ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Справа № 160/23439/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.08.2026 надійшла позовна заява адвоката Вишньовської Юлії Станіславівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - перший відповідач), Військової частини НОМЕР_2 (далі -другий відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження позивачу виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо складення акта попередньої перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах стосовно позивача в частині включення його до списку військовослужбовців, за результатами перевірки матеріалів яких попереджено переплату;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 в особі Комісії Військової частини НОМЕР_1 повторно скласти та затвердити акт попередньої перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, включивши позивача до поіменного списку військовослужбовців, надані матеріали щодо яких відповідають вимогам нормативно-правових актів та є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та провести її фактичну виплату.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.12.2022 позивач прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину НОМЕР_3 . У подальшому з 09.01.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
У період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 позивач 03.04.2023 отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму у вигляді цефалгічному синдрому та суб`єктивного вушного шуму, підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.10.2023 № 12568, виданою ТВО командиром військової частини НОМЕР_4 .
Під час виконання бойового завдання 21.07.2023 ОСОБА_1 отримав: мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, травматичне відчленування лівої гомілки на рівні нижньої третини. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого стегна, правої сідниці, правого стегна, правої ступні, підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.09.2023 № 10028, виданою командиром військової частини НОМЕР_4 .
У подальшому під час лікування та реабілітації, за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією, відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої свідоцтвом про хворобу від 02.09.2024 № 22591с, яке затверджене ЦВЛК Збройних Сил України, за наслідками отриманої травми від 21.07.2023 (Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини) ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 02.10.2024 № 318, солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Після тривалого лікування та закінчення первинного етапу реабілітації та протезування, 21.05.2025 позивач виявив бажання продовжити службу та уклав новий контракт про проходження військової служби строком на три роки.
З 25.11.2025 позивач переміщений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 .
Військовою частиною НОМЕР_2 на виконання вимог законодавства вчинено дії щодо отримання документів та інформації від військових частин, де попередньо проходив військову службу ОСОБА_1 для подачі документів на виплату 1 млн відповідно до постанови КМУ № 153.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 дійсно в період з 26.01.2023 по 13.03.2023; з 01.04.2023 по 01.07.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи у АДРЕСА_1 . Всього брав безпосередню участь у бойових діях 159 днів.
Станом на 13.02.2025 за солдатом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності не обліковано. Випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не обліковано. Дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився не обліковано. Військовослужбовець має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Батьківщини.
Позивачем 21.04.2026 подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 щодо долучення його рапорту до відповідного пакета документів, які необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 153.
Військовою частиною НОМЕР_2 направлено відповідний пакет документів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) на військовослужбовця ОСОБА_1 засобами СЕДО на розгляд комісії вищого рівня, а саме до військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для попередньої перевірки законності нарахування Винагороди.
У відповідь на адвокатський запит Військова частина НОМЕР_2 листом від 27.07.2026 № 855/11878 повідомила, що згідно з актом попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 (о/р № НОМЕР_5 ) від 06.05.2026 № 613/20/8404, виданого комісією військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ), встановлено, що у випадку виплати зазначеної винагороди ОСОБА_1 буде переплата, зважаючи на те, що право на винагороду мають особи, які на момент набрання чинності Постанови № 153 проходили військову службу. Оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних Сил України 02.10.2024 він не мав статусу військовослужбовця на дату прийняття/набрання чинності Постановою.
Однак Комісією військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ) під час здійснення попередньої перевірки законності нарахування спірної винагороди ОСОБА_1 , не взято до уваги саме причини та підстави звільнення з військової служби позивача, а саме те, що звільнення відбулося за станом здоров`я, у зв`язку з наявністю висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 та Військовій частині НОМЕР_2 подати відзив та витребувано від відповідачів докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від Військової частини НОМЕР_2 до суду 19.08.2026 надійшов відзив, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Вказує, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2025 № 367 ОСОБА_1 з 23.12.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 . Відповідний пакет документів згідно з положеннями Постанови від 11.02.2025 № 153 на військовослужбовця ОСОБА_1 подано засобами СЕДО на розгляд комісії Військової частини НОМЕР_7 від 28.04.2026 за вих.№ 855/6006. В акті попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_6 (o/p № НОМЕР_5 ), який проведений комісією військової частини НОМЕР_1 «ОК ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено підставу для відмови у нарахуванні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Постанови № 153, а саме: «…Право на винагороду мають особи, які на момент набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року № 153 проходили військову службу. Оскільки військовослужбовець був звільнений з лав Збройних Сил України 02.10.2024 він не мав статусу військовослужбовця на дату прийняття/набрання чинності Постанови».
Військова частина НОМЕР_1 також позов не визнала та надіслала 21.08.2026 до суду відзив, в якому зазначила, те, що позивача прийнято на військову службу 07.12.2022 та звільнено з військової служби 02.10.2024 за станом здоров`я. Військової частиною НОМЕР_1 затверджено акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 від 06.05.2026 № 613/20/9404, відповідно до якого ОСОБА_1 , не підпадає під дану виплату, оскільки не проходив військову службу станом на 13.02.2025.
Позивач 24.08.2026 надіслав на адресу суд відповідь на відзиви відповідачів, в якому указав, що заперечення відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на поверхневому й формальному тлумаченні норм матеріального права, а тому просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи.
Довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 20.01.2026 № 1570 зокрема підтверджено, що солдат ОСОБА_1 дійсно з 26.01.2023 по 13.03.2023 та з 01.04.2023 по 21.07.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в АДРЕСА_1 , нп. Бахмут. Всього брав безпосередню участь в бойових діях 159 днів.
Станом на 25.02.2025 солдат ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення - не обліковано.
Інформація щодо особливих обставин: військовослужбовець має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни.
Згідно з довідкою від 05.09.2023 № 10028, виданою командиром Військової частини НОМЕР_4 , щодо обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 , 1998 р.н., 21.07.2023 одержав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, травматичне відчленування лівої гомілки на рівні нижньої третини. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого стегна, правої сідниці, правого стегна, правої ступні.
Згідно з даними, отриманими з журналу бойових дій встановлено, що за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_4 , військовослужбовець солдат ОСОБА_1 21.07.2023 в районі населеного пункту Олександро-Шультине зазнав поранення в результаті ворожого мінометного обстрілу. Під час виконання бойового завдання перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання бойового завдання, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 21.07.2023 № 276.
Відповідно до довідки від 14.10.2023 № 12568, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , щодо обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 , 1998 р.н., 03.04.2023 отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму у вигляді цефалгічного синдрому та суб`єктивного вушного шуму.
Згідно з даними, отриманими з журналу бойових дій встановлено, що за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_9 військовослужбовець солдат ОСОБА_1 03.04.2023 в районі населеного пункту Бахмут Донецької області зазнав поранення в результаті штурмових дій противника за підтримки вогню міномету та артилерії. Під час виконання бойового завдання перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Травма отримана військовослужбовцем під час виконання бойового завдання, не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_9 від 16.04.2023 № 251.
Відповідно до записів у свідоцтві про хворобу від 03.09.2024 № 22591с вх. 5663 (додаток 11 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 № 402) ОСОБА_1 , зокрема визнаний непридатним до військової служби, травма, поранення, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.
Згідно з довідкою до акта медико-соціальною експертної комісії Серії 12ААД № 092661 ОСОБА_1 з 28.10.2024 встановлено ІІ групу інвалідності (травма поранення, Так, пов`язані із захистом Батьківщини з ураженням ОРА), інвалідність встановлена безстроково. Висновок про умови та характер праці - працепристосування.
Відповідно до витягу з послужного списку особової справи № Б-1708, складеного Військовою частиною НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за контрактом 07.12.2022 через І відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 . Далі службу проходив:
з 07.12.2022 по 09.01.2023 курсант 356 навчального артилерійського полку НОМЕР_10 навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_2 ;
з 09.01.2023 по 18.01.2023 у розпорядженні командира НОМЕР_11 окремої штурмової бригади НОМЕР_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
з 18.01.2023 по 02.10.2024 на різних посадах в 3 окремій штурмовій бригаді НОМЕР_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
з 02.10.2024 звільнений у відставку із припиненням строку контракту за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
21.05.2025 відповідно до статті 20 частини шостої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на 3 роки з 21.05.2025;
з 21.05.2025 по теперішній час на різних посадах в НОМЕР_13 ОМБр ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Водночас 9 Армійський корпус згідно із спільною директивою Міністерства оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 21.05.2025 № Д-321/64/ДСК з 07.06.2025 з підпорядкованими військовими частинами підпорядковані оперативному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, а НОМЕР_11 окрема штурмова бригада згідно із спільною директивою Міністерства оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 07.06.2025 № Д-321/76/ДСК з 01.07.2025 підпорядкована 3 армійському корпусу оперативному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України.
ОСОБА_1 21.04.2026 подав командиру Військової частини НОМЕР_2 рапорт разом з пакетом документів, необхідних для прийняття рішення про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, передбаченої Постановою № 153.
Відповідно до акта попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 (о/р № НОМЕР_5 ) від 06.05.2026 № 613/20/8404, виданого комісією Військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зокрема встановлено, що право на винагороду мають особи, які на момент набрання чинності Постановою № 153 проходили військову службу. Оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних Сил України 02.10.2024 він не мав статусу військовослужбовця на дату прийняття/набрання чинності Постановою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).
Частиною третьою статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
У відповідності до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду цієї справи.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).
Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: «1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».
Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.
Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Міністром оборони України видано Доручення від 20.02.2025 № 999/уд (далі - Доручення № 999/уд), відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.
Дорученням № 999/уд визначено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно - вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.
Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги.
За результатами проведеної перевірки наданих військовими частинами матеріалів складається Акт попередньої перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Акт).
Отже, вказаним дорученням встановлено, що документи, оформлені військовою частиною для здійснення виплат, передбачених Постановою, попередньо, тобто до моменту видання наказу для здійснення виплати та фактичної виплати Винагороди та Допомоги, перевіряються шляхом здійснення перевірок законності нарахування Винагороди Допомоги командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Крім того, Дорученням № 999/уд командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення.
Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:
- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;
- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;
- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.
При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:
- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень (про що й просить позивач у позовній заяві);
- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;
- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
З вищеописаних доказів судом установлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, одержав поранення під час захисту Батьківщини, внаслідок якого був визнаний непридатним до військової служби та звільнений з неї до набрання чинності Постановою № 153.
Проте, суд зазначає, що тлумачення абзацу четвертого пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов`язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби з незалежних від них обставин.
Згідно з пунктом 3 частини першої Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» під непрямою дискримінацією розуміється ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Отже, позивач, отримавши поранення, яке призвело до звільнення з військової служби за станом здоров`я, фізично не міг далі продовжувати службу та виконувати свої обов`язки, тому застосування формальних вимог Постанови № 153 у цьому випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.
Водночас, після лікування ОСОБА_1 21.05.2025 відповідно до статті 20 частини шостої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» уклав новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на 3 роки з 21.05.2025.
Слід звернути увагу, що метою цієї Постанови є підвищення мотивації та винагорода за ризик, а не покарання тих, хто найбільше постраждав, захищаючи державу, що ставить в нерівне положення військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, але виключені з військової служби у зв`язку з отриманням поранення під час захисту Батьківщини, з тими хто за аналогічних підстав продовжує проходити службу.
Суд вважає, що виплата, яка передбачена Постановою № 153, має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якими соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Чинним законодавством передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Варто також зазначити, що Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями станом на дату набрання нею чинності за умови дотримання інших, передбачених умов.
Отже, позбавлення позивача, передбаченої Постановою № 153 виплати через обставини, які не залежали від волі військовослужбовця, а саме отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.
Враховуючи, що позивач є особою, яка уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України у віці до 25 років та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у тяжкого поранення, одержаних під час захисту Батьківщини, наслідком отримання якого стало звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я, суд дійшов висновку, що у позивача наявні підстави для отримання одноразової грошової винагороди відповідно пункту 4 Постанови КМУ № 153, а Комісією Військової частини НОМЕР_1 протиправно не підтверджено позивачу таку виплату.
Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки за наслідками розгляду справи судом встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови № 153, тому суд вважає, що дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження позивачу виплати одноразової грошової винагороди та включення позивача до списку військовослужбовців Акта попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 (о/р № НОМЕР_5 ) від 06.05.2026 № 613/20/8404, перевіркою документів яких попереджено переплату, що унеможливило видання командиром Військової частини НОМЕР_2 наказу про виплату позивачу цієї одноразової грошової винагороди, є протиправними.
Враховуючи висновок суду про наявність у позивача підстав для отримання одноразової грошової винагороди відповідно пункту 4 Постанови № 153, з метою усунення порушення права позивача на отримання належної йому винагороди та виходячи з принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Щодо вимоги позивача про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії Військової частини НОМЕР_1 повторно скласти та затвердити акт попередньої перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, включивши позивача до поіменного списку військовослужбовців, надані матеріали щодо яких відповідають вимогам нормативно-правових актів та є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн, то суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги, як такої, що не відповідає принципу ефективності, оскільки право позивача на отримання цієї допомоги вже підтверджено рішенням суду, постановленим за наслідками розгляду цієї справи, тому додаткове складання акта в такому випадку не потребується.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим аргументам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктами 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ), Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження ОСОБА_1 виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та включення ОСОБА_1 до списку військовослужбовців Акта попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 (о/р № НОМЕР_5 ) від 06.05.2026 № 613/20/8404, перевіркою документів яких попереджено переплату.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та провести її фактичну виплату.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова