Судові рішення

Рішення № 141486876 у справі № 904/3632/26 від 11.11.2026

Рішення від 11.11.2026 у господарській справі № 904/3632/26 (категорія «Надання послуг»). Суд: Господарський суд Дніпропетровської області, суддя Іванова Тетяна Вікторівна.

Справа№ 904/3632/26
СудГосподарський суд Дніпропетровської області
СуддяІванова Тетяна Вікторівна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяНадання послуг
Дата ухвалення11.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486876

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 м. Дніпро Справа № 904/3632/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Троїцька, будинок 21А; ідентифікаційний код 03341305)

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Феодосіївська, будинок 13; ідентифікаційний код 08004581)

про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 718 786,03 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Стислий виклад позиції позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати за послуги з централізованого водопостачання, надані позивачем за договором з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025.

Так, позивач зазначає, що станом на 01.06.2026 відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за надані послуги централізованого водопостачання за вересень, листопад та грудень 2025 року. У зв`язку з чим за вказаний період у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 609 471,89 грн.

Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування 3% річних у розмірі 23 767,40 грн за загальний період з 01.10.2025 по 27.05.2026 та інфляційних втрат у розмірі 85 546,74 грн за загальний період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно.

Крім того позивач зазначає, що 10.06.2026 між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків по договору №6001В від 08.05.2025, за результатами якої сторонами без заперечень підписано акт звірки №31758 від 10.06.2026. Так, відповідно до Акту №31758 від 10.06.2026 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги централізованого водопостачання станом на 31.05.2026 становить 6 843 414,85 грн, станом на 01.01.2026 ця заборгованість складала 2 662 280,45 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі №904/367/26 за позовом КП «Дніпроводоканал» ДМР до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання за грудень 2024 року з відповідача на користь позивача стягнуто 1 052 808,56 грн. Вказана заборгованість залишається несплаченою відповідачем. Таким чином, сторони в акті звірки від 10.06.2026 погодили суму заборгованості за надані послуги станом на 01.01.2026 (вхідне сальдо) на суму 2 662 280,45 грн, яка складається із боргу за 2024 рік в сумі 1 052 808,56 грн (що стягнута рішенням суду у справі №904/367/26) та за 2025 рік в сумі 1 609 471,89 грн, яка є предметом спору у справі, що розглядається.

Вказане стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за умовами договору оплата за спожиті послуги з централізованого водопостачання можлива лише після отримання споживачем рахунку. В наданих позивачем актах-рахунках не зазначено конкретну повноважну особу споживача на підписання та їх сплату.

Позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів виконання умов договору щодо своєчасного направлення рахунків відповідачу (споживачу).

Позовні вимоги щодо стягнення 23 767,40 грн. - 3% річних та 85 546,74 грн. - інфляційних втрат також вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основних позовних вимог.

Відповідач зазначає, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також відповідач зазначає, що кінцевою датою сплати в 2025 році бюджетних платежів є 25.12.2025, після спливу якої будь-які перерахування грошових коштів є технічно та організаційно неможливими.

Відповідач звертає увагу суду, що він є державною установою, створеною Міністерством оборони України та є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок бюджетних коштів, є розпорядником бюджетних коштів у значенні пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Пунктом 12 цієї ж статті встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

17.06.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради надійшла позовна заява (вх. суду №2751/26 від 17.06.2026) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 718 786,03 грн, що складає 1 609 471,89 грн - суми основного боргу за послуги централізованого водопостачання, надані за договором з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025, 85 546,74 грн - інфляційних втрат та 23 767,40 грн - суми 3% річних. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 781,79 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 справу №904/3632/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

22.06.2026 ухвалою господарського суду позовну заяву Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 718 786,03 грн - залишено без руху.

29.06.2026 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №32021/26 від 29.06.2026) про усунення недоліків з додатками.

03.07.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.07.2026 о 15:00.

08.07.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №34000/26 від 08.07.2026) про долучення доказів.

17.07.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №35590/26 від 17.07.2026) на позовну заяву.

17.07.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх. суду №35726/26 від 17.07.2026) на позовну заяву.

23.07.2026 о 15:00 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Іванової Т.В. у відрядженні.

17.08.2026 ухвалою господарського суду призначено судове засідання у справі на 03.09.2026 об 11:20 год.

03.09.2026 у підготовче засідання з`явились повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні обговорені питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

03.09.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №904/3632/26. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 30.09.2026 об 11:30 год.

30.09.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №47642/26 від 30.09.2026) про відкладення (перенесення) розгляду справи.

30.09.2026 у судове засідання повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

30.09.2026 ухвалою господарського суду відкладено судове засідання в межах розумного строку до 20.10.2026 о 10:45 год.

20.10.2026 у судове засідання з`явились повноважні представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференції).

У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання, що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово представників сторін.

Під час судового засідання о 10:49 год. у місті Дніпро було оголошено червоний рівень повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного та дронового обстрілу міста. Відбій повітряної тривоги у місті Дніпро був оголошений о 14:40 год.

Врахувавши наявність об`єктивної та реальної загрози для життя і здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду, суд дійшов висновку про неможливість продовження судового засідання під час повітряної тривоги.

20.10.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні у справі №904/3632/26 в межах розумного строку. Повідомлено сторін, що продовження судового розгляду відбудеться 28.10.2026 о 16:00 год.

28.10.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. суду №52582/26 від 28.10.2026).

28.10.2026 о 16:00 год. у місті Дніпро оголошено червоний рівень повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного та дронового обстрілу міста.

Врахувавши наявність об`єктивної та реальної загрози для життя і здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду, суд дійшов висновку про неможливість проведення судового засідання під час повітряної тривоги, у зв`язку із чим судове засідання у справі №904/3632/26, призначене на 28.10.2026 о 16:00 год., не відбулось з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

28.10.2026 ухвалою господарського суду призначено судове засідання в межах розумного строку на 03.11.2026 о 15:20 год.

03.11.2026 у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, досліджено докази, наявні в матеріалах справи, та заслухано виступ представника позивача у судових дебатах.

В судовому засіданні 03.11.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 11.11.2026 о 16:10 годині.

03.11.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/3632/26 призначено на 11.11.2026 о 16:10 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання №3-409 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 1.

У судове засідання 11.11.2026 повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.11.2026 ухвалено судове рішення.

Судове рішення підписано без його проголошення відповідно до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2,4 Господарського процесуального кодексу України, щодо забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк, вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 26 жовтня 2026 року №1060/2026, затвердженим Законом України від 27.10.2026 №5029-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/3632/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання, наданих позивачем у вересні, листопаді та грудні 2025 року, за договором з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період у розмірі 1 609 471,89 грн.

У зв`язку з цим позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування 3% річних у розмірі 23 767,40 грн за загальний період з 01.10.2025 по 27.05.2026 та інфляційних втрат у розмірі 85 546,74 грн за загальний період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення між сторонами договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025, його умови.

(2) Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині надання у спірний період послуг з централізованого водопостачання.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання, наданих у спірний період.

(4) Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

1. Щодо укладення між сторонами договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025, його умови.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, як виконавцем та відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро, як споживачем було укладено договір

з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025 (надалі - договір, а.с. 17-22).

Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання (найменування послуги згідно з ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 65110000-7 - "Розподіл води") (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.

Споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 63, ст. 2194), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85, та Методики розподілу (пункт 19 договору).

Приписами пункту 20 договору визначено, що вартість послуг з централізованого водопостачання визначається обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на послугу з централізованого водопостачання, виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначених тарифів протягом строку дії його договору новий розмір тарифів застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на офіційному веб-сайті.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є період з 15 числа попереднього місяця до 15 числа поточного місяця (пункт 21 договору).

Виконавець формує та надає споживачу рахунок на оплату спожитих послуг не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (пункт 22 договору).

Приписами пункту 23 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом.

Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахункового періоду або за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу (пункт 25 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025. Сторони відповідно до статті 180 ГК України та статті 631 ЦК України, встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, починаючи з 01.01.2025, і діють до 31.12.2025 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, у тому числі до повного виконання споживачем обов`язків щодо оплати послуг.

Також сторонами було підписано «Уточнення істотних умов закупівлі» (додаток №7 до договору) (а.с. 21), відповідно до пункту 5 якого строк надання послуг за договором становить з 01.01.2025 по 31.12.2025 за умови своєчасної оплати фактично спожитих послуг. Виконавець має право обмежувати (припиняти) надання послуг у разі їх несплати або сплати не в повному обсязі. Обмеження (припинення) надання послуг з централізованого водопостачання не звільняє споживача від обов`язку зі сплати коштів у повному обсязі за фактично отримані послуги.

Пунктом 6 вказаного додатку визначено, що типи джерел фінансування: Державний бюджет України.

Пунктом 7 вказаного додатку визначено, що тарифи на послуги встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону та визначені у пункті 20 договору. Орієнтовна (очікувана) вартість послуг закупівлі з урахуванням орієнтовного обсягу послуг становить 7 531 200,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість 1 255 200,00 грн; за рахунок загального фонду: 1 569 000,00 грн, з урахуванням ПДВ; за рахунок відшкодування платних споживачів 5 962 200,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Крім того, сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 08.05.2025 (а.с. 22), якою доповнено договір пунктом 39.1 в наступній редакції: «з моменту набуття чинності договору будь-які діючі до цього моменту договори, угоди, що укладені сторонами з правовідносин, що регулюються договором, втрачають чинність, крім зобов`язань споживача з оплати та додатків №1-6 до договору №6001В від 08.03.2024, які мають юридичну силу для сторін та є невід`ємною частиною договору №6001В від 08.05.2025.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку, відтак, вказаний договір був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

2. Щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині надання у спірний період послуг з централізованого водопостачання.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору позивачем, у спірний період - вересень, листопад та грудень 2025 року - було надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 1 838 338,62 грн, що підтверджується, зокрема, актами-рахунками приймання наданих послуг згідно з договором №6001В від 08.05.2025, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 23-25), а саме:

- № 89846 за вересень 2025 на суму 582 004,86 грн;

- № 111850 за листопад 2025 на суму 648 032,46 грн;

- № 125028 за грудень 2025 на суму 608 301,30 грн.

Як вбачається, вищезазначені акти підписані лише зі сторони позивача та не містять підписів зі сторони відповідача.

3. Щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання, наданих у спірний період.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково розрахувався за надані у спірний період послуги, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у сумі 1 609 471,89 грн.

При цьому в матеріалах справи міститься копія акту звірки за послуги водопостачання та водовідведення №31758 від 10.06.2026 (а.с. 92), підписаного обома сторонами, з якого вбачається, що станом на 01.01.2026 заборгованість відповідача перед позивачем складала 2 662 280,45 грн.

4. Щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 23 767,40 грн за загальний період з 01.10.2025 по 27.05.2026 та інфляційних втрат у розмірі 85 546,74 грн за загальний період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно.

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем - Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, як виконавцем, та відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро, як споживачем, було укладено договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання №6001В від 08.05.2025.

За твердженням позивача, на виконання умов вказаного договору позивачем у спірний період - вересень, листопад та грудень 2025 року - було надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 1 838 338,62 грн, що підтверджується, зокрема, актами-рахунками приймання наданих послуг згідно з договором №6001В від 08.05.2025, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- № 89846 за вересень 2025 на суму 582 004,86 грн;

- № 111850 за листопад 2025 на суму 648 032,46 грн;

- № 125028 за грудень 2025 на суму 608 301,30 грн.

Як вбачається, вищезазначені акти-рахунки підписані лише зі сторони позивача та не містять підписів зі сторони відповідача.

Водночас, суд зауважує, що неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Подібна за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

Так, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що: «...«... передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

7.13. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

7.14. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.».

Факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання у спірний період послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що послуги вважаються такими, що надані в тому обсязі, що зазначений у актах-рахунках, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, з наданого позивачем розрахунку суми основного боргу (а.с. 13) вбачається, що відповідачем 05.11.2025 здійснено часткову оплату за актом за вересень 2025 на суму 228 866,73 грн.

Отже, залишок заборгованості за надані у спірний період - вересень 2025, листопад 2025 та грудень 2025 - послуги складає 1 609 471,89 грн, а саме:

1 838 338,62 грн (загальна вартість наданих у спірний період послуг) - 228 866,73 грн (часткова сплата) = 1 609 471,89 грн.

Відповідно до умов договору (пункт 23) споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом, отже, строк оплати за послуги, надані у спірний період, є таким, що настав, а саме:

- за актом-рахунком № 89846 за вересень 2025 на суму 582 004,86 грн - 30.09.2025;

- за актом-рахунком № 111850 за листопад 2025 на суму 648 032,46 грн - 30.11.2025;

- за актом-рахунком № 125028 за грудень 2025 на суму 608 301,30 грн - 31.12.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача листом з оголошеною цінністю з описом вкладення було скеровано вимогу про сплату боргу від 10.04.2026 №1545/1114 (а.с. 26-29). З роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» вбачається, що вимога вручена представнику відповідача за довіреністю 13.04.2026.

Також позивачем на адресу відповідача 13.05.2026 скеровано, зокрема, акти-рахунки за спірний період у двох примірниках (а.с. 33-34), які були вручені представнику відповідача за довіреністю 21.05.2026, що підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта» (а.с. 34).

На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на відсутність підписаних актів-рахунків суд відхиляє, оскільки неподання споживачем підписаних актів або мотивованих заперечень щодо них у визначений строк не спростовує факту надання послуг за договором. Визначальним є реальність господарської операції, яка у даному випадку підтверджується сукупністю доказів, зокрема частковою оплатою з боку відповідача, а також наявними в матеріалах справи актом звірки №31750 від 10.06.2026 та копією рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у справі №904/367/26.

Так, відповідно до підписаного сторонами акту звірки за послуги, надані за договором №31758 від 10.06.2026 (а.с. 92) залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.01.2026 складав 2 662 280,45 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за грудень 2024 року в сумі 1 169 316 грн 79 коп., з яких: 1 052 808 грн 56 коп. - основна заборгованість, 83 799 грн 05 коп. - інфляційні втрати, 32 709 грн 18 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання № 6001В від 08.03.2024.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/367/26 від 14.04.2026 (а.с. 93-94), яке набрало законної сили 12.05.2026 (відповідно до інформації, що знаходиться у загальному доступі на вебпорталі Єдиного державного реєстру судових рішень) позов задоволено повністю. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради 1 052 808 грн 56 коп. - основного боргу, 83 799 грн 05 коп. - інфляційних втрат, 32 709 грн 18 коп. - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у сумі 17 539 грн 75 коп.

З вказаного рішення вбачається, що предметом спору у справі №904/367/26 було, зокрема, стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, надані у грудні 2024 року за договором №6001В від 08.03.2024 у розмірі 1 052 808,56 коп.

При цьому судом враховано, що сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 08.05.2025 (а.с. 22), якою доповнено договір пунктом 39.1 в наступній редакції: «з моменту набуття чинності договору будь-які діючі до цього моменту договори, угоди, що укладені сторонами з правовідносин, що регулюються договором, втрачають чинність, крім зобов`язань споживача з оплати та додатків №1-6 до договору №6001В від 08.03.2024, які мають юридичну силу для сторін та є невід`ємною частиною договору №6001В від 08.05.2025».

За твердженням позивача, зазначена в акті звірки заборгованість станом на 01.01.2026 у розмірі 2 662 280,45 грн включає в себе заборгованість у розмірі 1 052 808,56 грн, що була стягнута рішенням господарського суду у справі №904/367/26, та 1 609 471,89 грн - заборгованість, що заявлена до стягнення у справі, що розглядається.

Посилання відповідача на ненадання позивачем належних, допустимих та достатніх доказів виконання умов договору щодо своєчасного направлення рахунків відповідачу (споживачу), суд відхиляє, оскільки умовами договору прямо передбачено обов`язок здійснення розрахунку щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом, незалежно від факту отримання рахунку (пункт 23 договору). Відтак відсутність рахунку не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.04.2020 по справі №915/641/19 зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Посилання відповідача на положення Бюджетного кодексу України, зокрема на статтю 48, як на підставу відсутності прострочення виконання грошового зобов`язання, не впливають на обсяг його зобов`язань зі сплати за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність бюджетних коштів, відсутність відповідних бюджетних призначень або закінчення бюджетного року не є підставою для звільнення боржника (розпорядника бюджетних коштів) від виконання грошового зобов`язання за спожиті комунальні послуги та не виключає відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17).

Суд зауважує, що відповідач за власним волевиявленням уклав вказаний договір.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, останній зобов`язаний належним чином виконати взяті на себе зобов`язання. До того ж частину боргу за спірним договором відповідач сплатив, що свідчить про визнання відповідачем договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати

Отже, обов`язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.

Позивачем на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 23 767,40 грн за загальний період з 01.10.2025 по 27.05.2026 та інфляційних втрат у розмірі 85 546,74 грн за загальний період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат (а.с. 14-16) за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) та встановлено наступне.

Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строку сплати за послуги, надані у вересні 2025, здійснено на залишкову суму заборгованості з першого дня прострочення (з 01.10.2025), тоді як часткова сплата відповідачем здійснена 05.11.2025.

Після здійсненого судом перерахунку:

3% річних за період з 01.10.2025 по 27.05.2026 за актом за вересень, склали 7 595,37 грн, а саме: нарахування 3% річних за період з 01.10.2025 по 04.11.2025 включно здійснено на повну суму заборгованості за актом за вересень у розмірі 582 004,86, а з 05.11.2025 (день часткової сплати відповідачем) на залишкову суму заборгованості у розмірі 353 138,13 грн; з урахуванням вказаного, загальна сума 3% річних за період з 01.10.2025 по 27.05.2026 склала 24 425,78 грн, що є більше, ніж заявлено до стягнення позивачем;

Інфляційні втрати за період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно, склали 24 711,02 грн, а саме: нарахування за жовтень здійснено на повну суму заборгованості за актом за вересень у розмірі 582 004,86, а з 05.11.2025 (день часткової сплати відповідачем) на залишкову суму заборгованості у розмірі 353 138,13 грн; з урахуванням вказаного, загальна сума інфляційних втрат за період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно склала 87 431,28 грн, що є більше, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Проте, враховуючи, що нормами процесуального закону визначено, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 23 767,40 грн за загальний період з 01.10.2025 по 27.05.2026 та інфляційних втрат у розмірі 85 546,74 грн за загальний період з жовтня 2025 по квітень 2026 включно.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково суд зауважує, що попри те, що прохальна частина відзиву на позовну заяву не містить вимоги щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у тексті відзиву відповідач зазначає про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21).

Судом встановлено, що сплата за надані за договором послуги у спірному періоді - вересень 2025, листопад 2025 та грудень 2025 здійснювалась відповідачем частково та з простроченням строку, встановленого умовами договору

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 уточнила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Таким чином, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Тобто суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

З урахуванням наведеного суд не знаходить підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат та відхиляє доводи відповідача в цій частині.

У справі № 914/1001/19 Верховний Суд зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні втрати, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічний висновок міститься у постанові від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Подібна за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2026 у справі №910/4395/25.

V. Висновки суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 25 781,79 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Феодосіївська, будинок 13; ідентифікаційний код 08004581) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Троїцька, будинок 21А; ідентифікаційний код 03341305) 1 609 471,89 грн (один мільйон шістсот дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня вісімдесят дев`ять копійок) - заборгованості за послуги з централізованого водопостачання, 85 546,74 грн (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень сімдесят чотири копійки) - інфляційних втрат, 23 767,40 грн (двадцять три тисячі сімсот шістдесят сім гривень сорок копійок) - 3% річних та 25 781,79 грн (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня сімдесят дев`ять копійок) - судових витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.11.2026

Суддя Т.В. Іванова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
03.11.2026 Ухвала № 141225638 Господарський суд Дніпропетровської області
28.10.2026 Ухвала № 141086604 Господарський суд Дніпропетровської області
20.10.2026 Ухвала № 140789820 Господарський суд Дніпропетровської області
30.09.2026 Ухвала № 140228751 Господарський суд Дніпропетровської області
16.09.2026 Ухвала № 139784583 Господарський суд Дніпропетровської області
03.09.2026 Ухвала № 139502663 Господарський суд Дніпропетровської області
17.08.2026 Ухвала № 139050747 Господарський суд Дніпропетровської області
03.07.2026 Ухвала № 137922954 Господарський суд Дніпропетровської області
22.06.2026 Ухвала № 137633712 Господарський суд Дніпропетровської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03341305. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг