Судові рішення

Постанова № 141486820 у справі № 902/804/26 від 11.11.2026

Постанова від 11.11.2026 у господарській справі № 902/804/26 (категорія «Що виникають з договорів оренди»). Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд, суддя Гудак А.В.

Справа№ 902/804/26
СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
СуддяГудак А.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЩо виникають з договорів оренди
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486820

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа № 902/804/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Ваколюк Ю.О.

позивача: не з"явився

відповідача 1: Тимощук Є.С. адвокат

відповідача 2: Василевський О.Г. керівник

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі №902/804/26 (суддя Маслій І.В., м.Вінниця, повний текст ухвали складено 31.08.2026)

за позовом: Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА-ЛІ"

до відповідача 2: Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція"

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, її повернення та знесення будівель та споруд

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 клопотання відповідача 1 (б/н від 18.08.2026) (вх.канц. №01-30/8413/26) про призначення комісійної судової будівельно-технічної експертизи задоволено частково. Призначено у справі №902/804/26 комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03057).

На вирішення судової земельно-технічної експертизи поставлено наступні питання:

- Чи накладається (повністю або частково) земельна ділянка, яка фактично використовується ТОВ "ТА-ЛІ" для розміщення комплексу відпочинку "Божедар" (в тому числі територія, огороджена парканом,), на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція", а саме на землі кварталу 49 (виділ 9) Турбівського лісництва у межах земельної ділянки з кадастровим № 520688900:01:019:0014?

- Якщо накладення має місце, встановити площу та конфігурацію цього накладення.

На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставити наступні питання:

- Чи відносяться об`єкти (будівлі та споруди), що фактично розташовані на земельній ділянці лісогосподарського призначення з кадастровим № 520688900:01:019:0014 та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція", а саме на землі кварталу 49 (виділ 9) Турбівського лісництва, виходячи з їх об`ємно-планувальних та конструктивних рішень, до об`єктів капітального будівництва чи до тимчасових споруд, а саме: альтанка №1 площею забудови 10 м.кв.; альтанка №2 площею забудови 8 м.кв.; альтанка №3 площею забудови 17 м.кв.; альтанка №4 площею забудови 7 м.кв.; альтанка №5 площею забудови 11 м.кв.; альтанка №6 площею забудови 8 м.кв.; альтанка №7 площею забудови 10 м.кв.; альтанка №8 площею забудови 16 м.кв.; альтанка №9 площею забудови 8 м.кв.; альтанка №10 площею забудови 10 м.кв.; альтанка №11 площею забудови 7 м.кв.; альтанка №12 площею забудови 8 м.кв.; альтанка №13 площею забудови 8 м.кв.; альтанка №14 площею забудови 4 м.кв.; альтанка №15 площею забудови 8 м.кв; альтанка №16 площею забудови 5 м.кв.; альтанка №17 площею забудови 8 м.кв.; альтанка №18 площею забудови 5 м.кв.; альтанка №19 площею забудови 7 м.кв.; будиночок №20 площею забудови 42 м.кв.; будиночок №21 площею забудови 20 м.кв.; будиночок №22 площею забудови 35 м.кв.; будиночок №23 площею забудови 21 м.кв.; будиночок №24 площею забудови 21 м.кв.; будиночок №25 площею забудови 21 м.кв.; будиночок №26 площею забудови 21 м.кв.; будиночок №27 площею забудов 20 м.кв.; гостьовий будиночок №35 площею забудови 34 м.кв.; гостьовий будиночок №36 площею забудови 32 м.кв.; гостьовий будиночок №37 площею забудови 32 м.кв.; гостьовий будиночок №38 площею забудови 32 м.кв.; гостьовий будиночок №39 площею забудови 32 м.кв.; гостьовий будиночок №40 площею забудови 32 м.кв.; приміщення К1 площею забудови 24 м.кв.; приміщення К2 площею забудови 7 м.кв.; дитячий майданчик КЗ площею забудови 205 м.кв.; альтанка К4 площею забудови 4 м.кв.; альтанка К5 площею забудови 4 м.кв.; приміщення К6 площею забудови 58 м.кв.; альтанка К7 площею забудови 5 м.кв.; банкетна зала К8 площею забудови 145 м.кв.; кафе "Божедар" К9 площею забудови 203 м.кв.; приміщення К10 площею забудови 93 м.кв.; вбиральня K11 площею забудови 22 м.кв.; приміщення К15 площею забудови 22 м.кв.; альтанка К16 площею забудови 4 м.кв.; мангал К17 площею забудови 29 м.кв.; колодязь К18 площею забудови 1 м.кв.; кам`яна огорожа 1 К19 площею забудови 39 м.кв.; кам`яна площею 2 К20 площею забудови 5 м.кв.; кам`яна огорожа 3 К21 площею забудови, кам`яна огорожа 4 К22 площею забудови 2 м.кв.; кам`яна огорожа 5 К23 площею забудови 7 м.кв.; кам`яна огорожа 6 К24 площею забудови 11 м.кв.; кам`яна огорожа 7 К25 площею забудови 9 м.кв.; сходи К26 площею забудови 17 м.кв.; пірс 4 K30 площею забудови 118 м.кв.?

- Чи мають вказані об`єкти (будівлі та споруди) міцний та нерозривний зв`язок із земельною ділянкою (її поверхнею/основою), та чи можливе їх переміщення (демонтаж) без їх знецінення, пошкодження чи руйнування основних несучих та огороджувальних конструкцій і безповоротної втрати їх функціонального призначення?

- Який характер мають нижні конструктивні елементи, на яких зведені об`єкти (будівлі та споруди)? Чи є вони фундаментами (в тому числі такими, що влаштовані з урахуванням рельєфу місцевості), які утворюють з надземними стінами/конструкціями єдину конструктивну систему?

- Чи здійснювалися будівельні роботи по вирівнюванню основ, під час встановлення об`єктів (будівель та споруд) та улаштуванні утримувальних споруд на земельній ділянці лісогосподарського призначення з кадастровим № 520688900:01:019:0014 та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція", а саме на землі кварталу 49 (виділ 9) Турбівського лісництва. Якщо так, чи відповідають дані роботи складеним умовам існуючого рельєфу місцевості та державним будівельним нормам?

Попереджено експертів, які проводитимуть експертизу про те, що вони несуть відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Роз`яснено особам, які беруть участь у справі, що вони мають право: а) заявляти відвід експерту; б) заявляти клопотання про внесення до ухвали про призначення експертизи додаткових питань, що виносяться на вирішення експерта; в) давати пояснення експерту; г) ознайомлюватися з висновком експерта або повідомленням про неможливість дати висновок; д) заявляти клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи.

Зобов`язано учасників процесу в разі необхідності надати на вимогу експерта усі необхідні для проведення експертизи документи. Зобов`язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслати на адресу суду рахунок на оплату судової експертизи для направлення його відповідачу-1. Зобов`язано відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТА-ЛІ" здійснити оплату за проведення судової експертизи на підставі отриманого рахунку експертної установи, докази на підтвердження цього надати суду. Зобов`язано експерта протягом 5-ти днів з дня складання висновку, направити висновок разом з матеріалами справи №902/804/26 до Господарського суду Вінницької області. Попереджено сторони про те, що відповідно до ч.3 ст.42, ст.135 ГПК України суд у випадку невиконання учасником справи його обов`язків застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом, зокрема може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Попереджено сторони про те, що невиконання рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років відповідно до ст.382 КК України. Провадження у справі №902/804/26 зупинено на час проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 у справі №902/804/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури витрати на сплату судового збору.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі №902/804/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11 листопада 2026 року.

03 листопада 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТА-ЛІ" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 року у справі №902/804/26 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 року у справі №902/804/26 про призначення експертизи та зупинення провадження залишено без змін.

10 листопада 2026 року прокурором подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 у справі №902/804/26 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Прокурор в судовому засіданні 11.11.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТА-ЛІ" в судовому засіданні 11.11.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Представник Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція" в судовому засіданні 11.11.2026 зазначив, що розгляд апеляційної скарги залишає вирішити на розсуд суду.

В судове засідання 11.11.2026 Вінницька обласна військова адміністрація належним чином уповноваженого представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки уповноваженого представника суду не повідомила.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача-1 та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у справі №902/804/26 є вимоги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТА-ЛІ» та Державного підприємства «Вінницька лісова науково-дослідна станція» про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 10.12.2010, повернення лісової ділянки площею 3,77 га та усунення перешкод у користуванні й розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення розташованих на ній будівель і споруд. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ «ТА-ЛІ» умов зазначеного договору, зокрема здійсненням будівництва на лісовій ділянці без належних правових підстав. При цьому прокурор посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2025, відповідно до якого частина розташованих на спірній земельній ділянці об`єктів належить до будівель і споруд, переміщення яких без руйнування неможливе. Натомість відповідач заперечує капітальний характер цих об`єктів, посилаючись на наявність відповідних дозволів, погоджень та паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши суперечливість доводів сторін та наявних доказів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що встановлення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, потребує спеціальних знань у галузі землеустрою та будівництва, якими суд не володіє. Зокрема, суд першої інстанції визнав необхідним з`ясувати фактичну площу та конфігурацію земельної ділянки, яка використовується ТОВ «ТА-ЛІ» для розміщення комплексу відпочинку «Божедар», наявність її накладення на землі лісогосподарського призначення, а також визначити технічні характеристики розташованих на ній об`єктів, їх належність до капітальних будівель або тимчасових споруд, характер зв`язку із земельною ділянкою та можливість демонтажу без пошкодження чи руйнування. Водночас суд першої інстанції зазначив, що запропоновані відповідачем питання стосуються виключно будівельно-технічного дослідження та не повною мірою охоплюють обставини, які підлягають встановленню, у зв`язку із чим визнав за необхідне самостійно визначити питання комплексної експертизи.

Таким чином, керуючись приписами статей 98- 100, 228, 229 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання ТОВ «ТА-ЛІ» від 18.08.2026 про призначення судової експертизи.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 у справі №902/804/26 постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 99, 100, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції без належного обґрунтування призначив комплексну земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу за відсутності об`єктивної необхідності у проведенні такого дослідження. На переконання прокурора, матеріали справи містять достатні докази для встановлення обставин, що входять до предмета доказування, а тому призначення додаткової експертизи є недоцільним та суперечить вимогам частини першої статті 99 ГПК України. Прокурор наголошує, що судова експертиза призначається виключно за наявності сукупності передбачених законом умов, зокрема коли встановлення істотних для справи обставин неможливе без спеціальних знань та відповідні обставини не можуть бути встановлені іншими засобами доказування. На підтвердження зазначеного посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 07.07.2022 у справі №910/886/21, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19 та від 14.07.2021 у справі №902/834/20.

Прокурор зазначає, що обставини порушення ТОВ «ТА-ЛІ» умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 10.12.2010 №572, зокрема заборони здійснення капітального будівництва, передбаченої пунктом 17 договору, підтверджуються належними доказами. Зокрема, прокурор посилається на матеріали кримінальних проваджень №6202324[телефон приховано] та №4202102[телефон приховано], результати оглядів земельної ділянки, графічні матеріали та висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2025, яким встановлено, що частина об`єктів комплексу відпочинку «Божедар», розташованих на земельній ділянці лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014, належить до будівель і споруд, переміщення яких без руйнування неможливе, а інша частина - до тимчасових споруд. При цьому відповідач, заявляючи клопотання про призначення нової експертизи, фактично висловив незгоду з наявним експертним висновком, однак не навів належних доказів порушення методики дослідження, його неповноти чи суперечності іншим матеріалам справи. Прокурор вважає, що сама лише незгода сторони з висновком експерта не є достатньою підставою для призначення іншої експертизи, посилаючись на постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №907/651/17, від 08.08.2018 у справі №907/679/17, від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18.

Крім того, прокурор стверджує, що необхідність проведення земельно-технічної експертизи також відсутня, оскільки під час досудового розслідування 08.09.2023 за участю інженера ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проведено горизонтальну геодезичну зйомку території комплексу відпочинку «Божедар» із прив`язкою розташованих на ній об`єктів до місцевості. За результатами відповідних робіт виготовлено графічні матеріали, якими відображено накладення забудованої території на лісові ділянки кварталів 47, 49 Турбівського лісництва із зазначенням конкретних площ та координат будівель і споруд. Додатково під час огляду 24.11.2025 підтверджено факт забудови спірної лісової ділянки. Отже, на переконання апелянта, фактичне розташування будівель і споруд, площа забудованої території та її накладення на землі лісогосподарського призначення вже встановлені наявними доказами, що виключає необхідність повторного дослідження цих обставин шляхом проведення судової експертизи.

Прокурор також вказує на порушення судом першої інстанції принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплених у статтях 13, 14, 74 ГПК України. На його переконання, призначення експертизи з метою перевірки фактичної площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем у підприємницькій діяльності та встановлення наявності самочинно збудованих об`єктів фактично свідчить про покладення на експертів функції зі збирання доказів замість учасників справи. Прокурор наголошує, що суд повинен оцінити вже подані сторонами докази відповідно до статті 86 ГПК України, а не використовувати судову експертизу як спосіб отримання додаткових доказів за відсутності передбачених законом підстав.

Окремо прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 234, 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки суд першої інстанції не навів належних мотивів, які б підтверджували неможливість встановлення відповідних обставин на підставі наявних у справі доказів, не обґрунтував необхідності проведення саме комплексної експертизи та не надав належної оцінки запереченням прокурора проти її призначення. На підтвердження обов`язку суду належним чином мотивувати судові рішення прокурор посилається на висновок Консультативної ради європейських суддів №11 (2008) від 18.12.2008, а також практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Салов проти України», «Серявін та інші проти України», «Гірвісаарі проти Фінляндії», «Ван де Гурк проти Нідерландів», «Дюлоранс проти Франції» та «Донадзе проти Грузії».

Водночас прокурор наголошує, що безпідставне призначення експертизи призвело до необґрунтованого зупинення провадження у справі на тривалий та фактично невизначений строк, що суперечить завданню господарського судочинства щодо своєчасного вирішення спору та ефективного захисту інтересів держави. Оскільки, на думку прокурора, матеріали справи дозволяють розглянути спір по суті без проведення додаткових експертних досліджень, підстави для зупинення провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 та пункту 6 частини першої статті 229 ГПК України відсутні.

В свою чергу, в обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТА-ЛІ» посилається на законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 у справі №902/804/26, зазначаючи, що призначення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи зумовлене об`єктивною необхідністю встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та потребують спеціальних знань у галузях будівництва, інженерії, геодезії та землеустрою. Зокрема, відповідач наголошує на необхідності визначення фактичного характеру кожного зі спірних об`єктів комплексу відпочинку «Божедар», їх належності до капітальних будівель або тимчасових споруд, можливості демонтажу чи переміщення без руйнування, фактичного місця розташування щодо меж земельних ділянок та лісових кварталів, а також площі й конфігурації можливого накладення фактично використовуваної території на землі лісогосподарського призначення. На переконання відповідача-1, такі обставини неможливо достовірно встановити шляхом звичайного дослідження письмових і графічних матеріалів без застосування спеціальних знань, що відповідає вимогам частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 заперечує доводи прокурора про достатність висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2025, складеного в межах кримінального провадження, зазначаючи, що його наявність сама собою не виключає можливості призначення експертизи під час розгляду господарської справи. При цьому наголошує, що відповідно до статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а частина перша статті 99 цього Кодексу допускає призначення експертизи за наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності раніше наданого експертного висновку. Звертає увагу, що навіть згідно з висновком від 29.05.2025 частину об`єктів комплексу віднесено до тимчасових споруд, переміщення яких можливе без руйнування, зокрема альтанки №1- 19 та окремі приміщення, що на думку відповідача, спростовує твердження про капітальний характер усіх спірних об`єктів. Водночас зазначений висновок не охоплює повною мірою земельно-технічних питань, зокрема встановлення фактичного розташування об`єктів відносно меж земельних ділянок різного цільового призначення, їх координат, площі та конфігурації можливого накладення, а тому призначена судом комплексна експертиза не є безпідставним дублюванням попереднього дослідження.

Крім того, ТОВ «ТА-ЛІ» зазначає, що матеріали кримінального провадження, результати геодезичних робіт та графічні матеріали, на які посилається прокурор, не усувають необхідності незалежної експертної перевірки фактичного розташування спірних об`єктів. Зокрема, сам прокурор в апеляційній скарзі вказує на розташування частини пірсів на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0020, а окремих технічних об`єктів - на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0018 та земельної ділянки з кадастровим №520688900:01:019:0014 кварталу 49 (виділ 9) Турбівського лісництва, що на переконання відповідача, свідчить про необхідність точного встановлення меж земельних ділянок та місця розташування кожного об`єкта, знесення якого просить прокурор. Водночас відповідач посилається на наявність дозвільних документів, отриманих у 2013, 2015, 2017, 2018, 2022 та 2026 роках, зокрема дозволів і паспортів прив`язки тимчасових споруд, а також погодження постійного лісокористувача від 03.05.2022 щодо їх розміщення. Вважає, що відсутність погодження Вінницької обласної військової адміністрації сама собою не визначає капітального характеру споруд, оскільки встановлення їх технічних характеристик потребує спеціальних знань, тоді як правова оцінка відповідної дозвільної документації, дотримання умов договору та наявності ознак самочинного будівництва належить виключно до компетенції суду.

Відповідач-1 спростовуючи твердження прокурора про порушення судом першої інстанції статей 99, 100, 234, 236 ГПК України, зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив заявлене клопотання, заперечення прокурора, характер позовних вимог та обставини, які потребують встановлення, після чого частково задовольнив клопотання, самостійно визначив вид експертизи, сформулював питання для експертів та обрав експертну установу. На думку відповідача, такі дії відповідають приписам частини четвертої статті 99 та статті 100 ГПК України, а тому доводи апелянта про недостатню мотивованість оскаржуваної ухвали є безпідставними. Водночас відповідач-1 не погоджується з твердженнями прокурора про затягування судового розгляду, оскільки зупинення провадження на час проведення експертизи прямо передбачене пунктом 2 частини першої статті 228 та пунктом 6 частини першої статті 229 ГПК України. Наголошує, що реалізація стороною права на доказування не може розцінюватися як недобросовісна процесуальна поведінка виключно через тривалість відповідної процесуальної дії, особливо у справі, предметом якої є розірвання довгострокового договору та примусове знесення значної кількості майнових об`єктів.

Також відповідач-1 посилається на принципи рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, закріплені у статтях 2, 7, 13 ГПК України, зазначаючи, що кожна сторона повинна мати реальну можливість надати докази на підтвердження своєї правової позиції та спростувати доводи процесуального опонента. На його переконання, позбавлення ТОВ «ТА-ЛІ» можливості перевірити шляхом незалежного експертного дослідження технічні обставини, встановлені під час кримінального провадження та покладені прокурором в основу позову, створило б необґрунтовану процесуальну перевагу стороні позивача. Натомість призначення комплексної експертизи забезпечує належний процесуальний баланс між сторонами та спрямоване на повне й об`єктивне встановлення обставин справи, не визначаючи наперед результату вирішення спору.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що апеляційна скарга прокурора не містить належного обґрунтування передбачених статтею 280 ГПК України підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а її доводи фактично зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду першої інстанції, оскільки на переконання прокурора підтверджується іншими належними та допустимими доказами в їх обґрунтування.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ухвали про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункти 11, 12 частини першої статті 255 ГПК України).

Колегія суддів виходить з того, що предметом цього апеляційного перегляду є виключно процесуальне питання - чи існували на час постановлення оскаржуваної ухвали передбачені статтями 99, 100, 228, 229 ГПК України підстави для призначення експертизи та зупинення провадження у справі. Суд апеляційної інстанції на цій стадії не вирішує спір по суті, не встановлює наявності чи відсутності порушення договору, підстав для його розірвання та знесення споруд і не надає остаточної оцінки доказам з точки зору їх достовірності та вірогідності (статті 79, 86, 104 ГПК України) - такі повноваження належать суду першої інстанції при ухваленні рішення.

У червні 2026 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «ТА-ЛІ» та ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», в якому просить розірвати Договір; зобов`язати ТОВ «ТА-ЛІ» повернути лісову ділянку загальною площею 3,77 га (квартал 47 виділ 21, квартал 49 виділи 3, 4, 7, 8, 9 Турбівського лісництва) Вінницькій обласній військовій (державній) адміністрації за актом приймання-передачі у стані, не гіршому, ніж отримало; усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014 шляхом зобов`язання ТОВ «ТА-ЛІ» знести (демонтувати) за власний рахунок 57 поіменованих у позові будівель і споруд комплексу відпочинку «Божедар».

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.06.2026 відкрито провадження у справі № 902/804/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2026.

Позов обґрунтований, що розпорядженнями голови Вінницької обласної державної адміністрації від 04.12.2009 №526 та від 30.09.2010 №405 «Про надання у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки» і виданим на їх виконання наказом Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 10.12.2010 №96 «Про надання у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки ТОВ «ТА-ЛІ» Товариству з обмеженою відповідальністю «ТА-ЛІ» (код ЄДРПОУ 36474142) виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для рекреаційних цілей лісову ділянку Турбівського лісництва Державного підприємства «Вінницька лісова науково-дослідна станція» загальною площею 3,77 га, а саме: у кварталі 47 виділ 21 площею 0,27 га, у кварталі 49 виділ 3 площею 0,7 га, виділ 4 площею 0,6 га, виділ 7 площею 0,1 га, виділ 8 площею 0,5 га та виділ 9 площею 1,6 га, в межах Якушинецької сільської ради Вінницького району - без вилучення ділянки у постійного лісокористувача та без зміни її цільового призначення. Прийняттю цих рішень передували акти технічного обстеження лісових ділянок від 01.06.2010 (щодо площі 2,8 га) та від 22.09.2010 (щодо площі 0,97 га), а також, як зазначає прокурор, висновки Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.07.2009 та від 21.09.2010 про погодження виділення ділянок за умови недопущення будівництва капітальних споруд. Підпунктом 1.4 наказу від 10.12.2010 №96 директору ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» доручено спільно з ТОВ«ТА-ЛІ» винести в натуру межі лісової ділянки.

10 грудня 2010 року між ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» (постійний лісокористувач) та ТОВ «ТА-ЛІ» (тимчасовий лісокористувач) укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, зареєстрований у Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства у книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами 10.12.2010 за № 572 (далі - договір). За пунктами 1, 2 договору постійний лісокористувач виділяє без зміни цільового призначення, а тимчасовий лісокористувач приймає у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 3,77 га у названих вище кварталах і виділах згідно з картосхемою (планом-схемою), яка є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 3 договору на лісовій ділянці, яка передається в користування, будівлі та споруди відсутні. Договір укладено на 49 років (пункт 6). Пунктом 11 договору передбачено обов`язок тимчасового лісокористувача після припинення дії договору повернути лісову ділянку; за пунктом 12 понесені тимчасовим лісокористувачем без згоди постійного лісокористувача, власника лісів витрати на поліпшення лісової ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню. Відповідно до пункту 17 договору лісогосподарські заходи, капітальне будівництво та будь-які роботи, не передбачені цим договором, тимчасовому лісокористувачу заборонені. За пунктом 19 дія договору припиняється, зокрема, у випадку використання лісової ділянки не за цільовим призначенням, а за пунктом 20 - шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законодавством. Лісову ділянку передано за актом приймання-передачі № 1 від 15.12.2010.

Лісова ділянка, надана ТОВ «ТА-ЛІ», розташована в межах земельної ділянки державної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014 загальною площею 532,9335 га (цільове призначення 09.01 - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг), яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» на підставі державного акта серії ЯЯ № 019333 від 27.04.2010.

Із графічних матеріалів, поданих прокурором, вбачається, що територія комплексу межує із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0020 (цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб) якою за твердженням прокурора, ТОВ «ТА-ЛІ» користується на підставі договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом від 06.10.2022, укладеного з Якушинецькою сільською радою та із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0018 (цільове призначення 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

Рішенням 22 сесії 6 скликання Вінницької районної ради від 17.09.2013 №471 Вінницькій районній державній адміністрації надано дозвіл на розроблення комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (заклад громадського харчування) на землях, що знаходяться в користуванні ТОВ «ТА-ЛІ» вздовж автомобільної дороги М-12 «Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам`янка» на території Якушинецької сільської ради.

27 січня 2015 року головним архітектором Вінницького району на замовлення ТОВ «ТА-ЛІ» видано паспорти прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях лісогосподарського призначення, що знаходяться в користуванні товариства для рекреації. У подальшому до комплексної схеми вносилися зміни (рішення 31 сесії 7 скликання Вінницької районної ради від 31.08.2017 № 250, рішення 38 сесії 7 скликання від 18.01.2018 № 414 та № 415, розпорядження Вінницької районної державної адміністрації 2015 та 2018 років про затвердження зміненої комплексної схеми).

Актами перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 12.02.2015 та Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 16.02.2015 зафіксовано проведення будівельних робіт у кварталі 49 (виділ 9), прокурор пов`язує з цими актами початок забудови лісової ділянки. 12.09.2017 посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області проведено перевірку на об`єкті «Будівництво закладу громадського харчування на землях Турбівського лісництва у кварталах 47 виділу 21 та 49 виділів 3, 4, 7, 8, 9» (замовник - ТОВ «ТА-ЛІ»), за результатами якої складено акт № 226-ППЮ, видано приписи від 18.09.2017 №№ 262, 263, 264, 265 та винесено постанови від 06.10.2017 № 7, № 8 і № 9 про накладення на ТОВ «ТА-ЛІ» штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумах 60 624 грн, 84 200 грн та 67 360 грн. Контролюючий орган виходив з того, що товариство у кварталі 49 виділ 9 виконало роботи з будівництва фундаменту складної конфігурації з цокольним приміщенням орієнтовною площею 222,0 кв. м (фундаментні блоки з монолітним поясом шириною 0,4 м, висота фундаменту від рівня поверхні землі - від 0,3 м до 2,0 м), збудувало п`ять дерев`яних будинків з фундаментами з монолітного бетону орієнтовними розмірами у плані 3,6 х 4,0 м та 3,6 х 7,0 м, вбиральню із керамічної цегли з фундаментом розміром у плані 5,0 х 6,0 м та альтанки з бетонними вимощеннями.

06 липня 2026 року відповідачі подали відзиви, в яких позов не визнали, ТОВ «ТА-ЛІ», зокрема, заперечило капітальний характер об`єктів, послалося на дозвільні документи, паспорти прив`язки, погодження постійного лісокористувача, судові рішення 2017 року та долучило висновок експертного дослідження від 28.11.2017 № 6745/17-21. Підготовче засідання відкладалося на 18.08.2026 та на 25.08.2026.

28 листопада 2017 року головним судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Казаком О.М. на замовлення адвоката Ліханової О.В. (заява від 23.11.2017) складено висновок експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №6745/17-21.

У кримінальному провадженні № 6202324[телефон приховано] від 15.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (за твердженням прокурора, об`єднаному з кримінальним провадженням №4202102[телефон приховано] від 13.12.2021), старшим слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.09.2023 проведено 08.09.2023 огляд місця події - земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014, про що складено протокол.

Листом від 04.10.2023 № 27590/14-01-04/23 слідчий на підставі статей 40, 71, 93 Кримінального процесуального кодексу України звернувся до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з проханням провести горизонтальну зйомку лісової ділянки, зокрема в кварталі 49 виділ 9 та додатково відобразити на графічних матеріалах відстані від земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0020 до об`єктів. На виконання цього звернення підприємством виготовлено графічні матеріали в масштабі 1:1000 з переліком об`єктів і додатками, підписані начальником відділу Левошко Л.І. та інженером ІІ категорії Шпіклірним П.А .

Постановою слідчого від 31.01.2024 у кримінальному провадженні №6202324[телефон приховано] призначено судову будівельно-технічну експертизу, питання якої уточнено постановою від 19.05.2025. За результатами експертизи головним судовим експертом відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Сердюком В.В. складено висновок експерта від 29.05.2025 № СЕ-19/102-24/1982-БТ (далі - висновок від 29.05.2025). 24.11.2025 у кримінальному провадженні № 4202102[телефон приховано] проведено ще один огляд місця події.

Таким чином, прокурор вважає, що вказані докази є достатніми і належними та не обґрунтовують призначення судової експертизи в господарській справі.

18 серпня 2026 року відповідач-1 подав клопотання про призначення комісійної судової будівельно-технічної експертизи з дорученням її проведення судовим експертам Черніну Я.О. та Цуркану В.І. і постановкою дев`яти питань. 25 серпня 2026 року прокурор подав заперечення на це клопотання.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, і не можуть бути питання права.

За приписами частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом; у разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (частини четверта, п`ята статті 99 ГПК України). Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження (частина перша статті 100 ГПК України). Питання про призначення експертизи вирішується у підготовчому засіданні (пункт 8 частини другої статті 182 ГПК України), що узгоджується із завданнями підготовчого провадження - визначенням обставин справи, які підлягають встановленню, та зібранням відповідних доказів (пункт 3 частини першої статті 177 ГПК України).

Верховний Суд послідовно виходить з того, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Саме такий висновок щодо застосування статті 99 ГПК України наведено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20 (пункти 119, 120), від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19 (пункти 74, 75), від 30.09.2021 у справі № 927/110/18 (пункти 54, 55, 73), від 28.09.2023 у справі № 927/32/23 (пункт 82), на які посилається і сам прокурор, та підтверджено постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 (пункт 109).

У постанові від 30.09.2021 у справі № 927/110/18 Верховний Суд додатково зазначив, що призначення судом експертизи статтею 99 ГПК України віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною першою цієї статті і таке призначення не може розцінюватися як порушення норм процесуального права (пункт 53). У постанові від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19 Верховний Суд, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (від 01.06.2006, заява № 61679/00, пункт 71), за яким експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури, визнав необґрунтованим судове рішення, ухвалене за наявності суперечливих доказів, і вказав, що суд не був позбавлений можливості з власної ініціативи призначити експертизу (пункти 73- 78). Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2025 у справі №908/948/23 наголосила також, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (пункти 110, 111). Колегія суддів враховує вказаний висновок Верховного Суду і зауважує, що він, усупереч доводам апеляційної скарги, не лише не виключає, а прямо передбачає призначення експертизи у випадку, коли подані сторонами докази щодо обставини, яка потребує спеціальних знань, суперечать один одному. Вирішальним для даної справи є з`ясування трьох питань: чи входять обставини, для встановлення яких призначено експертизу, до предмета доказування; чи потребує їх встановлення спеціальних знань; чи дозволяють наявні у справі докази, і передусім висновок експерта № СЕ-19/102-24/1982-БТ від 29.05.2025 у кримінальному провадженні № 6202324[телефон приховано] від 15.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (за твердженням прокурора, об`єднаному з кримінальним провадженням №4202102[телефон приховано] від 13.12.2021) та матеріали геодезичних робіт, встановити ці обставини без проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз.

Щодо обставин, які підлягають встановленню та розмежування питань факту і питань права, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор заявив три взаємопов`язані вимоги: про розірвання договору; про повернення лісової ділянки площею 3,77 га та про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014 шляхом знесення (демонтажу) 57 конкретних об`єктів. Підставами позову прокурор визначив здійснення відповідачем-1 капітального будівництва всупереч пункту 17 Договору, самочинний характер забудови, відсутність погодження власника лісів та використання лісової ділянки не за цільовим призначенням. Відповідач-1 заперечує як капітальний характер об`єктів, так і, за змістом відзиву на апеляційну скаргу, достовірність відомостей про їх фактичне розташування відносно меж земельних ділянок.

Колегія суддів вважає, що за таких підстав позову і заперечень до кола обставин, які суд першої інстанції має встановити, об`єктивно належать дві групи фактів.

Перша група - фактичне місцезнаходження кожного з об`єктів, знесення яких вимагає прокурор, та території, фактично зайнятої комплексом. Вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення споруд за своєю природою є негаторною (стаття 391 Цивільного кодексу України, стаття 152 Земельного кодексу України), а тому її задоволення можливе лише щодо об`єктів, які розташовані саме на земельній ділянці, на захист прав на яку подано позов. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 (провадження № 12-31гс24) виснувала, що у випадку зайняття земельної ділянки тимчасовими спорудами без установлених законом підстав до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, а ефективним способом захисту є усунення перешкод у користуванні ділянкою шляхом її звільнення з демонтажем таких споруд (пункти 77, 78, 80). Розташування об`єкта в межах ділянки позивача є, таким чином, необхідним елементом фактичної підстави відповідної вимоги щодо кожного з 57 об`єктів окремо.

Друга група - технічні характеристики об`єктів. Пункт 17 договору розрізняє капітальне будівництво та будь-які роботи, не передбачені цим договором. Стаття 20 Лісового кодексу України надає тимчасовим лісокористувачам на умовах довгострокового користування право за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності. Частина друга статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244, визначають тимчасову споруду як одноповерхову споруду, що виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту; частина перша статті 181 Цивільного кодексу України відносить до нерухомих речей об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; стаття 376 цього Кодексу поширюється на самочинно збудоване нерухоме майно. У постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тимчасові споруди не відносяться до нерухомого майна (пункти 58, 78), а спір щодо них не пов`язаний із нерухомим майном, тому норми статті 376 Цивільного кодексу України до таких правовідносин не застосовуються (пункт 94). Отже, від того, чи є конкретний об`єкт тимчасовою спорудою або об`єктом, нерозривно пов`язаним із землею, залежить, яка норма матеріального права підлягає застосуванню до вимог щодо цього об`єкта і які наслідки вона передбачає. Наявність чи відсутність фундаменту, характер зв`язку конструкцій із землею, можливість переміщення без руйнування є при цьому фактами, а не правовими оцінками.

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що технічні характеристики об`єктів не мають вирішального значення, оскільки договір узагалі не передбачає права зводити будь-які будівлі і споруди. По-перше, саме прокурор у позовній заяві визначив підставою позову капітальне будівництво, послався на неможливість переміщення частини об`єктів без руйнування, кваліфікував їх як об`єкти нерухомого майна, зведені самочинно, і саме цим обґрунтував обраний спосіб захисту. По-друге, питання про те, чи охоплюється зведення тимчасових споруд забороною пункту 17 Договору, чи достатнім є погодження постійного лісокористувача від 03.05.2022 і чи є істотною різниця між правовим режимом капітальних та тимчасових об`єктів, є питаннями права, які сторони вирішують протилежно і які суд першої інстанції має вирішити в рішенні по суті спору. Суд не може на стадії підготовчого провадження звузити предмет доказування до правової позиції однієї зі сторін, залишивши недослідженими факти, на яких ґрунтуються заперечення іншої сторони, оскільки це означало б передчасне вирішення спору. Колегія суддів враховує і висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24 (провадження №12-10гс25), ухваленій у подібному спорі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами. Велика Палата Верховного Суду визнала, що виявлення факту проведення тимчасовим лісокористувачем будь-якого будівництва без згоди постійного лісокористувача, коли саме таку обставину сторони визначили в договорі підставою припинення його дії, не потребує дослідження істотності порушення відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України і є самостійною підставою для розірвання договору судом (пункти 125, 126), а від позивача не вимагається вчинення дій, передбачених статтею 376 цього Кодексу (пункт 131). Проте ці висновки зроблено щодо договору, пункт 29 якого прямо передбачав припинення його дії у разі проведення будь-якого будівництва без згоди постійного лісокористувача, а пункт 22 - право користувача зводити тимчасові будівлі і споруди за таким погодженням; умови Договору від 10.12.2010 (пункти 17, 19, 20) сформульовано інакше, і в цій справі відповідач посилається на отримане погодження постійного лісокористувача. Тому питання про те, чи поширюються наведені висновки на спірні правовідносини, є питанням застосування норм матеріального права, яке належить вирішити суду першої інстанції при ухваленні рішення.

Для апеляційного перегляду істотним є інше: у справі № 902/111/24 фактичні обставини забудови лісової ділянки було встановлено не лише на підставі графічних матеріалів, складених за результатами геодезичних робіт спеціалістом Вінницького науково-дослідного та проєктного інституту землеустрою, а й на підставі висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 31.10.2023 (пункти 20- 23 постанови). Отже, у подібному спорі обставини, які прокурор у даній справі вважає такими, що не потребують земельно-технічного дослідження, встановлювалися саме із застосуванням спеціальних знань в обох галузях.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що до питань факту, з`ясування яких потребує спеціальних знань у галузях геодезії, землеустрою та будівництва, належать: координати і фактичні межі території, зайнятої комплексом; наявність, площа та конфігурація її накладення на землі лісогосподарського призначення і зокрема, на виділ 9 кварталу 49; розташування кожного об`єкта відносно меж земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:01:019:0014, [номер приховано]:01:019:0020 та [номер приховано]:01:019:0018; об`ємно-планувальні та конструктивні рішення об`єктів; наявність, вид і призначення їх нижніх конструктивних елементів; характер зв`язку із землею; технічна можливість демонтажу чи переміщення без руйнування; факт і характер робіт з вирівнювання основ та влаштування утримувальних споруд, їх відповідність умовам рельєфу і будівельним нормам. До питань права, вирішення яких належить виключно суду (частина друга статті 98 ГПК України), належать: тлумачення пункту 17 договору та з`ясування, чи становить розміщення об`єктів його порушення, чи є таке порушення підставою для розірвання договору відповідно до його пунктів 19, 20 та статті 651 Цивільного кодексу України; чи використовується лісова ділянка за цільовим призначенням; юридичне значення рішень районної ради, розпоряджень районної державної адміністрації, рішень виконавчого комітету сільської ради, паспортів прив`язки та погодження постійного лісокористувача від 03.05.2022; необхідність і наслідки відсутності погодження Вінницької обласної військової адміністрації; кваліфікація об`єктів як нерухомого майна чи самочинного будівництва; преюдиційне значення рішення адміністративного суду від 29.12.2017 (стаття 75 ГПК України); наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави; застосування позовної давності; належність і пропорційність обраного способу захисту.

Перевіривши з цих позицій резолютивну частину оскаржуваної ухвали, колегія суддів констатує, що жодне з шести поставлених експертам питань не є питанням права. Навпаки, суд першої інстанції не включив до переліку запропоновані відповідачем-1 питання про належність об`єктів до нерухомого майна (питання 3 клопотання), про відповідність об`єктів цільовому призначенню земельної ділянки (питання 5) та дозвільним документам, виданим Якушинецькою сільською радою (питання 7), тобто саме ті питання, на правовий характер або неналежність яких указує прокурор у запереченнях на відзив. Віднесення об`єкта до об`єктів капітального будівництва чи тимчасових споруд виходячи з їх об`ємно-планувальних та конструктивних рішень, як сформульовано в оскаржуваній ухвалі, є технічною класифікацією за ознаками, визначеними нормативними актами у галузі будівництва, і становить завдання будівельно-технічної експертизи; правові наслідки такої класифікації визначатиме суд. Вжитий у мотивувальній частині ухвали вислів про «наявність самочинно збудованих» об`єктів, на який звертає увагу прокурор, відтворює підставу позову, а не завдання експертизи: питання про самочинність будівництва експертам не ставилося, і висновок із цього приводу вони надавати не уповноважені.

Таким чином, обставини, для встановлення яких призначено експертизу, входять до предмета доказування і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, тобто перша умова, передбачена пунктом 1 частини першої статті 99 ГПК України, дотримана.

Щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-24/1982-БТ від 29.05.2025 у кримінальному провадженні № 6202324[телефон приховано] від 15.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор зазначає, що висновок експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарським судом на загальних підставах у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 86, 104 ГПК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, пункти 79, 80, 84; також постанови від 27.06.2018 у справі №907/651/17, від 08.08.2018 у справі №907/679/17, від 23.01.2020 у справі № 918/36/19, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Проте з цієї правової позиції випливає лише те, що такий висновок є допустимим доказом і не може бути відхилений з самого факту його походження. З неї не випливає, що його наявність виключає призначення експертизи господарським судом. Навпаки, оскільки жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили (частина друга статті 86, стаття 104 ГПК України), суд зобов`язаний перевірити, чи дає цей доказ відповіді на питання, що мають значення для справи, і чи не викликає обґрунтованих сумнівів, чи не містить суперечностей з іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів, безпосередньо дослідивши висновок експерта № СЕ-19/102-24/1982-БТ від 29.05.2025 у кримінальному провадженні № 6202324[телефон приховано] від 15.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (за твердженням прокурора, об`єднаному з кримінальним провадженням №4202102[телефон приховано] від 13.12.2021), встановила наступне.

Перед експертом було поставлено одне питання (у формулюванні постанови слідчого від 19.05.2025): чи відносяться об`єкти, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014, орієнтовною площею 3,77 га у кварталі 49, виділ 9, ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», до будівель, споруд, тимчасових споруд. Експертизу проведено експертом, який має кваліфікацію за експертною спеціальністю 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів»; на дослідження надано матеріали кримінального провадження на 224 аркушах, огляд об`єкта проведено 28.01.2025; застосовано органолептичний (візуальний) та інструментальний методи з використанням металевої рулетки і лазерного віддалеміра.

Експерт дійшов висновку, що об`єкти К1 «Приміщення», К8 «Банкетна зала», К9 «Кафе Божедар», К11 «Вбиральня», К15 «Приміщення», К17 «Мангал», № 20- 27 «Будиночок», №35- 40 «Гостьовий будиночок» відносяться до визначення «будівля» і їх переміщення без руйнування неможливе; об`єкти К3 «Дитячий майданчик», К18 «Колодязь», К19-К26 - до визначення «споруда», переміщення яких без руйнування неможливе; об`єкти К2, К4, К5, К6, К7, К10, К16, № 1- 19, К27-К30 - до визначення «тимчасова споруда», переміщення яких можливе без руйнування.

Колегія суддів погоджується з прокурором у тому, що цей висновок містить судження про технічний характер спірних об`єктів і про можливість їх переміщення без руйнування. Водночас він не може бути визнаний таким, що усуває потребу в експертному дослідженні, з огляду на сукупність таких обставин.

Питання, поставлені судом першої інстанції в оскаржувані ухвалі не збігаються з питанням, на яке відповів експерт. Питання про характер нижніх конструктивних елементів об`єктів (чи є вони фундаментами, в тому числі влаштованими з урахуванням рельєфу місцевості, які утворюють з надземними конструкціями єдину конструктивну систему), про проведення робіт з вирівнювання основ і влаштування утримувальних споруд та їх відповідність умовам рельєфу і державним будівельним нормам, а також земельно-технічні питання експертові у кримінальному провадженні не ставилися взагалі і ним не досліджувалися. Щодо цих питань висновок експерта «з цих самих питань» у розумінні пункту 2 частини першої статті 99 ГПК України жодною стороною не наданий і вже тому доводи прокурора про повторне дослідження тих самих питань не відповідає змісту порівнюваних документів.

Судження про неможливість (можливість) переміщення об`єктів без руйнування не є відповіддю на поставлене експертові питання - таке питання слідчим не ставилося і наведене лише у підсумковій частині дослідження та у висновках одним реченням щодо кожної з трьох груп об`єктів. Дослідницька частина не містить опису того, за якими ознаками, розрахунками чи методикою експерт оцінював можливість розбирання і переміщення, зокрема, каркасних дерев`яних будиночків № 20- 27 та гостьових будиночків № 35- 40, каркас яких експерт описав як дерев`яний, а фундамент останніх - як стовпчастий бетонний. Тим часом частина перша статті 98 ГПК України вимагає, щоб висновок експерта містив докладний опис проведених досліджень і обґрунтовані відповіді; судження, не підкріплене описом дослідження, не може замінити експертного дослідження обставини, яка для цієї справи є однією з ключових.

Вказаний висновок містить внутрішні суперечності у застосуванні класифікаційних ознак. Експерт виходив із законодавчого визначення тимчасової споруди як такої, що встановлюється без улаштування фундаменту. При цьому щодо альтанок № 1- 3, 5- 10, 12 він зазначив «фундамент - бутові, бетонні», щодо приміщення К2 - «фундамент - бетонний», проте вказав, що ці об`єкти «не поєднані з земельною ділянкою», і відніс їх до тимчасових споруд, а приміщення К15 з металевим каркасом, стінами з полегшених металопластикових конструкцій і бутовим фундаментом відніс до будівель. Пояснення того, чому наявність фундаменту в одних випадках не перешкоджає віднесенню об`єкта до тимчасових споруд, а в інших зумовлює його віднесення до будівель, і за якими ознаками встановлено поєднання чи непоєднання конструкцій із землею, висновок не містить. Не вбачається з дослідницької частини і того, що вид, глибина закладання та конструкція фундаментів встановлювалися інакше, ніж візуально, хоча постановою про призначення експертизи експертові було надано дозвіл на повне або часткове знищення об`єкта експертизи чи зміну його властивостей. Сам експерт зазначив, що доступу в середину об`єктів, які мають номери 20, 21, 22, 23, 24, 35, 26, 28, надано не було.

Наведені у висновку відомості не узгоджуються з іншими доказами, поданими самим прокурором. Згідно з протоколом огляду місця події від 08.09.2023, проведеного за участю головного інспектора будівельного нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування, гостьові будинки змонтовані на основі, визначити яку неможливо, оскільки доступ для візуального огляду можливого фундаменту відсутній - нижня частина цих будівель обшита металопрофілем; щодо частини будиночків зафіксовано лише «облаштування можливої основи, яка може бути фундаментом, декоративною плиткою», а щодо закритих альтанок - що вони «ймовірно» знаходяться на бетонній основі. У висновку ж від 29.05.2025, складеному за результатами так само візуального огляду, щодо гостьових будиночків № 35- 40 категорично зазначено про стовпчасті бетонні фундаменти без пояснення, у який спосіб це встановлено. За протоколом огляду від 24.11.2025 територія з лицьового боку огороджена парканом із керамічної цегли на кам`яному фундаменті, а альтанки мають «різнотипний фундамент або його відсутність»; у висновку огорожу території описано як частково дерев`яний штахетник, частково металеву сітку.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що висновок не дає можливості однозначно ідентифікувати досліджені об`єкти та співвіднести їх з предметом позову. Експерт зазначив, що згідно з наданими графічними матеріалами на території бази відпочинку наявні 70 об`єктів будівництва, тоді як графічні матеріали, подані прокурором до цієї справи, містять перелік із 63 об`єктів (№ 1- 27, № 35- 40, К1-К30), висновки експерта сформульовано щодо 60 об`єктів, а предметом позову є 57. Об`єкта під № 28, про відсутність доступу до якого вказує експерт, у переліку графічних матеріалів немає. У підсумковій частині дослідження та у висновках об`єкти К24, К25, К26 названо «Кам`яна огорожа 5», «Кам`яна огорожа 6», «Кам`яна огорожа 7», тоді як у дослідницькій частині і в графічних матеріалах К24 та К25 - це кам`яні огорожі 6 і 7, а К26 - сходи; відтак висновку щодо сходів К26, знесення яких вимагає прокурор, під їх власною назвою резолютивна частина висновку не містить. У переліку наданих на дослідження документів копію договору № 572 від 10.12.2010 описано як таку, що містить підписи та відтиски печаток осіб, які не є сторонами Договору (ВОКСЛП «Віноблагроліс» та ТОВ «Партнер бізнесу»).

Висновок від 29.05.2025 не містить дослідження місця розташування об`єктів. Твердження про те, що всі досліджені об`єкти, включно з пірсами К27-К29, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014 у кварталі 49 виділ 9, сприйнято експертом з постанови слідчого і наданих йому документів, а сам експерт застеріг, що його висновок є достовірним за умови достовірності документів, наданих ініціатором експертизи. Це твердження суперечить позиції самого прокурора, за якою пірси К27, К28, К29 розташовані на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0020. За частиною шостою статті 99 ГПК України питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта; відомостей про наявність в експерта, який склав висновок від 29.05.2025, кваліфікації для проведення земельно-технічних досліджень висновок не містить. Отже, висновок від 29.05.2025 не може слугувати доказом розташування об`єктів саме в межах земель лісогосподарського призначення, і в цій частині його обмеженість визнає й апелянт, посилаючись на інші докази.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги та заперечень на відзив про те, що ні суд, ні відповідач не навели жодних обставин, які б викликали сумніви у правильності висновку, і що клопотання ґрунтується на «самій лише незгоді» з ним. Суперечності між висновком експерта та іншими матеріалами справи прямо зазначалися відповідачем-1 у клопотанні від 18.08.2026 (розділ 2), а суд першої інстанції обґрунтував призначення експертизи саме суперечливістю тверджень сторін і наявних у справі доказів. Колегія суддів наголошує, що наведений аналіз не є оцінкою висновку від 29.05.2025 як доказу по суті спору - така оцінка, як правильно зазначає прокурор, належить суду першої інстанції при ухваленні рішення, і цей висновок залишається у справі та підлягає дослідженню в сукупності з іншими доказами, у тому числі з висновком призначеної експертизи. Ідеться лише про те, що перелічені обставини є конкретними та перевірюваними і в сукупності утворюють обґрунтовані сумніви у розумінні пункту 2 частини першої статті 99 ГПК України, усунути які суд власними силами, не маючи спеціальних знань, не може.

Посилання прокурора на частину другу статті 107 ГПК України не змінює цього висновку. Стаття 107 ГПК України регулює призначення додаткової та повторної експертизи щодо висновку, наданого у цій самій справі. Висновок від 29.05.2025 складено в іншому провадженні, за правилами Кримінального процесуального кодексу України, на питання, сформульовані стороною обвинувачення, і підставою призначення експертизи в цій справі є частина перша статті 99 ГПК України. Водночас навіть критерій, на який посилається прокурор - суперечність висновку іншим матеріалам справи або сумніви в його правильності з огляду на встановлене вище, дотриманий. У постанові від 18.07.2024 у справі № 910/886/21, на яку посилається прокурор, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що повторна експертиза може бути призначена за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо), а наявність підстав для такого призначення визначається самим господарським судом з урахуванням обставин та матеріалів конкретної справи. Ця позиція підтверджує, а не спростовує повноваження суду першої інстанції: у названій справі суд таких сумнівів не встановив, тоді як у даній справі вони встановлені. Не спростовують правильності ухвали і посилання на постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі № 922/4628/25 та від 03.06.2026 у справі № 922/172/26, оскільки постанови апеляційних судів не є джерелом висновків щодо застосування норм права в розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України, ухвалені за інших фактичних обставин, а наявність підстав для призначення експертизи оцінюється в кожній справі окремо.

Щодо співвідношення висновку експерта № СЕ-19/102-24/1982-БТ від 29.05.2025 у кримінальному провадженні № 6202324[телефон приховано] від 15.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (за твердженням прокурора, об`єднаному з кримінальним провадженням №4202102[телефон приховано] від 13.12.2021) з висновком експертного дослідження від 28.11.2017 №6745/17-21 колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи міститься доказ, складений особою, яка володіє спеціальними знаннями, щодо об`єктів на цій самій лісовій ділянці, - висновок експертного дослідження від 28.11.2017 № 6745/17-21. Документ складено на замовлення представника відповідача-1 поза межами судової справи, він не є висновком експерта, складеним у порядку статті 101 ГПК України, і підлягає оцінці як письмовий доказ, однак це не позбавляє його доказового значення і не дозволяє суду ігнорувати наведені в ньому фактичні дані. Порівняння двох документів свідчить про наступне.

У 2017 році на вирішення експертного дослідження ставилися питання: чи можливо з будівельної точки зору влаштувати тимчасові споруди на існуючому рельєфі місцевості без додаткової підготовки і які можливі варіанти такого влаштування; чи є фактичний варіант улаштування тимчасових споруд таким, що відповідає складеним умовам рельєфу та державним будівельним нормам. У 2025 році - лише питання класифікації об`єктів як будівель, споруд або тимчасових споруд. Жодне з досліджень не відповідає на питання, поставлене в іншому: у 2017 році не вирішувалося, чи можливе переміщення об`єктів без руйнування і чи пов`язані вони нерозривно із землею, а у 2025 році не досліджувалися рельєф місцевості та призначення бетонних і бутових конструкцій, на яких розміщено об`єкти.

Технічна кваліфікація нижніх конструктивних елементів. За висновком 2017 року в місці розташування споруд спостерігається значний перепад позначок висот - від 247,43 м (в окремих випадках 252,89 м) до 239,23 м, тобто 8,20 м (до 13,66 м) на відстані 80 м; ескізний проект, складений ТОВ фірма «Архітектон» (м. Вінниця, 2014) і затверджений головним архітектором району, передбачав розташування тимчасових споруд на основі зі щебеневої підсипки 100 мм та бетонної стяжки 100 мм і не враховував фактичного рельєфу; з будівельної точки зору необхідними були додаткові роботи з вирівнювання основи у вигляді бетонної підготовки достатньої висоти. Фактично об`єкти ТС 8 - ТС 17, ТС 23 - ТС 25, ТС 42 - ТС 46 влаштовані на бетонну підготовку (основу) з урахуванням рельєфу; об`єкти з незавершеними будівельними роботами ТС 30 - ТС 32, ТС 50 - ТС 56 розташовані на бетонній основі без фундаменту, а частина їх огороджуючої конструкції влаштована у вигляді утримувальної споруди - підпірної стінки, необхідної для запобігання зсувним процесам прилеглого схилу; бетонна конструкція в місці можливого розташування ТС 1 - ТС 7, рівна поверхня якої використовується під дитячий майданчик, додатково виконує функцію утримувальної протизсувної споруди (пункти 2.3.1, 2.3.2 ДБН В.1.1-24:2009); об`єкт ТС 20 - вбиральня із керамічної цегли на фундаменті розміром у плані 5,0 х 6,0 м з бетонним вигребом. Натомість у висновку від 29.05.2025 бетонні, залізобетонні та бутові конструкції під об`єктами К1, К8, К9, К11, К15, К17, № 20- 27 кваліфіковано як фундаменти, що нерозривно поєднують об`єкти із землею, а дитячий майданчик К3 з «фундаментом складної форми по периметру - бутовим, залізобетонним» - як споруду, переміщення якої неможливе; рельєф місцевості та зсувна небезпека у висновку не згадуються.

Отже, два фахівці, які оглядали об`єкти на одній і тій самій ділянці, надали протилежну технічну оцінку однорідним конструктивним елементам: один розцінив їх як вирівнювальну бетонну основу та протизсувні утримувальні споруди, зумовлені складним рельєфом, на які встановлено тимчасові споруди, інший - як фундаменти будівель і споруд. Від того, яка з цих оцінок є правильною щодо кожного об`єкта, безпосередньо залежить відповідь на питання, чи має місце встановлення об`єктів «без улаштування фундаменту» і чи можливе їх відокремлення від основи. Саме цю суперечність покликані усунути третє і четверте питання будівельно-технічної частини призначеної експертизи у даній справі, а тому їх постановка не є довільною - вона прямо випливає зі змісту наявних у справі доказів.

Ідентифікація об`єктів і стан на час дослідження. У 2017 році об`єкти ідентифіковано за Схемою розміщення тимчасових споруд зі змінами згідно з рішенням Вінницької районної ради від 31.08.2017 № 250 - за номерами від ТС 1 до ТС 56, а також очисні споруди, дерев`яні площадки, туалети і колодязь; у 2023- 2025 роках - за номерами № 1- 27, 35- 40 та К1-К30 згідно з графічними матеріалами ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Таблиця відповідності між двома системами нумерації в матеріалах справи відсутня, і суд не має можливості встановити, які саме з досліджених у 2017 році об`єктів і в якому стані існують нині. У 2017 році фіксувалися споруди «різного ступеня будівельної готовності», частину з яких не було змонтовано; висновок від 29.05.2025 відображає стан на 28.01.2025, тоді як після цієї дати приймалися нові рішення про розміщення тимчасових споруд (від 15.04.2025 № 114) і проводився огляд 24.11.2025. Вимога про знесення підлягає вирішенню щодо об`єктів у їх фактичному стані на час розгляду справи, а тому посилання прокурора на те, що відповідач не довів перебудови об`єктів після 29.05.2025, не усуває потреби в їх належній ідентифікації та обстеженні.

Щодо результатів огляду від 08.09.2023, графічних матеріалів та інших документів про розташування об`єктів, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор стверджує, що розташування об`єктів, площа забудованої території та її накладення на землі лісогосподарського призначення достовірно встановлені протоколом огляду від 08.09.2023 горизонтальною зйомкою, графічними матеріалами та протоколом огляду від 24.11.2025, а тому земельно-технічна експертиза є зайвою. Колегія суддів не погоджується з таким доводами прокурора з огляду на зміст самих цих доказів.

Щодо протоколу огляду від 08.09.2023 колегія суддів відзначає, що огляд проведено за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державної інспекції архітектури та містобудування та інженера ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Із технічних засобів у протоколі зазначено квадрокоптер; відомостей про застосування геодезичних приладів, про систему координат і результати вимірювань протокол не містить. Натомість у ньому зафіксовано, що, зі слів спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, встановити факти порушення законодавства або їх відсутність буде можливо після завершення геодезичних робіт та нанесення їх на кадастрову карту; аналогічно висловився спеціаліст Державної екологічної інспекції щодо порушення режиму прибережної захисної смуги та зайняття земель лісового фонду; інженер ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомив, що кадастровий план (графічні матеріали) буде сформовано за результатами огляду. Таким чином, сам протокол, на який посилається прокурор, засвідчує, що 08.09.2023 розташування об`єктів відносно меж земельних ділянок встановлено не було і що учасники слідчої дії, які мають спеціальні знання, вважали це неможливим без подальших робіт. Звернення слідчого про проведення горизонтальної зйомки датоване 04.10.2023, тобто майже через місяць після огляду, а самі графічні матеріали дати виготовлення не містять.

Щодо правової природи графічних матеріалів, колегія суддів зазначає, що їх виготовлено працівниками землевпорядної організації, залученими слідчим як спеціалісти в порядку статті 71 Кримінального процесуального кодексу України. Графічні матеріали не є висновком експерта: вони не містять опису проведених досліджень і застосованих методик, особи, які їх склали, не попереджалися про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а до справи їх подано у вигляді схем і таблиць площ без технічного звіту про виконання топографо-геодезичних робіт (відомостей про застосовані прилади, вихідні пункти, систему координат, точність визначення меж). Тому вони підлягають оцінці як письмові докази, достовірність яких відповідач-1 заперечує, і їх наявність не свідчить про те, що однією зі сторін наданий висновок експерта із земельно-технічних питань.

Щодо змісту графічних матеріалів, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ними загальна площа території, на якій проводилася горизонтальна зйомка, становить 0,8780 га, з яких 0,8655 га (98,56 %) припадає на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014, 0,0110 га (1,27 %) - на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0020 і 0,0015 га (0,17 %) - на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0018. Тобто сам цей доказ підтверджує, що обстежена територія розташована одночасно на трьох земельних ділянках різного цільового призначення, а об`єкти комплексу розміщені, зокрема, безпосередньо вздовж межі із земельною ділянкою водного фонду, яка на схемі позначена як уріз води. Із додатка «Відстані від кадастрового номеру [номер приховано]:01:019:0020 до об`єктів на місцевості» вбачається, що пірси К27, К28, К29 перетинають цю межу, а пірс К30, сходи К26, приміщення К15, будиночки № 20, 22, 24, 27 зображені на самій межі або в безпосередній близькості до неї; генератор К12, будинок охорони К13 і трансформаторна підстанція К14 знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0018. За такого розташування висновок про те, на якій саме земельній ділянці знаходиться кожний із приграничних об`єктів (площа забудови багатьох із них становить від 1 до 22 кв. м), залежить від точності визначення координат як об`єктів, так і меж ділянок, а сама межа по урізу води є змінною. Показово, що прокурор, спираючись на ці матеріали, відносить пірс К30 до об`єктів на лісовій ділянці, а аналогічні за конструкцією пірси К27-К29 - до об`єктів на ділянці водного фонду, тоді як експерт у висновку від 29.05.2025 усі чотири пірси вважав розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014.

Щодо накладення на виділ 9 кварталу 49 суд апеляційної інстанції зазначає, що ключове для позову твердження про розміщення 57 об`єктів «на лісовій ділянці площею 0,8655 га в межах виділу 9 кварталу 49» ґрунтується на додатку № 2 до графічних матеріалів - суміщенні обстеженої території з планшетом № 5 лісовпорядкування 2021 року. Цей планшет виконано в масштабі 1:10000 (в одному сантиметрі 100 метрів), тобто одному міліметру на ньому відповідають 10 метрів на місцевості, що є співмірним з розмірами всієї обстеженої території і багаторазово перевищує розміри окремих об`єктів. Зазначено, що територія, на якій проводилася горизонтальна зйомка, на 98,56 % знаходиться на території виділу № 9 кварталу № 49 площею 0,8655 га, отже, частку території, що припадає на кадастрову земельну ділянку площею 532,9335 га, без будь-якого обґрунтування ототожнено з часткою, що припадає на один таксаційний виділ. Проте межі виділів є межами лісовпорядних одиниць, які до Державного земельного кадастру не внесені. Договір від 10.12.2010 визначає надану ділянку за виділами згідно з картосхемою, складеною на час його укладення, а суміщення виконано з матеріалами лісовпорядкування 2021 року; загальна площа за планшетом становить 539,8 га, тоді як площа земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014 за відомостями кадастру - 532,9335 га. Чи збігаються межі виділів за матеріалами лісовпорядкування різних років, як вони співвідносяться з межами кадастрових ділянок і в якому з шести наданих у користування виділів (або поза ними) фактично знаходиться кожний об`єкт - графічні матеріали не розкривають, а суд, не маючи спеціальних знань у галузі геодезії та землеустрою, з`ясувати цього самостійно шляхом зіставлення картографічних матеріалів різних масштабів не може.

Щодо обсягу обстеження, колегія суддів відзначає, що горизонтальну зйомку проведено лише щодо огородженої території площею 0,8780 га, тоді як прокурор просить повернути лісову ділянку площею 3,77 га у шести виділах двох кварталів і стверджує про її використання всупереч договору. Фактична площа та конфігурація території, яку використовує відповідач-1, її співвідношення з межами наданої за договором ділянки ніким не визначалися, а винесення меж лісової ділянки в натуру, передбачене підпунктом 1.4 наказу від 10.12.2010 № 96, матеріалами справи не підтверджене. Саме на з`ясування цих обставин спрямовані питання земельно-технічної частини експертизи - про повне або часткове накладення фактично використовуваної території (у тому числі огородженої парканом) на землі лісогосподарського призначення, площу та конфігурацію такого накладення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що протокол огляду місця події від 24.11.2025 складено слідчим за результатами візуального огляду підтверджує факт існування будівель і споруд, якого відповідач-1 не заперечує, але не містить даних про координати об`єктів і меж. Дозвільні документи, як зазначено вище, описують місце розміщення тимчасових споруд суперечливо - як землі дорожнього господарства і як землі лісогосподарського призначення; про будівництво тимчасових споруд «на землях дорожнього господарства» йдеться і в договорах від 12.05.2012, згаданих у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 29.12.2017, тоді як на графічних матеріалах на земельній ділянці автомобільного транспорту та дорожнього господарства (кадастровий номер [номер приховано]:01:019:0018) позначено лише три об`єкти. Відомості Державного земельного кадастру та державний акт серії ЯЯ № 019333 від 27.04.2010 визначають межі земельної ділянки, але не розташування об`єктів на місцевості.

Колегія суддів відхиляє і доводи прокурора про те, що відповідач-1 не подав власної топографо-геодезичної зйомки та визначив у своєму клопотанні об`єкти як розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:019:0014. Обов`язок довести обставини, якими обґрунтовано позов, у тому числі розташування кожного з 57 об`єктів на ділянці, в інтересах власника якої заявлено вимогу про знесення, покладається на прокурора (частина перша статті 74 ГПК України), і неподання відповідачем доказів не перетворює схему, складену спеціалістом, на достатній і безспірний доказ. Формулювання, вжите відповідачем у клопотанні про призначення будівельно-технічної експертизи для опису об`єктів дослідження, не є визнанням обставини в порядку частини першої статті 75 ГПК України, тим більше що в подальшому відповідач-1 прямо заперечив достатність даних про розташування об`єктів. За таких обставин питання про розташування об`єктів потребує спеціальних знань, висновок експерта з цього питання жодною стороною не наданий і обидві умови частини першої статті 99 ГПК України щодо земельно-технічної частини експертизи дотримані.

Щодо призначення комплексної експертизи замість комісійної та визначення судом питань і експертної установи, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор зазначає, що призначивши комплексну експертизу із земельно-технічними питаннями про які відповідач не просив, суд першої інстанції вийшов за межі клопотання та не мотивував такого рішення. Проте, колегія суддів цих доводів не приймає.

Відповідно до статті 105 ГПК України комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму спеціальних знань, а згідно зі статтею 106 цього Кодексу комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов, а за результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставленого на вирішення експертизи питання (питань). Отже, вид експертизи визначається не кількістю експертів і не побажанням учасника справи, а характером обставин, які належить встановити, якщо вони належать до однієї галузі знань - експертиза може бути комісійною, якщо до різних і пов`язані єдиним завданням - комплексною.

У даній справі обставини, що підлягають встановленню, належать до двох галузей спеціальних знань: де розташовані об`єкти (геодезія, землеустрій) і чим вони є за своїми конструктивними характеристиками (будівництво). Ці питання взаємозалежні. З одного боку, перше питання будівельно-технічної частини поставлено щодо об`єктів, які фактично розташовані на земельній ділянці лісогосподарського призначення у кварталі 49 (виділ 9), тому коло об`єктів, що підлягають будівельно-технічній оцінці як розташовані на лісових землях, залежить від результатів земельно-технічного дослідження. З іншого боку, визначення площі та конфігурації накладення потребує ідентифікації об`єктів, їх контурів і нижніх конструктивних елементів, що є завданням будівельно-технічного дослідження. Комісійна будівельно-технічна експертиза, про яку клопотав відповідач-1, дала б змогу отримати думку двох фахівців одного напряму, але залишила б нез`ясованою першу групу обставин і суд після її проведення постав би перед необхідністю призначати ще одну експертизу та вдруге зупиняти провадження. Призначення однієї комплексної експертизи є, таким чином, не лише обґрунтованим характером спірних обставин, а й єдиним процесуально економним рішенням, що відповідає вимозі своєчасного розгляду справи, на якій наполягає прокурор.

Суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень. Частина перша статті 99 ГПК України прямо передбачає призначення експертизи як за клопотанням учасника справи, так і з власної ініціативи суду; за частиною третьою цієї статті у разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза); частина четверта відносить визначення питань до компетенції суду, а частина шоста не допускає постановки експертові питань, що виходять за межі його спеціальних знань, що унеможливлює вирішення земельно-технічних питань експертами-будівельниками. Тому суд не був зв`язаний ні видом експертизи, ні переліком питань, запропонованими відповідачем-1. Вимогу частини п`ятої статті 99 ГПК України суд виконав, зазначивши, що запропоновані відповідачем питання є некоректними і стосуються лише будівельно-технічного дослідження, тоді як надані сторонами докази потребують перевірки також щодо фактичної площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, що зумовлює постановку питань іншого змісту. Зіставлення дев`яти питань клопотання із шістьма питаннями ухвали підтверджує, що суд першої інстанції виключив питання правового характеру і ті, що не стосуються предмета спору (про належність до нерухомого майна, відповідність цільовому призначенню ділянки і дозвільним документам, відповідність будівельним нормам улаштування громадської вбиральні), замінив питання про капітальні будівлі, групу капітальності та тимчасові споруди (питання 1, 2, 4 клопотання) одним питанням з поіменним переліком 57 об`єктів, тобто привів його у відповідність до предмета позову; зберіг по суті питання про можливість демонтажу і про роботи з вирівнювання основ та їх відповідність рельєфу і будівельним нормам; доповнив перелік питанням про характер нижніх конструктивних елементів і двома земельно-технічними питаннями. Така зміна є мотивованою, а її результатом стало усунення саме тих недоліків клопотання, на які вказував прокурор.

Посилання прокурора на статтю 14 ГПК України, за якою збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не свідчить про порушення, адже призначення експертизи з ініціативи суду визначено приписами ст.99 ГПК України.

Щодо експертної установи, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною третьою статті 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Прокурор заперечив проти запропонованих відповідачем-1 приватних експертів, зокрема з посиланням на притягнення одного з них до дисциплінарної відповідальності рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 15.07.2026 № 7, отже згоди сторін досягнуто не було. За таких обставин суд першої інстанції правомірно визначив експертну установу самостійно, доручивши проведення комплексної експертизи державній спеціалізованій установі, розташованій в іншому регіоні, що водночас враховує як заперечення прокурора, так і застереження відповідача-1 щодо залучення експертних установ Вінницької області, які вже проводили дослідження цих об`єктів. Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, згідно з якою проведення експертизи може бути доручено іншій експертній установі самостійно судом, якщо сторони від проведення експертизи не відмовлялися і для правильного вирішення справи необхідні спеціальні знання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2025 у справі №704/88/19). Учасникам справи роз`яснено право заявити відвід експерту та клопотати про внесення до ухвали додаткових питань (пункт 5 резолютивної частини ухвали). В апеляційній скарзі вибір експертної установи не оспорюється.

Щодо доводів прокурора про порушення засад змагальності, диспозитивності та рівності сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор вважає, що призначення експертизи для перевірки фактичної площі використовуваної ділянки та характеру об`єктів означає збирання судом доказів замість сторони і порушує статті 13, 14, 74 ГПК України, адже відповідач-1 міг самостійно замовити висновок експерта (стаття 101 ГПК України) або клопотати про виклик експерта, який склав висновок від 29.05.2025.

Проте, колегія суддів зазначає, що частина перша статті 99 ГПК України не ставить призначення експертизи в залежність від попереднього вичерпання стороною можливості подати висновок експерта, складений на її замовлення. Відсутність такого висновку є, навпаки, однією з альтернативних умов призначення експертизи судом. Виклик експерта для надання пояснень дає змогу роз`яснити і доповнити вже проведене дослідження, але не може замінити досліджень, які не проводилися (щодо розташування об`єктів, рельєфу, призначення нижніх конструктивних елементів), та усунути суперечності між доказами різного походження. До того ж питання про отримання від експертів додаткових пояснень вирішується самим судом з урахуванням усіх обставин справи і наявних у ній доказів та не є його обов`язком (пункт 53 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 927/110/18). Посилання прокурора на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 також не свідчить про помилковість ухвали, оскільки у цій справі Верховний Суд погодився з відмовою у призначенні економічної експертизи за відсутності потреби у спеціальних знаннях і виходив з того, що незгода з відмовою сама по собі не є підставою для висновку про порушення норм процесуального права (пункти 112- 114, 119). Висновку про те, що можливість учасника справи самостійно замовити експертизу виключає її призначення судом, ця постанова не містить. Об`єктами дослідження є, крім того, земельні ділянки державної власності, межі таксаційних виділів і матеріали лісовпорядкування, що перебувають у володінні постійного лісокористувача та органів державної влади, тому експертиза, призначена судом, якому експерт підзвітний і який забезпечує доступ до всіх матеріалів справи, є більш придатним засобом встановлення цих обставин, ніж дослідження на замовлення однієї сторони.

Змагальність і рівність сторін (статті 7, 13 ГПК України) призначенням експертизи не порушено, а забезпечено. Наявний у справі висновок судового експерта отримано стороною обвинувачення у кримінальному провадженні на питання, які вона сформулювала одноособово, відповідач-1 не мав можливості ні пропонувати питання, ні заявляти відвід експертові. Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі проти Франції» (Mantovanelli v. France, рішення від 18.03.1997) зазначив, що у випадку, коли питання, на яке має відповісти експерт, належить до технічної сфери поза межами знань суддів і його висновок здатний справити переважний вплив на оцінку фактів судом, сторона повинна мати реальну можливість ефективно впливати на формування такого доказу, а не лише коментувати готовий висновок. У справі «Летінчич проти Хорватії» (Letinиiж v. Croatia, рішення від 03.05.2016) суд визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відмову національних судів отримати інший експертний висновок за умов, коли єдиний висновок було складено на замовлення процесуального опонента заявника і він мав вирішальне значення. Експертиза, призначена господарським судом, у якій обидві сторони користуються однаковими правами, передбаченими статтями 42, 99 ГПК України, усуває цю нерівність і не надає переваги жодній із них: її результат заздалегідь невідомий, а висновок оцінюватиметься судом за правилами статей 86, 104 ГПК України поряд з усіма іншими доказами, включно з поданими прокурором.

Щодо мотивованості оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 234 ГПК України ухвала повинна містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожний довід, а обсяг цього обов`язку може бути різним залежно від характеру рішення (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, «Проніна проти України» від 18.07.2006); на цьому ж наголошено у Висновку Консультативної ради європейських суддів № 11 (2008), на який посилається прокурор.

Оскаржувана ухвала є процесуальним рішенням з питання збирання доказів, яким спір не вирішується і права сторін по суті не визначаються. Із її змісту вбачається, що суд виклав доводи клопотання, зміст позовних вимог і доказів прокурора, зазначив про заперечення прокурора і відповідачів, послався на суперечливість тверджень сторін та наявних у справі доказів, на необхідність спеціальних знань для перевірки фактичної площі використовуваної ділянки та характеру розміщених на ній об`єктів, навів норми статей 73, 86, 98, 99, 100, 177, 182, 228, 229 ГПК України, мотивував перелік питань і призначення експертної установи, тобто оскаржувана ухвала про призначення судової експертизи відповідає вимогам статті 100 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з прокурором у тому, що мотиви ухвали викладено стисло, суд першої інстанції не навів розгорнутого аналізу висновку від 29.05.2025 і матеріалів геодезичних робіт та не відповів окремо на кожне із заперечень прокурора. Проте стислість мотивів не є тотожною їх відсутності, а відповідно до статті 280 ГПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали лише за умови, що воно призвело до постановлення помилкової ухвали. Суд апеляційної інстанції, який згідно зі статтею 269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення за наявними у справі доказами, самостійно дослідив висновок від 29.05.2025, висновок експертного дослідження від 28.11.2017, протоколи оглядів, графічні матеріали, дозвільні документи та надав оцінку кожному з доводів апеляційної скарги і заперечень на відзив. За результатами такої перевірки встановлено, що висновок суду першої інстанції про неможливість встановлення істотних для справи обставин на підставі наявних доказів без проведення експертизи відповідає матеріалам справи. Відтак недостатня розгорнутість мотивів не призвела до постановлення помилкової ухвали і не може бути підставою для її скасування з одних лише формальних міркувань.

Щодо зупинення провадження у даній справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи; згідно з пунктом 6 частини першої статті 229 цього Кодексу провадження у такому випадку зупиняється на час проведення експертизи. Прокурор правильно зазначає, що зупинення провадження є похідним від призначення експертизи. Проте з цього випливає не лише те, що безпідставність призначення експертизи зумовлювала б безпідставність зупинення, а й зворотне, оскільки експертизу, як встановлено вище, призначено з дотриманням статей 99, 100 ГПК України, перша і необхідна правова передумова зупинення провадження наявна.

Водночас пункт 2 частини першої статті 228 ГПК України надає суду право, а не покладає на нього обов`язок зупинити провадження, тому наявності самої лише ухвали про призначення експертизи недостатньо, суд має переконатися, що продовження розгляду справи до отримання висновку експертів є неможливим або недоцільним. Суд першої інстанції обмежився посиланням на названі норми. Колегія суддів, перевіряючи ухвалу в цій частині, вважає висновок про необхідність зупинення провадження правильним з огляду на наступне.

Для проведення експертизи експертній установі направляються матеріали справи №902/804/26 (частина третя статті 100 ГПК України, заключна частина оскаржуваної ухвали), які включають оригінали поданих сторонами документів, графічні матеріали та висновки попередніх досліджень, що є об`єктами експертного вивчення. За відсутності матеріалів справи суд позбавлений можливості вчиняти процесуальні дії, які потребують їх дослідження.

Питання, поставлені експертам, охоплюють фактичну основу всіх трьох позовних вимог - і про розірвання договору, і про повернення ділянки, і про знесення об`єктів. Справа перебуває на стадії підготовчого провадження, завданням якого є визначення обставин, що підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів (частина перша статті 177 ГПК України), до отримання висновку експертів це завдання не може вважатися виконаним, підготовче провадження не може бути закрите, а справа - призначена до розгляду по суті. Процесуальних дій, які суд міг би ефективно вчинити за час проведення експертизи незалежно від її результатів, прокурор не назвав.

Зупинення провадження є єдиним способом узгодити проведення експертизи з процесуальними строками. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі і може бути продовжене не більше ніж на тридцять днів (частина третя статті 177 ГПК України). Провадження у даній справі відкрито 19.06.2026, а експертизу призначено 25.08.2026. Дослідження 57 об`єктів із виїздом на місце, геодезичними вимірюваннями та вивченням матеріалів лісовпорядкування об`єктивно не може бути завершене в межах строку підготовчого провадження. Згідно зі статтею 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, а з дня відновлення провадження їх перебіг продовжується. Крім того, відповідно до частини третьої статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1- 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, тобто на стадії розгляду справи по суті зупинення провадження у зв`язку з призначенням експертизи не допускається. На те, що ця норма встановлює обмеження саме для стадії розгляду справи по суті і підлягає застосуванню у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції, вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 (пункт 7.33). Отже, процесуальне законодавство пов`язує призначення судової експертизи, проведення якої потребує тривалого часу зі стадією підготовчого провадження і з можливістю його зупинення, і суд першої інстанції вирішив обидва питання своєчасно на стадії підготовчого провадження, що узгоджується з приписами статті 177 ГПК України

Таким чином, зупинення провадження на час проведення експертизи не є зупиненням на невизначений строк. Воно обмежене подією, настання якої контролюється судом, та як пунктом 9 резолютивної частини оскаржуваної ухвали експертів зобов`язано протягом п`яти днів з дня складання висновку направити його разом з матеріалами справи до суду, а згідно зі статтею 230 ГПК України провадження поновлюється не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Відповідно до пункту 1.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи і не повинен перевищувати 90 календарних днів; більший розумний строк може бути встановлений лише у разі значного завантаження експерта, за письмовою домовленістю з органом, який призначив експертизу, після попереднього вивчення наданих матеріалів, яке не повинно перевищувати п`ятнадцяти робочих днів; у разі відмови в погодженні запропонованого строку матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб`єктам судово-експертної діяльності, а якщо протягом 30 календарних днів відповіді на лист щодо погодження більшого строку не отримано, запропонований строк вважається погодженим. Отже, тривалість експертизи понад 90 календарних днів можлива лише за згодою суду або внаслідок його мовчання, і суд першої інстанції має своєчасно реагувати на відповідні звернення експертної установи. Цим же пунктом передбачено повернення матеріалів справи без виконання у разі несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів, невиконання клопотань експерта чи незабезпечення доступу до об`єкта дослідження, оплату експертизи покладено на відповідача-1, який її ініціював і заявив про готовність здійснити попередню оплату, а отже саме він нестиме ризик наслідків невиконання цього обов`язку.

Разом з цим, колегія суддів зауважує щодо доводів прокурора про розумний строк розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2, стаття 114 ГПК України, пункт 1 статті 6 Конвенції). Розумність строку, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, оцінюється з урахуванням складності справи, поведінки сторін і суду та важливості предмета спору для заявника (рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» від 27.06.2000). Дана справа є складною фактично: вона стосується 57 об`єктів, зведених протягом більш як десяти років, і земельних ділянок трьох категорій; наслідком задоволення позову може стати припинення договору, укладеного на 49 років, та знесення всіх об`єктів комплексу, тобто наслідки, які важко або неможливо усунути. За таких умов вимога своєчасності не може мати переваги над вимогою повного і достовірного встановлення обставин, оскільки рішення, ухвалене на підставі суперечливих доказів, несе ризик його скасування і повернення справи на новий розгляд, що подовжило б провадження значно більше, ніж проведення експертизи. Посилання прокурора на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13, за якою призначення експертизи є затягуванням справи лише тоді, коли висновок експерта можуть замінити інші докази, цього не спростовує. Із змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах «Капуано проти Італії» від 25.06.1987, на яке посилається прокурор «Дульський проти України» від 01.06.2006 вбачається не заборона призначати експертизу, а те, що експертиза є невід`ємною частиною судової процедури, експерт діє в межах провадження, яким керує суд, і саме суд відповідає за контроль над строками її проведення.

Отже, провадження у даній справі зупинено з дотриманням процесуального законодавства щодо призначення судової експертизи та об`єктивної неможливості продовження підготовчого провадження до отримання її висновку, на визначений законом час і з дотриманням справедливого балансу між вимогами своєчасності та повноти судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни або скасування оскаржуваної ухвали.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі заступника керівника Вінницької обласної прокуратури не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, надавши оцінку доводам апеляційної скарги та запереченням на неї, не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке відповідно до статті 280 цього Кодексу зумовлювало б необхідність скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості призначення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи й зупинення провадження у справі №902/804/26 Передбачених статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 не встановлено. Відтак апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а зазначену ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі № 902/804/26, без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі № 902/804/26, без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" листопада 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Ухвала № 141302998 Північно-західний апеляційний господарський суд
05.11.2026 Ухвала № 141224681 Північно-західний апеляційний господарський суд
19.10.2026 Ухвала № 140746385 Північно-західний апеляційний господарський суд
07.10.2026 Ухвала № 140386273 Північно-західний апеляційний господарський суд
25.08.2026 Ухвала № 139329511 Господарський суд Вінницької області
05.08.2026 Ухвала № 138752112 Господарський суд Вінницької області
19.06.2026 Ухвала № 137534258 Господарський суд Вінницької області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 36474142. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг