ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Справа № 902/907/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26 (суддя Тварковський А.А. м.Вінниця, повний текст складено 14.09.26)
за позовом: Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика"
про стягнення 79 095,88 грн
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" 79 095,88 грн. В обґрунтування заявленого позову Акціонерне товариство "Гарантований покупець" вказує на порушення відповідачем положень Податкового кодексу України, що полягає в невиконанні зобов`язань щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних за період травня-червня 2023 року та позбавило позивача права на податковий кредит в сумі 79 095,88 грн.
Рішенням Господарського суду суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26 позов Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" 79 095,88 грн - збитків та 2 662,4 грн - витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без належного дослідження усіх істотних обставин справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення збитків, фактично ототожнивши факт нереєстрації податкових накладних із протиправною та винною поведінкою відповідача, не встановивши належним чином усіх елементів складу цивільного правопорушення. Зокрема, апелянт наголошує, що судом не вірно встановлено вину відповідача, оскільки законодавство не покладає на платника податків обов`язку оскаржувати рішення контролюючого органу в судовому порядку після використання адміністративної процедури оскарження. Також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими збитками, оскільки перешкодою для реєстрації податкових накладних стали рішення контролюючого органу, а висновок про можливе задоволення судового позову ґрунтується на припущеннях. Апелянт зазначає, що судом не враховано вимоги статті 614 ЦК України, адже відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для реєстрації податкових накладних: склав та подав їх до ЄРПН, надав пояснення і документи, а також скористався адміністративним порядком оскарження рішень ДПС. З огляду на викладене, апелянт вважає, що суд не встановив усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправності, вини, причинного зв`язку та реальних збитків та безпідставно поклав на відповідача обов`язок з їх відшкодування, тому товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Автоматизованою системою документообігу суду від 06.10.2026 визначено колегію суддів для розгляду справи №902/907/26 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.
Листом №902/907/26/5097/26 від 06.10.2026 витребувано матеріали справи №902/907/26 з Господарського суду Вінницької області.
13 жовтня 2026 матеріали справи №902/907/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи ціну позову, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 263 ГПК України, позивач Акціонерне товариство "Гарантований покупець" 28.10.2026 надіслав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Позивач зазначає, що після відмови контролюючого органу в реєстрації податкових накладних відповідач не оскаржив відповідні рішення в судовому порядку, хоча мав можливість усунути перешкоди для їх реєстрації. При цьому факт не звернення до суду розглядається не як порушення самостійного договірного обов`язку, а як обставина, що свідчить про невжиття всіх залежних від відповідача заходів. Унаслідок відсутності зареєстрованих податкових накладних № 746 від 31.05.2023 та № 583 від 30.06.2023 позивач був позбавлений можливості включити до податкового кредиту ПДВ у розмірі 79 095,88 грн у межах строку, передбаченого пунктом 198.6 статті 198 ПК України., що підлягають стягненню з відповідача.
Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія зазначає наступне.
Судами встановлено, що Державне підприємство "Гарантований покупець" (позивач) є державним комерційним підприємством, яке утворено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, за встановленим зеленим тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
ДП "Гарантований покупець" виконує на ринку електричної енергії функції гарантованого покупця електричної енергії у відповідності до статей 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон про ринок), ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 № 1217, та є учасником ринку електричної енергії, на якого відповідно до Закону про ринок для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії покладено спеціальний обов`язок із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут державного підприємства Гарантований покупець. У відповідності до мети створення, згідно пункту 6 статуту предметом діяльності підприємства, серед іншого, є купівля у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, всієї відпущеної електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування зеленого тарифу, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця за зеленим тарифом.
Акціонерне товариство "Гарантований покупець" є правонаступником Державного підприємства "Гарантований покупець", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявною у матеріалах справи (а.с.49-50).
Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2020 року Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця та має статус платника податку на прибуток за базовою (основною) ставкою відповідно до Податкового кодексу України, в особі директора Петриковця Костянтина Яковлевича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" (далі - продавець за "зеленим" тарифом), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та має статус платника податку на прибуток за базовою (основною) ставкою відповідно до Податкового кодексу України, в особі директора Комахи Володимира Петровича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, що спільно іменуються сторонами, уклали цей Договір № 1437/01/20 (а. с.10 -13).
Пунктом 1.1. договору унормовано, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Згідно пункту 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 3.2. сторони узгодили, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.
На виконання спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії та умов договору ДП "Гарантований покупець" у травні-червні 2023 року сплачено контрагенту ТОВ "Укрпродлогістика" за придбану електричну енергію 474 575,25 грн, у т.ч. ПДВ 79 095,88 грн (далі спірні господарські операції), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками (Електроенергія)" та реєстром банківських документів за травень 2023 - червень 2023 (а. с. 25-26).
У наслідок здійснення вищевказаних господарських операцій відповідно до вимог податкового законодавства у відповідача як платника податку виникли податкові зобов`язання, а також обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сформував та направив податкові накладні №746 від 31.05.2023 та №583 від 30.06.2023 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) (а. с. 27-28).
Однак, згідно даних квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.06.2023 (а. с. 28 зворот) та від 10.07.2023 (а. с.27 зворот) їх реєстрація була зупинена з наступних підстав: обсяг постачання товару/послуги 2716, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обігу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач стверджує, що після зупинення реєстрації подав пояснення та необхідні документи, а надалі оскаржив відмови в адміністративному порядку. Однак у наданих разом із відзивом документах немає самих пояснень, повідомлень про подання документів або їх опису. Тому факт подання певних матеріалів підтверджується позицією відповідача та подальшим розглядом комісією ДПС, але їхній зміст і склад із цих документів установити неможливо.
За результатами розгляду поданих відповідачем документів комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі платників податків 26.09.2023 ухвалила рішення №9586732/37028530 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.05.2023 №746 та 07.05.2024 ухвалила рішення №11011837/37028530 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.06.2023 №583 (а.с.29, 29 зворот).
На ухвалені рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідач подав скарги, які згідно з рішеннями комісії центрального рівня № 31872/37028530/2 від 21.05.2024 про реєстрацію податкової накладної №583 від 30.06.2023 та №71720/37028530/2 від 04.10.2023 про реєстрацію податкової накладної №746 від 31.05.2023 залишені без задоволення та повідомлено продавця про можливість оскарження рішення в судовому порядку (а.с.30, 30 зворот).
Доказів оскарження рішення контролюючого органу ДПС у реєстрації спірних податкових накладних в судовому порядку матеріали справи не містять, водночас відповідач не заперечує, що такого оскарження не здійснював.
11 липня 2023 позивач звернувся до відповідача з листом №54/2221, у якому зазначив про порушення вимог Податкового кодексу України та вимагав вжити всіх необхідних заходів щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН за фактично оплачену електроенергію протягом 2022-2023 років, реєстрацію яких було зупинено. Зокрема пропонував оскаржити рішення податкового органу про зупинення реєстрації в адміністративному або судовому порядку.(а.с.20-21).
Також позивач звертався до відповідача із претензією вих. №54/4337 від 05.09.2025 про відшкодування 79095,88 грн завданих збитків, оскільки Акціонерне товариство "Гарантований покупець" втратило право на податковий кредит через відсутність реєстрації за травень-червень 2023 року в ЄРПН податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" (а. с. 23-24).
У відповідь на претензію позивача (вих. №54/4337 від 05.09.2025 про відшкодування 79095,88 ) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" листом вих. №5 від 10.09.2025 повідомило про відсутність договірних зобов`язань щодо відшкодування втрат податкового кредиту, а також про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача як продавця та збитками (а.с.22).
Відсутність реєстрації податкових накладних №746 від 31.05.2023 та №583 від 30.06.2023 по факту здійснення господарської операції позбавила позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ - 79095,88грн, тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач 08.07.2026 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТОВ "Укрпродлогістика" на користь АТ "Гарантований покупець» збитків у відповідному розмірі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року в справі №917/877/17, відповідно до якої при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Приписами статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтями 74, 76, 77 ГПК України встановлено обов`язок сторін у господарському процесі доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.
Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків позивачу необхідно довести факт протиправного порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, тобто вину, наявність та розмір збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними, тобто саме доведення факту, що порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних відповідачем призвело до заподіяння збитків АТ "Гарантований покупець» на суму неотриманого податкового кредиту в розмірі 79 095,88 грн, у зв`язку із неможливістю включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у спірних податкових накладних.
Як визначено ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг, згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10 статті 201 ПК України).
Відповідно до 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Водночас, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 1437/01/20 від 12.05.2020 у травні-червні 2023 року сплачено контрагенту ТОВ "Укрпродлогістика" за придбану електричну енергію 474 575,25 грн, у т. ч. ПДВ 79 095,88 грн (а. с. 25-26).
Як вже зазначалося вище, на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Укрпродлогістика" продавець товарів/послуг направило податкові накладні №746 від 31.05.2023 та №583 від 30.06.2023 для реєстрації в ЄРПН, однак їх реєстрація була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПКУ, а в подальшому відмовлено в реєстрації спірних податкових накладних (а. с. 27-28).
Відповідач оскаржив рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної податкової служби України, однак за результатами розгляду вказані скарги залишено без задоволення та рішення про відмову у реєстрації податкових накладних без змін (а. с. 29-30). Правом на оскарження у судовому порядку відповідач не скористався, у відзиві на повну заяву зазначив, що подальша реєстрація податкових накладних не відбулася не через бездіяльність відповідача, а внаслідок прийняття контролюючим органом рішень про зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 Податкового кодексу України. Таким чином, саме Державна податкова служба України реалізувала свої владні управлінські повноваження та фактично припинила процедуру реєстрації податкових накладних. Відповідач не мав юридичної можливості самостійно здійснити реєстрацію податкової накладної всупереч відповідному рішенню контролюючого органу (а. с. 59-68).
Отже, відповідач скористався передбаченим законодавством адміністративним порядком оскарження рішень контролюючого органу, однак такі дії не призвели до реєстрації спірних податкових накладних.
Водночас колегія суддів зазначає, що використання платником податку адміністративного порядку оскарження рішень контролюючого органу не свідчить про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для забезпечення реєстрації податкових накладних, однак не може бути і підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Вирішальним для вирішення цього спору є встановлення того, чи вчинив відповідач усі дії, які об`єктивно залежали від нього та були необхідними для належного виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, з урахуванням підстав зупинення їх реєстрації, змісту поданих пояснень і документів, мотивів прийняття контролюючим органом рішень про відмову в реєстрації та результатів адміністративного оскарження.
При цьому відсутність судового оскарження рішень контролюючого органу не може автоматично свідчити про протиправність поведінки продавця та наявність його вини, оскільки законодавство не встановлює безумовного обов`язку платника податків після використання адміністративного порядку оскарження обов`язково звертатися до адміністративного суду. Водночас така обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема з огляду на можливість та доцільність вжиття платником податків додаткових заходів для усунення перешкод у реєстрації податкових накладних.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 та від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, а також з висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, відповідно до яких господарський суд має повноваження самостійно оцінювати правомірність поведінки продавця з огляду на вимоги податкового законодавства.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Враховуючи, що відповідач не виконав усіх можливих заходів, зокрема оскарження рішення Державної податкової служби України у судовому порядку, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних №746 від 31.05.2023 та №583 від 30.06.2023, скаржник був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 79 095,88 грн, а тому є всі підстави вважати, що причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача є встановленим.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18 , від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ).
При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, відповідно до яких господарський суд наділений повноваженнями самостійно оцінювати правомірність дій чи бездіяльності платника податків під час виконання ним обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, а відповідні обставини можуть підтверджуватися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, постанова Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21).
Щодо підтвердження вини відповідача у заподіянні шкоди оцінюється судом з урахуванням того, що у деліктних правовідносинах саме на особу, щодо якої заявлено вимогу, покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.
Приписами частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, відповідно до вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами вжиття всіх передбачених законодавством і достатніх заходів, спрямованих на забезпечення реєстрації податкових накладних №746 від 31.05.2023 та №583 від 30.06.2023 у ЄДПН.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність у діях (бездіяльності) відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності, шкоди, причинного зв`язку між бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також вини відповідача, що є достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторони відповідача не спростовують встановлених судом обставин, не підтверджуються належними та допустимими доказами і не впливають на правильність наведених висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" не вбачається.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.2026 у справі №902/907/26 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика"- без задоволення.
2. Справу №902/907/26 повернути Господарському суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" листопада 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.