Судові рішення

Рішення № 141487053 у справі № 140/11584/26 від 02.11.2026

Рішення від 02.11.2026 в адміністративній справі № 140/11584/26 (категорія «Адміністрування окремих податків, зборів, платежів»). Суд: Волинський окружний адміністративний суд, суддя Костюкевич Сергій Федорович.

Справа№ 140/11584/26
СудВолинський окружний адміністративний суд
СуддяКостюкевич Сергій Федорович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяАдміністрування окремих податків, зборів, платежів
Дата ухвалення02.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487053

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Луцьк Справа № 140/11584/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Грицаку П.О.,

представник позивача: Чорної Л. О.,

представника відповідача Мельничука М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2026 №01414603200705, №01414703200705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 31.03.2026 №996-п відповідно до пп.20.1.9 20.1.10 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 80.2.3 80.2.7 п.80.2 п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) була проведена фактична перевірка діяльності позивача з 15.04.2026.

За результатами перевірки складено акт від 27.04.2026 №10875/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані висновки про порушення вимог податкового законодавства: п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) та ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в частині ненадання до перевірки документів.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.05.2026 №01414603200705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 285 053,50 грн; від 28.05.2026 №01414703200705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн.

Вважаючи виявлені в акті перевірки порушення такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області 31.03.2026 №996-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 », направлень на перевірку від 15.04.2026 №1653/03-20-07-05 та №1654/03- 20-07-05 керуючись пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2.7 ст. 80, п. 80.8 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (податкових ризиків), а саме: щодо проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа в базах даних відсутні дані про зареєстровані РРО/програмні РРО та обсяги розрахунків по них. З метою контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, отримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) в період з 15.04.2026 по 24.04.2026 було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) господарської одиниці офісу за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.04.2026 №10875/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , де встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР та статей 44, 85 Податкового кодексу України.

Зазначив, що позивач був ознайомлений з актом перевірки та отримав його примірник, після чого скористався правом на подання заперечень. За результатами їх розгляду 25.05.2026 висновки акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення. У подальшому на підставі матеріалів перевірки ГУ ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.05.2026 №01414603200705, №01414703200705. Подана позивачем адміністративна скарга до ДПС України також не призвела до зміни прийнятих рішень.

Вважає, що оскаржувані ППР правомірними та винесеними з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а тому такі не підлягають скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у заявах по суті справи та додаткових поясненнях, та просив їх задовольнити, а представник відповідача позовні вимоги заперечила, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.08.2016, запис №2198000[телефон приховано], основним видом діяльності визначено 53 Діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів (КВЕД 85.53).

На підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 31.03.2026 №996-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 », направлень на перевірку від 15.04.2026 №1653/03-20-07-05 та №1654/03- 20-07-05 керуючись пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2.7 ст. 80, п. 80.8 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, з метою контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, отримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) в період з 15.04.2026 по 24.04.2026 було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) господарської одиниці офісу за адресою: АДРЕСА_1 .

27.04.2026 за результатами вказаної перевірки складено акт №10875/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , згідно з висновками якого перевіркою встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства та порушення:

- п. 1, 2, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), оскільки розрахунки відбуваються не безпосередньо між покупцем та продавцем (з використанням розрахункових рахунків у форматі IBAN покупця та продавця), а з використанням посередника у вигляді транзитних рахунків банку що в своїй структурі коду містять « 2924», то відповідні платежі, проведені з використанням платіжного інструменту, за своєю суттю є операціями еквайрингу та, з урахуванням визначення поняття «розрахункова операція», зумовлюють виникнення у продавця обов`язку здійснення їх фіскалізації із застосуванням РРО/ПРРО;

- ст. 44, 85 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

08.05.2026 ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області подано заперечення №41/05 (вх.№ЕКПП/19159/06 від 11.05.2026) до вищезазначеного акту фактичної перевірки.

25.05.2026 за результатами розгляду заперечення, комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області, висновки акта фактичної перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення, що відображено у висновку №95/03-20-07-05.

28.05.2026 ГУ ДПС у Волинській області на підставі висновків акту перевірки сформовані податкові повідомлення-рішення, а саме: №01414603200705 на суму 285 053,50 грн, №01414703200705 на суму 1 020,00 грн.

12.08.2026 ФОП ОСОБА_1 подано скаргу на вищевказані ППР, однак рішенням про результати розгляду скарги, ДПС залишено без змін ППР ГУ ДПС у Волинській області від 28.05.2026 №№ 01414603200705, 01414703200705, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України 20.1.10. контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 31.03.2026 №996-п зазначено підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Стосовно призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд зауважує, що єдиною передумовою та підставою для призначення такої перевірки є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його істотності чи не істотності. Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними, за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання наявності підстав для проведення перевірки від питання достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі та/або недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки. Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Отже, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Відтак, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку виходить з того, що в наказі від 31.03.2026 №996-п про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (податкових ризиків), а саме: щодо проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа-в базах даних відсутні дані про зареєстровані РРО/програмні РРО та обсяги розрахунків по них; нарахування та виплати у 2025 році заробітньої плати найманим працівникам на рівні мінімальної (не більше 8,0 тис. грн), що може вказувати на проведення готівкових розрахункових операцій без застосування РРО/ ПРРО для виплати заробітньої плати в конвертах та виплату роботодавцем доходів у вигляді заробітньої плати без сплати податків до бюджету, з метою контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, отримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

При цьому, суд враховує, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 31.03.2026 №996-п, стала доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту №113/03-20-07-05-01 від 24.03.2026, у якій зазначено, що в ході аналізу виявлено ризики порушень платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо: здійснення платниками податків розрахункових операцій без застосування РРО/ПРО, дроблення бізнесу із метою уникнення сплати податків (мінімізації податкових та інших обов`язкових платежів до бюджету. У зв`язку з наведеним запропоновано провести фактичні перевірки господарських одиниць згідно Додатку.

Відповідно до витягу з Додатку до доповідної записки №113/03-20-07-05-01 від 24.03.2026: код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , назва платника ФОП ОСОБА_1 , адреса ГО - Волинська область, м. Луцьк, вул. Назарія Яремчука, 11 А.

Отже, суд вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, ввід 27.03.2025 у справі №280/6830/23 від 27.03.2025 у справі №560/15692/23 від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.

Таким чином, оцінивши наказ про проведення перевірки з урахуванням наявної в матеріалах справи доповідної записки, суд дійшов висновку про наявність як правових (посилання на підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України), так і фактичних підстав для призначення перевірки. На думку суду, обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №600/5677/24-а.

У зв`язку із вищезазначеним, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки.

Щодо порушення п. 1,2 ст. З Закону № 265/95-ВР, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадською харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР).

Розділ II Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. Зокрема, стаття 3 вказаного розділу Закону містить низку обов`язків, що висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1, 2 ст. З Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті. замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту па повіту суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з п. І ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Отже, закон імперативно визначає обов`язок суб`єкта господарювання видати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Матеріалами справи підтверджується, що у ході проведення фактичної перевірки встановлено, що у період з 01.01.2025 року по 31.03.2026 року на рахунок позивача від 84 фізичних осіб надійшло 190 869,00 гри із призначенням платежу «зарахування переказу», назва контрагента P2P Credit Fust Fund з рахунку НОМЕР_2 , який містить в своїх реквізитах структуру номера 2924 - транзитний рахунок за операціями здійсненими з використанням платіжних карток, через який банк проводить карткові розрахунки.

Контролюючий орган зазначив, що в реквізитах рахунку міститься структура номера 2924. яку він визначив як транзитний рахунок за операціями із платіжними картками, та на цій підставі зробив висновок про здійснення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО.

Судом встановлено, що оплата ФОН ОСОБА_1 здійснювалася за теоретичний курс навчання в автошколі, а зарахування переказу P2P Credit Fust Fund вказує на переказ з карти па карту (Peer-to-Peer), оскільки як встановлено судом лекції з теорії проводяться в класах або дистанційно (онлайн), тому відсутнє місце проведення розрахунків у розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР зі змінами та доповненнями.

До того ж АТКБ «Приватбанк» у відповідь на адвокатський запит від 12.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260505/110451-БТ підтвердив, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2025 по 31.03.2026 не приєднувався до умов договору еквайрингу шляхом підписання заяви та накладення КЕП, термінал не встановлював, жодних зарахувань на поточний рахунок по еквайрингу не було, а дійсні зарахування на поточний рахунок на зарахування з банку ПУМБ, не еквайрингу.

Стаття 2 Закону про РРО визначає, що розрахункова операція пов`язана з прийманням від покупця готівкових коштів або карток за місцем реалізації товарів (послуг). Оскільки учні оплачували навчання дистанційно за отриманими текстовими реквізитами, ФОП (автошкола) фізично не здійснював приймання платіжних засобів.

її Акті перевірки від 27.04.2026 №10875/Ж5/03-20-07-05/2474717658 зазначено, що код 2924 є транзитним рахунком для операцій еквайрингу, використання рахунку 2924 - це внутрішня архітектура розрахунків та обліку в банку, яка не залежить від волі підприємця. Користувач міг здійснювати звичайний платіж через інтернет-банкінг ввівши IBAN підприємця, але банк з технічних причин провів цей платіж через свій транзитний рахунок 2924.

За визначеннями, наведеними у Законі «Про платіжні послуги» № 1591-ІХ від 30.06.2021 року із змінами та доповненнями , еквайринг платіжних інструментів (еквайринг) платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; електронний платіжний засіб - це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом; платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді [[ластикової чи іншого виду картки; платіжний застосунок -програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію з рахунка платника (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором а надавачем платіжних послуг; платіжний інструмент - персоналізований засіб, пристрій та або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції.

Суд зауважує, що еквайринг - послуга, яка надається банком на підставі договору, тому оскільки ФОН (автошкола) не укладала договір еквайрингу з банком і не встановлювала на сайті платіжні віджети кнопки на кшталт LiqPay, Monobank тощо, вона технічно та юридично не є учасником операцій еквайрингу, а кошти надходили на розрахунковий рахунок виключно як результат ініційованого клієнтом банківського переказу.

Маркування P2P Credit Fust Fund та рахунок 2924 у виписці це внутрішня система розрахунків і обліку самого банку, яка не залежить від волі позивача. Зазначене призначення зарахування переказу P2P Credit Fust Fund є технічним маркуванням клірингових систем банку, яке вказує на переказ з карти на карту (Peer-to-Peer) або через платіжні віджети.

Користувачі скористалися своїми мобільним додатком наприклад Приват24. де замість стандартного меню «Платіж за реквізитами», могли скористатися функцією «Переказ па карту/рахунок» де система банку автоматично визначила кошти через свій транзитний рахунок 2924.

На переконання суду, підприємець не повинен нести відповідальність за те. який внутрішній бухгалтерський маршрут (транзитні рахунки) обирає банк для доставки грошей до його I BAN. ФОП надав текстову строку IBAN. що звільняє операцію від РРО.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначальним для застосування РРО с спосіб, у який продавець ініціював та прийняв оплату, а не внутрішні технічні коди банків та накладення КЕПських проводок. Верховний Суд сформував сталу практику, підтверджуючи, що прямий переказ коштів з рахунку на рахунок (наприклад, за реквізитами IBAN) не є розрахунковою операцією. Відповідно, у таких випадках продавець не зобов`язаний застосовувати РРО чи ІІРРО та видавати фіскальний чек.

Така ж позиція викладена у постановах ВСУ у складі Касаційного адміністративного суду у справі №420/9072/24 від 02.12.2025, де зазначено, що якщо оплата здійснювалася за допомогою Інтернет-банкінгу за реквізитами отримувача (IBAN), застосування РРО не є обов`язковим, оскільки відбувається безготівковий перерахунок, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи, що оплата здійснювалася за допомогою інтернет-банкінгу, застосування РРО не є обов`язковим, відтак податкове повідомлення-рішення від 28.05.2026 №01414703200705 винесено не на підставі норм чинного законодавства.

Схожа позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду 320/43929/23 від14.02.2025.

Щодо порушення ст. 44, 85 ПК України, суд зазначає таке.

Згідно з підпункту 20.1,2 пункту 20.1 статті 20 ІІК України для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

За змістом пункту 85.2 статті 85 РІК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області під час проведення фактичної перевірки 15.04.2026 ФОН ОСОБА_1 було вручено запит про надання документів, що становлять предмет перевірки, в т. ч. банківські виписки та платіжні доручення по рахунках, що використовуються ФОП в господарській діяльності. Станом на 24.04.2026 - дата завершення перевірки, суб`єктом господарювання до перевірки не надано банківські виписки по рахунках, які використовувались в господарській діяльності за 2023-2024 роки, про що складено відповідний акт. Таким чином ФОП Хомяком !. JІ. не дотримано вимоги ст.44, 85 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу, що з аналізу положень статті 85 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган має право витребувати у платника податків копії документів, які свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів та інших платежів або порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. При цьому у відповідному запиті мають бути зазначені фактичні обставини, які обґрунтовують необхідність падання таких документів.

Разом з тим, зі змісту письмового запиту І У ДПС у Волинській області вбачається, що у ньому наведено посилання на норми Податкового кодексу України та перелік документів, які необхідно надати, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Пункт 85.6 статті 85 ЇІК України передбачає, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Зі змісту акту про ненадання частини документів на письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій) вбачається, що такий містить усі необхідні передбачені нормами податкового законодавства реквізити, відтак ненадання позивачем витребовуваних документів, свідчить про безумовну відмову у наданні запитуваних документів.

Таким чином, аналізуючи приписи податкового законодавства та встановлені під час розгляду справи фактичні обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.05.2026 №01414703200705, відтак в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається па відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Враховуючи, що суд задовольняє позов частково, тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2 281,72 грн. (99,997 % від задоволених вимог), сплачений згідно з платіжних інструкцій №603 від 01.09.2026 та №617 від 09.09.2026 в розмірі 2 288,58 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28.05.2026 №01414603200705.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 281,72 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РПОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРІІОУ 44106679).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2026 року.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.10.2026 Ухвала № 140997033 Волинський окружний адміністративний суд
18.09.2026 Ухвала № 139878008 Волинський окружний адміністративний суд
07.09.2026 Ухвала № 139555709 Волинський окружний адміністративний суд