Справа № 650/6768/25
Провадження № 2/650/1019/26
РІШЕННЯ
іменем України
13 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О. О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л. А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 64 026,88 грн, з яких 62 900,00 грн - основна сума коштів, 687,59 грн - три проценти річних та 439,29 грн - інфляційні втрати, а також понесених судових витрат.
На обґрунтування позову зазначив, що 9 червня 2025 року на вебсайті інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (cruizemoto.com.ua) сформував замовлення № 199 на електровелосипед-фетбайк ENGWE X-26 Dual Batteries вартістю 62 900,00 грн. За наданими під час листування з менеджером магазину реквізитами цього самого дня здійснив попередню оплату зазначеної суми на банківський рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 . Отримувачем коштів у платіжному документі зазначено ОСОБА_3 з РНОКПП НОМЕР_1 . Попри повідомлення про постачання товару протягом 3-7 днів електровелосипед не був переданий, а на звернення щодо повернення сплачених коштів належної відповіді у вигляді виконання вимоги не надійшло.
Позивач послався на те, що на вебсайті не було належно ідентифіковано продавця товару та не встановлено договірного зв`язку саме з ОСОБА_3 . У зв`язку з цим вважав, що сплачені на рахунок відповідача кошти набуто ним без достатньої правової підстави та вони підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України, а прострочення їх повернення спричиняє наслідки, визначені статтею 625 ЦК України.
Ухвалою від 6 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків, пов`язаних із визначенням статусу відповідача, оскільки підприємницьку діяльність ОСОБА_3 припинено 30 жовтня 2025 року. Після усунення недоліків ухвалою від 9 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом до ОСОБА_3 та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12 березня 2026 року відповідач подав клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу його допиту як свідка 11 листопада 2025 року та інших матеріалів щодо ймовірних шахрайських дій. Заявами від 25 травня 2026 року уточнював орган, до якого, на його думку, необхідно було звернутися для одержання цих матеріалів. Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.
У відзиві від 25 травня 2026 року ОСОБА_3 позову не визнав. Зазначив, що не укладав із позивачем договору, не був фактичним отримувачем або вигодонабувачем спірних коштів, а доступ до банківських рахунків і реквізитів його підприємницької діяльності нібито отримали треті особи під приводом проведення операцій Р2Р та торгівлі криптовалютою. За твердженням відповідача, вони використали рахунок у шахрайській схемі, а сам він утратив контроль над рахунком. На підтвердження власної позиції послався на проведення досудового розслідування та допит його як свідка. Вважав себе неналежним відповідачем і просив відмовити в позові.
У відповіді на відзив від 19 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти таких доводів та наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що надана платіжна інструкція підтверджує здійснення платежу саме на рахунок відповідача, натомість доказів неправомірного доступу до рахунку, заволодіння коштами третіми особами або повернення спірної суми відповідач не подав. Представник позивача також подав заперечення проти клопотання про витребування доказів, посилаючись на недодержання вимог статті 84 ЦПК України.
У судовому засіданні брав участь представник позивача ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце. Його письмовий відзив і процесуальні заяви перебувають у матеріалах справи та враховані судом під час вирішення спору. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України неявка належно повідомленого учасника справи за відсутності передбачених законом перешкод не унеможливлює розгляд справи по суті. З огляду на подання відповідачем відзиву відсутня одна з обов`язкових умов заочного розгляду, встановлених статтею 280 ЦПК України, тому справа вирішується з ухваленням рішення в загальному порядку, передбаченому для спрощеного позовного провадження.
Дослідивши письмові докази, надані учасниками справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог із таких мотивів.
Встановлені судом обставини та оцінка доказів
З електронного підтвердження замовлення та матеріалів особистого кабінету покупця в інтернет-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вбачається, що 9 червня 2025 року було оформлено замовлення № 199 на електровелосипед-фетбайк ENGWE X-26 Dual Batteries (1000 Вт, 19,2 А·год + 10 А·год, 48 В), вартістю 62 900,00 грн, із зазначенням покупцем ОСОБА_2 та доставки у місто Львів. Передбаченим способом оплати визначено банківський переказ за реквізитами.
Із копій листування у застосунку Viber із контактом «Менеджер Владислав» вбачається, що для оплати замовлення були повідомлені реквізити фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», сума 62 900,00 грн. Після надсилання покупцем платіжного документа співрозмовник повідомив про проходження оплати та відправлення товару протягом 3-7 днів.
Платіжна інструкція № 1.170179575.1, оформлена АТ КБ «ПриватБанк», містить відомості про платника ОСОБА_2 , отримувача - ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок отримувача НОМЕР_2 , суму платежу 62 900,00 грн, призначення платежу - оплата за замовлення № 199 та дату виконання 9 червня 2025 року. Відомості про платіж узгоджуються з повідомленими менеджером реквізитами, сумою та номером замовлення.
Зміст листування у Viber та електронною поштою у червні - липні 2025 року підтверджує неодноразові звернення позивача щодо непоставленого товару та повернення коштів. Зокрема, 28 та 30 червня 2025 року покупець вимагав повернення сплаченої суми, а в листуванні від 2 липня 2025 року співрозмовник, який представлявся менеджером інтернет-магазину, повідомляв про передання відомостей щодо замовлення до розрахункового відділу для повернення коштів. Сам факт таких повідомлень не підтверджує здійснення повернення. Доказів передачі електровелосипеда позивачу або повернення 62 900,00 грн суду не подано.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою - підприємцем 21 січня 2025 року, а державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності проведена 30 жовтня 2025 року. Отже, на дату платежу 9 червня 2025 року він мав статус фізичної особи - підприємця.
При цьому матеріали справи не містять договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про продаж зазначеного товару або належних доказів того, що особи, які спілкувалися від імені інтернет-магазину, мали повноваження діяти як представники ОСОБА_3 . Сам відповідач існування будь-яких договірних відносин із позивачем заперечує. Зміст замовлення, реквізитів для оплати та листування дає підстави встановити факт перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, але не є достатнім для встановлення його статусу сторони договору купівлі-продажу з позивачем.
Норми матеріального права та їх застосування
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого майнового права та інтересу у спосіб, встановлений законом або договором. За статтями 11 та 509 ЦК України цивільні зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із законодавчо визначених юридичних фактів. За статтею 177 ЦК України гроші є об`єктом цивільних прав.
За змістом частин першої і другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок існує й тоді, коли первісна підстава набуття згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком події.
Для виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна необхідне встановлення сукупності обставин: отримання або збереження майна однією особою за рахунок іншої та відсутності достатньої правової підстави для такого майнового переміщення. Застосування статті 1212 ЦК України не залежить від доведення вини набувача або його злочинного умислу. Разом із тим у відносинах, урегульованих чинним договором між сторонами щодо відповідного майна, насамперед застосовуються спеціальні договірні норми; кондикційний спосіб захисту можливий за відсутності належної договірної підстави отримання коштів саме відповідачем.
У цій справі метою переказу позивачем коштів було придбання товару через інтернет-магазин. Однак така мета платежу сама собою не засвідчує існування договору купівлі-продажу безпосередньо між позивачем і відповідачем. На підставі досліджених доказів не встановлено, що ОСОБА_3 виступав продавцем, одержав оплату на виконання власного зобов`язання перед позивачем або мав іншу передбачену законом чи правочином підставу зберігати 62 900,00 грн. Тому положення частини другої статті 693 ЦК України про повернення попередньої оплати продавцем не визначають правової природи спірного обов`язку відповідача, натомість вимога до нього підлягає вирішенню за статтею 1212 ЦК України.
Згідно зі статтями 1066, 1068 ЦК України банк приймає та зараховує грошові кошти на рахунок клієнта, відкритий на його ім`я, і виконує операції за таким рахунком. Платіжна інструкція із зазначенням отримувача, його ідентифікаційних даних, рахунку та виконаного переказу є належним письмовим доказом перерахування коштів на користь зазначеного отримувача. У цій справі ці відомості додатково узгоджуються із завчасно наданими покупцеві платіжними реквізитами та повідомленням співрозмовника про проходження оплати.
Аналогічні орієнтири для оцінки подібних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 522/14590/16-ц (провадження № 61-26474св18): за відсутності доказів договірної підстави перерахування грошей на відкритий на ім`я відповідача банківський рахунок суди повинні перевірити наявність підстав для їх повернення відповідно до статті 1212 ЦК України; припущення про користування рахунком іншою особою без належного доказового підтвердження не можуть бути визначальними для відмови у захисті права. Водночас суд бере до уваги, що у зазначеній постанові справу було направлено на новий розгляд, а отже, оцінка доказів у цій справі здійснюється самостійно.
Посилання відповідача на використання його рахунку третіми особами, проведення операцій із криптовалютою, втрату контролю над рахунком і його допит як свідка не підтверджені доказами, які б установлювали несанкціоноване використання саме зазначеного банківського рахунку при проведенні платежу від 9 червня 2025 року, правомірне утримання відповідачем отриманої суми або її повернення позивачеві. Саме повідомлення про кримінальне провадження або факт допиту не доводить фактичного змісту показань, правильності викладеної особою версії подій чи відсутності цивільно-правового зобов`язання. Суд не встановлює в цій цивільній справі наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення у діях будь-яких осіб.
За частинами першою і третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона доводить ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед установленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність та достатність суд оцінює за внутрішнім переконанням на підставі всебічного дослідження сукупності доказів. Застосування стандарту більшої переконливості доказів узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Оцінивши платіжну інструкцію, підтвердження замовлення та листування у взаємному зв`язку, суд вважає доведеним перерахування ОСОБА_2 62 900,00 грн на банківський рахунок ОСОБА_3 . Договірної чи іншої достатньої правової підстави для набуття цих коштів саме відповідачем судом не встановлено. Версія відповідача про використання рахунку третіми особами залишається не підтвердженою належними доказами і не спростовує встановлених обставин. Тому обов`язок повернути 62 900,00 грн виник у ОСОБА_3 в силу статті 1212 ЦК України.
Обставина припинення 30 жовтня 2025 року державної реєстрації ОСОБА_3 як фізичної особи - підприємця не змінює такого висновку. Фізична особа - підприємець не є окремою юридичною особою, а відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім належним їй майном, на яке може бути звернено стягнення. Припинення підприємницького статусу не припиняє раніше виниклих майнових обов`язків. Зазначення у Єдиному державному реєстрі основного виду економічної діяльності відповідача за КВЕД 46.31 також саме собою не доводить і не спростовує правових підстав спірного платежу, тому не має самостійного вирішального значення для цього спору.
Щодо клопотання про витребування доказів
Суд бере до уваги заявлене відповідачем клопотання від 12 березня 2026 року з уточненнями від 25 травня 2026 року про витребування протоколу його допиту як свідка та інших матеріалів кримінального провадження, а також заперечення позивача на це клопотання. У задоволенні клопотання судом було відмовлено з урахуванням його змісту та вимог статті 84 ЦПК України.
Відповідно до частин першої і другої статті 84 ЦПК України особа, яка не має можливості самостійно подати доказ, повинна визначити конкретний доказ, обставини, які він підтверджує або спростовує, підстави вважати, що відповідний доказ перебуває у певної особи, а також навести вжиті заходи для його самостійного одержання чи причини неможливості такого одержання; клопотання подається у встановлений процесуальний строк, а пропуск строку потребує обґрунтування причин, що не залежали від заявника.
Відповідач просив витребувати загалом матеріали кримінального провадження без його номера і належної конкретизації інших документів, не навів доказів власних заходів для отримання відповідних відомостей та не пояснив переконливо, чому заявлення клопотання у встановлений строк було неможливим з незалежних від нього причин. Уточнення адресата запиту не усували цих недоліків. Наведене не виключає можливості використання належних матеріалів кримінального провадження як доказів у цивільній справі за дотримання вимог процесуального закону, однак не створює підстав для задоволення поданого клопотання в заявленому вигляді. Відмова у витребуванні невизначеного кола матеріалів не є підставою для автоматичного визнання недоведеними вимог позивача, підтверджені наявними письмовими доказами.
Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) зазначила, що прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів виникає з моменту їх безпідставного одержання або з моменту, коли правова підстава набуття відпала; застосування частини другої статті 625 ЦК України не ставиться в залежність від набрання законної сили судовим рішенням про повернення таких коштів чи від попереднього пред`явлення вимоги у порядку частини другої статті 530 ЦК України.
Оскільки у цій справі безпідставне набуття відповідачем коштів установлене станом на 9 червня 2025 року, прострочення виконання обов`язку з їх повернення обчислюється з наступного дня - 10 червня 2025 року. Позивач нарахував три проценти річних за період з 10 червня по 20 жовтня 2025 року включно, тобто за 133 дні. Перевіривши розрахунок за формулою 62 900,00 грн ? 3 % ? 133 / 365, суд встановив належність до стягнення 687,59 грн.
Інфляційні втрати позивач визначив за індексами інфляції за червень, липень, серпень та вересень 2025 року - відповідно 100,8 %, 99,8 %, 99,8 % і 100,3 %. Добуток зазначених коефіцієнтів становить 1,006983948096, тому сума інфляційного збільшення боргу за розрахунком 62 900,00 грн ? (1,006983948096 ? 1) становить після округлення 439,29 грн. Перевірений судом розрахунок є арифметично правильним, не виходить за межі заявлених вимог і відповідає правовій природі інфляційного відшкодування. Суд не збільшує заявлений позивачем період нарахування та розмір вимог з власної ініціативи.
Отже, загальна сума обґрунтованих позовних вимог становить 64 026,88 грн, з яких 62 900,00 грн - безпідставно набуті кошти, 687,59 грн - три проценти річних, 439,29 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За платіжною інструкцією від 21 жовтня 2025 року та відомостями про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету позивачем сплачено 1 211,20 грн судового збору. Оскільки позов задовольняється повністю, ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Орієнтовний розрахунок можливих витрат на правничу допомогу не є доказом їх фактичного понесення або розміру, який підлягав би присудженню за цим рішенням.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 52, 177, 509, 625, 1066, 1068, 1212 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 83, 84, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 64 026,88 грн (шістдесят чотири тисячі двадцять шість гривень 88 копійок), із яких: 62 900,00 грн (шістдесят дві тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок) - основна сума безпідставно набутих коштів; 687,59 грн (шістсот вісімдесят сім гривень 59 копійок) - три проценти річних; 439,29 грн (чотириста тридцять дев`ять гривень 29 копійок) - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; зазначена у процесуальних документах адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; зазначена у процесуальних документах адреса для листування: АДРЕСА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, передбачених статтею 354 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя О. О. Сікора