Судові рішення

Постанова № 141486834 у справі № 906/861/26 від 11.11.2026

Постанова від 11.11.2026 у господарській справі № 906/861/26 (категорія «Неплатоспроможність фізичної особи»). Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд, суддя Поліщук П.Я.

Справа№ 906/861/26
СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
СуддяПоліщук П.Я.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяНеплатоспроможність фізичної особи
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486834

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа №906/861/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Ткачук О.В.,

за участю представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Сисак В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26 (суддя Макаревич В.А.)

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви та обставини, що стали підставою для її подання.

14.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця (т.1, а.с.1-9).

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник ОСОБА_1 у поданій до суду заяві зазначає про наявність невиконаних прострочених зобов`язань перед: ТОВ «ФК «Кредит Капітал», ТОВ «ФК`К9», ТОВ «ФК «Фінбуст», ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Бізнес позика», ТОВ «Споживчий центр». Загальна сума заборгованості перед всіма кредиторами, на його думку, складає 212 681, 74 грн. При цьому лише сума 65 532,00 грн є безпосередньо кредитними коштами, а решта - це нараховані кредиторами відсотки.

ОСОБА_1 зауважив, що з 2022 року і до даного часу перебував і перебуває у кредитних відносинах з банківськими установами України та фінансовими установами, що видають населенню мікрокредити. Він укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб під час служби в Збройних силах України. Крім того, пізніше отримані кредитні кошти боржник спрямовував на погашення раніше отриманих кредитів та відсотків за ними.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження про неплатоспроможність у справі №906/861/26. Заяву №01-13/24 від 17.06.2026 арбітражного керуючого Курочкіної Оксани Олегівни про участь у справі залишено без розгляду (т.2, а.с.54-60).

Постановляючи ухвалу господарський суд першої інстанції виснував, що боржником не доведена неможливість боржника протягом наступних 12 місяців виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами (на загальну, визначену ним суму 212 681,74 грн) у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

Крім того, місцевий суд зауважив, що ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали суду від 17.07.2026 в частині надання доказів про викладені ним обставини, зокрема:

- докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належних розрахунків заборгованості та зазначенням строків припинення погашення;

- копії довідок всіх кредиторів щодо заборгованості боржника перед відповідними кредиторами;

- належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов`язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань; докази щомісячних витрат;

- письмову інформацію, підтверджену доказами щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та руху основних активів з часу виникнення зобов`язання перед кредиторами;

- докази, які підтверджують, неможливість протягом наступних 12 місяців виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями, а саме: докази існування заборгованості перед кредиторами та припинення її погашення протягом тривалого строку (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26 скасувати повністю, а справу направити до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду (т.2, а.с.64-68).

На думку Скаржника, ухвалу суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ), то Апелянт заперечує з огляду на наступне:

1. Формальний підхід суду до встановлення відомостей по кожному кредитору фактично призвів до контролю кредиторами процесу відкриття провадження у судовій справі. Кредитори самі вирішують яким чином та чи взагалі надавати відповіді на запити та вимогу суду. Звісно ж кредитори також розуміють наслідки відповіді на питання адвоката та суду щодо 50% несплаті за платежів. Ряд добросовісних кредиторів (більшість) надали повні та вичерпні відповіді, втім ряд кредиторів ухилився від відповіді або вказав, що відповідно до умов кредитування не встановлення планових платежів. Заявник в такому разі взагалі не зможе претендувати на відкриття провадження.

2. Суд також проігнорував пропозицію представника Заявника, що після відкриття провадження кредитори самі будуть звертися до суду в порядку ст. 45 КУзПБ та надавати вичерпну інформацію по кредитуванню. Оскільки з моменту відкриття провадження мотивація кредиторів кардинально змінюється з ігнорування до співпраці, втім суд залишив поза увагою цей довід.

3. Суд також не взяв до уваги формулювання п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ. Так у вказаній нормі йдеться про те, що «боржник припинив погашення кредитів…», тобто активна дія з боку боржника. Дійсно, на практиці ряд кредиторів можуть без попередньої згоди списувати кошти боржників, створювати або збільшувати кредити без участі боржника, втім такі дії не контролюються боржником та він фактично не приймає жодної участі у таких списаннях. Суд 1 інстанції вказаний аргумент проігнорував, що чітко зазначається в рішенні суду. Апелянт вважає позицію суду першої інстанції хибною, оскільки п.2 . ч. 2 ст. 115 КУзПБ доволі чітко вказує на активну позицію боржника у припиненні сплат, що і сталося у справі Заявника.

4. Отже, саме надмірний формалізм та системне небажання господарського суду 1 ланки відкривати провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб привели до оскаржуваного рішення. На неприпустимість надмірного формалізму вказує і ЄСПЛ у світлі необхідності додержання гарантій на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ): «при застосуванні процесуальних норм судам слід уникати надмірного формалізму, який би порушив безсторонність судочинства (Walchli v. France, пункт 29). Занадто суворе застосування процесуальної норми може в окремих випадках применшити саму суть права на доступ до суду (Labergere v. France, пункт 23).

5. ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis - з урахуванням відповідних відмінностей рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі «Miholapa v. Latvia» (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі «Andrejeva v. Latvia» (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України»).

6. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі №910/6210/20). З урахуванням того, що попередній розгляд заяви Скаржника тривав понад 8 місяців суд 1 інстанції жодного разу не повідомив про звіт УБКІ від 04.12.2025.

7. Крім того, Апелянт звертає увагу суду, що неможливість прибути у судове засіданні 24.08.2026 та надати ряд документів спричинені виконанням завдань під час проходження служби у ЗСУ.

4. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. (т.2, а.с.227).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., а також зазначення номерів засобів зв`язку та електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету ОСОБА_1 , зазначення дати отримання копії оскаржуваної ухвали суду (т.2, а.с.228).

16.09.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява Косюка О.А. про усунення недоліків (т.2, а.с.230-231).

Розпорядженням керівника апарату від 17.09.2026, у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Розізнаної І.В. у відпустці, відповідно до ст.32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі №906/861/26; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю. (т.2, а.с.234-235).

Ухвалою суду від 17.09.2026, поміж іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26; розгляд скарги призначено на 11.11.2026 об 11:15 год.; матеріали справи №906/861/26 витребувано у Господарського суду Житомирської області (т.2, а.с.236-237).

05.10.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/861/26.

Розпорядженням керівника апарату від 09.11.2026, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Юрчука М.І., відповідно до ст.32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі №906/861/26; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. (т.2, а.с.241-243).

Ухвалою суду від 09.11.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26 прийнято до розгляду у новому складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. (т.2, а.с. 244).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.11.2026, представник ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задоволити.

5. Обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, фізичною особою ОСОБА_1 зазначено про наявність невиконаних прострочених зобов`язань на загальну суму 212 681, 74 грн, що виникли перед: ТОВ «ФК «Кредит Капітал», ТОВ «ФК`К9», ТОВ «ФК «Фінбуст», ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Бізнес позика», ТОВ «Споживчий центр».

Як доказ зазначеного надано суду Кредитну історію станом на 29.05.2026 року складений Українським бюро кредитних історій. Крім того, боржником надані копії деяких кредитних договорів, відповідей кредиторів на запити боржника та адвокатські запити щодо наявності заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить службу в лавах ЗСУ, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 (т.1, а.с. 20-21, 27).

Боржник вказує на відсутність рухомого та нерухомого майна, відсутність корпоративних прав та будь-яких інших нематеріальних активів, яке може бути реалізоване для задоволення вимог кредиторів.

Заявником надано суду декларації про майновий стан боржника за період 2023, 2024, 2025 роки та станом на 01.05.2026 року і проект плану реструктуризації боргів.

Відповідно до поданих ОСОБА_1 . Декларацій про майновий стан боржника, сім`я складається з:

- матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, РНОКПП: НОМЕР_2 );

- батька ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, РНОКПП: НОМЕР_3 );

- дружини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , українка, РНОКПП: НОМЕР_4 );

- сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , українець, РНОКПП: відсутній).

У розділі ІІ. Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім`ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України, боржник за період 2023 по 01.05.2026 повідомив про отримання доходів (заробітної плати), зокрема: у 2023 році - 456 687, 79 грн, у 2024 році - 455 798, 49 грн, у 2025 році - 455 789, 49 грн, у 2026 році (станом на 01.05.2026) - 491 354, 76 грн.

Боржником також подано Довідки форми ОК-5 та ОК-7 на себе та членів його сім`ї (т.1, а.с.25 зворот -28, 32 зворот - 35, 38 зворот - 40, 41 зворот - 47).

Як зазначає ОСОБА_1 , станом на 29.05.2026 року є особою, стосовно якої відомості про притягнення кримінальної відповідальності, наявність не знятої чи непогашеної судимості та розшук - відсутні. Наведене підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (т.1, а.с. 23).

Заявником надано суду відомості про всі наявні рахунки боржника - фізичної особи ОСОБА_1 разом з залишками на рахунках станом на 14.07.2026 (т.1, а.с. 77 зворот, 111 зворот-129).

Крім того, боржник зазначає про сплату аліментів неповнолітньому сину, в підтвердження чого надав постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2019 ВП №59323688 (т.1, а.с. 30).

Разом з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 подав до суду проект плану реструктуризації боргів (т.1, а.с. 107 зворот - 111), відповідно до якого, сума вимог кредиторів, що підлягає реструктуризації становить 212 681,74 грн, з них прострочених 212 681,74 грн, неустойка (штраф, пеня) - 19 400,00 грн. Боржник зазначив, що не просить повністю списати йому всі борги, а навпаки хоче погасити тіло усіх отриманих кредитів та заборгованості в сумі 65 532,00 грн протягом 60 місяців (5 років), зокрема перед: ТОВ «ФК «Кредит Капітал» - 30 079,74 грн та 5904,00 грн, ТОВ «ФК`К9» - 1640,00 грн, ТОВ «ФК «Фінбуст» - 31 232,00 грн , ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» - 26 697,00 грн, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - 26697,00 грн та 60 069,00 грн, ТОВ «Бізнес позика» - 43 500,00 грн.

За твердженнями заявника він не може самостійно без застосування процедур, передбачених КУзПБ, погасити заборгованість перед кредиторами, що стало підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Як зазначалося раніше, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 24.08.2026, відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження про неплатоспроможність.

6. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 ст.12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство (далі КУзПБ) регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою четвертою КУзПБ.

Стаття 113 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом частини 1 статті 115 та статті 116 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням документів, передбачених частиною 3 статті 116 КУзПБ. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абз. 5 ч.1 ст.1 КУзПБ.).

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 КУзПБ.

Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).

З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено «добровільне банкрутство» боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 зауважив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та призначає дату підготовчого засідання, в якому розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви (частина 1 статті 117, частина 1 статті 119 КУзПБ).

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина 3 статті 119 КУзПБ).

Так, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (частина 4 статті 119 КУзПБ).

Наведений перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною.

Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з від-повідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:

- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3);

- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5);

- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);

- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);

- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);

- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14).

Тож, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до Господарського суду Житомирської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 надав Кредитну історію станом на 29.05.2026 року складений Українським бюро кредитних історій. Крім того, боржником надані копії деяких кредитних договорів, відповідей кредиторів на запити боржника та адвокатські запити щодо наявності заборгованості.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Апеляційний суд вважає, що відомості про наявність заборгованості, її структуру, розмір та стан виконання відповідних зобов`язань мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, які дають можливість перевірити фактичне здійснення кредитних операцій, рух коштів та стан розрахунків за кожним зобов`язанням. Такими доказами, зокрема, можуть бути кредитні договори, первинні документи щодо надання та повернення коштів, банківські виписки, платіжні документи та інші документи, які відображають відповідні операції.

З матеріалів справи вбачається, що боржником не надано належних доказів - первинних документів, що підтверджують суми грошових вимог кожного з кредиторів, зокрема, не надано первинного договору укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Є ГРОШІ» та не надано договору відступлення права вимоги/факторингу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Є ГРОШІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінбуст». Так, до матеріалів справи долучена відповідь №3153/26-вих від 15.06.2026 ТОВ «ФК «Є ГРОШІ» на адвокатський запит представника заявника, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Є ГРОШІ» повідомляє, зокрема, що 01.04.2026 між ТОВ «ФК «Є ГРОШІ» та ТОВ «ФК «Фінбуст» було укладено Договір про надання фінансових послуг з факторингу, за умовами якого право вимоги за вказаним договором позики було відступлено Компанією на користь ТОВ «ФК «Фінбуст». ТОВ «ФК «Фінбуст» у якості фактора отримало всі первинні документи щодо діючого кредиту, у тому числі договір позики, так само всі права та зобов`язання кредитора, а ТОВ «ФК «Є ГРОШІ» припинило здійснювати будь - які подальші дії щодо споживчого кредиту та не володіє інформацією щодо поточного стану кредиту клієнта чи його заборгованості.

Апеляційний суд бере до уваги, що ТОВ «ФК «Є ГРОШІ» повідомило адвоката Сисак В.Т. про необхідність звернутись до ТОВ «ФК «Фінбуст» за відповідною зазначеною адресою для отримання актуальної належної інформації.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося представником Скаржника в судовому засіданні апеляційної інстанції, що останній не звертався до ТОВ «ФК «Фінбуст» для отримання актуальної належної інформації про наявність (або відсутність боргових зобов`язань, встановлення за наявності їх розміру, отримання копій кредитного договору та договору про надання фінансових послуг з факторингу) для можливості їх аналізу.

Апеляційний суд погоджується з встановленим судом першої інстанції, що у списку кредиторів заявником зазначено ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Лінеура Україна», як первинні кредитори, які відступили право вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» (який зазначено кредитором заявника на відповідну суму), однак у доданій до матеріалів справи відповіді №12.06.2026 від 12.06.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» повідомило, що у Товариства відсутня інформація про заборгованість гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 224).

Водночас сама по собі відсутність у ТОВ «ФК «Кредит Капітал» інформації про заборгованість заявника не свідчить про відсутність відповідного зобов`язання, однак за відсутності інших документів, які підтверджують перехід права вимоги, зміст зобов`язання, його розмір та стан виконання, не дає можливості встановити відповідні обставини з необхідним ступенем достовірності.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 2 частини другої статті 115 КУзПБ, оскільки не врахував припинення боржником погашення кредитних зобов`язань у повному обсязі протягом періоду понад два місяці.

На переконання апеляційного суду, Апелянт неправильно тлумачить пункт 2 частини 2 статті 115 КУзПБ. Закон не вимагає доведення умисного рішення боржника припинити платежі. Однак він вимагає доведення об`єктивного факту припинення платежів у визначеному законом обсязі.

Тобто питання полягає не в тому, чи мав боржник намір припинити платежі, а в тому, чи підтверджено належними доказами, що платежі за кожним зобов`язанням припинені в обсязі, який перевищує 50 відсотків місячного платежу, протягом двох місяців.

При цьому колегія суддів зазначає, що для застосування пункту 2 частини другої статті 115 КУзПБ необхідно встановити не лише факт існування грошового зобов`язання та наявність заборгованості за ним, а й договірні умови такого зобов`язання, розмір передбачених планових місячних платежів, строки їх виконання, фактично здійснені платежі та період їх припинення, а також перевищення встановленого законом 50-відсоткового порогу.

Якщо кредитор здійснював автоматичне списання коштів, це також повинно встановлюватися за банківськими виписками та умовами відповідного договору.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводом апелянта про те, що у випадку фактичного повного припинення будь-яких платежів встановлення розміру планових платежів за кожним договором взагалі втрачає правове значення.

Відсутність будь-яких платежів може свідчити про невиконання зобов`язань, однак для застосування пункту 2 частини другої статті 115 КУзПБ необхідно встановити, що відповідні платежі були передбачені умовами зобов`язань, строк їх здійснення настав, а невиконання тривало упродовж визначеного законом періоду.

Інше тлумачення призвело б до необґрунтованого ототожнення факту відсутності руху коштів за договором із фактом припинення погашення саме планових платежів, що не відповідає змісту наведеної норми.

Як убачається з матеріалів справи, наданий заявником звіт УБКІ містить узагальнену інформацію щодо кредитних зобов`язань, однак сам собою не дає можливості встановити всі необхідні для застосування пункту 2 частини другої статті 115 КУзПБ обставини щодо кожного відповідного договору.

Зокрема, за відсутності належних документів щодо умов кредитування, графіків платежів, фактичних розрахунків та дат останніх платежів неможливо достовірно визначити, чи припинив боржник погашення планових платежів у передбаченому законом обсязі.

У постанові від 05.02.2026 у справі № 925/1665/24 Верховний Суд звернув увагу, що кредитна історія або звіт кредитного бюро містить узагальнену інформацію та самі по собі не замінюють первинних документів, необхідних для встановлення конкретних сум, дат і обставин виконання кожного кредитного зобов`язання.

Верховний Суд також зазначив, що для підтвердження підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ, необхідно мати можливість перевірити розмір місячного платежу за кожним зобов`язанням, фактично здійснені платежі, період їх припинення та дату останнього платежу.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що сам по собі звіт УБКІ від 29.05.2026 без належного підтвердження відповідних договірних умов та руху коштів не є достатнім доказом наявності підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ.

Щодо ненадання окремими кредиторами інформації та документів, то колегія суддів зазначає, що ненадання кредитором відповіді на адвокатський запит саме собою не може свідчити про відсутність відповідного зобов`язання або спростовувати факт його існування.

Водночас зазначена обставина не звільняє боржника від обов`язку довести наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Обов`язок заявника щодо належного обґрунтування заяви та подання документів, передбачених статтею 116 КУзПБ, не може бути замінений припущеннями щодо змісту кредитних договорів або умов виконання зобов`язань.

При цьому відсутність відповіді окремого кредитора не означає, що відповідні обставини не можуть бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Проте саме заявник повинен забезпечити надання таких доказів у достатньому обсязі для перевірки судом обставин, передбачених статтею 115 КУзПБ.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 05.02.2026 у справі №925/1665/24, де зазначено, що направлення адвокатських запитів та ненадання відповідей кредиторами не звільняє боржника від виконання вимог статті 116 КУзПБ і не може підміняти його обов`язок щодо доказування підстав неплатоспроможності.

Щодо покликань апелянта на постанови апеляційних судів, зокрема на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 917/1525/25 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі № 906/877/25. Колегія суддів враховує зазначені в них правові позиції, водночас зауважує, що висновки суду в кожній конкретній справі повинні оцінюватися у взаємозв`язку з фактичними обставинами конкретної справи та доказами, на підставі яких такі обставини були встановлені.

Окремо колегія суддів надає оцінку посиланню апелянта на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі № 906/877/25.

У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме лише ненадання окремими кредиторами витребуваних судом документів не може бути безумовною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки така процесуальна поведінка третіх осіб не повинна автоматично покладати на боржника негативні наслідки.

Правовідносини у цій справі № 906/861/26 не є подібними зі справою № 906/877/25, оскільки у цій справі № 906/861/26 Апелянт взагалі не звертався до ТОВ «ФК «Фінбуст» для отримання актуальної належної інформації про наявність (або відсутність боргових зобов`язань, встановлення за наявності їх розміру, отримання копій кредитного договору та договору про надання фінансових послуг з факторингу) для можливості їх аналізу.

Колегія суддів погоджується із загальним правовим підходом щодо неприпустимості покладення на боржника негативних процесуальних наслідків виключно з огляду на ненадання кредиторами відповідей на запити або витребуваних документів.

Разом з тим, зазначений висновок не означає звільнення боржника від обов`язку підтвердити обставини, які відповідно до статей 115, 116 КУзПБ є підставами для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відмінність правового значення цих обставин полягає в тому, що ненадання кредитором документів не спростовує існування відповідного кредитного зобов`язання, проте саме по собі також не підтверджує факту припинення погашення планових платежів у розмірі, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ.

У цій справі висновок суду першої інстанції ґрунтується не лише на відсутності відповідей окремих кредиторів, а й на недостатності поданих самим заявником доказів для встановлення умов кредитування, розміру та періодичності планових платежів, строків їх виконання, фактичного руху коштів і періоду припинення погашення відповідних зобов`язань.

Отже, колегія суддів не відступає від загального правового підходу, викладеного у постанові від 25.05.2026 у справі № 906/877/25, однак вважає, що він не зумовлює іншого результату розгляду цієї справи, оскільки самостійною підставою для відмови у відкритті провадження є недоведеність передбачених законом обставин, а не сам факт ненадання кредиторами документів.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував можливість автоматичного списання кредиторами коштів з рахунків боржника.

Сам по собі факт автоматичного списання коштів не виключає можливості встановлення факту виконання або невиконання боржником відповідних грошових зобов`язань. Водночас для встановлення таких обставин необхідно дослідити умови відповідного кредитного договору, передбачений ним порядок та періодичність погашення заборгованості, наявність згоди боржника на договірне списання коштів, а також фактичний рух коштів за відповідними рахунками.

При цьому списання кредитором коштів, здійснене в межах передбаченого договором механізму виконання зобов`язання, не може автоматично ототожнюватися з добровільним внесенням боржником планового платежу, однак так само не може ігноруватися при визначенні фактичного стану виконання зобов`язання.

Отже, для перевірки відповідних доводів необхідні докази, які дозволяють встановити характер таких операцій, їх підстави, дати та суми. Саме лише посилання на можливість автоматичного списання коштів без надання відповідних банківських виписок та договірних умов не підтверджує наявності передбаченої пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ підстави.

Аргументи апелянта про те, що він опинився у борговій спіралі та нові кредити він оформлював під тиском попередніх кредиторів з метою повернення раніше отриманих коштів не приймаються апеляційним господарським судом.

Зокрема, матеріали справи не містять документів, листування, повідомлень чи інших доказів, які б об`єктивно підтверджували наведені обставини та давали можливість установити їх характер, тривалість і вплив на прийняття боржником рішень щодо отримання нових кредитів.

Сам по собі факт укладення декількох кредитних договорів з метою погашення раніше виниклої заборгованості не свідчить ані про наявність примусу з боку кредиторів, ані про добросовісність чи недобросовісність боржника. Такі обставини мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо фінансового стану боржника, характеру використання отриманих коштів та повноти розкриття ним інформації про свої зобов`язання.

Натомість, боржник, укладаючи кредитні договори, був достеменно обізнаний про розмір відсотків за користування кредитами, обов`язок повертати отримані кошти та розумів, що з кожним новим кредитом такі відсотки збільшуються.

Отже, наведені пояснення апелянта не можуть самостійно підтверджувати наявність передбачених пунктами 2 та 4 частини другої статті 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки надав оцінку фінансовій поведінці боржника та обставинам виникнення його заборгованості.

Так, відповідно до частини першої статті 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Отже, перевірка судом обставин, на які посилається боржник як на причини виникнення неплатоспроможності, не є виходом за межі повноважень суду, оскільки така перевірка спрямована на встановлення наявності або відсутності передбачених статтею 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження.

При цьому колегія суддів наголошує, що встановлення обставин фінансової поведінки боржника на стадії підготовчого засідання не означає вирішення наперед питання про його добросовісність у контексті можливого подальшого звільнення від боргів.

На цій стадії суд не встановлює остаточно наявність підстав для відмови у звільненні від боргів, передбачених статтею 123 КУзПБ, а перевіряє, чи підтверджені належними доказами обставини, на які боржник посилається як на підстави для відкриття провадження.

Таким чином, дослідження місцевим господарським судом обставин отримання боржником кредитних коштів, їх подальшого використання, співвідношення доходів та зобов`язань не свідчить саме по собі про вихід за межі повноважень, визначених статтею 119 КУзПБ.

В спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів із задоволення їхніх вимог (наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №906/820/24).

При цьому колегія суддів зауважує, що сам по собі принцип добросовісності боржника не може підміняти встановлені статтею 115 КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Так само оцінка поведінки боржника на стадії вирішення питання про відкриття провадження не повинна ототожнюватися з остаточним вирішенням питання про можливість його звільнення від боргів за результатами проходження відповідних судових процедур.

Посилання заявника на скрутне фінансове становище боржника, несприятливу економічну ситуацію в країні, інші загальні обставини, за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, які стосуються особи боржника, не є іншими підставами, в розумінні норм Кодексу про банкрутство, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тому суд не приймає доводи заявника у даній частині.

Зазначені вище обставини не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами.

Колегія суддів також враховує посилання апелянта на проходження ним військової служби та необхідність здійснення витрат, пов`язаних із забезпеченням служби і власної безпеки.

Разом з тим, зазначена обставина сама по собі не підтверджує наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Вона може мати значення для встановлення причин зміни майнового стану боржника, його фактичних доходів та витрат, однак потребує оцінки у взаємозв`язку з відповідними доказами.

Суд не ставить під сумнів проходження ОСОБА_1 військової служби та не оцінює моральну прийнятність його витрат. Водночас сам факт проходження військової служби не звільняє заявника від виконання вимог статей 115, 116 КУзПБ.

Військова служба може пояснювати певні обставини витрачання коштів, але такі пояснення мають бути підтверджені доказами, наскільки це об`єктивно можливо. Крім того, оцінка добросовісності не означає встановлення моральної бездоганності боржника. Йдеться про перевірку відкритості, повноти розкриття інформації, реальності причин неплатоспроможності та сумлінності співпраці з кредиторами і судом.

На думку апеляційного суду, посилання апелянта на справи Walchli v. France та Labergere v. France не спростовують висновків місцевого суду. Принцип недопущення надмірного формалізму не означає звільнення заявника від виконання встановлених законом вимог щодо доказування.

У цій справі суд першої інстанції прийняв заяву до розгляду; призначив підготовче засідання; надав заявнику строк для подання додаткових документів; конкретно визначив, які обставини необхідно підтвердити; дослідив надані документи та заслухав представника заявника.

Отже, заявник мав реальну можливість реалізувати право на доступ до суду. Відмова у відкритті провадження стала наслідком недоведеності передбачених законом підстав, а не формального застосування процесуальних норм.

При цьому, колегія суддів зауважує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати законним процесуальним обмеженням, які переслідують легітимну мету та не порушують самої суті цього права. У цій справі застосовані судом вимоги щодо підтвердження підстав неплатоспроможності були передбачені законом та спрямовані на забезпечення належної перевірки обґрунтованості заяви боржника.

Колегія суддів також враховує висновки суду першої інстанції щодо оцінки фактичних доходів боржника та їх співвідношення з обсягом прийнятих ним на себе грошових зобов`язань.

Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується поданими самим боржником деклараціями про майновий стан, дохід ОСОБА_1 становив: у 2023 році - 456 687,79 грн, у 2024 році - 455 798,49 грн, у 2025 році - 455 789,49 грн, а у 2026 році (станом на 01.05.2026) - 491 354,76 грн.

Оцінивши наведені відомості у взаємозв`язку з визначеним боржником загальним розміром кредитної заборгованості у сумі 212 681,74 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що задекларовані доходи самі по собі не підтверджують об`єктивної неможливості спрямування хоча б частини отриманих коштів на погашення кредитних зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки наведені відомості про доходи боржника мають істотне значення для оцінки його фактичного фінансового стану, співвідношення доходів і зобов`язань та обґрунтованості посилань на неможливість виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

При цьому колегія суддів зауважує, що сам по собі факт отримання доходу не свідчить про наявність у боржника достатніх коштів для повного погашення всієї заборгованості, оскільки під час такої оцінки необхідно враховувати також обов`язкові витрати, сімейні обставини та інші об`єктивні потреби боржника. Водночас заявник повинен належними доказами підтвердити не лише розмір своїх доходів, а й обставини, які зумовили неможливість виконання взятих на себе грошових зобов`язань.

Враховуючи вище викладене, вказане заявником обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшло свого документального підтвердження та не доведено належними доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Враховуючи, що заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності передбачених статтею 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Щодо долучення Скаржником доказів на стадії апеляційного перегляду, які не були подані до суду першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, обов`язок доведення існування об`єктивних причин, які унеможливили своєчасне подання відповідних доказів, покладається на особу, яка заявляє клопотання про їх прийняття.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, неможливість подання банківських виписок до суду першої інстанції апелянт пов`язує з неможливістю особистої участі у судовому засіданні 24.08.2026 у зв`язку з проходженням військової служби та отриманням відповідного наказу командира.

Разом з тим, сама по собі неможливість особистої участі боржника у судовому засіданні не свідчить про об`єктивну неможливість подання відповідних письмових доказів до суду першої інстанції, зокрема через представника або засобами електронного суду.

Крім того, апелянт не навів обставин, які перешкоджали поданню зазначених документів до суду першої інстанції до дати судового засідання, та не обґрунтував, чому такі документи не могли бути подані завчасно.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі № 906/127/24 наголошував, що прийняття додаткових доказів в апеляційній інстанції допускається лише за наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали їх своєчасне подання з причин, що не залежали від учасника справи. При цьому суд апеляційної інстанції повинен мотивувати винятковість випадку неподання доказів та зазначити, які саме докази об`єктивної неможливості їх подання були надані учасником справи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених частиною третьою статті 269 ГПК України умов для прийняття зазначених доказів, а тому підстави для їх врахування під час апеляційного перегляду відсутні.

8. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала у даній справі постановлена господарським судом при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. ст. 277, 278 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

9. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.08.2026 у справі №906/861/26 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту постанови.

3. Справу №906/861/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "12" листопада 2026 р.

Головуючий суддя Поліщук П.Я.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Ухвала № 141343968 Північно-західний апеляційний господарський суд
17.09.2026 Ухвала № 139858818 Північно-західний апеляційний господарський суд
14.09.2026 Ухвала № 139701153 Північно-західний апеляційний господарський суд
24.08.2026 Ухвала № 139284313 Господарський суд Житомирської області
18.08.2026 Ухвала № 139050955 Господарський суд Житомирської області
17.07.2026 Ухвала № 138290235 Господарський суд Житомирської області