ПОСТАНОВА
Іменем України
07 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/2777/25
провадження № 22-ц/4809/1259/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, інтереси якого представляє Воронюк Є.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка представляє інтереси Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2026 року, у складі головуючого судді Цесельської О.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення, -
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення.
В обгрунтування позовних вимог вказувала, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 у справі № 340/1185/22 зобов`язано Управління ПФУ в Кіровоградській області здійснити чоловіку позивачки ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 19 листопада 2019 року відповідно до довідки ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» №8371 від 06.08.2021.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - помер, а вона є єдиною спадкоємицею за законом першої черги та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку.
Вказувала, що у жовтні 2025 року вона звернулася до відповідача з вимогою про виплату їй нарахованої на виконання рішення суду суми боргу, як дружині померлого та єдиній спадкоємиці.
Листом від 20.10.2025 за №9812-11139/Б-04/2-1100/25 відповідач відмовив позивачці у виплаті, мотивуючи тим, що вона звернулась із заявою 14.10.2025, що перевищило 6 місяців після смерті пенсіонера, тому права на виплату недоотриманої пенсії не має.
Також, приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. їй було відмовлено у видачі свідоцтва на право спадкування недоотриманої пенсії на тій підставі, що управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 14.10.2025 повідомило приватного нотаріуса про те, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Позивачка, вважала таку відмову незаконною, оскільки відповідно до діючого законодавства нарахована за життя спадкодавця пенсія входить до складу спадщини.
Просила визнати нараховану, але невиплачену ОСОБА_3 пенсію, спадковим майном померлого. Для встановлення цієї суми просила витребувати від ГУ ПФУ письмовий розрахунок заборгованості з пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених померлому ОСОБА_3 ..
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2026 року позов задоволено.
Визнано нараховану, але невиплачену ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в сумі 113464,41 гривень, спадковим майном померлого.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії у розмірі 113 464,41 грн .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн..
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми права під час ухвалення судового рішення.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що недоотримана пенсія - це сума пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв?язку із його смертю.
Зазначає, що правове регулювання питання виплати недоотриманої пенсії міститься в ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказує, що нормами ст. 61 Закону передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зазначає, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05.04.2025 серія НОМЕР_1 виданого Новоукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а із заявою до Головного управління позивач звернувся 14.10.2025, що перевищило 6 місяців, тому права на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_3 вона не має.
Оскільки на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Пенсійним фондом України було забезпечено фінансування виплат за судовими рішеннями, які набрали законної сили, по 19.09.2020 включно, доплата залишилась невиплаченою.
Копія свідоцтва про право на спадкування відсутня.
Згідно із п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, з звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв?язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім?ї до органів, що призначаються пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Звертаючись до суду із цією позовною заявою заявник не надав жодного доказу набуття ним права на спадщину на суму 113464,41 грн.
Вважає, що позивачкою не надано доказів того, що нею в порядку спадкування було набуто право на отримання грошових виплат (пенсійних виплат), нарахованих, але не виплачених за життя ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для стягнення коштів.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду в апеляційному порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним нормам права, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.1982 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки було змінено на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.04.2026 (а.с. 10).
22.08.2025 приватним нотаріусом Українською Н.М. було заведено спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 74501331) до майна померлого ОСОБА_3 , що видно з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 82296502 від 22.08.2025 (а.с. 11).
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 у справі №340/1185/22 Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_3 і суму доплати встановлено 113 464,41 грн..
Листом від 20.10.2025 за № 9812-11139/Б-04/8-1100/25 відповідач відмовив позивачці у виплаті, мотивуючи тим, що вона звернулась із заявою 14.10.2025, що перевищує 6 місяців, після смерті пенсіонера, тому права на виплату недоотриманої доплати пенсії ОСОБА_3 позивачка не має (а. с. 13).
Як вбачається із листа приватного нотаріуса Української Н.М. № 326/02-14 від 17.11.2025 та ГУПФУ в Кіровоградській області від 09.04.2024 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва на право спадкування недоотриманої пенсії на тій підставі, що управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 14.10.2025 повідомило приватного нотаріуса про те, що ОСОБА_3 перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримував пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Пенсія по місяць смерті включно перерахована на рахунок ОСОБА_3 , відкритий в АТ «Державний Ощадний банк України». Одночасно, відповідно до ст. 61 Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера».
Встановивши дані обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивач як спадкоємець першої черги після смерті чоловіка має право на одержання нарахованої, але не отриманої ним за життя пенсії.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 не отримав за життя суми пенсії за судовими рішеннями, у зв`язку із його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на спадкування є безпідставним, оскільки спірні суми були нараховані спадкодавцю на виконання судового рішення та належали йому на момент відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України підлягають передачі членам сім`ї, а у разі їх неотримання - входять до складу спадщини.
Помилковими є доводи апеляційної скарги про виключне застосування статті 61 Закону № 2262-ХІІ, оскільки наведена норма регулює порядок виплати недоодержаних сум членам сім`ї у шестимісячний строк, однак не містить заборони на спадкування таких сум у разі їх невиплати та незвернення визначених осіб.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки у них підтверджено спеціальний порядок виплати, але не заперечено можливість переходу права на одержання нарахованих і невиплачених сум у порядку спадкування.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381- 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка представляє інтереси Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний