повну цивільну дієздатність.
Позивачем чи його представником не надано жодного належного доказу того, який би підтверджував, що складений заповіт не відповідає нормам матеріального права.
Позивачем чи його представником не надано жодного доказу, що оспорюваний правочин вчинений ОСОБА_5 без відповідного волевиявлення, тобто що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Не заслуговують на увагу посилання позивача як на підставу задоволення позову стосовного того, що заповідач ніби то за життя бажав заповісти своє майно позивачеві, оскільки вони не можуть слугувати безумовною підставою визнання заповіту недійсним.
Основним змістом заповіту є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна.
У заповіті ОСОБА_4 призначив спадкоємців, визначив юридичну долю майна.
Отже, заповіт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.
За наведеного відсутні підстави для задоволення позову.
Судові витрати.
При ухваленні рішення суд має розподілити судові витрати.
За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький Ігор Семенович про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_3 ).
Відповідачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_3 ).
Третя особа: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький Ігор Семенович (вул. Пересопницька, 3, м. Рівне, Рівненської області).
Суддя Красовський О.О.