Судові рішення

Рішення № 141486962 у справі № 650/1694/26 від 12.11.2026

Рішення від 12.11.2026 у цивільній справі № 650/1694/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування»). Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області, суддя Ковальчук О. В.

Справа№ 650/1694/26
СудВеликоолександрівський районний суд Херсонської області
СуддяКовальчук О. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із відносин спадкування
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486962

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1694/26

Провадження № 2/650/2472/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Трюхан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Великоолександрівської державної нотаріальної контори Карастан Ольга Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить квартира АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначила, що є дочкою померлої та спадкоємцем першої черги за законом.

У січні 2026 року їй стало відомо про заведення спадкової справи після смерті матері за заявою її сестри ОСОБА_2 , з якою вона не підтримує стосунків.

17 лютого 2026 року позивачка звернулася до Великоолександрівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав, однак їй було повідомлено про пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутність документального підтвердження постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Поважність причин пропуску строку позивачка обґрунтовує тим, що її мати протягом останнього періоду життя фактично проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку із цим позивачка вважала, що прийняла спадщину внаслідок спільного проживання зі спадкодавицею, та мала намір звернутися до нотаріуса пізніше для оформлення спадкових прав.

На підтвердження фактичного проживання матері разом із нею позивачка посилається на акт № 51 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства та фактичного місця проживання особи від 25 лютого 2026 року.

Також зазначає, що відповідачка, хоча й була зареєстрована зі спадкодавицею за однією адресою, фактично з нею на день смерті не проживала.

Посилаючись на частину третю статті 1272 ЦК України, позивачка просить визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позову.

Зазначила, що вона є дочкою спадкодавиці та у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Натомість позивачка протягом шестимісячного строку заяву про прийняття спадщини не подала, а до нотаріальної контори звернулася лише 17 лютого 2026 року.

Відповідачка вважає, що позивачка не довела існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали своєчасному зверненню до нотаріуса.

Також заперечує проти доводів позивачки про постійне проживання зі спадкодавицею, посилаючись на те, що ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , тоді як позивачка зареєстрована за іншою адресою.

Щодо акта № 51 від 25 лютого 2026 року відповідачка зазначає, що його складено після смерті спадкодавиці, тому, на її думку, цей документ не підтверджує постійного спільного проживання матері з позивачкою на час відкриття спадщини.

Відповідачка просила відмовити в задоволенні позову повністю та розглянути справу за її відсутності.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У поданому відзиві проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - завідувач Великоолександрівської державної нотаріальної контори Карастан О.І. - у судове засідання не з`явилася. У заяві від 27 серпня 2026 року просила розглянути справу за її відсутності, вирішення спору залишила на розсуд суду.

Враховуючи подані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Обставини, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є дочками померлої, а отже, належать до спадкоємців першої черги за законом.

Із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 21 травня 2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 85/2025 у Здолбунівській державній нотаріальній конторі Рівненської області.

З наданих матеріалів також убачається, що спадкова справа була заведена за заявою відповідачки ОСОБА_2 , яка у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини.

17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Великоолександрівської державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадкових прав після смерті матері.

Листом Великоолександрівської державної нотаріальної контори від 17 лютого 2026 року № 106/02-14 позивачці повідомлено, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, однак у встановлений шестимісячний строк не звернулася із заявою про прийняття спадщини та не надала документів, які підтверджують постійне проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Високопільської селищної ради від 27 листопада 2025 року ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з витягом із Реєстру територіальної громади від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 зареєстрована з 17 березня 2004 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, зареєстровані місця проживання позивачки та спадкодавиці були різними.

Разом із тим суд ураховує, що реєстрація місця проживання особи не є безумовним доказом її фактичного проживання за відповідною адресою.

Особливе значення для вирішення справи має акт № 51 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства та фактичного місця проживання особи, складений 25 лютого 2026 року представниками Високопільської селищної ради.

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що комісією здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

У розділі акта, який містить додаткову інформацію, зазначено, що комісією встановлено факт проживання ОСОБА_3 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою.

При цьому відповідні відомості внесені до акта зі слів сусідів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Отже, всупереч доводам відповідачки, акт № 51 містить відомості саме про фактичне проживання спадкодавиці за адресою позивачки на момент смерті.

Водночас суд бере до уваги, що зазначений акт складено 25 лютого 2026 року, тобто більше ніж через рік після смерті спадкодавиці, а обставини її проживання у минулому встановлювалися на підставі повідомлень сусідів.

Тому цей документ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та сам по собі не має наперед встановленої доказової сили.

Мотиви суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом частин першої та третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом установленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливе за наявності сукупності юридично значущих обставин: спадкоємець мав обов`язок подати заяву про прийняття спадщини, пропустив установлений законом строк та довів поважність причин такого пропуску.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть визнаватися причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо вчинення необхідних дій.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зокрема викладеним у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц.

Водночас правове регулювання прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відрізняється від порядку прийняття спадщини особою, яка такого проживання не мала.

У першому випадку прийняття спадщини відбувається в силу прямої вказівки частини третьої статті 1268 ЦК України, якщо спадкоємець протягом установленого законом строку не заявив про відмову від спадщини.

У другому випадку для прийняття спадщини необхідним є подання відповідної заяви нотаріусу.

Таким чином, обставина постійного спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має самостійне юридичне значення.

У разі доведеності такої обставини спадкоємець не потребує визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вважається таким, що прийняв її відповідно до закону.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність визначення додаткового строку тим, що її мати до дня смерті фактично проживала разом із нею, у зв`язку із чим позивачка вважала спадщину прийнятою та мала намір звернутися до нотаріуса пізніше для оформлення спадкових прав.

Отже, наведені позивачкою обставини за своїм правовим змістом стосуються насамперед застосування частини третьої статті 1268 ЦК України, а не наявності поважних причин пропуску строку, передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України.

Суд зазначає, що переконання спадкоємця у прийнятті спадщини внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем саме по собі не свідчить про існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем у разі його підтвердження має наслідком прийняття спадщини без необхідності подання відповідної заяви.

За таких обставин суд повинен розмежувати питання прийняття спадщини в силу закону та питання визначення додаткового строку для її прийняття.

Оцінюючи акт № 51 від 25 лютого 2026 року, суд зазначає, що цей документ містить відомості про проживання ОСОБА_3 за адресою позивачки на момент смерті, отримані від сусідів.

Зазначені відомості мають значення для вирішення питання про можливість застосування до позивачки положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Разом із тим предметом розгляду в цій справі є не встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею та не визнання права на спадщину, а визначення додаткового строку для подання заяви про її прийняття.

У межах заявлених позовних вимог суд не вирішує остаточно питання про те, чи вважається ОСОБА_1 такою, що прийняла спадщину внаслідок постійного проживання зі спадкодавицею.

Відповідна обставина може бути предметом судового встановлення в належному процесуальному порядку з урахуванням наявності спору між спадкоємцями щодо спадкових прав.

Суд також ураховує, що сам факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою відповідачки не є безумовним доказом її постійного фактичного проживання за цією адресою на час смерті.

Так само реєстрація позивачки та спадкодавиці за різними адресами не виключає можливості їх фактичного спільного проживання.

Тому доводи відповідачки про те, що різні адреси реєстрації самі по собі спростовують проживання спадкодавиці з позивачкою, суд не приймає.

Однак зазначене не змінює предмета заявленого позову та не підтверджує наявності підстав для визначення додаткового строку відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суд звертає увагу, що позивачка не посилається на обставини, які протягом шестимісячного строку після смерті матері об`єктивно унеможливлювали звернення до нотаріуса.

Зокрема, позивачкою не наведено конкретних обставин, пов`язаних із тяжкою хворобою, тривалим перебуванням у стані, що виключав можливість вчинення необхідних дій, або іншими істотними перешкодами, які існували протягом строку для прийняття спадщини.

Натомість основним обґрунтуванням позову є переконання позивачки в тому, що вона прийняла спадщину через фактичне проживання з матір`ю.

Таке переконання не може одночасно слугувати достатньою підставою для висновку про поважність причин пропуску строку для подання заяви, оскільки за умови постійного спільного проживання обов`язок подати таку заяву для прийняття спадщини законом не встановлений.

Посилання позивачки на те, що лише в січні 2026 року вона дізналася про заведення спадкової справи за заявою сестри, також не підтверджує наявності поважної причини пропуску строку.

Із позовної заяви вбачається, що позивачці було відомо про смерть матері 10 лютого 2025 року, а отже, вона знала про обставину, з якою закон пов`язує відкриття спадщини.

При цьому право спадкоємця на прийняття спадщини не залежить від того, чи звернулися інші спадкоємці до нотаріуса та чи заведено спадкову справу.

Відсутність спілкування між сестрами також сама по собі не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для реалізації спадкових прав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази в сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено наявності поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України.

При цьому суд не заперечує можливості прийняття позивачкою спадщини в силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України за умови підтвердження її постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Однак вирішення цього питання виходить за межі заявленої позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відмова в задоволенні цього позову не означає встановлення факту неприйняття спадщини позивачкою та не позбавляє її права звернутися за захистом спадкових прав у належний спосіб.

За наведених обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 1216, 1217, 1220, 1261, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Великоолександрівської державної нотаріальної контори Карастан Ольга Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ковальчук

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.09.2026 Ухвала № 140184280 Великоолександрівський районний суд Херсонської області
26.03.2026 Ухвала № 135165336 без тексту Великоолександрівський районний суд Херсонської області