Судові рішення

Рішення № 141487139 у справі № 160/14240/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 160/14240/26 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Луніна Олена Станіславівна.

Справа№ 160/14240/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяЛуніна Олена Станіславівна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487139

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Справа № 160/14240/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236 індексація пенсій здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121. З метою реалізації свого права на належну індексацію пенсії позивач 30.03.2026 року звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом послідовного застосування зазначених коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. Однак листом від 28.04.2026 року відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, зазначивши, що з 01.03.2024 року позивачу встановлено доплату до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року проведено перерахунки пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048 відповідно. На переконання позивача, застосування відповідачем зазначених коефіцієнтів замість установлених постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121 призвело до неналежного проведення індексації пенсії та порушення її права на отримання пенсійних виплат у визначеному законодавством розмірі. Позивач вважає, що положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачають необхідність щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовувався під час призначення пенсії, а тому відповідач зобов`язаний здійснити індексацію її пенсії з 01.03.2026 року шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення за 2024, 2025 та 2026 роки. Вважаючи дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії в заявлений спосіб протиправними та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 06.01.2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії, сформованого 27.02.2026 року, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2026 року у зв`язку з індексацією заробітку.

Зазначеним розрахунком встановлено, що станом на 01.03.2026 року загальний страховий стаж позивача становить 46 років 4 місяці 3 дні, з яких страховий стаж до 01.01.2004 року - 25 років 2 місяці 3 дні, після 01.01.2004 року - 21 рік 2 місяці.

Коефіцієнт страхового стажу становить 0,46333.

При проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2026 року відповідачем враховано середньомісячний заробіток позивача в розмірі 21 622,94 грн.

За результатами проведеного перерахунку розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, становить 10 018,56 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж відповідно до статті 28 цього Закону - 334,88 грн.

Таким чином, загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2026 року визначено в сумі 10 353,44 грн щомісячно.

Із розрахунку пенсії також вбачається, що зазначений розмір пенсійної виплати встановлено на період з 01.03.2026 року по 04.01.2028 року, а з 05.01.2028 року - довічно.

Водночас предметом спору в цій справі є не правильність визначення страхового стажу позивача або індивідуального коефіцієнта заробітної плати, а правомірність застосованого відповідачем механізму щорічної індексації пенсії, зокрема коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» передбачено проведення з 01.03.2024 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 передбачено проведення з 01.03.2025 року відповідного перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта 1,121.

Вважаючи, що індексація її пенсії повинна здійснюватися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на зазначені коефіцієнти, позивач 30.03.2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії.

У поданій заяві позивач просила здійснити індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні її пенсії.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 28.04.2026 року повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії в заявлений спосіб.

У вказаному листі відповідач зазначив, що з 01.03.2024 року позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 у розмірі 100 грн.

Крім того, відповідач повідомив, що з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року проведено перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048 відповідно.

При цьому відповідач зазначив, що підстав для застосування до зазначеного показника середньої заробітної плати коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 немає.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо порядку проведення індексації пенсії позивача, призначеної у 2023 році, та правомірності застосування відповідачем спеціальних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати замість загальних коефіцієнтів, визначених постановами Кабінету Міністрів України на 2024, 2025 та 2026 роки.

Не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи, що застосований механізм індексації призвів до заниження належного їй розміру пенсійних виплат, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

ідповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій, регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається шляхом множення заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, на коефіцієнт страхового стажу.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.01.2023 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн.

Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи документами пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому законодавець визначив механізм щорічного збільшення зазначеного показника з урахуванням динаміки споживчих цін та середньої заробітної плати в Україні.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV спрямовані на забезпечення систематичного перегляду раніше призначених пенсій з метою підтримання їх купівельної спроможності та належного рівня пенсійного забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі - Порядок №124).

Зазначений Порядок визначає механізм проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

За змістом Порядку №124 щорічна індексація пенсії пов`язана зі збільшенням показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, показник середньої заробітної плати є складовою формули обчислення пенсії, а його збільшення безпосередньо впливає на розмір основної пенсійної виплати.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 передбачено проведення з 01.03.2024 року перерахунку пенсій із застосуванням загального коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,0796.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 визначено загальний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2025 року в розмірі 1,115.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 загальний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2026 року становить 1,121.

Водночас зазначені постанови передбачають особливості проведення перерахунку пенсій залежно від часу їх призначення, що підлягають урахуванню під час вирішення цього спору.

Суд звертає увагу, що предметом судового розгляду є правомірність застосування відповідачем спеціального механізму індексації пенсії позивача, призначеної у 2023 році, та його відповідність положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.03.2024 року позивачу встановлено доплату до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року відповідачем застосовано коефіцієнти збільшення 1,0345 та 1,048 відповідно.

При цьому позивач наполягає на необхідності послідовного застосування до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн загальних коефіцієнтів індексації 1,0796, 1,115 та 1,121.

Суд зазначає, що правова оцінка наведених обставин потребує з`ясування співвідношення положень Закону №1058-IV, Порядку №124 та спеціальних приписів постанов Кабінету Міністрів України, які визначають особливості індексації пенсій, призначених у відповідні роки.

При цьому встановлення факту застосування відповідачем коефіцієнтів, відмінних від загальних коефіцієнтів індексації, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про протиправність його дій без перевірки правових підстав такого застосування.

Щодо застосування правових висновків Верховного Суду

Вирішуючи спір, суд відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд сформулював правову позицію щодо необхідності застосування під час індексації пенсії показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи, а не умовного базового показника.

Водночас у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 надано розгорнуту оцінку співвідношенню частини другої статті 42 Закону №1058-IV та положень Порядку №124.

Верховний Суд виходив із того, що підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати встановлений законом механізм індексації пенсій, а положення Порядку №124 підлягають застосуванню лише в частині, що відповідає Закону №1058-IV.

Зокрема, Верховний Суд визнав неправомірним застосування положень пункту 5 Порядку №124 у спосіб, який суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Аналогічний підхід до необхідності забезпечення належної індексації пенсій відображено в постанові Верховного Суду від 13.02.2026 року у справі №520/35897/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд підтримав висновок про необхідність послідовного застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, та визнав протиправним застосування механізму, який фактично позбавляв особу належного підвищення пенсії.

Отже, наведена практика Верховного Суду підтверджує необхідність застосування положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням принципу верховенства права та пріоритетності закону над підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом із тим суд враховує, що пенсію позивачу призначено у 2023 році, а тому при оцінці правомірності її індексації необхідно перевірити не лише загальні коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України №185, №209 та №236, але й передбачені цими постановами спеціальні правила перерахунку пенсій, призначених у відповідні роки.

У цій справі матеріалами підтверджено, що відповідач застосував до пенсії позивача коефіцієнти 1,0345 та 1,048, а також установив доплату в розмірі 100 грн.

Водночас саме по собі застосування зазначених коефіцієнтів не підтверджує, що позивачу забезпечено індексацію відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, якщо застосований механізм суперечить вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач повинен довести, що проведений ним перерахунок пенсії позивача відповідає законодавству та забезпечує реалізацію передбаченого законом права на індексацію.

При цьому лист відповідача від 28.04.2026 року підтверджує його відмову в проведенні перерахунку пенсії у спосіб, визначений позивачем, проте сам по собі не встановлює протиправності такої відмови.

Щодо висновку суду та способу захисту порушеного права

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення та вчинені дії суб`єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Суд зазначає, що належний спосіб захисту порушеного права має забезпечувати його реальне відновлення та не повинен створювати необхідності повторного звернення особи до суду з аналогічних підстав.

За встановлених обставин справи, у разі доведення неправомірності застосованого відповідачем механізму індексації, належним способом захисту права позивача є визнання відповідних дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141487136 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
02.06.2026 Ухвала № 137028751 Дніпропетровський окружний адміністративний суд