Судові рішення

Рішення № 141486961 у справі № 650/5542/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 у цивільній справі № 650/5542/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області, суддя Сікора О. О.

Справа№ 650/5542/26
СудВеликоолександрівський районний суд Херсонської області
СуддяСікора О. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486961

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 650/5542/26

Провадження № 2/650/4345/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

13 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними письмовими матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 18 750,00 грн заборгованості за кредитним договором № 37045 від 21 червня 2021 року, з яких 3 000,00 грн - неповернута сума кредиту, 15 750,00 грн - проценти за користування кредитом, а також про відшкодування судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 21 червня 2021 року між відповідачем і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» укладено в електронній формі кредитний договір № 37045, відповідно до якого відповідачу надано 3 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою 2,5 % за кожен день користування кредитом. Відповідач належним чином зобов`язання не виконав, а позивач набув право вимоги на підставі договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

02 вересня 2026 року відповідач через систему «Електронний суд» подав документ, названий відзивом на позовну заяву, в якому повідомив, що є учасником бойових дій і проходить військову службу з 2020 року до теперішнього часу, просив списати проценти за кредитом або зупинити розгляд справи до його звільнення з військової служби. Документів, які б підтверджували проходження військової служби, її період, підставу проходження, належність до військового формування або статус учасника бойових дій, до відзиву не додано.

27 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. - подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; додав акт про отримання правової допомоги від 25 вересня 2026 року, рахунок і платіжну інструкцію про оплату цієї суми. Витрати зі сплати судового збору позивач підтвердив платіжною інструкцією на суму 2 662,40 грн.

Враховуючи ухвалений спосіб розгляду справи, судове засідання не проводилося, виклик учасників не здійснювався, а відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Наявність у справі письмового відзиву відповідача виключає підстави для розгляду справи як заочної; спір вирішується у звичайному порядку спрощеного позовного провадження.

Насамперед суд вирішує питання, порушене відповідачем у відзиві, щодо зупинення провадження у зв`язку з проходженням військової служби. За пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або іншого утвореного відповідно до закону військового формування, переведеного на воєнний стан або залученого до проведення антитерористичної операції. Водночас застосування цієї норми передбачає встановлення саме факту перебування відповідної особи на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 вказала, що для застосування зазначеної процесуальної норми під час дії воєнного стану належними є докази, які містять інформацію про проходження стороною військової служби (зокрема, військовий квиток, наказ командира військової частини, довідка військової частини), а також має значення волевиявлення військовослужбовця стосовно продовження судового розгляду.

У цій справі відповідач лише повідомив про службу та висловив прохання зупинити провадження, але не подав жодного документа, який давав би можливість установити обставини, передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Саме по собі твердження учасника справи, не підтверджене доказами, не тотожне встановленому судом факту проходження військової служби. За статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Підстав для висновку, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або іншого відповідного військового формування в розумінні статті 251 ЦПК України, матеріали справи не містять. Відтак прохання про зупинення провадження суд відхиляє як необґрунтоване.

Оцінюючи вимоги по суті, суд виходить із такого.

Згідно зі статтями 626, 628, 638, 639 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; він вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Правочин, укладений із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем і підписаний у передбачений законом спосіб, може вважатися вчиненим у письмовій формі. Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріали справи містять індивідуальну частину договору № 37045 від 21 червня 2021 року, додаток № 1 із графіком розрахунків, а також довідку первісного кредитодавця про ідентифікацію позичальника, згідно з якою договір акцептовано одноразовим ідентифікатором AV5890, направленим 21 червня 2021 року на зазначений позичальником номер телефону. У договорі відображено цей ідентифікатор як електронний підпис відповідача, його персональні дані та реквізити картки, на яку належало перерахувати кредитні кошти.

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 3 000,00 грн на строк 30 днів, тобто до 20 липня 2021 року, зі сплатою фіксованих процентів 2,5 % на добу (912,5 % річних). Кошти надавалися у безготівковій формі на картку, вказану позичальником.

Із інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 29 червня 2026 року № 303/06 вбачається, що 21 червня 2021 року о 23:44:04 через платіжний сервіс Platon успішно здійснено транзакцію з видачі кредиту № 37045 у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вказана картка збігається з тією, що зазначена у договорі як картка позичальника. У сукупності із договором та відомостями про електронну ідентифікацію ця довідка належно підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів.

За статтями 1046, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у строк і на умовах, визначених договором, та сплатити належні проценти. Статті 525, 526, 530, 629 ЦК України встановлюють обов`язок належного та своєчасного виконання договірних зобов`язань.

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого відступалися права грошової вимоги до боржників, включених до реєстру. Витяг із реєстру боржників містить дані ОСОБА_1 , кредитного договору № 37045 від 21 червня 2021 року та залишку за тілом кредиту 3 000,00 грн. На підтвердження оплатності відступлення подано платіжні документи від 21 лютого і 12 жовтня 2022 року та додаткову угоду до договору факторингу від 12 жовтня 2022 року. За статтями 512, 514, 1077, 1078 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу. Відтак позивач підтвердив належність йому права вимоги за спірним кредитним договором.

Згідно з поданою випискою з особового рахунка за кредитним договором № 37045, станом на 01 червня 2026 року несплачений залишок основної суми кредиту становить 3 000,00 грн. Доказів повного або часткового погашення цієї суми відповідач не подав, наведених позивачем відомостей про видачу коштів не спростував. Отже, вимога про стягнення 3 000,00 грн основного боргу доведена та підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у частині процентів, суд відрізняє плату за користування кредитом протягом узгодженого строку кредитування від грошової відповідальності за порушення обов`язку повернути кредит після настання строку виконання зобов`язання.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається на 30 днів - до 20 липня 2021 року. За пунктом 1.3 цього договору погоджено плату за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу від основної суми. Пунктом 2.1 передбачено повернення кредиту та сплату процентів відповідно до графіка розрахунків. У додатку № 1 до договору сторони прямо узгодили проценти за 30 днів у розмірі 2 250,00 грн, виходячи з розрахунку: 3 000,00 грн ? 2,5 % ? 30 днів = 2 250,00 грн.

Зазначена сума процентів відповідає погодженій платності кредиту за правомірне користування кредитними коштами в межах 30-денного строку. Доказів її сплати не надано. Отже, вимога про стягнення 2 250,00 грн договірних процентів за період кредитування обґрунтована.

Разом із тим позивач просить стягнути 15 750,00 грн процентів, що перевищує визначену графіком суму на 13 500,00 грн. Така різниця відповідає нарахуванню процентів за 180 днів після закінчення строку кредитування за тією самою ставкою 75,00 грн на день. У виписці позивача зафіксовано підсумкову суму 15 750,00 грн, однак сама виписка не замінює перевірки правових підстав її нарахування.

Суд бере до уваги, що пункт 2.3 договору містить умову про нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом до погашення заборгованості та, у разі прострочення, не більше ніж за 180 календарних днів поспіль від моменту виникнення прострочення. Однак для вирішення спору істотне не лише буквальне згадування періоду прострочення, а й правова природа погоджених платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголосила, що після спливу строку кредитування у зв`язку з невиконанням обов`язку повернути кредит можуть нараховуватися не проценти як плата за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а проценти як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України у встановленому законом або договором розмірі. Якщо договір передбачає проценти поза межами строку кредитування, необхідно витлумачити його умови та з`ясувати, чи сторони погодили саме міру відповідальності за прострочення, чи лише плату за правомірне користування кредитом. За наявності неясності застосовується правило тлумачення умов договору проти сторони, яка їх сформулювала (contra proferentem).

Зі змісту пунктів 1.1-1.3, 2.1, 2.3 та додатка № 1 вбачається, що проценти за ставкою 2,5 % на добу скрізь визначені як «проценти за користування кредитом», нараховуються на суму кредиту за єдиною ставкою, а договірний строк правомірного користування визначено у 30 днів. Пункт 2.3, хоча і поширює нарахування на період прострочення, не кваліфікує ці нарахування як спеціально погоджену міру відповідальності за статтею 625 ЦК України та не встановлює відмінного за призначенням платежу на випадок порушення зобов`язання. Натомість окремий розділ 4 договору «Відповідальність Сторін» містить пункт 4.3, який прямо передбачає за неповернення кредиту у строк пеню у розмірі 5 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення.

Таким чином, системне тлумачення умов договору свідчить, що проценти, заявлені позивачем після 20 липня 2021 року, визначені договором саме як продовження плати за користування кредитом, а не як окремо погоджений розмір відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Посилання у пункті 1.2 на дію договору до повного виконання сторонами зобов`язань не подовжує передбаченого ним 30-денного строку кредитування. Іншої умови, яка б чітко встановлювала ставку 2,5 % на день як міру відповідальності за статтею 625 ЦК України, позивач не довів. Сумніви в змісті сформульованої кредитодавцем стандартної умови не можуть тлумачитися на шкоду споживачу.

У позові зазначені 15 750,00 грн прямо визначені як проценти за користування кредитними коштами; самостійних вимог про стягнення процентів як відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України та відповідного самостійного розрахунку позивач не заявив. За таких обставин стягнення після завершення строку кредитування 13 500,00 грн як процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України, не узгоджується із правовою природою цих платежів та наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, а тому в цій частині позову належить відмовити.

Суд також оцінює посилання відповідача на те, що він нібито проходить військову службу з 2020 року і у зв`язку з цим має бути звільнений від сплати процентів. Законодавство передбачає спеціальні гарантії окремим категоріям військовослужбовців щодо ненарахування процентів, штрафних санкцій та пені за кредитними зобов`язаннями, зокрема пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Водночас застосування такої гарантії до конкретного кредитного договору вимагає встановлення належності позичальника до передбаченої законом категорії та відповідного періоду.

Відповідач не надав військового квитка, довідки військової частини, витягу з наказу, посвідчення учасника бойових дій чи інших документів, з яких можна було б встановити відповідні юридичні факти та поширення гарантії на період із 21 червня до 20 липня 2021 року. Його твердження не підтверджене жодним допустимим доказом. Наявні матеріали не дають підстав звільнити відповідача від узгоджених договором процентів за період правомірного користування кредитом у розмірі 2 250,00 грн. При цьому суд не заперечує існування відповідних законних гарантій для осіб, статус і період служби яких підтверджені належним чином.

Отже, за наслідками оцінки доказів у їх сукупності та з урахуванням меж заявлених вимог підлягають стягненню 3 000,00 грн основного боргу і 2 250,00 грн процентів за договірний строк кредитування - всього 5 250,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти 13 500,00 грн процентів необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує таке.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі на професійну правничу допомогу; у разі часткового задоволення позову судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється за договором та доказами наданих послуг, їхньої вартості й оплати, а під час їх розподілу враховуються пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість, необхідність і пропорційність.

Платіжною інструкцією від 24 серпня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору у сумі 2 662,40 грн. Частка задоволених вимог становить 5 250,00 грн / 18 750,00 грн = 28 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 745,47 грн судового збору (2 662,40 грн ? 28 % із округленням до копійок). Решта судового збору покладається на позивача.

Позивачем подано договір про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, акт про отримання правової допомоги від 25 вересня 2026 року, рахунок від 25 вересня 2026 року № 25.09.2026-152 і платіжну інструкцію від 25 вересня 2026 року № 2170 щодо оплати адвокату Пархомчуку С.В. 15 500,00 грн. Отже, оплату наведеної суми підтверджено. Водночас сплата клієнтом адвокату певної суми не означає автоматичного відшкодування її в повному обсязі іншою стороною процесу.

Згідно з актом, на консультацію щодо перспектив судового врегулювання відведено 0,5 години вартістю 1 500,00 грн, на складення і подання позову з додатками та аналіз практики - 3 години вартістю 9 000,00 грн, на «інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень» - 1,5 години вартістю 4 500,00 грн, а на виготовлення копій документів і відправлення кореспонденції заявлено 500,00 грн.

Суд визнає пов`язаними з розглядом справи й конкретизованими послуги з первинної консультації та підготовки і подання позовної заяви разом із додатками загальною вартістю 10 500,00 грн. Натомість запис про «інші клопотання, заяви» та моніторинг судового реєстру є узагальненим: акт не визначає, які саме інші документи були підготовлені, коли здійснювалися відповідні роботи та чим окрема послуга з моніторингу була необхідна для вирішення цього нескладного спору. Тому підстав покладати на відповідача відповідні 4 500,00 грн суд не вбачає. Крім того, 500,00 грн канцелярських і поштових витрат виділені як витрати, відмінні від гонорару, проте доказів фактичних витрат у конкретному розмірі надані матеріали не містять; їх включення до загальної оплаченої суми саме по собі не підтверджує фактичне понесення таких видатків і їх необхідність у заявленому розмірі.

Такий підхід відповідає частині третій статті 141 ЦПК України та висновкам Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, згідно з якими суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, оцінює їх реальність, необхідність, обґрунтованість та пропорційність. При цьому суд не змінює погодженого між адвокатом і клієнтом розміру гонорару, а визначає, які з понесених витрат допустимо покласти на іншу сторону.

Враховуючи часткове задоволення позову у частці 28 %, із визнаних такими, що можуть бути предметом розподілу, витрат на правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн з відповідача належить стягнути 2 940,00 грн (10 500,00 грн ? 28 %). У задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу понад зазначену суму необхідно відмовити. Такий розподіл забезпечує належний баланс між правом позивача на відшкодування необхідних витрат і недопущенням покладення на відповідача непропорційного процесуального тягаря.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 251, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, заборгованість за кредитним договором № 37045 від 21 червня 2021 року в загальній сумі 5 250,00 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), із яких: 3 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 250,00 грн - заборгованість за процентами за погоджений строк кредитування.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти 13 500,00 грн процентів відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 745,47 грн (сімсот сорок п`ять гривень 47 копійок) судового збору та 2 940,00 грн (дві тисячі дев`ятсот сорок гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Сікора

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
01.09.2026 Ухвала № 139355023 Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42228158. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг