Судові рішення

Рішення № 141487090 у справі № 160/19957/26 від 09.11.2026

Рішення від 09.11.2026 в адміністративній справі № 160/19957/26 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Кучма Костянтин Сергійович.

Справа№ 160/19957/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяКучма Костянтин Сергійович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення09.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487090

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Справа № 160/19957/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Київській області від 27.05.2026 року № 04655009683 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача здійснити належний перерахунок його страхового та пільгового стажу зарахувавши до нього періоди навчання (1982 - 1985 рр.), військової служби (1985 - 1987 рр.) та роботи на ПАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", із застосуванням механізму зниження пенсійного віку;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з дати первинного звернення - 27.11.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 27.05.2026 № 046550009683 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку. Так, на підтвердження роботи в ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» ним подано трудову книжку, довідки про стаж роботи, архівні довідки та накази про результати атестації робочих місць № 79, №112 і № 33 із відповідними переліками робочих місць. Однак, відповідач безпідставно не врахував ці документи, посилаючись на відсутність наказів про атестацію та неможливість перевірки первинних документів через відсутність підприємства за місцем реєстрації. Наголошує, що недоліки проведення або оформлення атестації робочих місць, а також неможливість перевірки документів підприємства не можуть покладатися на працівника та позбавляти його права на пенсію, якщо відповідні періоди роботи і характер виконуваної роботи підтверджуються належними доказами. Крім того, вважає безпідставним незарахування до страхового стажу періодів його навчання протягом 1982 - 1985 років та військової служби протягом 1985 - 1987 років. Зазначає, що розбіжності в написанні прізвища та відомостях про місце реєстрації в архівній довідці, а також відсутність наказу про зарахування на навчання є формальними недоліками, які не спростовують факту його навчання та проходження військової служби. Інші персональні дані та реквізити документів дозволяють ідентифікувати його особу, а тому відповідач мав оцінити надані документи в сукупності та за необхідності здійснити їх перевірку. Також заперечує проти висновку про недосягнення ним пенсійного віку, оскільки вважає, що з урахуванням набутого пільгового стажу має право на пропорційне зниження пенсійного віку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач 20.05.2026 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. На дату звернення позивачу виповнилося 59 років, його страховий стаж становив 28 років 8 місяців 7 днів, а пільговий стаж за Списком № 2, був відсутній. Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення чоловікам пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 необхідно досягти 55 років та мати страховий стаж не менше 30 років, у тому числі на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - не менше 12 років 6 місяців. Призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку можливе за наявності не менше половини необхідного пільгового стажу та відповідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період з 29.04.1985 по 10.07.1987 за довідкою ФСБ рф від 21.04.2026 № 21/59/Г-621, оскільки зазначене в ній прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » у його паспорті, а наведене місце реєстрації відрізняється від паспортних даних. Також не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 28.06.1985 за довідкою від 05.02.2026 № 73 у зв`язку з відсутністю наказу про зарахування на навчання. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в довідці ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» від 13.12.2021 № 366, оскільки її відомості не підтверджені первинними документами. При цьому відповідач послався на акт Головного управління ПФУ в м.Києві від 07.01.2026 № 2600-1004-1/35, яким зафіксовано відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням. З огляду на відсутність необхідного пільгового стажу відповідач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним. Також зазначає, що безпосереднє зобов`язання призначити пенсію можливе лише за умови встановлення виконання всіх передбачених законом вимог, та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За принципом екстериторіальності органом, уповноваженим розглянути подану заяву, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням відповідача від 27.05.2026 № 046550009683 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказане рішення обґрунтовано тим, що страховий стаж позивача становить 28 років 8 місяців 7 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 відсутній. При цьому вік позивача на дату звернення становив 59 років.

До страхового стажу не зараховано період військової служби з 29.04.1985 по 10.07.1987 за довідкою Федеральної служби безпеки російської федерації від 21.04.2026 №21/59/Г-621, оскільки зазначене в ній прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » у паспорті позивача. Крім того, наведене в довідці місце реєстрації - АДРЕСА_1 - відрізняється від місця реєстрації, зазначеного в паспорті позивача. Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 28.06.1985 за довідкою від 05.02.2026 № 73 у зв`язку з відсутністю наказу про зарахування на навчання.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за довідкою ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» від 13.12.2021 № 366, оскільки її відомості не підтверджені первинними документами. При цьому відповідач послався на акт Головного управління ПФУ в м.Києві від 07.01.2026 № 2600-1004-1/35, яким установлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З огляду на наведене відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

В силу абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV (у редакції на час звернення за призначенням пенсії та прийняття оскаржуваного рішення) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників (додаток 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу,- професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.

Так, відповідно до записів трудової книжки позивач з 23.06.1988 року по 04.11.1988 року, з 07.12.1990 року по 15.01.1991 року, з 12.05.1991 року по 08.07.1992 року, з 16.01.2003 року по 31.08.2003 року, працював водієм автомобіля та водієм автотранспортних засобів по вивезенню гірничої маси у кар`єрі гірничо-транспортного виробництва у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс».

За змістом довідки № 366 від 13.12.2021 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», яку було додано до заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 працював повний робочий день у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс»:

- з 08.02.1996 по 31.12.1997 - слюсарем-ремонтником, виконуючи роботи з ремонту устаткування дільниці гравітації збагачувальної фабрики управління «Мехремонт». Зазначена робота передбачена Списком № 2, розділом II, підрозділом «а», код КП 2030000а-18550, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 № 162. Тривалість періоду становить 1 рік 10 місяців 23 дні;

- з 01.01.1998 по 30.09.2001 - майстром з ремонту устаткування, виконуючи роботи з керівництва бригадою з ремонту устаткування та беручи участь у розробленні оперативних завдань дільниці гравітації збагачувального виробництва управління «Мехремонт». Зазначена робота передбачена Списком № 2, розділом II, підрозділом «б», код КП 2030000б-23362, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 № 162. Тривалість періоду становить 3 роки 8 місяців 29 днів;

- з 01.10.2001 по 15.01.2003 - слюсарем-ремонтником, виконуючи роботи з ремонту устаткування дільниці гравітації збагачувального виробництва управління «Мехремонт». Зазначена робота передбачена Списком № 2, розділом II, підрозділом «а», код КП 2030000а-18550, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 № 162. Тривалість періоду становить 1 рік 3 місяці 14 днів;

- з 16.01.2003 по 31.07.2004 - слюсарем-ремонтником, виконуючи роботи з ремонту устаткування дільниці гравітації збагачувального виробництва управління «Мехремонт». Зазначена робота передбачена Списком № 2, розділом II, позицією 2а, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 № 36. Тривалість періоду становить 1 рік 6 місяців 15 днів.

У довідці також наведено відомості про атестацію робочих місць відповідно до наказів від 25.01.1995 № 33 та від 13.03.2001 № 112, погоджених з Головним держекспертом області з умов праці.

Тобто професія слюсаря-ремонтника та посада майстра з ремонту устаткування, за якими позивач працював у спірні періоди, відповідно до відомостей зазначеної довідки віднесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановами КМУ від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, чинними у відповідні періоди його роботи.

Отже, позивач у спірні періоди виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно із пунктом 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із п.4 Порядку №442 та п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1, 2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №1 та №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списками №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. по справі №520/15025/16-а.

Отже, позивачем надано необхідні документи на підтвердження пільгового характеру роботи у спірні періоди, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджено його зайнятість повний робочий день на роботах, передбачених Списком № 2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас, обґрунтовуючи незарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу позивача, відповідач послався на акт Головного управління ПФУ в м.Києві від 07.01.2026 № 2600-1004-1/35, яким, за твердженням пенсійного органу, встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З цього приводу, суд зазначає наступне.

Зазначений акт відповідачем до суду не надано, що унеможливлює перевірку його змісту, обставин проведення перевірки та висновків, викладених за її результатами. Саме лише посилання на цей акт в оскаржуваному рішенні не є достатнім для спростування відомостей довідки ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" від 13.12.2021 № 366 та інших документів, наданих позивачем на підтвердження пільгового характеру його роботи.

Крім того, відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням на момент проведення перевірки сама по собі не свідчить про недостовірність раніше виданої ним довідки та не спростовує факту роботи позивача у спірні періоди. Неможливість перевірити первинні документи не є тотожною встановленню недостовірності відомостей, зазначених у довідці, та не може бути єдиною підставою для її неврахування.

Позивач не має можливості впливати на місцезнаходження підприємства, організацію зберігання його первинних документів та забезпечення доступу до них. Відтак покладення на нього негативних наслідків неможливості проведення перевірки за наявності документів, що підтверджують пільговий характер роботи, є необґрунтованим. При цьому відповідачем не надано доказів, які б спростовували зазначені у довідці періоди роботи, займані позивачем посади, характер виконуваних робіт або його зайнятість повний робочий день.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд встановив, що позивачем надано необхідні документи на підтвердження пільгового стажу. Відомостями довідки від 13.12.2021 № 366 та долученими до матеріалів справи документами про атестацію робочих місць підтверджено періоди роботи позивача, займані ним професії та посади, зайнятість повний робочий день на роботах, передбачених Списком № 2, а також пільговий характер виконуваної роботи.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із пп.4 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Отже, відповідач не забезпечив всебічного та повного розгляду поданих позивачем документів, а висновок про не підтвердження його пільгового стажу зробив без належного обґрунтування та оцінки наявних документів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи з 08.02.1996 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 30.09.2001, з 01.10.2001 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 31.07.2004, підтверджених довідкою від 13.12.2021 № 366. Зазначені періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду військової служби з 29.04.1985 по 10.07.1987 за довідкою Федеральної служби безпеки рф від 21.04.2026 № 21/59/Г-621 у зв`язку з невідповідністю зазначеного в ній прізвища « ОСОБА_2 » прізвищу « ОСОБА_3 » у паспорті позивача, а також відмінністю наведеного в довідці місця реєстрації - АДРЕСА_1 - від місця реєстрації, зазначеного в паспорті позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що в період з 29.04.1985 по 10.07.1987 він проходив військову службу, про що внесено відповідні записи № 03-04.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підтвердження страхового стажу позивачем надано відповідачу архівну довідку від 21.04.2026 № 21/59/Г-621, з якої вбачається, що 29.04.1985 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та призначено на посаду стрільця навчального пункту з присвоєнням військового звання «рядовий», що підтверджується наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 29.04.1985 № 101.

Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.07.1987 № 161 рядового ОСОБА_4 , слюсаря-трубоукладача автотранспортної роти, виключено зі списків особового складу частини, звільнено в запас Збройних Сил СРСР на підставі наказу Міністерства оборони СРСР від 25.03.1987 № 93 та направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на невідповідність зазначеного в архівній довідці від 21.04.2026 № 21/59/Г-621 прізвища « ОСОБА_2 » прізвищу « ОСОБА_3 » у паспорті позивача, а також на відмінність адреси, наведеної в довідці, від зареєстрованого місця проживання позивача є проявом надмірного формалізму. При цьому у відомостях про зарахування до списків особового складу військової частини прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_3 », а у відомостях про звільнення зі служби - « ОСОБА_2 » із застереженням «так у документі», що свідчить про відтворення архівною установою написання прізвища в первинному документі. Сама по собі така розбіжність в одній літері прізвища, за умови збігу інших ідентифікаційних даних, не є достатньою підставою для неврахування довідки. Водночас зазначена в адресній частині довідки адреса для листування не обов`язково має збігатися із зареєстрованим місцем проживання позивача та не спростовує наведених у ній відомостей про проходження військової служби.

Так, відомості архівної довідки щодо дат початку та закінчення військової служби узгоджуються із записами трудової книжки позивача. Зазначені документи у сукупності підтверджують проходження позивачем військової служби у спірний період. Доказів, які б спростовували ці обставини або свідчили про належність відповідних відомостей іншій особі, відповідачем до суду не надано.

Крім того, ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас відповідач не надав належної оцінки записам трудової книжки позивача у сукупності з відомостями архівної довідки та, пославшись на розбіжність у написанні прізвища і відмінність зазначеної в довідці адреси, не навів обґрунтованих підстав, які б спростовували факт проходження позивачем військової служби у спірний період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду військової служби з 29.04.1985 по 10.07.1987 є протиправним, а зазначений період підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання позивача з 01.09.1982 по 28.06.1985 р., суд зазначає наступне.

Згідно із записами трудової книжки позивача (запис 1) та за змістом довідки від 05.02.2026 № 73, ОСОБА_1 навчався у СПТУ № 25 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 по 28.06.1985 р. та отримав диплом № НОМЕР_3 .

Підставою для незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982 по 28.06.1985, за довідкою від 05.02.2026 № 73, зазначено відсутність наказу про зарахування його на навчання.

Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110.

Відповідно до п.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (далі - підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.

Згідно із постановою КМУ від 27.04.1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі №654/890/17.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано позивачу до загального страхового стажу періоду його навчання.

Поряд з тим суд звертає увагу, що подані позивачем документи підлягають оцінці у сукупності, а виявлені розбіжності в їх оформленні мають оцінюватися з огляду на те, чи перешкоджають вони встановленню фактичних обставин проходження військової служби, навчання та виконання роботи, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Суд наголошує, що визначальним для зарахування спірних періодів є підтвердження факту проходження військової служби, навчання та зайнятості повний робочий день на роботах, передбачених Списком № 2, з урахуванням документів про атестацію робочих місць. Наявні у матеріалах справи докази у сукупності підтверджують зазначені обставини, тоді як відповідачем належних доказів на їх спростування не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що незарахування відповідачем спірних періодів до страхового та пільгового стажу позивача є необґрунтованим. З метою відновлення порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача зарахувати до позивача страхового стажу період військової служби з 29.04.1985 по 10.07.1987 та період навчання з 01.09.1982 по 28.06.1985, а до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, - періоди роботи з 08.02.1996 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 30.09.2001, з 01.10.2001 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 31.07.2004. При цьому період одночасного навчання та проходження військової служби підлягає врахуванню до страхового стажу лише один раз.

За таких обставин, оскаржуване рішення від 27.05.2026 № 04655009683 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245 КАС України).

У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути його заяву від 20.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи позивача цим судовим рішенням.

Щодо вимоги позивача про призначення пенсії з 27.11.2025 суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду його заяви від 20.05.2026. Сам факт попереднього звернення позивача за призначенням пенсії 27.11.2025 не є безумовною підставою для її призначення із зазначеної дати за результатами розгляду наступної заяви. Питання про дату, з якої підлягає призначенню пенсія, має бути вирішене відповідачем під час повторного розгляду заяви відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням часу виникнення права на пенсію, обставин попередніх звернень позивача, прийнятих за ними рішень та правової оцінки, наданої судом у цій справі.

У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

На підставі ч.3 ст.139 КАС України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити суму судового збору із застосування понижуючого коефіцієнту, що складає суму 1 064,96 грн. Таким чином має місце сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 266,24 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача та може бути повернута в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір у сумі 1 064,96 грн (із застосування понижуючого коефіцієнту) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 532,48 грн (1 064,96 грн : 2).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.05.2026 р. № 04655009683 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 р. по 28.06.1985 р. та період військової служби з 29.04.1985 р. по 10.07.1987 р., врахувавши період їх збігу один раз, а до пільгового стажу за Списком № 2 - періоди роботи у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" з 08.02.1996 р. по 31.12.1997 р., з 01.01.1998 р. по 30.09.2001 р., з 01.10.2001 р. по 15.01.2003 р. та з 16.01.2003 р. по 31.07.2004 р. згідно із довідкою від 13.12.2021 р. №366.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2026 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
09.11.2026 Ухвала № 141487086 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
17.07.2026 Ухвала № 138402400 Дніпропетровський окружний адміністративний суд