Судові рішення

Постанова № 141487431 у справі № 520/18244/26 від 13.11.2026

Постанова від 13.11.2026 в адміністративній справі № 520/18244/26 (категорія «Військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації»). Суд: Другий апеляційний адміністративний суд, суддя Чалий І.С.

Справа№ 520/18244/26
СудДругий апеляційний адміністративний суд
СуддяЧалий І.С.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487431

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 р. Справа № 520/18244/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) від 10.09.2026 по справі № 520/18244/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області , Військової частини НОМЕР_1 , Комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка №18" Харківської міської ради , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанови, наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області,Військової частини НОМЕР_1 ,Комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка № 18" Харківської міської ради, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати дії працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Артема Удовенко, номер жетона працівника поліції 0181914 щодо затримання та доставлення ОСОБА_1 16.12.2025 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при районному у місті ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.12.2025 року, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії № 2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025 ;

- визнати протиправними і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.12.2025 року № 2265 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також позивачем подано уточнену апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі (з урахуванням уточненої апеляційної скарги) позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було надано оцінку всім аргументам Скаржника, не було досліджено в повному обсязі докази, які містяться в матеріалах справи, а саме той факт, що все ж таки, без визначення ступеня придатності до несення військової служби, за наявності хвороб ревматизм, стеноз аортального клапана, що підтверджується Листом-відповіддю від 29.01.2026 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної Ради «Обласна клінічна лікарня», з дитинства порок сердця, дирка в міжклапанній перегородці, неодноразово перебував на стаціонарі, а відтак Скаржник ніяк не може бути здоровим, тобто придатним до несення військової служби за наявності таких захворювань, як зазначила комісія ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , та як наслідок, було направлено на проходження військової служби, а відтак припустився процесуальної помилки та виніс рішення по справі без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме законності проведення мобілізаційних заходів, що є підставою для скасування рішення відповідно до ст. 317 КАС України. Скаржник згідно з чинним законодавством України, НЕ проходив ВЛК (військово-лікарської комісії) що є обов`язковою та невіддільною процедурою, яка проводиться перед зарахуванням військовозобов`язаного до списків особового складу військової частини. Вказує, що напротязі доби з Скаржником був відсутній зв`язок, через, що рідні зверталися до різних органів державної влади за допомогою у тому числі і 17.12.2025 році була подана заява слідчому судді Салтівського районного суду м. Харків в порядку ч. 2 ст. 206 КПК України.

Відповідач 1 посилається на Протокол про адміністративне правопорушення № 01/8670 від 16.12.2025 року як на законність своїх дій, проте Скаржник вказує на підроблення даного протоколу. На підтвердження цього, Скаржником надано копії матеріалів Салтівського районного суду від 17.12.2025 року по справі № 643/22533/25 з яких, сторінка 22 міститься вищезгаданий Протокол, в якому чітко вбачаються відсутність підписів свідків станом на 17.12.2025 рік, а в доданому Протоколі (від 22.07.2026 рік) (який був наданий Відповідачем 1 до відзиву та міститься в матеріалах справи) вже містяться підписи свідків, що чітко вказує на фальсифікацію такого Протоколу, який не може слугувати належним доказом по справі та взагалі згідно з Інструкцією Міноборони, його складають уповноважені особи ТЦК у присутності громадянина не пізніше 24 годин з моменту виявлення правопорушення. А виявлення нібито правопорушення, як вказує Відповідач 1 відбулося ще 06.06.2025 року. Крім того, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень та притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол затримання не складався, до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 210/210-1 КУпАП не притягувався, жодні постанови не виносилася відтак правил військового обліку Скаржник не порушував, а отже не було підстав для доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Матеріали справи містять направлення на проходження медичного огляду, але у встановленому порядку згідно до Положення № 402 від 14.08.2008р. під особистий підпис скаржнику не вручалося, таких доказів матеріали справи не містять. Скаржник вказує, що він на протязі доби перебував у приміщенні зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_7 у «клітці», без води та їжі; особисто Скаржника до будь-якого медичного закладу на проходження ВЛК не доставляли, Скаржник не оглядався жодним лікарем, не здавав жодного аналізу, флюрографію не робив, а тим паче в медичному закладі КНП "Міська поліклініка № 18 ХМР" жодного разу не перебував. Матеріали справи таких доказів не містять.

Від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказує, що твердження про те, що медичний огляд нібито не проводився, спростовується сукупністю письмових та електронних доказів: направленням на ВЛК, карткою медичного огляду, результатами досліджень, висновками лікарів-спеціалістів, постановою ВЛК, довідкою ВЛК та відомостями про накладення і перевірку кваліфікованих електронних підписів членів комісії. ІНФОРМАЦІЯ_9 не здійснював адміністративного затримання позивача. Його доставлення 16 грудня 2025 року здійснювали працівники патрульної поліції у зв`язку з наявною в реєстрі інформацією щодо забезпечення прибуття особи. Після доставлення відповідне подання було автоматично скасовано, що також установлено судом першої інстанції. Позивач набув статусу військовослужбовця після зарахування наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2025 року № 365 до списків особового складу та на всі види забезпечення. Наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2265 був реалізований і вичерпав свою дію фактом призову та направлення особи до військової частини.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є військовозобов`язаним, про що свідчать дані з інформаційної системи військового обліку та копія військового квитка.

16.12.2025 р. працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина підтверджується копією рапорту працівника поліції ОСОБА_3 від 16.12.2025р., копією довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.12.2025р. № 01/8669, а також відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як убачається з облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_2 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», щодо позивача до органів Національної поліції було внесено подання від 28.08.2025р. № Е 451829 щодо його примусового приводу до ІНФОРМАЦІЯ_7 в зв`язку з порушенням вимог законодавства про військовий облік та мобілізацію, яке в подальшому було автоматично скасовано в зв`язку з доставленням.

Після доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено перевірку його військово-облікових даних через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відповідно до вимог пункту 74 Порядку № 560 сформовано направлення на проходження військово-лікарської комісії.

На виконання зазначеного направлення позивач пройшов медичний огляд у КНП «Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради, що підтверджується копіями картки медичного огляду, результатами лабораторних та інструментальних досліджень, висновками лікарів-спеціалістів, постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленою довідкою № 2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025.

Після завершення зазначених заходів начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 17 грудня 2025 року було видано наказ № 2265 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Позивач вважаючи дії відповідачів протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримав вимоги законодавства стосовно необхідності у період з 04.05.2024р. по 05.06.2025р. самостійно пройти повторний медичний огляд (дані про наявність у позивача інвалідності відсутні), внаслідок чого щодо нього було внесено подання від 28.08.2025р. № Е 451829 щодо його примусового приводу до ІНФОРМАЦІЯ_7 в зв`язку з порушенням вимог законодавства про військовий облік та мобілізацію, після чого доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно висновків ВЛК позивача визнано придатним до військової служби та, за відсутності у нього права на відстрочку, видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про призов на військову службу за мобілізацією.

Також суд першої інстанції звернув увагу, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. При цьому, для перебування на військовому обліку, надання облікових даних, проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призову громадян на військову службу під час мобілізації, згода військовозобов`язаного не передбачена, оскільки це є їх обов`язком, що визначено законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Окрім того, Указом Президента України Про загальну мобілізацію № 65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 України № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232-XII визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-XII громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 2 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно із п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєста процесуального права, просить скасувати оскаржуване

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до ч. 8 статті 5 Закону України від 16.03.2016 № 1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон України № 1951-VІІІ) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ встановлено, наступне: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП і Порядку № 1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

04.05.2024 р. набрав чинності Закон України від 21.03.2024 р. № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025 р. (далі за текстом Закон № 4235-ІХ) були внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду». Закон № 4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.

Аналіз п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX (Закону № 4235-IX від 12.02.2025 р.) дозволяє дійти висновку, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024 р., зобов`язані були до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як встановлено апеляційним розглядом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 призовною комісією Харківського району м. Харкова зарахований в запас. /а.с.110 зворотній бік/

26.08.2004 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 визнаний Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр. І ст. 38в (наказ МО України Наказ МОУ "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України" № 2 від 04.01.1994), та підлягає перегляду, що потверджується обліковою карткою до військового квитка./а.с.105 зворотній бік, а.с. 153/

У матеріалах справи відсутні відомості про проходження позивачем ВЛК після 26.08.2004.

Отже, у встановлений законодавством термін, а саме, до 05.06.2025 ОСОБА_1 , як особа, яка була визнана обмежено придатною до військової служби, самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Так, відповідно до п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІНФОРМАЦІЯ_13 , у зв`язку з порушенням позивачем пункту 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІX, 28.08.2025 звернувся до поліції (звернення № Е3451829), для доставлення позивача до ТЦК та СП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, та в другу чергу - складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Отже, розшук військовозобов`язаного з метою доставлення/адміністративного затримання оголошений у спірному випадку правомірно та у порядку, визначеному законом.

Норми пункту 56 Порядку № 1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення № 154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

У свою чергу, за правилами ст. 262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, дії працівника управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції щодо доставлення ОСОБА_1 16.12.2025 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірні.

Будь-яких доказів застосування до позивача заходів примусу, передбачених КУпАП, матеріали справи не містять.

Отже, твердження апелянта щодо «незаконного затримання» є суб`єктивними припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Щодо доводів позивача про відмінність протоколів адміністративного правопорушення та пропуску визначеного ст. 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів зазначає, що наразі права позивача в цій частині порушені не були, і правомірність складення протоколу про адміністративне правопорушення не є предметом розгляду в даній справі.

Щодо посилання апелянта на відсутність відеофіксації з бодікамер поліцейського, колегія суддів зазначає таке.

Порядок застосування та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів регламентовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що маютьфункції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Відповідно до пункту 4 Розділу VIII цієї Інструкції, строк зберігання відеозаписів із портативних відеореєстраторів становить 30 днів з дня збереження матеріалу, після чого вони підлягають автоматичному вилученню або знищенню, якщо матеріали не долучено до кримінальних проваджень чи справ про адміністративні правопорушення.

Адвокатський запит представника позивача щодо надання відеозаписів за 16.12.2025 року було направлено лише у червні 2026 року, тобто більше ніж через шість місяців після спірних подій. На момент надходження адвокатського запиту нормативно встановлений строк зберігання відеозапису вичерпався, у зв`язку з чим відповідна інформація була вилучена в автоматичному режимі у передбаченому інструкціями порядку.

Щодо доводів позивача про те, що його незаконно утримували, колегія суддів зазначає таке.

ОСОБА_4 подав до Салтівського районного суду м. Харків заяву в порядку ч. 2 ст. 206 КПК України, та повідомив, що ОСОБА_1 незаконно утримують в ІНФОРМАЦІЯ_14 .

При цьому, ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 17.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_4 поданої у порядку ст. 206 КПК України відмовлено.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при районному у місті ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.12.2025 року, оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії № 2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025, колегія суддів зазначає таке.

За змістом пунктом 9 Положення № 154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення № 402; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 розділу І Положення № 402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 1.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжни ІНФОРМАЦІЯ_15 , в якому просить суд: U???? Після завершення зазначених заходів начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 17 грудня 2025 року було видано наказ №2265 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період». rxfrhO?uuxlh?ux?lur?xh`rlx?rrlohuh

Згідно з п.2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.2.2 Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Відповідно до п. 2.4.4 на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги зоні відповідальності.

Згідно з п. 2.4.5 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Пунктом 2.4.6 розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп.2.4.10 п. 2.4 розділу І Положення № 402).

Водночас, згідно з пп. 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема ВЛК ТЦК та СП.

Згідно з пп. 2.5.11 п. 2.5 розділу І Положення № 402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК (абзаци 1, 2 пп.2.8.1 п. 2.8 розділу I Положення № 402).

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (пп.2.8.2 п.2.8 розділу I Положення № 402).

Згідно з пп. 2.8.3 п. 2.8 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (пп. 2.8.4 п. 2.8 розділу I Положення № 402).

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп. 2.8.5 п.2.8 розділу I Положення № 402).

Разом з тим, пунктом 3.3 розділу I Положення № 402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_17 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до п. 3.4 розділу I Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.2 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно з абз. 1 п.1.1 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Згідно з п. 3.8 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

За змістом п. 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення № 402.

За обставинами справи, 16.12.2025 ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 у зв`язку з порушенням військового обліку.

Встановлено, що відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX ОСОБА_1 мав обов`язок до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд.

16.12.2025 № 6002806 ОСОБА_1 видане направлення № [номер приховано] для визначення придатності до військової служби. Зазначено, що ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП "Міська поліклініка № 18" Харківської МР, дата початку 16.12.2025.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії № 2025-1216-2124-1493-7 від 16.12.2025, солдат запасу ОСОБА_1 , [номер приховано], 28.11.1976 проведено медичний огляд "ВЛК при індустріальному районному у місті ІНФОРМАЦІЯ_4 " 16.12.2025, діагноз (включаючи кож згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний звязок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Z02.3. Опис діагнозу здоровий; на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб придатний до військової служби. /а.с.107 зворотній бік/

Також вбачається, що вищевказану постанову ВЛК підписано 16.12.2025 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , установа КНП "МП № 18"ХМР. /а.с.108/

Доказів відмови від проходження військово-лікарської комісії позивачем не надано та судом не встановлено.

Посилання апеляційної скарги позивача на те, що факт проходження позивачем процедури ВЛК менше ніж за добу свідчить про незаконність цієї процедури, також позивач вказує, що він ВЛК взагалі не проходив, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Положеннями № 402 не встановлено мінімальних строків проходження військово-лікарської комісії, а також факт проходження позивачем ВЛК підтверджується карткою медичного обстеження та карткою професійно-психологічного відбору кандидата. /а.с. 108 зворотній бік - 109, 116/

З катки обстеження та медичного огляду встановлено, що позивач був оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, психіатром, крім того позивач проходив флюрографію. /а.с.153 зворотній бік - 154, 154 зворотній бік/

Колегія суддів зауважує, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, органах зв`язку та охорони, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону чи до ЦВЛК, які повноважні розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Втім, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ВЛК регіону чи до ЦВЛК з питання перегляду висновку відповідача щодо придатності позивача до військової служби, оформленого довідкою від 16.12.2025 № 2025-1216-2124-1493-7.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402, при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а згідно рішення, зокрема яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону, позивач був оглянутий лікарями, йому визначений діагноз і за Розкладом хвороб визнаний придатним до служби, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у межах цієї справи надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, оскільки це виходить за межі судового розгляду, а відтак суд позбавлений можливості надавати оцінку вказаним обставинам.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23.

Позивачем не надано належних доказів наявності у нього станом на день проходження ВЛК іншої медичної документації, яка могла б ставити під сумнів визначений 16.12.2025 діагноз.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_18 порядку направлення позивача на військово-лікарську комісію, проведення медичного огляду та прийняття оскаржуваної постанови про придатність позивача до військової служби.

Враховуючи, що в ході розгляду справи не було встановлено допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувалися процедури направлення на військово-лікарську комісію, проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів, подальші дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача не містять ознак протиправності, тому відсутні підстави для визнання протиправним і скасування Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.12.2025 року № 2265 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та відсутні підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 КАС України відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 520/18244/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий

Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
18.09.2026 Ухвала № 139884011 Другий апеляційний адміністративний суд
18.09.2026 Ухвала № 139884006 Другий апеляційний адміністративний суд
10.09.2026 Рішення № 139640662 Харківський окружний адміністративний суд
21.08.2026 Ухвала № 139160818 Харківський окружний адміністративний суд
17.07.2026 Ухвала № 138307701 Харківський окружний адміністративний суд
06.07.2026 Ухвала № 137974006 Харківський окружний адміністративний суд
06.07.2026 Ухвала № 137973971 Харківський окружний адміністративний суд