ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 листопада 2026 року Справа №160/29906/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/29906/26 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
21.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ», в якій позивач просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 486 580,22 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 року позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 5 838,96 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 28.09.2026 року позивачем подано документ про сплату судового збору (платіжна інструкція №143 від 15.09.2026 року) у розмірі 5 838,96 грн, чим усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/29906/26, а також призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою суду витребувано:
1) у Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» (код ЄДРПОУ 38897076):
- докази створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році;
- розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2025 році помісячно (згідно Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату №286 від 28.09.2005 року);
- інформацію про кількість вакансій для осіб з інвалідністю у 2025 році;
- копії всіх звітів за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2025 рік, з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості;
- у випадку працевлаштування інвалідів надати належним чином засвідчені накази на їх призначення та належним чином завірену копію трудової книжки таких осіб;
- копію звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік;
- докази сплати господарських санкцій та пені (у разі не працевлаштування осіб з інвалідністю);
- письмові пояснення про те, чи звертались до відповідача особисто особи, які мають інвалідність, або центри зайнятості для працевлаштування інваліда;
2) у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю:
- письмові пояснення про те, чи подавались Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» до Дніпропетровського обласного центру зайнятості чи іншого центру зайнятості звіти за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2025 рік;
- інформацію (за наявності) про випадки відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.
10.11.2026 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» на позовну заяву, в якому відповідачем викладено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/29906/26.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік. Зокрема, після виключення статті 20 із Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Законом №4219-IX спеціальний шестимісячний строк звернення до суду законодавцем не було збережено. При цьому пункт 5 розділу II Закону №4219-IX передбачає збереження попереднього порядку лише щодо нарахування та самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій, а не щодо строків їх примусового стягнення в судовому порядку. За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України. Оскільки граничним строком самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік було 15.04.2026 року, право позивача на звернення до суду виникло 16.04.2026 року, а тримісячний строк звернення до суду закінчився 16.07.2026 року. Водночас позовну заяву подано лише 21.09.2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку. Положення Порядку адміністрування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за їх несвоєчасну сплату, нарахованих, але не сплачених станом на 1 січня 2026 року №1124 від 15.09.2026 року також не можуть бути підставою для продовження чи поновлення такого строку, оскільки відповідний підзаконний нормативно-правовий акт прямо передбачає необхідність дотримання строків звернення до суду, встановлених законом. Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском установленого процесуального строку, а тому за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані позивачем документи, додані до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, у зв`язку із наступним.
Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
При цьому ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Так, з матеріалів справи слідує, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю обгрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відповідачем самостійно не розраховано та не сплачено адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», тобто до 15.04.2026 року, водночас, з вказаною позовною заявою Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до суду лише 21.09.2026 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду, проставленим на цій позовній заяві, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду, визначеного абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України, позаяк, у разі несплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк для їх самостійного розрахунку та сплати, тобто до 15.04.2026 року включно, перебіг строку звернення до суду з вимогами про їх примусове стягнення розпочинається з наступного дня - 16.04.2026 року, та спливає 16.07.2026 року.
Таким чином, звернувшись із такими позовними вимогами лише 21.09.2026 року, позивач здійснив це зі значним пропуском строку звернення до суду.
У позовній заяві позивач звертає увагу на те, що відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сферах охорони здоров`я, реабілітації, соціального захисту та державної реєстрації окремих об`єктів санітарних заходів» від 21.08.2024 №3911-IX, позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, пред`являються протягом 6 місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» .
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зауважує, що норму ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на яку покликається позивач, та яка передбачала спеціальний шестимісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені після закінчення строку для самостійної сплати, виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» №4219-ІХ від 15.01.2025 року, який введено в дію з 01 січня 2016 року.
Отже, посилання позивача на спеціальний шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом втратила чинність, є помилковим.
Верховний Суд у постановах від 06.11.2020 року у справі №160/8707/19, від 06.02.2018 року у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 року у справі №809/1933/16 та від 08.08.2019 року у справі №809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
При цьому, Верховним Судом зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.
Таким чином, у вказаних постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо тримісячного строку звернення до суду у справах за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який поширюється, у тому числі, і на вимоги про стягнення пені.
За наведеним обставин, у зв`язку із втратою чинності нормою ч. 4 ст. 20 Закону №875, яка передбачала спеціальний шестимісячний строк звернення з цим позовом до суду, та відсутністю в КАС України та інших законах норм, що передбачають строк звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, застосовується загальний тримісячний строк звернення до суду суб`єкта владних повноважень, передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відтак, суд відхиляє вищевказані доводи позивача про дотримання ним строку звернення до суду.
У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведеній нормі кореспондують приписи ч. 6 ст. 161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року в справі №521/21851/16-а).
У даному випадку позивачем не надано разом із позовною заявою зави про поновлення строку звернення до суду, а також не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вищевказаними позовними вимогами та з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, або докази дотримання строку звернення до суду з цими вимогами.
Разом з цим, оскільки позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 161 КАС України, не подано до суду разом із позовною заявою, строк звернення до суду з якою було пропущено, належної заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, а також доказів на підтвердження поважності цих причин, позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є такою, що подана без додержання вимог, викладених у ст. 161 КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Зважаючи на те, що у даному випадку судом після відкриття провадження у справі №160/29906/26 встановлено, що позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, керуючись приписами ч. 13 ст. 171 КАС України, вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху.
Частиною 15 статті 171 КАС України встановлено, що у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.
Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Турова