ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 р. Справа № 520/28666/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В.) від 08.09.2026 по справі № 520/28666/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАСФЕРА"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "НОВАСФЕРА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області № 40756 від 29 грудня 2021 року про відповідність ТОВ "НОВАСФЕРА" критеріям ризиковості платника податку;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області № 1514 від 12 січня 2022 року про відповідність ТОВ "НОВАСФЕРА" критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.12.2021р. № 40756.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2022р. № 1514.
04.09.2026 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення по даній справі щодо судових витрат на оплату судового збору та правничої допомоги у розмірі 40000,00 грн, оскільки питання щодо цих витрат не було вирішено судом під час ухвалення рішення у справі.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 по справі № 520/28666/21 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАСФЕРА" (ідентифікаційний код - 44324382, місцезнаходження - 61036, місто Харків, вул. Глобинська, будинок 8) 4751,00 грн (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна гривня 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок), у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, ціною позову, обсягом наданих послуг..
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.
Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позву, просив зокрема, стягнути на його користь витрати на оплату судового збору у розмірі 4751,00 грн та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 40000,00 грн.
При ухваленні рішення від 27.06.2022 судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат вирішено не було.
Відповідно до п. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції зазначив, що за подання позову заявник сплатив судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 21 від 30.12.2021, та у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 28 від 21.01.2022, а тому витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача в порядку ч. 1 ст. 139 КАС України.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 40000,00 грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору, а справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 5000,00 грн.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, що стосується наявності підстав для стягнення судових витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 4751,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 21 від 30.12.2021 та № 28 від 21.01.2022.
Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 позовні вимоги задоволено, понесені витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано Договір № 8 від 30.12.2021 про надання правничої допомоги (а.с. 90-91), акт про прийняття-передачу наданих послуг від 26.01.2022 (а.с. 92), платіжне доручення № 29 від 24.01.2022 на оплату послуг за договором № 8 від 30.12.2021р. на суму 40000,00 грн (а.с. 93).
Згідно з п. 3.1 Договору за виконання доручення Клієнт зобов`язаний сплатити Бюро гонорар у розмірі 40000,00 грн упродовж місяця з моменту підписання даного договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Бюро.
Згідно з актом про прийняття-передачу наданих послуг від 26.01.2022 Бюро надало Клієнту правничу допомогу за договором № 8 від 30.12.2021, а саме:
1) надання попередньої консультації, що виключення Клієнта з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку - 4000,00 грн;
2) опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини та вивчення судової практики - 2000,00грн;
3) формування правової позиції - 2000,00 грн;
4) консультування щодо необхідності підготовки письмових доказів для справи. Перевірка достатності їх змісту - 4000,00 грн;
5) підготовка скарги в адміністративному порядку щодо оскарження рішень про включення Клієнта до переліку платника податків - 5000,00 грн;
6) складання позовної заяви щодо оскарження рішень про включення Клієнта до переліку платника податків - 10000,00 грн;
7) складання заяви про збільшення позовних вимог з наданням додаткових доказів - 7000,00 грн;
8) подальший супровід інтересів Клієнта у суді першої інстанції - 6000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши зміст акту виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів зазначає, що в контексті цієї справи, реальним результатом наданих послуг на правничу допомогу є складення позовної заяви та відповіді на відзив відповідача (зазначені процесуальні документи складені та подані до суду безпосередньо адвокатом через підсистему «Електронний суд»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Такий висновок неодноразово робив Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18), від 23.04.2021 (справа № 521/15516/19), від 21.06.2022 (справа № 826/11302/18).
Перевіривши матеріали справи та дослідивши зміст акту виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів зазначає, що в контексті цієї справи, реальним результатом наданих послуг на правничу допомогу є складення позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані адвокатом послуги у вигляді попередньої консультації, опрацювання законодавчої бази та судової практики, формування правової позиції, а також консультування щодо необхідності підготовки письмових доказів за своїм змістом охоплюють загальну підготовку до звернення до суду та складання позовної заяви і не можуть розглядатися як самостійні види робіт, що потребували додаткових витрат у заявленому розмірі. Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що зазначений в акті "супровід інтересів Клієнта у суді першої інстанції" фактично не був пов`язаний із участю адвоката у судових засіданнях, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, представником позивача не подавалася відповідь на відзив та не вчинялися інші додаткові процесуальні дії, які б свідчили про надання правничої допомоги в обсязі, що відповідає вартості послуг у 40000,00 грн.
Враховуючи зміст наданих адвокатом послуг зі складення позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів погоджується із загальними висновками суду першої інстанції про те, що відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які на думку суду є співмірними зі складністю цієї справи, обсягом наданих послуг.
Щодо посилання апелянта на те, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн не є співрозмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, колегія суддів зазначає, що по-перше, зазначений спір у цій справі не є спором майнового характеру (тобто ціна позову відсутня), а по-друге, судом першої інстанції із урахуванням критерію обґрунтованості, доцільності понесених позивачем витрат, а також з урахуванням обсягу наданих послуг, зменшено суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідачів, до 5000,00 грн, у зв`язку з чим доводи апелянта відхиляються судом, оскільки є безпідставними.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 по справі № 520/28666/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло