ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
12.11.2026 Справа № 910/8098/26
За позовом Фізичної особи-підприємця Акулова Дениса Ігоровича (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ФІЛМЗ" (м. Київ)
про стягнення 1 471 680,00 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Без виклику представників сторін.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8098/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Акулова Дениса Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ФІЛМЗ" про стягнення 1 471 680,00 грн, з яких: 1 254 849,00 грн заборгованості за виконані роботи за договором №02/12-2025 від 02.12.2025, 213 324,33 грн пені та 3 506,70 грн інфляційних втрат.
До Господарського суду міста Києва під час перебування судді Ващенко Т.М. у відпустці надійшла заява Фізичної особи-підприємця Акулова Дениса Ігоровича про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої заявник просить накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ФІЛМЗ" у розмірі 2 000 000,00 грн та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕФ ФІЛМЗ" використання повністю або частково наданих послуг по договору №02/12-2025 від 02.12.2025; до моменту повного погашення заборгованості та штрафних санкцій в якості забезпечення позову заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕФ ФІЛМЗ" використання матеріалів наданих Фізичною особою-підприємцем Акуловим Денисом Ігоревичем в рамках договору про надання послуг №02/12-2025, в тому числі в художньому повнометражному фільмі «ГУР: код «Сікора» та офіційному трейлері до нього, зокрема: надані послуги з розробки та створення візуальних ефектів: напрацювання щодо монтажу автосцени та створення матеріалів з технологією ШІ; створеної моушн графіки для сцени 29; тести та розробка рішень на базі ШІ- для зйомок на Кіото; розроблений контент для зйомок на Кіото: літовище, робота з 3D моделями гвинтокрилів Мі8 та літаків СУ25, вибухи, наслідки вибухів; розроблений контент для зйомок у НАУ: придбані та розроблені моделі гвинтокрилів Мі24; придбані та розроблені UE локації та створення АІ локацій для сцен: 8.2, 8.5,8.3, 8.10, 86, 88, 90.1, 92, 93.1, 93.3, 94.1, 57.3, 56.8, 56.6, 104, 57, 57.5, 56.1, 56.3, 56.5, 75, 56, 56.9.
Означена заява обґрунтована тим, що оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання по Договору, він не має права користуватися результатами виконаної роботи для національного художнього повнометражного фільму під назвою «ГУР: код «Сікора».
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У тому разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 № 910/1040/18 та постановах КГС ВС від 12.03.2020 № 916/3479/19, від 18.03.2020 № 904/2641/19, від 24.06.2020 № 902/1051/19, від 07.09.2020 № 904/1766/20, від 09.09.2020 № 906/1336/19, від 24.05.2023 № 906/1162/22, від 20.01.2025 № 910/8275/24.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас законом не визначено переліку відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт. Натомість, питання про використання результатів цих робіт не підлягає вирішенню в межах даної справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, співмірність і пов`язаність заявлених заходів забезпечення позову з предметом спору між сторонами, суд дійшов висновку про неможливість вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову в межах даної справи.
У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Акулова Дениса Ігоровича про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 12.11.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко