Справа № 420/12350/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про продовження відстрочки від 06.08.2025 року та від 05.11.2025 року та неприйняття рішення за результатами їх розгляду у спосіб, передбачений Постановою КМУ №560;
- визнати протиправними дії Відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про перебування позивача у статусі «В розшуку» та наявності примітки «Порушення правил військового обліку» за відсутності встановленого у законному порядку факту вчинення адміністративного правопорушення;
- зобов`язати відповідача негайно виправити дані в Єдиному державному реєстрі «Оберіг» шляхом вилучення (видалення) недостовірної інформації про розшук та порушення правил обліку щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти офіційне управлінське рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через загибель близького родича під час захисту України, позивачем були подані заяви від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 вищевказані заяви не розглянув, та відповідне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу не прийняв.
Окрім того, під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, через що його розшукує ТЦК та СП.
Не погоджуючись із вищевказаними обставинами, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду у справі №420/12350/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 28.05.2026 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Водночас, у визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч.6 ст. 162 КАС України.
Аналізуючи процесуальні норми КАС України суд доходить висновку, що незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, подання заяв по суті справи є правом учасників справи, як і право доводити правомірність свого рішення. Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі суб`єкта владних повноважень, вчиняти вказані дії.
Згідно ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується відомостями, наявними у застосунку «Резерв +».
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.05.2025 року вбачається, що позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (сповіщення сім?ї №СЗ/2987 від 06.03.2024 року), на строк до 06.08.2025 року.
Посилаючись на вищевказані обставини, позивач 06.08.2025 року та повторно 05.11.2025 року через ЦНАП подав заяви про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При цьому, до заяви від 06.08.2025 року, згідно переліку поданих документів, було долучено документ, що підтверджує родинні зв`язки із загиблим родичем, а також документ, що підтверджує загибель останнього під час здійснення заходів із відсічі агресії РФ. Вищезгадані документи також були долучені позивачем до заяви від 05.11.2025 року, що підтверджується описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги за №Я3-280757-ф/о.
Водночас, доказів розгляду вищевказаних заяв у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
Окрім того, 13.02.2026 року, під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», позивачу стала відома інформація про те, що ним порушено правила військового обліку, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_5 07.01.2026 року звернувся до Нацполіції. Причина звернення до Нацполіції - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». При цьому, відомості про наявність у позивача відстрочки станом на 13.02.2026 року у застосунку були відсутні.
Посилаючись на вищевказані обставини, в інтересах позивача було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою з`ясування підстав внесення вищевказаних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також встановлення причин тривалого нерозгляду заяв про надання відстрочки.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2026 року було повідомлено, 02.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради направлено розпорядження №ВОіБ/23076 щодо направлення повісток для здійснення оповіщення військовозобов?язаних на території Приморського району. В тому числі, через дільницю оповіщення Приморського району м.Одеси направлено повістку №5677871 на адресу: АДРЕСА_1 , щодо виклику позивача до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних на 08.12.2025 року. Водночас, за вказаною повісткою позивач не з`явився, у зв`язку із чим йому було рекомендовано особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_5 для розгляду адміністративної справи, попередньо записавшись до електронної черги.
Окрім того, листом від 16.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що 12.11.2025 року на адресу позивача було надіслано повідомлення про відмову у наданні відстрочки із зазначенням причин та недоліків.
Сторона позивача з вищевказаними обставинами не погоджується та посилається на те, що повідомлення про відмову у наданні відстрочки позивачем отримано не було, а направлення позивачу повістки №5677871 у грудні 2025 року відбулося в період, коли відповідач уже понад чотири місяці протиправно не розглядав його заяву про відстрочку.
Не погоджуючись із вищевказаними обставинами, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних позивачем дій та рішень суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України №2232-XII) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч.1 ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України №2232-XII).
Згідно ч.5 ст.22 Закону України №2232-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
За ч.ч.8-9 ст.23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (п.1 Порядку №560).
Згідно п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Відповідно до п.60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно Додатку №5 до Порядку №560 закріплено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зокрема, для жінок та чоловіків, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, необхідно надати наступні документи, що підтверджують право на відстрочку:
- документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
- документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).
Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що для отримання відстрочки на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII військовозобов`язаний звертається до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із відповідною заявою, до якої долучає документ, що підтверджують родинні зв`язки із загиблим родичем, а також документ, що підтверджує факт загибелі (смерті) під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачу до 06.08.2025 року було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Право на відстрочку згідно п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII у позивача заявилось на підставі оформлення сповіщення сім?ї №СЗ/2987 від 06.03.2024 року, що відповідачем спростовано не було.
Враховуючи вказане, позивач 06.08.2025 року подав заяву через ЦНАП про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. При цьому, до вищевказаної заяви було долучено документ, що підтверджує родинні зв`язки із загиблим родичем, а також документ, що підтверджує загибель останнього під час здійснення заходів із відсічі агресії РФ, що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.
Разом з тим, у встановлений законом 7-денний строк відповідачем заяву позивача від 06.08.2025 року розглянуто не було, доказів ухвалення рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, оформлене у вигляді протоколу, відповідачем також до суду надано не було.
Посилаючись на вищевказані обставини, позивачем 05.11.2025 року повторно було подано заяву через ЦНАП про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII.
Водночас, позивач заперечує проти факту отримання ним повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_6 про відмову у наданні відстрочки, за результатом розгляду його заяв.
Варто зазначити, що матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем отриманих заяв від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року, та документів, що підтверджують право позивача на відстрочку, протягом семи днів з дати їх надходження. Також матеріали справи не містять копії рішення, оформленого у вигляді протоколу, про відмову у наданні позивачу відстрочки, відповідачем не зазначено його реквізитів та не надано обґрунтувань щодо підстав прийняття такого рішення за наявності всіх необхідних документів для прийняття рішення про надання відстрочки від призову.
Більш того, відповідачем не надано доказів повідомлення заявника засобами телефонного, електронного зв`язку або поштового зв`язку про наявність рішення, прийнятого за результатом розгляду поданих заяв від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку суду, позивачем для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII було надано необхідний перелік документів, що за час розгляду справи відповідачем спростовано не було.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановленому законом порядку заяви позивача від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року не розглянув, та відповідного рішення за результатами їх розгляду в частині надання позивачу відстрочки не прийняв.
Тобто, враховуючи приписи чинного законодавства суд доходить висновку, що позивачем було дотримано процедуру звернення до відповідного ТЦК та СП з мотивованою заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, водночас, матеріали справи не містять доказів прийняття ІНФОРМАЦІЯ_3 вмотивованого рішення по суті зазначеного у заявах від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року питання.
Враховуючи вищевказане, суд вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з нерозгляду заяв від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року по суті заявленого питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, та в такий спосіб задовольняє позовні вимоги позивача.
Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/12350/26 суд вважає за необхідне для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 року (оскільки саме до 06.08.2025 року у позивача була чинною відстрочка) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення по суті цього питання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити за вищенаведених обставин.
Щодо заявленої вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про перебування позивача у статусі «В розшуку» та наявності примітки «Порушення правил військового обліку» за відсутності встановленого у законному порядку факту вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.3-5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XI у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі - Порядок №1487).
У додатках до Порядку №1487 міститься Додаток 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
Згідно п.п.2 п.2 Додатку 2 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XI під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Згідно п.21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно п.30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, 13.02.2026 року, під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», позивачу стала відома інформація про те, що ним порушено правила військового обліку, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_5 07.01.2026 року звернувся до Нацполіції. Причина звернення до Нацполіції - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».
Листом від 27.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що 02.12.2025 року відповідач до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради направив розпорядження щодо направлення повісток для здійснення оповіщення військовозобов?язаних на території Приморського району. В тому числі, через дільницю оповіщення Приморського району м. Одеси було направлено повістку №5677871 щодо виклику позивача до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних на 08.12.2025 року.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Статтею 2 Закону №1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Згідно ч.1 статті 5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону №1951-VIII).
Згідно із ч.ч.8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Разом з цим, як зазначено вище, згідно із ч. 1 ст. 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр). Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки
Відповідно до ч.1 статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
Відповідно п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Аналізуючи вищевказане, до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності. Суд також звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані про притягнення особи до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Суд з цього приводу зазначає, що матеріали справи не містять доказів складення відносно позивача протоколу у справі про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
На переконання суду, звернення до органів та підрозділів, що входять до системи Нацполіції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вищевказане кореспондується з приписами ст.259 КУпАП, де передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим. Тобто, у такому випадку, в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та, в другу чергу, складання протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає примусовому приводу до ТЦК та СП з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.
Таку ж правову позицію під час розгляду справ щодо аналогічних спірних правовідносин було висловлено у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.03.2026 року по справі №420/31388/25.
У вищевказаній постанові колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду було також зазначено, що вищенаведені положення не підпадають під визначення «розшук», оскільки окремого порядку доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення не існує, а тому відомості в «Резерв +» такого змісту «Розшукує ТЦК та СП», на переконання колегії суддів, мають суто інформативний характер, як це і передбачено ст. 2 Закону №1951-VIII. За таких обставин, відповідач, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, вніс відомості щодо позивача «Розшукує ТЦК та СП» як спосіб інформування позивача про необхідність прибуття до установи для оновлення чи уточнення даних, що не є ідентичним поняттю «розшук» чи «порушенню правил військового обліку».
Аналізуючи фактичні обставини справи №420/12350/26 суд доходить висновку, що оскільки питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на теперішній час не вирішено, то вимога про його доставлення до ТЦК та СП як органу, який вирішує питання притягнення до адміністративної відповідальності, на думку суду, є правомірною, оскільки у відповідного органу були наявні відомості, які могли свідчити про можливе правопорушення позивачем правил військового обліку.
При цьому, за п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Разом з цим, суд зазначає, що всупереч ст.9 Закону №1951-VIII матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо неправомірного, на його думку, включення до Реєстру запису про порушення ним правил військового обліку, та, відповідно, доказів розгляду ІНФОРМАЦІЯ_7 заяви позивача (представника позивача) про виправлення недостовірних відомостей Реєстру і прийняття по суті такої заяви будь-якого рішення, що могло б бути предметом перегляду в судовому порядку.
Як наслідок, відсутність відповідного звернення про виключення відомостей з Реєстру про порушення правил військового обліку виключає обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надіслання повідомлення до Нацполіції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.03.2026 року по справі №420/31388/25 також дійшов висновку, що управління відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, повідомлення про зміни відбувається в основному через органи державної влади та місцеві органи влади, а не через суд, адже судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки будь-які повідомлення про зміни в статусі або персональних даних надаються іншими органами або особами безпосередньо, з огляду на необхідність перевірки відповідних відомостей.
Згідно приписів ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладені у рішенні обставини справи, правове обґрунтування спірних правовідносин суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині заявлених вимог.
Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.
Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Тобто, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. При цьому вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення основних позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 06.08.2025 року та 05.11.2025 року по суті заявленого питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 року про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 662,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Олег БІЛОСТОЦЬКИЙ