Судові рішення

Рішення № 141487149 у справі № 160/26651/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 в адміністративній справі № 160/26651/26 (категорія «Адміністрування окремих податків, зборів, платежів»). Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд, суддя Качанок Олександр Миколайович.

Справа№ 160/26651/26
СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
СуддяКачанок Олександр Миколайович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяАдміністрування окремих податків, зборів, платежів
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487149

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Справа № 160/26651/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, контролюючий орган), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 12689,92 грн, у тому числі 10151,94 грн основного зобов`язання та 2537,98 грн штрафної санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 8647,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 340,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати повністю податкову вимогу форми «Ф» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 на суму 22224,64 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 передала позивачу у дар 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:218:0023. Договори дарування посвідчені приватним нотаріусом Павловською Г.О. та зареєстровані у реєстрі за № 416 i № 419.

До нотаріального посвідчення цих правочинів позивач 16.04.2019 сплатила податок на доходи фізичних осіб двома платежами: 28 290,00 грн та 5551,00 грн, усього 33841,00 грн. Факт сплати підтверджується банківськими квитанціями та надалі прямо встановлений Державною податковою службою України у рішенні від 10.06.2026 № 15325/6/99-00-06-01-02-06.

19 квітня 2019 року, тобто через три дні після укладення договорів дарування, сторони за взаємною згодою припинили відповідні правовідносини. Приватним нотаріусом Павловською Г.О. посвідчено договір про розірвання договору дарування частини житлового будинку, реєстровий № 463, та договір про розірвання договору дарування частини земельної ділянки, реєстровий № 464. За змістом цих договорів майно повернуто дарувальнику, а право власності позивача припинено.

У рішенні ДПС України від 10.06.2026 також встановлено, що сплачена позивачем сума ПДФО 33841,00 грн була повернута 14.06.2019 на підставі платіжного доручення № 834 від 13.06.2019.

Отже, станом на завершення 2019 року позивач не зберегла ні подарованого майна, ні відповідної економічної вигоди, а сплачений під час нотаріального оформлення податок було повернуто.

07.11.2024 ГУ ДПС сформувало письмовий запит № 76081/6/04-36-24-12-13 про надання інформації та документального підтвердження. Як вбачається з ППР № [номер приховано] та рішення ДПС України від 10.06.2026, запит було направлено на адресу: АДРЕСА_2 , a 13.01.2025 відправлення повернулося контролюючому органу у зв`язку із закінченням строку зберігання. У скарзі від 12.07.2026 позивач вказувала, що після продажу квартири у 2021 році за цією адресою не проживала. Самого повного запиту, документів про фактичні підстави його формування, відомостей про податкову адресу позивача на 07.11.2024 та повного поштового досьє у позивача немає.

21.01.2026 ГУ ДПС видало наказ № 245-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та письмове повідомлення № 72. Рішення ДПС України від 10.06.2026 свідчить, що ці документи направлялися вже на адресу: м. Дніпро, вул. Перша Дачна, буд. 12, і повернулися 09.02.2026 у зв`язку із закінченням строку зберігання. За результатами перевірки складено акт від 25.02.2026 № 605/04-36-24-08/2654516863. Повний акт із усіма додатками, наказ № 245-п, повідомлення № 72 і документи щодо фактичної дати початку перевірки позивачу не надані.

На підставі акта перевірки 02.04.2026 прийнято чотири податкових повідомлень-рішень (ППР). ППР № [номер приховано] визначало ПДФО 33839,80 грн та штраф 8459,95 грн, усього 42299,75 грн. ППР № [номер приховано] визначило військовий збір 10151,94 грн та штраф 2537,98 грн, усього 12689,92 грн. ППР № [номер приховано] застосовано штраф 8647,00 грн за ненадання інформації та документів на письмовий запит. ППР № [номер приховано] визначено штраф 340,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

01.07.2026 ГУ ДПС сформувало податкову вимогу форми «Ф» № 0[телефон приховано]-0436 на загальну суму 22224,64 грн та прийняло рішення № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна позивача у податкову заставу. З доданого до вимоги розрахунку вбачається, що 21676,92 грн складаються із сум за трьома ППР, які є предметом цього позову: 12689,92 грн, 8647,00 грн і 340,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками ГУ ДПС у Дніпропетровській області, вважає, що оскаржувані рішення та вимога були винесені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 15.09.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач вказує, що у зв`язку з неподанням ОСОБА_1 до контролюючого органу підтверджуючих документів стосовно отриманого у 2019 році доходу внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, яка не є членом сім`ї першого або другого ступеня споріднення, а також податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та несплатою податків з отриманих доходів, ГУ ДПС у Дніпропетровській області видано наказ від 21.01.2026 № 245-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 » згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

Копію наказу, а також письмове повідомлення від 21.01.2026 № 72 про дату початку та місце проведення перевірки надіслано на адресу фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , зазначену у відомості ДРФО про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків станом на 21.01.2026: АДРЕСА_3 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст. 42 кодексу. Лист повернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 174.2.2 п. 174.2, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не сплату податку на доходи фізичних осіб за 2019 у розмірі 33839,80 грн;

- п. 1.2, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не сплату військового збору за 2019 у розмірі 10151,94 грн;

- п. 73.3.3, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України в частині неподання інформації та документів, визначених у запиті ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2026 № 605/04-36-24-08/ НОМЕР_1 , який направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом (в порядку визначеному ст. 42 Податкового кодексу України), який 16.03.2026 повернуто Укрпоштою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «за закінченням терміну зберігання».

За висновками акту перевірки прийнято спірні рішення та вимогу про сплату боргу.

Відповідач зазначає про законність своїх дій та правомірність прийнятих рішень.

23.09.2026 позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач не спростовує визначальних обставин позову, а саме: розірвання договорів дарування та повернення майна у 2019 році; сплату ПДФО до нотаріального посвідчення договорів; рішення ДПС України від 10.06.2026 № 15325/6/99-00-06-01-02-06 про відсутність оподатковуваного доходу; відсутність належним чином оформленого запиту; недоведеність направлення наказу та повідомлення до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також відсутність станом на дату подання відзиву податкового боргу за трьома оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Документи, долучені самим відповідачем, не підтверджують, а навпаки, спростовують ключові доводи, викладені у відзиві.

Отже, на думку позивача, заперечення відповідача не створюють правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.11.2026 продовжено строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до договору від 19.04.2019 про розірвання Договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. від 16.04.2019, зареєстрованим за № 416, розривається Договір про дарування частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з розірванням договору дарування, право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , у Сторони 2 припиняється. Право власності на 2 частину житлового будинку за Стороною 2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме, номер запису про право власності 31199172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1811840812101, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності за індексним номером 163717387 від 16.04.2019 (пункти 1, 4 вказаного договору).

Разом з тим, згідно з договором від 19.04.2019 про розірвання Договору дарування частини земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. від 16.04.2019, зареєстрованим за № 419, розривається Договір про дарування частини земельної ділянки, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з розірванням договору дарування, право власності на частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , у Сторони 2 припиняється. Право власності на 1/2 частину земельної ділянки за Стороною зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме, номер запису про право власності 31199619, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389888812101, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності за індексним номером 163721196 від 16.04.2019 (пункти 1, 4 договору).

Учасниками вказаних правочинів є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - Сторона 1 та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - Сторона 2.

На запит відповідача від 15.01.2025, стосовно фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та надання копій документів зі справ приватного нотаріуса Павловської Г.О., Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області повідомив, що приватним нотаріусом Павловською Г.О., у другому кварталі 2019 року за участю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , було посвідчено два договори дарування нерухомого майна; загальна сума договорів становить 676796 гривень.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 , яка була зазначена у відомостях ДРФО про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків станом на 07.11.2024: АДРЕСА_4 , надіслано лист від 07.11.2024 № 76081/6/04-36-24-12-13 про необхідність подання податкової декларації та підтверджуючих документів. Лист повернуто відправнику 13.01.2025 з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання».

На підставі підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2026 № 245-п, у період з 24.02.2026 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи -платника податків ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2026 № 605/04-36-24-08/ НОМЕР_1 .

Документальною невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 174.2.2 п. 174.2, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не сплату податку на доходи фізичних осіб за 2019 у розмірі 33839,80грн;

- п. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не сплату військового збору за 2019 у розмірі 10151,94 грн;

- п. 73.3.3, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України в частині неподання інформації та документів, визначених у запиті ГУ ДПС.

За висновками акту перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано] про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 42299,75 грн, (в т.ч. за податковим зобов`язанням 33839,80 грн; за штрафними санкціями 8459,95 грн); № [номер приховано] про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 12689,92 грн, (в т.ч. за податковим зобов`язанням 10151,94 грн; за штрафними санкціями 2537,98 грн) № [номер приховано] про збільшення грошового зобов`язання за штрафними санкціями 8647 грн, відповідно до п. 121.2 ст. 121 ПК України; № [номер приховано] про збільшення грошового зобов`язання за штрафними санкціями 340 грн, відповідно до п. 119.1 ст.119 ПК України.

Позивачем на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано] подано скаргу до ДПС України. За результатами її розгляду рішенням ДПС України від 10.06.2026 № 15325/6/99-00-06-01-02-06 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано.

В рішенні ДПС України, серед іншого, вказано, що оскільки договір дарування від 16.04.2019 розірваний (подарунок прийнятий та повернутий) 19.04.2019, тобто до закінчення звітного року, то дохід у вигляді подарунку, який отриманий фізичною особою резидентом від фізичної особи - резидента, що не є членом сім`ї першого/другого ступеня споріднення, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Тому, визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу, є неправомірним.

Крім того, в рішенні зазначено, що в ході розгляду скарги встановлено, що ОСОБА_1 з доходу, отриманого 2019 році внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого або другого ступеня споріднення (за ознакою доходу «114») у сумі 676796,00 грн, сплачено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 33841,00 грн, на підставі платіжних доручень (від 16.04.2019 № 3396549K у сумі 28290 грн та від 16.04.2019 № 3395904K у сумі 5551 грн), що відображено в інтегрованій картці платника податків ІКС «Податковий блок» (код платежу 11010501) «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов`язковому декларуванню» (форма 15). У порядку статті 43 ПК України, контролюючим органом 14.06.2019 проведено повернення та/або перекид на відповідний рахунок помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 33841,00 грн (платіжне доручення № 834 від 13.06.2019). Станом на 30.06.2019 переплата чи недоїмка по вищеназваному платежу відсутні.

01.07.2026 контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 0[телефон приховано]-0436 на загальну суму 22224,64 грн та прийнято рішення № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна позивача у податкову заставу.

З доданого до вимоги розрахунку вбачається, що 21676,92 грн складаються із сум за трьома податковими повідомленнями-рішеннями, які є предметом цього позову: 12689,92 грн, 8647,00 грн і 340,00 грн. Ще 547,72 грн зазначено як земельний податок з фізичних осіб.

До того ж, судом встановлено, що ОСОБА_1 12.07.2026 подала скаргу на податкові повідомлення-рішення № [номер приховано], № [номер приховано] та № [номер приховано]. Рішенням ДПС України від 29.07.2026 № 20342/6/99-00-06-01-02-06 цю скаргу залишено без розгляду через пропуск строку адміністративного оскарження.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями 02.04.2026 № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано], податковою вимогою від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 та рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, звернулась до суду, просить визнати їх протиправними та скасувати.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки передбачені п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України, зокрема, встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; (пп. 78.1.4).

Відповідно до п. 78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727, в редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Аналізуючи висновки акту перевірки контролюючого органу від 25.02.2026 № 605/04-36-24-08/2654516863, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 15 ПК України платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пп. 20.1.4 та пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до акту перевірки від 25.02.2026 № 605/04-36-24-08/2654516863, як уже вказувалось, встановлено порушення позивачем:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 174.2.2 п. 174.2, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не сплату податку на доходи фізичних осіб за 2019 у розмірі 33839,80 грн;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не нарахування та не сплату військового збору за 2019 у розмірі 10151,94 грн;

- пп. 73.3.3, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України в частині неподання інформації та документів, визначених у запиті ГУ ДПС.

Так, за змістом вказаного акту перевірки (пункт 2.1) відповідно до наявної податкової інформації, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у 2 кв. 2019 року отримала дохід, який згідно з Кодексом підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) за 2019 рік.

Згідно з інформацією, отриманою від Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області листом від 17.02.2025 № 263/01-21 (вх. ГУ ДПС від 03.03.2025 № 32798/5), наданої на запит ГУ ДПС У Дніпропетровській області від 15.01.2025 № 2614/6/04-36-24-11-11 у 2 кварталі 2019 ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 676796,00 грн за ознакою 114 «Спадщина (подарунок) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення. Сума оцінки майна отриманого у дар за договором у 2019 році складає 676796,00 грн. Перший та другий ступені споріднення згідно спадкової справи відсутні.

Отже, згідно з відомостями, наданими Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 отримала дохід за ознакою доходу 114 (дохід отриманий у вигляді спадщини за договором дарування від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення) всього за 2019 рік в розмірі 676796,00 грн.

Згідно з інформацією з центральної бази даних ЦБД ДРФО фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2019 по 31.12.2019 отримала дохід за ознакою доходу 114 (дохід, отриманий платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи не майнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення) (пункт 2.1 акту).

Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до органів ДПС податкових декларацій (у випадках коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов`язковим) встановлено, що на дату проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 до ГУ ДПС У Дніпропетровській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік по терміну подання 01.05.2020 не надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (пункт 2.2 акту перевірки).

В акті перевірки (пункт 2.3) також вказано, що у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №4-ДФ) за 2 квартал 2019 за ознакою доходу «114» відображено отримання доходу фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 . Згідно відомостей Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, із сум доходу, отриманого ОСОБА_1 у 2 кварталі 2019, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Згідно відомостей ЦБД ДРФО із сум доходу, отриманого ОСОБА_1 у 2 кварталі 2019, приватним нотаріусом ОСОБА_3 відображено нарахований та перерахований податок на доходи у сумі 33841,00 грн, але в ІКС «Податковий блок» в ІКП платника не підтверджено нарахування та перерахування цієї суми.

Крім того, листом від 17.02.2025 № 263/01-21 (вх. ГУ ДПС від 03.03.2025 № 32798/5) Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області відносно отримання доходу (у вигляді спадщини) ОСОБА_1 , повідомлено, що приватним нотаріусом Павловською Г.О. у другому кварталі 2019 року за участю ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) було посвідчено два договори дарування нерухомого майна, загальна сума договорів становить 676796 гривень.

Окрім того, контролюючий орган зазначив, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням у 2019 році доходу, отриманого внаслідок прийняття ним у дарунок коштів, майна, майнових чи не майнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення у розмірі 676796,00 грн відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, пп. 174.2.2 п. 174.2, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та з урахуванням п. 167.2 ст. 167 ПК УКраїни не нарахований та відображений у декларації податок на доходи фізичних осіб за 2019 у розмірі 33839,80 грн, а саме 676796,0 rpн * 5% = 33839,80 грн.

Одночасно доходи, визначені ст. 163 ПК УКраїни є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5% від об`єкта оподаткування.

Військовий збір, повинен бути нарахований та відображений в декларації за 2019 рік у сумі 10151,94 грн, а саме: 676796,00 грн. х 1,5% = 10151,94 грн (пункт 2.5 акту перевірки).

Між тим в акті вказано, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС від 07.11.2024 № 76081/6/04-36-24-12-13 не надані документи та пояснення в порушення підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України (пункт 2.7 акту).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано], яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 12689,92 грн, у тому числі 10151,94 грн основного зобов`язання та 2537,98 грн штрафної санкції, слід вказати, що згідно з п. 174.8 ст. 174 ПК України, у разі спадкування будь-яких об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, ринкова вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об`єкти, подаровані платнику податків, оподатковуються за нульовою ставкою, ринкова вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість або ринкова вартість таких об`єктів спадщини/дарунків, визначена відповідно до п. 172.3 ст. 172 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 174.1. ст. 174 ПК України об`єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об`єкт нерухомості;

б) об`єкт рухомого майна, зокрема:

предмет антикваріату або витвір мистецтва;

природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

інші види рухомого майна;

в) об`єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об`єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права;

г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Згідно з п. 172.3 ст. 172 Податкового кодексу України, дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Відповідно до п. 174.6 ст. 174 ПК України, об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податків іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами встановленими для оподаткування спадщини.

Згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 статті 168 ПК України платник податку, який отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

За підпунктами 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, чинній у 2019 році, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, об`єктом оподаткування - доходи, визначені статтею 163 ПК України, а ставка збору становила 1,5 відсотка. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахував військовий збір із суми 676796,00 грн: 1,5% від цієї суми становить 10151,94 грн - суму основного зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № [номер приховано]. Ту саму суму 676796,00 грн ГУ ДПС використало як базу для ПДФО у податковому повідомленні-рішенні № [номер приховано]: 5% становить 33839,80 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що як мовилось вище, рішенням ДПС України від 10.06.2026 № 15325/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано] скасовано.

З цього приводу в рішенні ДПС України вказано, що оскільки договір дарування від 16.04.2019 розірваний (подарунок прийнятий та повернутий), тобто до закінчення звітного року, то дохід у вигляді подарунку, який отриманий фізичною особою резидентом від фізичної особи - резидента, що не є членом сім`ї першого/другого ступеня споріднення, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Тому, визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу, є неправомірним.

До того ж, як мовилось, у порядку статті 43 ПК України, контролюючим органом 14.06.2019 проведено повернення та/або перекид на відповідний рахунок помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 33 841,00грн.

Відповідно до положень статей 717, 722, 651 та 653 Цивільного кодексу України договір дарування є правовою підставою набуття права власності на майно. Водночас його розірвання зумовлює припинення зобов`язань сторін у порядку та обсязі, визначених законом і відповідними умовами договору. Укладені сторонами нотаріально посвідчені договори про розірвання договорів дарування прямо передбачали повернення переданого майна дарувальнику. Відповідно, право власності позивача на зазначене майно припинено, а правові наслідки первісного відчуження майна усунуті в установленому законом порядку.

Крім того, контролюючий орган допустив внутрішню суперечність у визначенні податкових наслідків однієї й тієї самої господарської операції. Так, щодо одного об`єкта оподаткування, в межах одного податкового періоду та стосовно однієї й тієї самої суми 676796,00 грн контролюючий орган фактично визнав відсутність оподатковуваного доходу для цілей справляння податку на доходи фізичних осіб, водночас поклавши в основу нарахування військового збору протилежний висновок - про наявність такого доходу.

Зазначений підхід свідчить про непослідовність та взаємовиключність висновків контролюючого органу щодо одних і тих самих фактичних обставин та податкової бази. Така поведінка не узгоджується з вимогами законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та послідовності здійснення владних повноважень, закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За відсутності належно встановленого об`єкта оподаткування визначення основного грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 10151,94 грн є безпідставним. Відповідно, штрафна санкція в розмірі 2537,98 грн, яка є похідною від основного податкового зобов`язання, також не має самостійної правової підстави для застосування.

Визначальним у спірних правовідносинах є не сам факт укладення відповідного правочину, зокрема договору дарування, а наявність реального оподатковуваного доходу, який відповідно до вимог податкового законодавства утворює базу для нарахування та сплати військового збору.

Отже, з огляду на відсутність належних правових та фактичних підстав для визначення податкового зобов`язання і застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення № [номер приховано] є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 340,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 176.1 ст.176 ПК УКраїни платники податку зобов`язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно з п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

На дату складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки, як вказує податковий орган, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , в порушення п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176 ПК України, не подала до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкову декларацію за 2019 рік.

Проте, суд зазначає, що згідно з п. 179.2 ст. 179 ПК України, відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Як встановлено судом та не є спірним у цій справі, позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 33841,00 грн.

Таким чином, навіть незалежно від подальшого розірвання зазначених договорів, у спірних правовідносинах підлягало застосуванню спеціальне положення пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України, відповідно до якого обов`язок щодо подання податкової декларації за відповідних умов вважається виконаним.

Водночас подальше розірвання договорів, фактичне повернення майна дарувальнику, а також встановлення контролюючим органом відсутності оподатковуваного доходу додатково підтверджують відсутність правових підстав для відображення зазначених операцій як таких, що зумовлюють виникнення обов`язку з декларування доходу.

За таких обставин відсутні як належні правові підстави для покладення на позивача обов`язку щодо подання податкової декларації стосовно зазначених операцій, так і необхідні передумови для кваліфікації її дій як податкового правопорушення відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Отже, застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 340,00 грн є безпідставними, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано] підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано], яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 8647,00 грн, слід вказати.

Так, перевіркою встановлено, що у зв`язку з надходженням податкової інформації про отримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 доходів, які підлягають декларуванню, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено запит відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України та направлено відповідно до п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 вказаного кодексу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, у порядку визначеному ст. 42 кодексу (на адресу платника податків, яка була актуальною на час направлення запиту) від 07.11.2024 № 76081/6/04-36-24-12-13 про надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, надання документів та пояснень, які підтверджують отримання доходу внаслідок прийняття майна у спадщину (дарунок).

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу.

Обов`язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 на запит Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.11.2024 № 76081/6/04-36-24-12-13 не надані документи та пояснення в порушення підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, внаслідок чого, спірне податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано] є правомірним.

Пункт 121.2 статті 121 ПК України передбачає, що ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Відповідач вказує, що з метою правильності визначення повноти сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, у порядку визначеному ст. 42 ПК України 24.10.2024, на адресу ФОПП ОСОБА_1 , яка була зазначена у відомості ДРФО про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків станом на 07.11.2024: АДРЕСА_4 , поштою направлено лист від 07.11.2024 № 76081/6/04-36-24-12-13 про надання податкової декларації та підтверджуючих документів стосовно отриманого доходу внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого або другого ступеня споріднення за 2019 рік. лист повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання» 13.01.2025.

У зв`язку з неподанням ОСОБА_1 до контролюючого органу підтверджуючих документів стосовно отриманого доходу внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого або другого ступеня споріднення за 2019 рік та податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, несплатою податків з отриманих доходів, ГУ ДПС у Дніпропетровській області видано наказ від 21.01.2026 № 245-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 » згідно з п. 78.4 ст. 78 кодексу. Копія наказу, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 21.01.2026 № 72 надіслані на адресу ОСОБА_1 , яка була зазначена у відомості ДРФО про реєстраційні дані фізичної особи платника станом на 21.01.2026: АДРЕСА_3 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 кодексу. Лист повернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з позначкою «за закінченням терміну зберігання» 09.02.2026. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач у свою чергу вказує на обов`язок відповідача документально довести направлення запиту саме на податкову адресу позивача.

Щодо адреси направлення запиту про який йдеться вище, суд зазначає, що згідно з відповіддю на запит від 18.11.2024, номер запиту 0436-2[телефон приховано], щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків, місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_2 .

Разом з тим, згідно з відповіддю на запит від 15.01.2026, номер запиту 0436-2[телефон приховано], щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_5 .

На вказані адреси, за відомостями наданими контролюючим органом і направлялись запит про надання інформації, та в подальшому матеріали перевірки, що не спростовано позивачем.

Оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано], насамперед необхідно встановити, чи існували передбачені податковим законодавством підстави для направлення контролюючим органом відповідного запиту, зокрема чи були наявні обґрунтовані відомості про факти, які могли свідчити про порушення платником податків вимог податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

У цьому контексті істотне значення мають обставини скасування ДПС України податкового повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано], яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 42299,75 грн, у тому числі 33839,80 грн основного податкового зобов`язання та 8459,95 грн штрафних санкцій.

Крім того, у рішенні ДПС України за результатами адміністративного оскарження фактично визнано неправомірність визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб щодо спірного доходу. Наведені обставини свідчать про відсутність належного фактичного та правового підґрунтя для висновків контролюючого органу, які стали приводом для витребування у позивача відповідної інформації та документів.

За таких умов, суд зазначає, що дії податкового органу щодо направлення запиту та подальшого застосування до позивача негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій є передчасними, оскільки самі по собі обставини, покладені в основу такого запиту, не підтверджували наявності передбачених законом підстав для виникнення у платника податків обов`язку щодо надання запитуваної інформації.

Відтак, за відсутності належних правових підстав для покладення на позивача відповідного обов`язку, його невиконання не може розглядатися як самостійна підстава для застосування заходів податкової відповідальності.

З огляду на викладене, застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 8647,00 грн є необґрунтованим та протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 02.04.2026 № [номер приховано] підлягає скасуванню.

Стосовно вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 та рішення від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, суд зазначає таке.

Грошове зобов`язання платника податків згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідачем по платнику податків ОСОБА_1 сформовано податкову вимогу від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 на суму 22224,64 грн та прийнято рішення від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна у податкову заставу.

Як убачається з розрахунку, доданого до податкової вимоги від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436, із загальної суми податкового боргу в розмірі 22224,64 грн сума 21676,92 грн сформована за рахунок грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Водночас, з огляду на наведені вище висновки щодо протиправності та необґрунтованості нарахованих позивачу грошових зобов`язань, зокрема, застосування штрафних санкцій у розмірах 8647,00 грн та 340,00 грн, а також визначення грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 12689,92 грн, у тому числі 10151,94 грн основного зобов`язання та 2537,98 грн штрафної санкції, відсутні належні правові підстави для включення зазначених сум до складу податкового боргу.

Отже, оскільки значна частина суми, зазначеної в податковій вимозі, ґрунтується на податкових зобов`язаннях, правомірність визначення яких є предметом цього спору та щодо яких встановлено відсутність належних правових підстав, податкова вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Такий же правовий висновок стосується і рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, оскільки правомірність його прийняття безпосередньо залежить від наявності у платника податків законно сформованого податкового боргу.

У цьому випадку суд виходить із того, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу мають похідний характер від факту виникнення та існування податкового боргу. Відповідно, за відсутності законних підстав для визначення відповідних грошових зобов`язань та включення їх до складу податкового боргу відсутні й правові підстави для застосування до позивача заходів стягнення та забезпечення виконання податкового обов`язку у вигляді направлення податкової вимоги й опису майна у податкову заставу.

Таким чином, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, прийняті на підставі неправомірно визначених грошових зобов`язань, також не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню.

При вирішенні питання про скасування податкової вимоги суд враховує норми пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Після скасування спірних податкових повідомлень-рішень на суму 21676,92 грн у розрахунку залишається 547,72 грн земельного податку.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган зобов`язаний надіслати (вручити) йому податкову вимогу в порядку, встановленому для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Водночас, законодавцем передбачено обмеження щодо застосування такого заходу податкового адміністрування. Зокрема, податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3060,00 грн.

Як встановлено вище, основна частина суми, зазначеної у податковій вимозі від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436, сформована за рахунок грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких є предметом цього спору. У разі їх скасування сума податкового боргу зменшується до 547,72 грн, тобто до розміру, який не перевищує встановленого пунктом 59.1 статті 59 ПК України граничного значення для направлення податкової вимоги та застосування заходів примусового стягнення.

Таким чином, після виключення зі складу податкового боргу сум, нарахованих на підставі протиправних податкових повідомлень-рішень, залишок заборгованості в розмірі 547,72 грн не утворює законних передумов для існування податкової вимоги як заходу податкового адміністрування.

За таких обставин податкова вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 не має належного правового підґрунтя для подальшого існування, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, та не підтвердження висновків відповідача про порушення норм податкового законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у сумі 2129,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.08.2026 № 8425-7336-8581-1906.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 2129,92 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код ВП 44118658, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 12689,92 грн, у тому числі 10151,94 грн основного зобов`язання та 2537,98 грн штрафної санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 8647,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.04.2026 № [номер приховано], яким до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 340,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 на суму 22224,64 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2026 № 0[телефон приховано]-0436 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2129,92 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
02.11.2026 Ухвала № 141149537 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
02.09.2026 Ухвала № 139407247 Дніпропетровський окружний адміністративний суд