Судові рішення

Рішення № 141486959 у справі № 650/5503/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 у цивільній справі № 650/5503/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області, суддя Сікора О. О.

Справа№ 650/5503/26
СудВеликоолександрівський районний суд Херсонської області
СуддяСікора О. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486959

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 650/5503/26

Провадження № 2/650/4319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗПОЗИКА», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 562648002 від 16 березня 2026 року у розмірі 16 980,00 грн та понесених витрат зі сплати судового збору.

Позивач посилається на те, що 16 березня 2026 року сторони уклали в електронній формі договір споживчого кредиту № 562648002 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-5606. Позивач надав відповідачу 6 000,00 грн на банківську картку, зазначену під час оформлення кредиту. За договором встановлено фіксовану процентну ставку 1 % на день, строк кредитування 16 тижнів, кінцеву дату повернення кредиту - 06 липня 2026 року, одноразову комісію за видачу кредиту - 1 200,00 грн. Оскільки відповідач обов`язки за договором не виконав, позивач просив стягнути 6 000,00 грн основного боргу, 6 780,00 грн договірних процентів, 1 200,00 грн комісії та 3 000,00 грн процентів за прострочення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України.

Ухвалою судді від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» документи щодо належності платіжної картки та руху коштів за визначений період.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив правомірність нарахованих понад тіло кредиту платежів. 25 жовтня 2026 року представник позивача Басалига Д.М. подала відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких наполягала на задоволенні позову в повному обсязі. Позивач зазначав, що відповідач не заперечує укладення договору, отримання коштів і порушення графіка платежів, що проценти нараховані лише протягом строку кредитування, а комісію за видачу кредиту прямо передбачено договором, паспортом споживчого кредиту і графіком платежів.

28 жовтня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких визнав отримання 6 000,00 грн та відсутність здійснених ним платежів, однак просив стягнути виключно основну суму кредиту. Відповідач зазначив, що ставка 1 % на день є несправедливою, комісія за видачу кредиту встановлена за дію, яка становить обов`язок самого кредитодавця, а нарахування за статтею 625 ЦК України є неправомірним. Отже, заперечення відповідача стосуються насамперед правових підстав додаткових платежів, а не факту одержання 6 000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше. Враховуючи предмет спору, письмовий характер наданих доказів та достатність матеріалів для з`ясування обставин, суд вирішує справу за наявними письмовими доказами. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Із договору № 562648002 від 16 березня 2026 року, оферти, її акцепту, анкети клієнта та візуальної послідовності дій у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця вбачається, що відповідач через особистий кабінет погодив умови кредиту й акцептував оферту одноразовим ідентифікатором UA-5606 о 19 год 25 хв 09 с 16 березня 2026 року. Перед цим паспорт споживчого кредиту було підписано іншим одноразовим ідентифікатором UA-7190. Номер телефону, на який надсилалися ідентифікатори, відповідає номеру, зазначеному в анкеті клієнта.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом пропозиції (оферти) та її акцепту, а підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором у встановленому законом порядку надає йому правових наслідків договору, укладеного у письмовій формі. Подані документи у сукупності підтверджують погодження сторонами умов договору. Відповідач дійсності факту укладення договору не заперечує.

Відповідно до пункту 2.7 договору кредитодавець надав позичальнику 6 000,00 грн. Пунктами 2.3, 2.8 і 2.14 визначено строк кредитування 16 тижнів та дату остаточного повернення - 06 липня 2026 року. Пунктом 2.4 встановлено стандартну фіксовану ставку 1 % на день. Пунктом 2.5 передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в сумі 1 200,00 грн. Пункт 4.2.2 договору містить графік платежів із зазначенням сум основного боргу, процентів та комісії.

Надання кредитних коштів підтверджується, зокрема, письмовим підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 16 березня 2026 року о 19 год 25 хв 6 000,00 грн на платіжну картку з реквізитами НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», із призначенням платежу про видачу кредиту ОСОБА_1 за договором № 562648002. Реквізити відповідають даним анкети позичальника. Крім того, відповідач прямо визнав факт отримання вказаної суми у своїх запереченнях від 28 жовтня 2026 року.

За частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності їх визнання. У матеріалах справи відсутні дані, що викликають такий сумнів щодо визнання відповідачем отримання 6 000,00 грн. Тому наведені документи та відповідне процесуальне визнання підтверджують виникнення між сторонами кредитного зобов`язання і фактичне надання коштів.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути наданий кредит та сплатити передбачені договором проценти за користування кредитом. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо встановлений строк виконання зобов`язання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач підтвердив, що не здійснив жодного платежу за договором. Поданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 07 серпня 2026 року також відображає відсутність оплат. Доказів належного виконання зобов`язання з повернення отриманих коштів не надано. Відтак вимога про стягнення 6 000,00 грн неповернутого кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 6 780,00 грн процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України тип процентної ставки, її розмір та порядок сплати визначаються кредитним договором. За пунктами 2.4, 4.2.1 договору ставка є фіксованою та становить 1 % на день, а проценти нараховуються на залишок основного боргу. Згідно із розрахунком позивача за період із 16 березня по 06 липня 2026 року включно (113 календарних днів) при неповернутому залишку кредиту 6 000,00 грн проценти становлять 60,00 грн на день, усього 6 780,00 грн (6 000,00 ? 1 % ? 113). Розрахунок узгоджується з передбаченою договором ставкою і відсутністю платежів.

Суд враховує, що за пунктом 2.9 договору орієнтовна загальна вартість кредиту визначалася у сумі 12 215,37 грн, а за пунктом 2.10 загальні витрати - 6 215,37 грн. Вказані показники були розраховані виходячи з припущення про дотримання позичальником графіка платежів і поступове зменшення основного боргу. У графіку платежів, наведеному у пункті 4.2.2 договору, проценти за умови належних платежів становлять 4 936,48 грн. Оскільки відповідач не здійснив жодного передбаченого графіком платежу, залишок основного боргу не зменшувався, тому фактична сума договірних процентів виявилася більшою за прогнозовану. Саме по собі таке відхилення за наявності погодженого способу обчислення не підтверджує неправомірності нарахування.

Заперечуючи проти процентів, відповідач посилається на розмір ставки 1 % на день (365 % у річному вираженні). Водночас суд розмежовує погоджену договірну ставку за користування кредитом і денну процентну ставку у значенні статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка розраховується з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, його загального розміру та строку кредитування. У пункті 2.12 договору наведено денну процентну ставку 0,92 %, визначену на основі передбаченого законом припущення про належне виконання графіка платежів. Сам лише показник договірних 1 % на день не є достатньою підставою для висновку про перевищення граничної денної процентної ставки, установленої частиною п`ятою статті 8 зазначеного Закону.

Суд бере до уваги приписи статей 3, 509, 627 ЦК України про добросовісність, розумність, справедливість та свободу договору, а також необхідність забезпечення захисту прав споживача. Проте відповідні загальні засади не означають, що кожна висока договірна процентна ставка автоматично не підлягає застосуванню. У даному випадку її розмір прямо визначено в електронному договорі, погоджено відповідачем, проценти розраховано за період до закінчення строку кредитування, а обставин, які б свідчили про порушення спеціально встановленої законодавчої межі денної процентної ставки чи інших конкретних імперативних заборон щодо цієї вимоги, судом не встановлено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу визначеного договором строку кредитування або дострокової зміни строку повернення кредиту. Поданий розрахунок підтверджує, що у цій справі 6 780,00 грн договірних процентів нараховано лише за період до 06 липня 2026 року включно, а після цього дня їх розмір не збільшувався. Отже, підстав для застосування наведеного висновку з метою відмови у стягненні процентів за погоджений строк користування кредитом немає.

При цьому суд не приймає довід позивача, що ненадання відповідачем власного детального розрахунку автоматично підтверджує правомірність усіх складових позову. Згідно зі статтями 12, 81, 89 ЦПК України суд оцінює докази, а кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Правова допустимість окремих договірних платежів перевіряється судом незалежно від того, чи заперечує відповідач саму арифметику. Водночас арифметика договірних процентів за погодженим строком кредитування підтверджується матеріалами справи. Тому вимога про стягнення 6 780,00 грн процентів за користування кредитом підлягає задоволенню.

Оцінюючи вимогу про стягнення 1 200,00 грн комісії за видачу кредиту, суд виходить із такого.

Частиною третьою статті 1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. У відносинах зі споживачем свобода договору обмежується імперативними приписами законодавства про споживче кредитування та захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 та частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас названі приписи визначають можливі складові витрат споживача та не звільняють кредитодавця від обов`язку обґрунтувати зміст і правову підставу кожного платежу, який стягується на його користь. Частини перша і друга статті 11 цього Закону гарантують споживачу визначені законом права на інформацію й обслуговування кредиту, а за частиною п`ятою статті 12 умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом, є нікчемними.

У пункті 1.6 договору комісію за видачу кредиту визначено як одну зі складових оплати за надання та користування кредитом; за пунктом 2.5 вона нараховується одноразово в день видачі кредиту та становить 1 200,00 грн, тобто 20 % від суми фактично виданих коштів. У паспорті споживчого кредиту цей платіж включено до загальних витрат, а у графіку розподілено між першими двома платежами. Проте ні зазначені умови договору, ні надані документи не містять конкретного переліку окремих додаткових або супутніх послуг, за які споживач повинен сплатити саме цю суму, їх змісту чи відомостей про надання таких послуг відповідачу.

Фактично під назвою «комісія за видачу кредиту» позивач установив плату за вчинення дії, яка становить його основний обов`язок за кредитним договором: надати позичальнику обумовлену суму коштів. У матеріалах справи немає доказів надання відповідачу за зазначену комісію самостійної послуги, відмінної від виконання позивачем обов`язку видати кредит. Сам факт включення комісії до тексту договору і паспорта споживчого кредиту не доводить правомірності додаткової плати за дію, яку кредитодавець вчиняє на виконання власного зобов`язання.

При вирішенні цього питання суд враховує підхід Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21: законодавча можливість передбачати кредитні комісії не є безумовною, а питання допустимості конкретної плати необхідно вирішувати з урахуванням її змісту та дійсно наданих споживачу послуг. Подібну вимогу щодо доведення змісту додаткових і супутніх послуг Верховний Суд застосував у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 947/21999/24.

Суд водночас враховує, що наведені постанови Касаційного цивільного суду стосувалися переважно комісій за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково-касове обслуговування, а не тотожної одноразової комісії за видачу кредиту. Тому суд не переносить висновки про нікчемність відповідних щомісячних платежів механічно, а оцінює саме зміст пункту 2.5 спірного договору та відсутність доказів надання за ним окремої оплачуваної послуги.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24 не спростовує цього висновку. У зазначеній справі в межах процедури неплатоспроможності фізичної особи вирішувалися вимоги за іншими кредитними договорами, зокрема про плату за обслуговування кредитної заборгованості, а також аналізувалися погоджені сторонами платежі за іншими договорами. Висновку про безумовну законність будь-якої одноразової комісії за саме перерахування кредитних коштів незалежно від змісту та фактичного надання окремої послуги ця постанова не містить. Правова оцінка у даній справі ґрунтується на конкретній умові договору № 562648002.

Не є визначальним і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20 щодо плати за ініціювання кредиту, оскільки правомірність договірної умови оцінюється залежно від її змісту, обставин погодження та характеру відповідної послуги. У цій справі окремої послуги, наданої саме за 1 200,00 грн, позивач не конкретизував та не підтвердив.

Таким чином, суд не вбачає доведених правових та фактичних підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати 1 200,00 грн за дію кредитодавця, що полягає в безпосередній видачі погодженого кредиту. З огляду на вимоги статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», принципи добросовісності та справедливості у споживчих правовідносинах, а також обов`язок позивача довести правомірність заявленої складової боргу, у задоволенні позову щодо комісії слід відмовити.

Оцінюючи вимогу про стягнення 3 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України, суд встановив наступне.

Пунктом 7.5 договору визначено, що у разі прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань він має сплачувати кредитодавцю проценти річних за статтею 625 ЦК України у погодженому сторонами підвищеному розмірі 700 000 % річних, із обмеженням нарахування за кожен день прострочення сумою не більше 2 % від неповернутої суми кредиту. Позивач включив до розрахунку заборгованості станом на 07 серпня 2026 року 3 000,00 грн таких процентів. Отже, за правовою природою це саме відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не плата за правомірне користування кредитом у погоджений строк.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, за яким кредит надано банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Цей припис є імперативним і не пов`язує його застосування з датою укладення кредитного договору.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року та він діяв протягом усього періоду виникнення й нарахування спірної заборгованості. Спірний договір укладений 16 березня 2026 року, а заявлені 3 000,00 грн є наслідком прострочення виконання кредитного зобов`язання у період воєнного стану. Тому незалежно від погодженого сторонами підвищеного розміру процентів за статтею 625 ЦК України відповідач звільнений законом від обов`язку сплачувати ці суми.

Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, згідно з яким пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється, зокрема, на споживчі кредитні договори і звільняє позичальника від передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності протягом зазначеного особливого періоду. Отже, у стягненні 3 000,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України необхідно відмовити. За цих обставин доводи відповідача щодо подвійної відповідальності не мають самостійного вирішального значення.

Відповідно до статей 12, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Заявлений відповідачем контррозрахунок у сумі лише 6 000,00 грн не спростовує доведених договірних процентів, проте заперечення проти комісії та відповідальності за статтею 625 ЦК України є обґрунтованими з наведених судом правових підстав.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 000,00 грн основного боргу та 6 780,00 грн процентів за користування кредитом, усього 12 780,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення 1 200,00 грн комісії та 3 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України слід відмовити.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 25968 від 25 серпня 2026 року. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на заявлену ціну позову 16 980,00 грн та задоволені вимоги 12 780,00 грн із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 003,86 грн (2 662,40 грн ? 12 780,00 грн / 16 980,00 грн).

Керуючись статтями 3, 11, 12, 76-82, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 3, 509, 525, 526, 530, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 625, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 562648002 від 16 березня 2026 року у розмірі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, із яких: 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 6 780 (шість тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 200 (однієї тисячі двохсот) гривень 00 копійок комісії за видачу кредиту та 3 000 (трьох тисяч) гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 003 (дві тисячі три) гривні 86 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Сікора

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
01.09.2026 Ухвала № 139355024 Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 41084239. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг