ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Справа № 160/13334/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року з моменту призначення пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії з моменту її призначення, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного обчислення індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірах 1,69 та 2,3, а також неналежного врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 за період роботи із січня 1987 року по грудень 1992 року під час обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати довідку про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 за період роботи із січня 1987 року по грудень 1992 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії з моменту її призначення, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення та обчислення пенсії ОСОБА_1 виключно відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення та нарахування пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, а після набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV - відповідно до положень останнього, із застосуванням при визначенні середньомісячного заробітку та індивідуального коефіцієнта заробітної плати положень статті 64 Закону №1788-XII, виходячи із десятикратного розміру мінімальної заробітної плати в сумі 3420 грн (342 грн Ч 10), а також із застосуванням зазначених позивачем положень законодавства РРФСР та відповідних показників середньомісячної заробітної плати;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV з моменту набрання ним чинності, із застосуванням коефіцієнта страхового стажу в розмірі 0,515 відповідно до рішення суду у справі №160/33758/24.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 30.09.1996 року. Ознайомившись із матеріалами своєї пенсійної справи, позивач виявив, на його переконання, порушення з боку відповідача під час визначення страхового стажу, обчислення індивідуального коефіцієнта заробітної плати та застосування законодавства, яке регулює порядок призначення і перерахунку пенсії, що призвело до заниження належного йому розміру пенсійних виплат. Позивач зазначає, що під час обчислення його страхового стажу відповідачем безпідставно не враховано період трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року, незважаючи на наявність відповідного запису №15 у трудовій книжці. На думку позивача, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому зазначений період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу з проведенням відповідного перерахунку пенсії. При цьому позивач наголошує, що обов`язок належного обчислення страхового стажу покладається безпосередньо на орган Пенсійного фонду України та не може ставитися у залежність виключно від переліку періодів, зазначених у раніше ухваленому судовому рішенні. Крім того, позивач вважає неправомірним визначення відповідачем індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірах 1,69 та 2,3, оскільки, на його переконання, такі показники не відповідають фактичним відомостям про отриманий ним заробіток. Зокрема, позивач посилається на довідку про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 за період роботи із січня 1987 року по грудень 1992 року, яка міститься в матеріалах його пенсійної справи та, на його думку, не була належним чином врахована відповідачем під час обчислення пенсії. Позивач також зазначає, що відповідачем не надано належного обґрунтування порядку визначення середньомісячного заробітку в розмірі 21 067,39 грн, який застосовувався під час перерахунку пенсії, з урахуванням наявної довідки від 06.09.1996 року №102. На переконання позивача, неправильне визначення заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, безпосередньо впливає на розмір належних йому пенсійних виплат. Окремо позивач наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин законодавства, чинного на момент первинного призначення пенсії. Зокрема, він вважає, що пенсія, призначена йому у 1996 році, повинна обчислюватися відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, а після набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV - з урахуванням положень останнього. При цьому позивач посилається на статтю 64 Закону України №1788-XII та вважає, що для визначення середньомісячного заробітку необхідно застосовувати десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, який, за наведеними ним розрахунками, становить 3420 грн (342 грн Ч 10). Також позивач посилається на окремі положення законодавства РРФСР та нормативно-правові акти щодо визначення мінімального розміру оплати праці, вважаючи, що їх застосування впливає на правильність визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати та остаточного розміру пенсії. Крім того, позивач посилається на рішення суду у справі №160/33758/24, відповідно до якого, як він стверджує, під час обчислення його пенсії повинен застосовуватися коефіцієнт страхового стажу в розмірі 0,515. На думку позивача, зазначений коефіцієнт підлягає врахуванню не лише під час поточних перерахунків пенсії, а й під час визначення належного розміру пенсійних виплат за попередні періоди відповідно до застосовного законодавства. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами щодо правильності обчислення пенсії, зокрема 10.06.2025 року, 04.08.2025 року, 17.10.2025 року та 28.11.2025 року. Однак отримані відповіді, на його переконання, не містили належного вирішення порушених питань, а спірні періоди трудової діяльності та відомості про заробітну плату не були враховані у визначеному ним обсязі. Вважаючи, що відповідачем порушено його право на належне пенсійне забезпечення внаслідок неправильного визначення страхового стажу, заробітної плати та застосування відповідних положень пенсійного законодавства, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просить визнати оскаржувані дії протиправними та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався.
Водночас, 16.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач, на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року у справі №160/13334/26, просить долучити до матеріалів справи копію пенсійної справи ОСОБА_1 . На підтвердження обставин, пов`язаних із призначенням та проведенням перерахунків пенсії позивача, відповідачем надано документи пенсійної справи, зокрема протоколи призначення та перерахунку пенсії за різні періоди, розрахунки страхового стажу, відомості про заробітну плату, документи щодо трудової діяльності та навчання позивача, а також заяву про первинне призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, первинно призначену 30.09.1996 року.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи №912040173104, датою звернення позивача за призначенням пенсії є 30.09.1996 року, яка також зазначена як дата її призначення. Особовий рахунок позивача № НОМЕР_1 відкрито 30.09.1996 року.
З матеріалів справи вбачається, що під час первинного призначення пенсії позивачем надавалися документи на підтвердження його трудової діяльності, страхового стажу та заробітної плати, зокрема трудова книжка, документи про освіту та довідка про заробітну плату від 06.09.1996 року №102.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією диплома серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у 1958 році закінчив навчальний заклад за спеціальністю, пов`язаною з гідротехнічним будівництвом. У подальшому позивач здійснював трудову діяльність на різних підприємствах та в організаціях, що підтверджується записами у трудових книжках та матеріалами пенсійної справи.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку страхового стажу позивача до його загального страхового стажу включено такі періоди:
з 01.09.1954 року по 24.06.1958 року - навчання у закладі освіти, тривалістю 3 роки 9 місяців 24 дні;
з 11.09.1958 року по 07.06.1963 року - 4 роки 8 місяців 27 днів;
з 10.06.1963 року по 11.08.1966 року - 3 роки 2 місяці 2 дні;
з 12.08.1966 року по 30.06.1983 року - 16 років 10 місяців 19 днів;
з 01.07.1983 року по 26.04.1993 року - 9 років 9 місяців 26 днів;
з 02.05.1993 року по 23.09.1996 року - 3 роки 4 місяці 22 дні;
з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року - 2 роки 4 місяці 8 днів;
з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року - 2 роки 21 день;
з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року - 1 рік 6 місяців 26 днів;
з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року - 3 роки 9 місяців 3 дні.
Загальний страховий стаж позивача, визначений відповідачем у зазначеному розрахунку з урахуванням перетину періодів, становить 51 рік 6 місяців 28 днів, або 618 повних місяців страхового стажу.
Водночас із наведеного розрахунку вбачається, що після періоду трудової діяльності з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року наступним зарахованим періодом зазначено роботу з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року.
Отже, спірний період трудової діяльності позивача з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року в зазначеному розрахунку страхового стажу окремо не відображений.
Позивач стверджує, що протягом вказаного періоду перебував у трудових відносинах із підприємствами та організаціями, розташованими на території Російської Федерації, а відповідні відомості про його трудову діяльність підтверджуються записом №15 у трудовій книжці.
На переконання позивача, неврахування зазначеного періоду призвело до неправильного визначення загальної тривалості страхового стажу та відповідного коефіцієнта, який застосовується під час обчислення розміру пенсії.
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачем протягом 2019- 2026 років здійснювалися перерахунки пенсії позивача, у тому числі у зв`язку зі зміною показників середньої заробітної плати, прожиткового мінімуму, проведенням індексації та виконанням судового рішення.
Зокрема, відповідно до протоколу перерахунку пенсії, сформованого 20.01.2022 року, страховий стаж позивача визначено в розмірі 41 рік 10 місяців, а коефіцієнт страхового стажу - 0,41833.
При цьому середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 6215,85 грн, а основний розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV - 2600,28 грн.
З урахуванням доплати за понаднормовий стаж у розмірі 239,52 грн та підвищення дітям війни в розмірі 66,43 грн загальний розмір пенсійної виплати за період з 19.01.2019 року по 28.02.2019 року становив 2906,23 грн.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії, сформованого 27.02.2023 року, з 01.03.2023 року відповідачем застосовано середньомісячний заробіток у розмірі 12 227,33 грн та коефіцієнт страхового стажу 0,41833.
Основний розмір пенсії за віком становив 5115,06 грн, доплата за 16 років понаднормового стажу - 334,88 грн, підвищення дітям війни - 66,43 грн, компенсаційна виплата особі, яка досягла 80-річного віку, - 570 грн.
Таким чином, загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2023 року становив 6086,37 грн.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 28.02.2024 року, з 01.03.2024 року відповідачем визначено середньомісячний заробіток для обчислення пенсії в розмірі 13 200,63 грн із застосуванням коефіцієнта страхового стажу 0,41833.
Основний розмір пенсії за віком становив 5522,22 грн, доплата за 16 років понаднормового стажу - 377,76 грн, підвищення дітям війни - 66,43 грн, компенсаційна виплата особі, яка досягла 80-річного віку, - 570 грн.
Загальний розмір пенсії з урахуванням надбавок і підвищень з 01.03.2024 року становив 6536,41 грн.
Отже, протягом зазначених періодів відповідачем застосовувався страховий стаж позивача тривалістю 41 рік 10 місяців та коефіцієнт страхового стажу 0,41833.
Водночас із матеріалів пенсійної справи вбачається, що у подальшому відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення у справі №160/33768/24, на яке позивач посилається у позовній заяві.
У протоколі перерахунку пенсії, сформованому 27.02.2026 року, зазначено особливість призначення пенсії за рішенням суду з 15.04.2025 року довічно.
Відповідно до зазначеного протоколу загальний страховий стаж позивача визначено в розмірі 51 рік 6 місяців 28 днів, з яких:
страховий стаж до 01.01.2004 року - 44 роки 2 місяці 8 днів;
страховий стаж після 01.01.2004 року - 7 років 4 місяці 20 днів.
Коефіцієнт страхового стажу визначено в розмірі 0,51500.
При цьому з 01.03.2026 року відповідачем застосовано середньомісячний заробіток для обчислення пенсії в розмірі 23 616,54 грн.
Основний розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV становив 12 162,52 грн (23 616,54 грн Ч 0,51500).
Доплата за 26 років понаднормового стажу відповідно до статті 28 Закону України №1058-IV становила 674,70 грн.
Загальний розмір пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж визначено в сумі 12 837,22 грн.
З урахуванням підвищення дітям війни в розмірі 66,43 грн загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2026 року становив 12 903,65 грн щомісячно.
Таким чином, надані відповідачем документи підтверджують зміну тривалості страхового стажу, коефіцієнта страхового стажу та розміру пенсії позивача під час проведення відповідних перерахунків.
Разом із тим зазначені обставини самі по собі не свідчать про врахування відповідачем усіх періодів трудової діяльності, на зарахуванні яких наполягає позивач, а також не вирішують питання щодо правильності визначення заробітної плати для обчислення пенсії за попередні періоди.
Як убачається з матеріалів пенсійної справи, позивач посилається на довідку про заробітну плату від 06.09.1996 року №102, видану управлінням будівництва «Регунгесстрой» Державної компанії з будівництва енергетичних об`єктів «Нурафзо», за період роботи із січня 1987 року по грудень 1992 року.
Позивач стверджує, що зазначена довідка подавалася ним під час первинного призначення пенсії у 1996 році, проте відомості, які вона містить, не були належним чином враховані відповідачем під час визначення середньомісячного заробітку.
Водночас із наданого відповідачем розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії вбачається, що при проведенні перерахунку враховано заробіток за 60 календарних місяців, а саме з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року.
Згідно із зазначеним розрахунком визначено такі показники:
сума індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати - 141,80685;
кількість місяців заробітної плати, врахованих для обчислення пенсії, - 60;
кількість місяців, виключених під час оптимізації, - 0;
індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,36345;
показник середньої заробітної плати, застосований як базовий, - 3764,40 грн;
коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати - 2,654448;
збільшений показник середньої заробітної плати - 9992,40 грн;
середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 23 616,54 грн.
Таким чином, матеріалами пенсійної справи підтверджується, що під час останнього документально підтвердженого перерахунку пенсії відповідачем застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,36345.
Разом із тим позивач наполягає на необхідності перевірки правильності врахування всіх відомостей довідки від 06.09.1996 року №102, зокрема щодо заробітної плати за 1992 рік, та визначення розміру пенсії відповідно до законодавства, чинного на час її первинного призначення.
Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо проведення перерахунку пенсії, зокрема 10.06.2025 року, 04.08.2025 року, 17.10.2025 року та 28.11.2025 року.
За результатами розгляду зазначених звернень відповідачем надавалися відповіді від 03.07.2025 року, 27.08.2025 року, 13.11.2025 року та 15.12.2025 року.
Зокрема, у відповіді від 15.12.2025 року на звернення позивача від 28.11.2025 року, зареєстроване за №59425/К-0400-25, відповідачем надано копію довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102.
Позивач зазначає, що фактично отримав зазначену довідку лише у грудні 2025 року, а про можливі порушення під час обчислення пенсії дізнався у листопаді 2025 року.
При цьому позивач вважає, що надані відповідачем відповіді не містять належного обґрунтування правильності визначення страхового стажу, індивідуального коефіцієнта заробітної плати та застосованого порядку обчислення пенсії.
Також судом встановлено, що 16.06.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано клопотання про долучення доказів у справі №160/13334/26.
У зазначеному клопотанні відповідач повідомив про надання копії пенсійної справи позивача на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року.
До клопотання долучено розрахунки страхового стажу, заробітної плати, протоколи перерахунку пенсії, копії трудових книжок, документи про освіту та первинне звернення за призначенням пенсії.
Досліджені документи підтверджують факт проведення відповідачем перерахунків пенсії позивача, зміну показників страхового стажу, індивідуального коефіцієнта заробітної плати та розміру пенсійних виплат.
Водночас між сторонами залишаються спірними питання щодо зарахування періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року, правильності врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102, застосування положень законів України №1788-XII та №1058-IV, а також визначення дати, з якої повинен здійснюватися відповідний перерахунок пенсії.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення страхового стажу, заробітної плати та розміру пенсії, а також вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.
Отже, одним із визначальних критеріїв правомірності діяльності суб`єкта владних повноважень є обґрунтованість прийнятого ним рішення, що передбачає необхідність повного з`ясування фактичних обставин, належного дослідження поданих особою документів та наведення мотивів, з яких відповідні документи прийнято або відхилено.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою ОСОБА_1 з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування окремого періоду трудової діяльності, правильності визначення заробітної плати для обчислення пенсії та застосування відповідних положень пенсійного законодавства.
При цьому суд зазначає, що предметом судового контролю є не лише правильність кінцевого розміру пенсійної виплати, а й дотримання відповідачем установленого законом порядку розгляду звернень позивача, перевірки документів пенсійної справи та прийняття обґрунтованого рішення за результатами такого розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, первинно призначену 30.09.1996 року.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи №912040173104, після проведених перерахунків загальний страховий стаж позивача визначено в розмірі 51 рік 6 місяців 28 днів, з яких 44 роки 2 місяці 8 днів становить страховий стаж до 01.01.2004 року, а 7 років 4 місяці 20 днів - після 01.01.2004 року.
Коефіцієнт страхового стажу визначено в розмірі 0,51500.
З 01.03.2026 року середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 23 616,54 грн, основний розмір пенсії за віком - 12 162,52 грн, доплата за понаднормовий стаж - 674,70 грн, підвищення дітям війни - 66,43 грн.
Загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2026 року становить 12 903,65 грн.
Водночас позивач не погоджується з визначеною відповідачем тривалістю страхового стажу та порядком обчислення пенсії, посилаючись на неврахування періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року, неналежне врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 та неправильне застосування законодавства, чинного на момент первинного призначення пенсії.
На час первинного призначення пенсії позивачу діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 56 Закону №1788-XII визначено періоди трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавством передбачено можливість підтвердження трудового стажу як записами трудової книжки, так і іншими належними документами у випадках, визначених законодавством.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про зарахування певного періоду трудової діяльності орган Пенсійного фонду України зобов`язаний перевірити надані документи, встановити фактичні обставини здійснення трудової діяльності та надати відповідну правову оцінку з урахуванням законодавства, чинного на час набуття такого стажу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач наполягає на зарахуванні до його страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року, посилаючись на відповідні записи трудової книжки.
Водночас у наданому відповідачем розрахунку страхового стажу після періоду роботи з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року наступним зарахованим періодом зазначено роботу з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року.
Отже, період трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року у відповідному розрахунку страхового стажу не відображений.
Суд ураховує, що зазначений період, за твердженням позивача, пов`язаний із трудовою діяльністю на території Російської Федерації.
На час здійснення такої трудової діяльності діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Відповідно до частини другої статті 6 зазначеної Угоди для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховувався трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності Угодою.
Статтею 13 Угоди передбачалося збереження пенсійних прав громадян, які виникли відповідно до її положень, у разі виходу держави - учасниці з Угоди.
Суд зазначає, що припинення участі України у відповідному міжнародному договорі не може саме по собі бути підставою для автоматичного неврахування трудового стажу, набутого особою в період дії такого договору.
Разом із тим зарахування відповідного періоду трудової діяльності потребує встановлення факту роботи, її тривалості та відповідності поданих документів вимогам законодавства.
У цій справі відповідачем надано матеріали пенсійної справи позивача, проте не наведено належного обґрунтування причин неврахування періоду з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року, зокрема не зазначено, які саме документи визнано недостатніми для підтвердження відповідного стажу та з яких правових підстав.
Суд наголошує, що формальне неврахування періоду трудової діяльності без належного дослідження документів, на які посилається особа, не відповідає вимогам обґрунтованості та добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень.
Разом із тим відсутність у розрахунку певного періоду роботи не є безумовним підтвердженням наявності права на його зарахування без дослідження документів, які підтверджують відповідний стаж.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність повторного розгляду відповідачем питання щодо зарахування спірного періоду трудової діяльності з урахуванням усіх наявних документів та правової оцінки, наданої судом.
Щодо врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням відомостей про заробіток застрахованої особи за періоди, встановлені законодавством.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати.
Отже, правильність визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати безпосередньо впливає на розмір пенсійної виплати та є істотною обставиною під час вирішення спору.
Судом встановлено, що позивач посилається на довідку про заробітну плату від 06.09.1996 року №102, яка містить відомості про його заробіток за період із січня 1987 року по грудень 1992 року.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що під час проведення перерахунку пенсії відповідачем враховано заробітну плату за 60 календарних місяців із січня 1987 року по грудень 1991 року.
Сума індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати становить 141,80685, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,36345, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2026 року - 23 616,54 грн.
Таким чином, відповідачем фактично враховано відомості про заробітну плату за частину періоду, на який посилається позивач.
Водночас матеріали справи не містять достатнього обґрунтування того, яким чином відповідачем перевірено всі відомості довідки від 06.09.1996 року №102, чи проводилося зіставлення відповідних сум заробітку з показниками, використаними під час обчислення пенсії, та з яких підстав обрано саме зазначені 60 календарних місяців.
Суд зазначає, що сама по собі наявність у пенсійній справі відповідного розрахунку не звільняє відповідача від обов`язку надати обґрунтовану відповідь на доводи особи щодо неправильності врахування заробітної плати.
При цьому суд не встановив достатніх підстав для висновку про необхідність застосування запропонованого позивачем конкретного коефіцієнта заробітної плати, оскільки такий показник повинен визначатися відповідно до передбаченого законом механізму на підставі підтверджених відомостей про фактичний заробіток.
Відповідно до статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо перевірки документів, поданих для призначення або перерахунку пенсії, а також обґрунтованості їх видачі.
Отже, саме відповідач повинен перевірити правильність застосованих розрахункових показників, надати оцінку довідці від 06.09.1996 року №102 та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду відповідної заяви позивача.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача в цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 28.11.2025 року щодо врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102, перевірити правильність визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки суду.
Щодо застосування положень Закону №1788-XII та Закону №1058-IV.
Суд зазначає, що пенсія за віком позивачу первинно призначена 30.09.1996 року, тобто в період дії Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
Водночас із 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, яким запроваджено новий порядок обчислення та перерахунку пенсій.
Зазначена зміна законодавчого регулювання не означає автоматичного скасування пенсійних прав, набутих особою до 01.01.2004 року.
Разом із тим перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється відповідно до законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, з урахуванням перехідних положень.
Тому доводи позивача про необхідність застосування Закону №1788-XII під час первинного призначення пенсії не свідчать про протиправність усіх наступних перерахунків пенсії відповідно до Закону №1058-IV.
Крім того, суд не вбачає належних правових підстав для зобов`язання відповідача застосувати запропонований позивачем середньомісячний заробіток у розмірі 3420 грн, визначений виходячи з десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, без встановлення передбачених законом підстав для застосування такого показника.
Так само не підлягають задоволенню вимоги про застосування коефіцієнта страхового стажу 0,51500 до всіх попередніх періодів пенсійного забезпечення, оскільки тривалість страхового стажу та відповідний коефіцієнт повинні визначатися станом на дату, з якої здійснюється відповідний перерахунок.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що коефіцієнт страхового стажу 0,51500 вже застосований відповідачем під час перерахунку пенсії позивача на виконання попереднього судового рішення з 15.04.2025 року.
Отже, підстав для повторного покладення на відповідача тотожного обов`язку в заявленому позивачем обсязі суд не встановив.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що орган, який призначає пенсію, повинен перевіряти зміст і належне оформлення поданих документів, а за наявності сумнівів - використовувати передбачені законом повноваження для з`ясування відповідних обставин.
У постанові від 16.09.2022 року у справі №560/1399/19 Верховний Суд наголосив на пріоритетності записів трудової книжки як основного документа, що підтверджує трудовий стаж, та можливості встановлення відповідних обставин на підставі інших документів у випадках, визначених законодавством.
Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки стосуються обов`язку органу Пенсійного фонду України належним чином досліджувати документи, подані для підтвердження трудового стажу, та недопустимості формального підходу до їх оцінки.
Водночас зазначені правові позиції не означають, що будь-який період трудової діяльності підлягає безумовному зарахуванню до страхового стажу без перевірки фактичних обставин його набуття.
Суд також зазначає, що під час вирішення питання про належний спосіб захисту порушеного права необхідно враховувати характер допущеного порушення та межі повноважень адміністративного суду.
Якщо суб`єктом владних повноважень не здійснено належної перевірки документів та не встановлено всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, суд може зобов`язати відповідний орган повторно розглянути заяву особи з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Такий спосіб захисту не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку прийняти рішення відповідно до закону та не допускає повторного формального розгляду заяви без усунення порушень, установлених судом.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом установлено, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 28.11.2025 року щодо правильності визначення страхового стажу та врахування документів про заробітну плату.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем надано відповідь від 15.12.2025 року.
Водночас із наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем належним чином досліджено всі обставини, на які посилався позивач, зокрема щодо зарахування періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року та перевірки правильності врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102.
Надання відповідачем копії пенсійної справи на виконання ухвали суду від 26.05.2026 року підтверджує наявність відповідних документів, однак саме по собі не доводить належного розгляду заяви позивача від 28.11.2025 року.
Суд наголошує, що обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень передбачає наведення мотивів, які дозволяють особі зрозуміти причини прийнятого рішення та перевірити правильність застосування законодавства.
Водночас суд не встановив достатніх підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача зарахувати спірний період трудової діяльності та провести перерахунок пенсії в конкретному розмірі, оскільки такі вимоги потребують додаткової перевірки документів та встановлення відповідних розрахункових показників.
При цьому суд зазначає, що повторний розгляд заяви не може зводитися до формального відтворення раніше наданої відповіді.
Відповідач зобов`язаний перевірити документи, на які посилається позивач, надати мотивовану оцінку відповідним обставинам та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі буквального формулювання позовних вимог та обрати належний спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2025 року.
При повторному розгляді зазначеної заяви відповідач повинен перевірити обґрунтованість неврахування періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року, надати оцінку документам пенсійної справи, зокрема записам трудової книжки, перевірити правильність врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 та визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати.
За результатами повторного розгляду відповідач повинен прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Водночас у задоволенні вимог щодо безумовного проведення перерахунку пенсії з 30.09.1996 року, застосування запропонованого позивачем середньомісячного заробітку в розмірі 3420 грн, визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати у заявленому розмірі та застосування коефіцієнта страхового стажу 0,51500 до всіх попередніх періодів належить відмовити.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, перевіривши доводи сторін та врахувавши положення чинного законодавства і правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належного та повного розгляду заяви позивача від 28.11.2025 року в частині зарахування спірного періоду трудової діяльності та перевірки правильності врахування відомостей про заробітну плату.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2025 року щодо зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року та врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 за період із січня 1987 року по грудень 1992 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 3993,60 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 3993,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2025 року в частині зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року та перевірки правильності врахування відомостей про заробітну плату, зазначених у довідці від 06.09.1996 року №102.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2025 року щодо зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.02.1999 року по 10.04.2000 року та врахування довідки про заробітну плату від 06.09.1996 року №102 за період із січня 1987 року по грудень 1992 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна