Судові рішення

Рішення № 141487141 у справі № 160/14603/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 160/14603/26 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Луніна Олена Станіславівна.

Справа№ 160/14603/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяЛуніна Олена Станіславівна
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487141

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Справа № 160/14603/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2026 року перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (за 2019-2021 роки), у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку з цим провести виплату пенсії у розмірі її фактичного нарахування з видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що остання перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 06.10.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час призначення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25 було вирішено питання щодо проведення індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,197, 1,0796 та 1,115, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185 та від 25.02.2025 року №209. Водночас, на переконання позивача, відповідачем з 01.03.2026 року не проведено належної індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, до показника середньої заробітної плати, який застосовувався під час первинного призначення пенсії, з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації. З метою поновлення порушеного права 13.04.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення з 01.03.2026 року відповідного перерахунку пенсії. Листом від 12.05.2026 року №57262-38196/Г-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про проведення попередніх перерахунків пенсії на виконання рішення суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25, однак не здійснив перерахунку пенсії з 01.03.2026 року у спосіб, на якому наполягає позивач. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить положенням частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки щорічна індексація пенсії повинна здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час її призначення, а не іншого розрахункового показника. На обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 12.03.2025 року у справі №620/8157/24 та від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, щодо застосування частини другої статті 42 Закону України №1058-IV під час проведення індексації пенсій. Крім того, позивач наполягає, що виплата пенсії після проведення відповідного перерахунку повинна здійснюватися у загальному порядку за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України, без застосування спеціального порядку виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821. Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та такою, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

30.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій позивач висловлює незгоду з доводами, викладеними у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що спірні правовідносини стосуються проведення з 01.03.2026 року індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення пенсії, з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115. Позивач посилається на положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наголошуючи на необхідності врахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Зокрема, позивач посилається на постанову судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, якою, за твердженням позивача, підтверджено необхідність застосування під час індексації пенсій показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, а не показника станом на 01.10.2017 року, передбаченого пунктом 5 Порядку №124. Також позивач зазначає, що відповідач у відзиві просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №200/5836/24. Водночас позивач наголошує, що 16.04.2025 року Верховним Судом уже прийнято постанову в зазначеній справі, а тому підстави для зупинення провадження відсутні. Крім того, позивач вказує на неправомірність застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 щодо порядку фінансування виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, посилаючись на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року у справі №320/51895/25, яким, за твердженням позивача, зазначену постанову визнано протиправною та нечинною. З огляду на викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення належної індексації пенсії та зобов`язати здійснити з 01.03.2026 року її перерахунок із застосуванням коефіцієнта 1,121 з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, а також забезпечити виплату перерахованої пенсії в загальному порядку без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

01.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що позивачу з 06.10.2022 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Відповідач посилається на положення статей 40, 42 Закону України №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, зазначаючи, що індексація пенсій здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, при проведенні індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року у розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти індексації. При цьому показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, застосований під час призначення пенсії позивача, перевищував відповідний проіндексований показник за попередні роки, у зв`язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб, на переконання відповідача, відсутні. Відповідач зазначає, що з 01.03.2023 року позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, а з 01.03.2024 року - щомісячну доплату у розмірі 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185. Стосовно індексації пенсії з 01.03.2026 року відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, якою встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121. Водночас відповідач вважає, що застосування зазначеного коефіцієнта має здійснюватися з урахуванням механізму, визначеного Порядком №124, та особливостей проведення індексації пенсій, призначених у різні роки. Крім того, відповідач наголошує, що повноваження щодо призначення, обчислення та перерахунку пенсій належать до компетенції органів Пенсійного фонду України, а втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу є неприпустимим. З огляду на викладене відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, права позивача на належне пенсійне забезпечення не порушено, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 06.10.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час первинного призначення пенсії позивача відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, у розмірі 10 846,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами раніше виник спір щодо правомірності проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185 та від 25.02.2025 року №209.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25 вирішено спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115.

Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.05.2026 року №57262-38196/Г-01/8-0400/26, на виконання зазначеного судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії з 02.12.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 та з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 до показника середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин у 2026 році пенсія позивача вже була предметом судового розгляду, за результатами якого відповідачем здійснювалися відповідні перерахунки пенсійних виплат.

25.02.2026 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», пунктом 1 якої передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Позивач вважає, що зазначений коефіцієнт повинен застосовуватися до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації 1,197, 1,0796 та 1,115.

13.04.2026 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, зареєстрованою за №ВЕБ-04001-Ф-С-26-230662 (вхідний №38196/Г-0400-26 від 13.04.2026 року).

У зазначеній заяві позивач просила здійснити з 01.03.2026 року індексацію її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт 1,121, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 за попередні роки.

Листом від 12.05.2026 року №57262-38196/Г-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на звернення позивача, в якій повідомило про порядок проведення індексації пенсій відповідно до Закону України №1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, а також про здійснені раніше перерахунки пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25.

Водночас із зазначеної відповіді вбачається, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року у спосіб, визначений у її зверненні, тобто шляхом застосування коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації.

Зі змісту листа відповідача від 12.05.2026 року також встановлено, що Пенсійним фондом при визначенні порядку індексації пенсії позивача враховувалися такі показники середньої заробітної плати та коефіцієнти їх збільшення:

з 01.03.2023 року - коефіцієнт 1,197, при цьому проіндексований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки становив 7405,03 грн;

з 01.03.2024 року - коефіцієнт 1,0796, проіндексований показник становив 7994,47 грн;

з 01.03.2025 року - коефіцієнт 1,115, а для пенсій, призначених у 2022 році, відповідач також зазначив спеціальний коефіцієнт 1,046;

з 01.03.2026 року - коефіцієнт 1,121, при цьому відповідач навів розрахунок за спеціальними коефіцієнтами 1,046 та 1,061 до первинного показника 10 846,37 грн, за результатами якого показник середньої заробітної плати становить 12 037,37 грн.

Разом з тим відповідач зазначив, що з огляду на проведення попередніх перерахунків пенсії на виконання рішення суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25 правові підстави для застосування до пенсії позивача з 01.03.2026 року сукупності коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відсутні.

Крім того, з наявного у матеріалах справи рішення про перерахунок пенсії №046150011032 від 24.04.2026 року, сформованого за результатами розрахунку від 23.04.2026 року о 14:07, вбачається, що середньомісячний заробіток позивача визначено у розмірі 14 644,02 грн.

Відповідно до зазначеного розрахунку страховий стаж позивача становить 34 роки 2 місяці 8 днів, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 року - 16 років 2 місяці 23 дні, після 01.01.2004 року - 17 років 11 місяців 15 днів, стаж роботи за Списком №2 - 11 років 6 місяців 20 днів.

Коефіцієнт страхового стажу становить 0,34167.

Згідно із зазначеним рішенням про перерахунок пенсії розмір пенсії позивача за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV, становить 5003,42 грн, доплата за понаднормовий стаж відповідно до статті 28 цього Закону - 81,08 грн.

Загальний розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок визначено у сумі 5084,50 грн.

При цьому з наявного розрахунку вбачається, що розмір пенсії позивача за період з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року становив 5084,50 грн, з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року - 5084,50 грн та з 01.03.2026 року - 5084,50 грн.

Вважаючи, що відповідачем порушено її право на отримання пенсії у належному розмірі, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Статтею 40 Закону №1058-IV визначено порядок обчислення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, показник середньої заробітної плати в Україні є однією з основних складових формули обчислення розміру пенсії, а його величина безпосередньо впливає на розмір пенсійної виплати.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року проведення збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року проведення збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного законом.

Отже, законодавцем установлено обов`язковий механізм щорічної індексації раніше призначених пенсій, який спрямований на підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат та забезпечення належного рівня соціального захисту пенсіонерів.

При цьому із буквального змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV вбачається, що збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі - Порядок №124).

Зазначений Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку зі щорічною індексацією.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено застосування під час індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 року, з подальшим збільшенням на відповідні коефіцієнти.

Водночас суд звертає увагу, що положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати зміст прав та гарантій, установлених законом, а також запроваджувати обмеження, які безпосередньо законом не передбачені.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, під час вирішення питання щодо правомірності проведення індексації пенсії суд повинен виходити насамперед із положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу порівняно з положеннями Порядку №124.

Щодо застосування правових висновків Верховного Суду та проведення індексації пенсії з 01.03.2026 року.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у правовідносинах, пов`язаних із проведенням щорічної індексації пенсій.

Так, у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсії збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи.

Аналогічний підхід щодо необхідності застосування положень закону як нормативно-правового акта вищої юридичної сили відображений у постановах Верховного Суду від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24, від 12.03.2025 року у справі №620/8157/24, від 08.04.2025 року у справі №140/8999/24.

Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд розглянув питання щодо співвідношення положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124 у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії.

Судова палата зазначила, що положення Порядку №124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти індексації.

Зокрема, Закон №1058-IV передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, тоді як пункт 5 Порядку №124 визначає необхідність застосування показника станом на 01.10.2017 року.

За результатами розгляду справи №200/5836/24 Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення відповідної пенсії.

При цьому Верховний Суд наголосив на необхідності застосування Порядку №124 виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Судова палата не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, та підтвердила пріоритет положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV над положеннями підзаконного нормативно-правового акта.

Зазначені висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у справі №200/5836/24 були правовідносини щодо індексації пенсії за попередні роки, проте сформульований Верховним Судом правовий підхід щодо визначення показника середньої заробітної плати має значення і для вирішення цього спору, оскільки правовідносини сторін регулюються тією самою частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Разом з тим застосування зазначеного правового висновку до індексації за 2026 рік повинно здійснюватися з урахуванням особливостей нормативного регулювання, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236.

Судом встановлено, що позивачу з 06.10.2022 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.

Таким чином, саме зазначений показник був використаний відповідачем під час первинного обчислення пенсії позивача.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25 вирішено спір щодо застосування до пенсії позивача попередніх коефіцієнтів індексації.

Як убачається з листа відповідача від 12.05.2026 року №57262-38196/Г-01/8-0400/26, на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії з 02.12.2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796 та з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Отже, під час вирішення питання щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2026 року відповідач повинен враховувати не лише положення постанови Кабінету Міністрів України №236, а й результати попередніх перерахунків пенсії, здійснених на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відповідач не вправі під час наступного перерахунку пенсії ігнорувати результати попереднього перерахунку, здійсненого на виконання обов`язкового судового рішення, якщо інше прямо не випливає із закону.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121.

Відтак, у 2026 році законодавчо визначений механізм індексації пенсій реалізується шляхом застосування відповідного коефіцієнта збільшення з урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 передбачено спеціальні коефіцієнти збільшення для окремих категорій пенсій залежно від року їх призначення або перерахунку.

Зокрема, для пенсій, призначених у 2022 році, відповідач посилається на застосування коефіцієнта 1,061 до показника середньої заробітної плати з урахуванням відповідного попереднього збільшення.

Однак застосування спеціального коефіцієнта не може здійснюватися без урахування фактичних обставин пенсійної справи, зокрема попередніх перерахунків, проведених на виконання судового рішення.

Суд зазначає, що обставини цієї справи відрізняються від звичайного проведення автоматичного перерахунку пенсії, оскільки розмір пенсії позивача вже був змінений на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/16100/25.

Відтак, при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року відповідач повинен виходити з належного показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення її пенсії, з урахуванням раніше проведених перерахунків.

Застосування коефіцієнта збільшення 1,121 до показника, який не відповідає фактичній розрахунковій базі пенсії позивача, не забезпечуватиме належної реалізації положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Судом також враховано, що відповідно до рішення про перерахунок пенсії №046150011032 від 24.04.2026 року загальний розмір пенсії позивача за період з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року становив 5084,50 грн, з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року - 5084,50 грн, а з 01.03.2026 року - 5084,50 грн.

Таким чином, наявними у справі документами підтверджується, що загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2026 року залишився незмінним.

При цьому відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності незастосування до пенсії позивача коефіцієнта збільшення 1,121 у спосіб, який відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV та враховує попередні перерахунки пенсії на виконання судового рішення.

Саме по собі посилання відповідача на положення Порядку №124 та спеціальні коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, не є достатнім обґрунтуванням правомірності оскаржуваної бездіяльності без дослідження фактичних складових пенсійної виплати позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності нездійснення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 до належного показника середньої заробітної плати з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації.

При цьому суд враховує, що вимоги позивача стосуються проведення перерахунку пенсії, а не визначення судом конкретного остаточного розміру пенсійної виплати.

Обчислення належного розміру пенсії з урахуванням страхового стажу, індивідуального коефіцієнта заробітної плати, попередніх перерахунків та фактично виплачених сум належить до повноважень органу Пенсійного фонду України.

Водночас зазначені повноваження не звільняють відповідача від обов`язку здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог закону.

Суд звертає увагу, що повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними у випадку, коли законом визначено конкретний обов`язок такого суб`єкта та відсутня можливість обирати між декількома правомірними варіантами поведінки.

У цьому випадку встановлення судом обов`язку здійснити перерахунок пенсії із застосуванням визначеного законодавством коефіцієнта не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а становить належний спосіб судового захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

З огляду на встановлені обставини справи, зміст заявлених позовних вимог та необхідність забезпечення ефективного захисту порушеного права суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення належної індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок із застосуванням коефіцієнта 1,121, з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, а також раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про виплату пенсії у загальному порядку без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

Окремої правової оцінки потребують позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату пенсії у розмірі її фактичного нарахування за рахунок видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

Вирішуючи зазначені вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства свідчить, що обов`язковою умовою надання судового захисту є встановлення факту порушення прав, свобод або законних інтересів особи конкретним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

При цьому адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушеного права, а не на вирішення питань щодо можливого порушення такого права у майбутньому.

Аналогічний підхід щодо необхідності встановлення реального порушення прав особи та обрання ефективного способу судового захисту відображений у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2018 року у справі №910/23346/16 та від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18.

Суд зазначає, що вимога про проведення перерахунку пенсії та вимога про визначення особливого порядку фінансування її виплати мають різний предмет правового регулювання.

Перша вимога стосується правильності визначення розміру пенсії та реалізації права особи на належне пенсійне забезпечення.

Натомість друга вимога стосується порядку здійснення видатків Пенсійного фонду України, у тому числі на виконання судових рішень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує не проведення індексації пенсії з 01.03.2026 року та наполягає на застосуванні коефіцієнта збільшення 1,121 до відповідного показника середньої заробітної плати.

Водночас матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що відповідачем уже прийнято окреме рішення про відмову у виплаті конкретної суми перерахованої пенсії із застосуванням Порядку №821, визначено конкретну суму заборгованості, включено її до відповідного переліку виплат або фактично обмежено виплату належних позивачу коштів саме з підстав застосування зазначеного Порядку.

Саме по собі зазначення у матеріалах пенсійної справи відповідного порядку фінансування виплат не свідчить про наявність самостійного порушення права позивача, яке потребує судового захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснювати всі майбутні виплати виключно у визначений позивачем спосіб.

Крім того, суд враховує, що постановою Верховного Суду від 10.09.2026 року у справі №320/51895/25 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року, якими визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про неприпустимість установлення підзаконним нормативно-правовим актом такого механізму фінансування виконання судових рішень, який фактично обмежує право особи на належне та своєчасне виконання остаточного судового рішення.

Разом з тим зазначена обставина не звільняє суд від необхідності встановити наявність конкретного порушення прав позивача в межах правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи.

Визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №821 у справі №320/51895/25 саме по собі не свідчить про те, що відповідач у спірних правовідносинах допустив окреме порушення прав ОСОБА_1 щодо порядку фінансування виплати пенсії, перерахованої за результатами розгляду цієї справи.

Суд звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин належний розмір пенсії позивача з 01.03.2026 року, визначений із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 у спосіб, на якому наполягає позивач, відповідачем обчислений не був.

Відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач уже порушив право позивача на виплату конкретної суми пенсії, перерахованої відповідно до цього судового рішення, шляхом застосування Порядку №821.

Зазначені вимоги фактично спрямовані на визначення судом порядку виконання рішення, яке ухвалюється за результатами розгляду цієї справи, та запобігання можливому порушенню права позивача у майбутньому.

Проте суд не може виходити з припущення про те, що відповідач у подальшому не виконає судове рішення або застосує нормативно-правовий акт, який визнано протиправним та нечинним.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату належних позивачу сум пенсії виникає безпосередньо із судового рішення, яке набрало законної сили, та відповідних положень законодавства.

У разі невиконання такого рішення або неналежного його виконання позивач не позбавлена права скористатися передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України процесуальними механізмами судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема положеннями статей 382, 382-1 та 383 цього Кодексу, залежно від характеру відповідного порушення.

При цьому суд наголошує, що відмова у задоволенні зазначеної частини позовних вимог не означає визнання правомірним застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 та не надає відповідачу права обмежувати виплату пенсії всупереч вимогам чинного законодавства й обов`язковому судовому рішенню.

Відмова у цій частині позову обумовлена виключно відсутністю встановленого судом самостійного порушення прав позивача щодо порядку фінансування виплати пенсії, перерахованої за результатами розгляду цієї справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у розмірі її фактичного нарахування за рахунок видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку без застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, дослідженими судом.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 та від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, під час проведення щорічної індексації пенсій необхідно застосовувати положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням пріоритетності закону над підзаконними нормативно-правовими актами.

Ураховуючи встановлені обставини справи, положення чинного законодавства та наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності не проведення належної індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відповідної бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити з 01.03.2026 року перерахунок (індексацію) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації та раніше виплачених сум.

Водночас вимоги позивача щодо визначення спеціального порядку фінансування виплати пенсії та незастосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 є передчасними, оскільки матеріалами справи не підтверджено факту окремого порушення прав позивача щодо порядку виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення у цій справі.

Отже, з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення належної індексації пенсії з 01.03.2026 року та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1064,96 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 709,97 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121, з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії за 2019-2021 роки, у розмірі 10846,37 грн із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 709,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141487140 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
05.06.2026 Ухвала № 137168821 Дніпропетровський окружний адміністративний суд