Судові рішення

Постанова № 141486699 у справі № 638/20163/25 від 13.11.2026

Постанова від 13.11.2026 у цивільній справі № 638/20163/25 (категорія «Про стягнення аліментів»). Суд: Харківський апеляційний суд, суддя Яцина В. Б.

Справа№ 638/20163/25
СудХарківський апеляційний суд
СуддяЯцина В. Б.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро стягнення аліментів
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486699

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/20163/25 Головуючий суддя І інстанції Цвірюк Д. В.

Провадження № 22-ц/818/5467/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 10 березня 2026 року у справі № 638/20163/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява мотивована тим, що 16.05.2009 між нею та відповідачем укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.06.2020 шлюб між сторонами було розірвано.

У позові зазначено, що після розірвання шлюбу неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишилися проживати разом з нею, усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей позивачка несе самостійно. В березні 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації вона разом з дітьми виїхала до Німеччини, у зв`язку з чим позивачку було звільнено з роботи, що потягло за собою погіршення матеріального становища. Наразі малолітні діти навчаються у Гіммельстурській середній школі у Німеччині. Відповідач жодної допомоги на утримання спільних дітей не надає, з 2016 року проживає окремо. У зв`язку із недосягненням згоди щодо сплати аліментів позивачка була вимушена звернутися до суду із цим позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 10 березня 2026 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 19 березня 2026 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.10.2025 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 917,57 грн.

Постановлено допустити рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 10 березня 2026 року в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на її користь на утримання дітей, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання цієї заяви до суду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, а також тим, що судом не доведено обставин, які мають значення для справи, але були визнані ним встановленими.

Пояснює, що в позовній заяві вона просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей у загальному розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, тобто по 1/6 на кожну дитину, однак суд визначив розмір аліментів у розмірі 1/4 доходу відповідача.

Зазначає, що відповідно до ч.5 ст.183 СК України, на двох дітей передбачено стягнення аліментів у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів.

Вказує, що під час визначення розміру аліментів вона вже врахувала наявність у відповідача дитини від іншого шлюбу, однак суд, визначивши аліменти на двох дітей у розмірі 1/4 доходу відповідача замість заявленої 1/3, на її думку, допустив нерівне ставлення до прав їхніх спільних із відповідачем дітей.

Крім того, зазначає, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави для відступу від розміру аліментів, передбаченого ч.5 ст.183 СК України, а також не наведено належного обґрунтування визначення аліментів у меншому розмірі з посиланням на відповідні докази.

У зв`язку з викладеним просить змінити оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів.

З апеляційної скарги та додатків до неї також вбачається, що позивачка звільнена від сплати судового збору згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до вимог ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що під час визначення розміру аліментів необхідно врахувати стан здоров`я відповідача, при цьому доказів на підтвердження незадовільного стану його здоров`я або потреби в лікуванні суду не надано; також суд взяв до уваги, що на утриманні відповідача перебуває ще одна неповнолітня дитина, водночас доказів неможливості надання матеріальної допомоги на утримання дітей відповідачем не надано. Суд також звернув увагу на те, що згідно з випискою по рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , останній систематично здійснює перекази грошових коштів на рахунок позивачки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача є розумним і справедливим, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24.01.2012 Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03.09.2009 Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.06.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивачка разом з дітьми проживають у Німеччині, місто Зенде, що підтверджується копією замісників паспорта № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги позивачці на утримання спільних дітей.

Однак, суд зазначив, що згідно з випискою по рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , останній систематично здійснює перекази грошових коштів на рахунок позивачки.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

При цьому такий обов`язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до частин першої та другої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Суд також враховує положення статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, а також частин 7, 8 статті 7 СК України, відповідно до яких під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з необхідності якнайкращого та максимально можливого забезпечення їхніх інтересів.

Сини сторін проживають разом із матір`ю, позивачкою ОСОБА_1 , а відтак основний тягар їхнього утримання, що включає також незаплановані (непередбачувані) витрати, покладається саме на позивачку. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми аліментів, що стягуються з платника, а є значно ширшим поняттям як у матеріальному, так і в моральному аспектах.

Під час розгляду справи суд врахував принцип рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей, однак дійшов висновку, що заявлений позивачкою розмір аліментів, що становить 1/3 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, тобто по 1/6 на кожну дитину, є завищеним, оскільки необхідність стягнення коштів саме в такому розмірі не підтверджена належними та допустимими доказами.

Заявляючи відповідний розмір аліментів, позивачка посилалася переважно на звичайні потреби дітей, властиві дітям відповідного віку, однак не надала достатнього обґрунтування розміру кожної зі складових витрат та доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме в заявленій сумі. При цьому суд врахував надані позивачкою докази, розмір прожиткового мінімуму та обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дітей.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що згідно з випискою по рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , останній систематично здійснює перекази грошових коштів на рахунок позивачки для утримання дітей (а.с.45-46). Зазначена обставина сторонами не заперечувалася та позивачкою не спростована.

За таких обставин колегія суддів враховує фактичну участь відповідача в матеріальному забезпеченні дітей, водночас виходячи з необхідності визначення такого розміру аліментів, який буде обґрунтованим, відповідатиме потребам дітей та матеріальним можливостям обох батьків.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У матеріалах справи відсутні докази щодо незадовільного стану здоров`я позивачки й платника аліментів, проте є відомості щодо наявності у останнього на утриманні іншої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого повторно 20.05.2024 Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.44).

При цьому матеріали справи не містять доказів щодо наявності у сторін рухомого та нерухомого майна, грошових активів, а також щодо отримання відповідачем доходів, достатніх для сплати аліментів у заявленому позовному розмірі.

Згідно з копією довідки №ТП000000025 від 16.12.2025, виданої ОСОБА_2 , останній працює у ТОВ «Толіман Плюс» з 16.10.2024 на посаді менеджера з адміністративної діяльності. Дохід (сума до виплати) за період з 01.06.2025 по 01.11.2025 склав 100 328,22 грн (а.с.54).

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість стягнення аліментів на дітей з такого доходу.

За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок батьків утримувати дітей, їхній вік та стан здоров`я, стан здоров`я і матеріальне становище відповідача, а також те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі є справедливим, достатнім та таким, що відповідає потребам дітей відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році (рік, у якому позивачка звернулася із позовом про стягнення аліментів) розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становив 2563 гривні; для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку та можливості надавати матеріальну підтримку своїм дітям, які проживають разом із матір`ю, позивачкою у справі. При цьому сам по собі факт проживання позивачки та дітей за межами України не є безумовною підставою для визначення аліментів у значно більшому розмірі, оскільки такий розмір має визначатися з урахуванням сукупності обставин справи, реальних потреб дітей, матеріального становища обох батьків та їхніх можливостей брати участь у їхньому утриманні. Проживання за кордоном саме по собі не свідчить про необхідність задоволення будь-якого заявленого розміру аліментів без належного підтвердження відповідних витрат.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне визначення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача замість 1/3 частини, передбаченої ч.5 ст.183 СК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, визначена ч.5 ст.183 СК України частка аліментів на двох дітей застосовується у порядку наказного провадження та не є обов`язковою для суду при вирішенні спору в порядку позовного провадження. Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) платника аліментів визначається судом з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №760/6860/17 (провадження №61-31915св18) та від 23 березня 2023 року у справі №522/8353/21.

Оскільки у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у порядку позовного провадження, то застосуванню підлягають положення ст.12 ЦПК України щодо змагальності сторін, зокрема, в частині їхнього права на подання доказів з приводу обставин, які відповідно до ст.182 СК України мають враховуватися судом під час визначення розміру аліментів.

У цій справі судом враховано задовільний стан здоров`я відповідача, перебування на його утриманні ще однієї неповнолітньої дитини, наявність стабільного доходу, а також здійснення ним систематичних переказів грошових коштів на рахунок позивачки на утримання синів, та обґрунтовано визначено аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.10.2025 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Доказів того, що визначений судом розмір аліментів не відповідає потребам дітей позивачка до суду не надала.

Зазначені обставини підлягають врахуванню відповідно до ст.182 СК України та у сукупності свідчать про наявність підстав для визначення розміру аліментів у частці, меншій за передбачену ч.5 ст.183 СК України.

Отже, визначаючи аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції належним чином врахував обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, а тому сам по собі факт незастосування частки 1/3 не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Визначений розмір аліментів є достатнім для забезпечення потреб дітей, відповідає їхнім інтересам, не є завищеним та не створює надмірного фінансового навантаження для відповідача, порушуючи баланс майнових інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги належним чином не доведені та висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарги є неспроможними. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, під час їх дослідження та встановлення судом було дотримано норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив справу відповідно до закону. Підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги в межах її доводів відсутні.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року (зі змінами), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 13 листопада 2026 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.09.2026 Ухвала № 139827147 Харківський апеляційний суд
17.09.2026 Ухвала № 139827146 Харківський апеляційний суд
21.07.2026 Ухвала № 138352949 Харківський апеляційний суд
19.03.2026 Ухвала № 134956831 без тексту Шевченківський районний суд міста Харкова
10.03.2026 Рішення № 134742621 без тексту Шевченківський районний суд міста Харкова
22.01.2026 Ухвала № 133494914 без тексту Шевченківський районний суд міста Харкова
16.10.2025 Ухвала № 131027627 без тексту Шевченківський районний суд міста Харкова