ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 р. Справа № 520/30499/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/30499/26
за позовом ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України
третя особа: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просила суд:
1) визнати протиправними дії Пенсійного фонду України, які полягають у розгляді скарги ОСОБА_1 від 15.07.2026 № ВЕБ-28000-ФС-26-405363 з порушенням місячного строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»;
2) визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, яка полягає у нерозгляді та ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 від 22.07.2026, направлену до Пенсійного фонду України Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 24.08.2026 № 101494.4/Б-55788.3/26/43.1;
3) визнати протиправними дії Пенсійного фонду України, які полягають у розгляді запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 25.08.2026, зареєстрованого за № 2070/11, з порушенням п`ятиденного строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
4) визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо надання ОСОБА_1 листом від 21.09.2026 № 86673-110817/Б-03/8-2800/26 недостовірної інформації щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 200/7129/25, зокрема твердження про те, що з 01.07.2025 поновлено виплату пенсії за віком та що зазначене судове рішення виконано;
5) зобов`язати Пенсійний фонд України розглянути по суті: повторно скаргу ОСОБА_1 від 15.07.2026 № ВЕБ-28000-Ф-С-26-405363; заяву ОСОБА_1 від 22.07.2026, направлену Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 24.08.2026 № 101494.4/Б-55788.3/26/43.1; повторно скаргу ОСОБА_1 від 26.08.2026 № ВЕБ-28000-Ф-С-26-462677, та надати за результатами їх розгляду повні, обґрунтовані та достовірні відповіді по суті поставлених у них питань.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначала, що подала через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України скаргу щодо неналежного розгляду її звернення та невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі №200/7129/25. Разом з тим, відповідач не розглянув зазначену скаргу та не надав на неї відповіді у місячний строк, передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Після звернення позивача до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо неналежного розгляду її звернення було повідомлено про пересилання заяви позивача листом Секретаріату для розгляду до Пенсійного фонду України, на яку також не було отримано відповіді у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» п`ятиденний строк.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026:
залишено без задоволення клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати;
повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України третя особа: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано суду належних доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, тому підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає. Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений строк, суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернув позовну заяву.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026 у справі № 520/30499/26 про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суду першої інстанції було надано відомості за весь попередній календарний рік, однак суд не оцінив виписку з банківського рахунку за 01.01.2025-31.12.2025 та її значення для застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір за подання позову в розмірі 4 259,84 грн перевищує п`ять відсотків фактично отриманого позивачкою доходу за 2025 рік (55 713,19 грн х 5 % = 2 785,66 грн), що підтверджує передбачену законом умову для вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також про його зменшення чи звільнення від сплати.
Крім того, суд першої інстанції не врахував тривалу відсутність пенсійних виплат у 2025-2026 роках, оскільки в період з 01.07.2025 до 23.09.2026 позивач фактично не отримувала пенсійних виплат понад 14 місяців. Позивачка, 1951 року народження, є пенсіонеркою за віком, її трудові відносини припинені у 2005 році, а пенсія, за її твердженням, є єдиним джерелом доходу. Відтак, суд першої інстанції не надав належної оцінки банківським випискам, відомостям про трудову діяльність та обставинам тривалого припинення пенсійних виплат.
При цьому скаржник зауважує. що оскаржувана ухвала ґрунтується на припущенні, що позивач може мати інші джерела доходу, водночас судом не встановлено таких обставин. Позивач також надала пояснення про неможливість отримання довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, оскільки перебуває в місті Донецьку на тимчасово окупованій території України та не має кваліфікованого електронного підпису, необхідного для отримання документа онлайн.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач та третя особа не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
У цій справі суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву, оскільки вважав, що вона не довела свого скрутного матеріального становища як умови для відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.
Так, згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.
Таким чином, фактичною підставою для звільнення від сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи є майновий стан сторони, що ускладнює сплату судового збору в зазначеному законодавством розмірі.
Аналіз наведених норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.
Колегія суддів враховує, що сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для звільнення від сплати судового збору з огляду на майновий стан сторони є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22 від 02 листопада 2023 року у справі № 120/6039/22 від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 207/1966/24.
Суд зазначає, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 (далі - Положення).
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються: дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано позов, який містить чотири вимоги немайнового характеру, проте доказів сплати судового збору в розмірі 4259,84 грн не надано.
Розглядаючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2026 зазначив, що на підтвердження скрутного майнового стану позивача ним до позовної заяви не надано жодного доказу, який би це підтвердив. Щодо наданої виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.03.2026 - 21.09.2026, суд першої інстанції зазначив, що надана довідка не є належним та допустимим доказом підтвердження розміру річного доходу позивача, оскільки не відображає річного доходу позивача за попередній календарний рік.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, до якого долучено відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб, відомості з порталу Пенсійного фонду України (заборгованість з виплати нарахованої пенсії на виконання рішення суду), банківські виписки за період з 01.01.2025 по 29.09.2026.
Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви зазначив, що з наданих позивачем документів не підтверджується відсутність доходів позивача за повний попередній календарний рік. При цьому, суд уважав, що наданий позивачем документ не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо), та не відображають відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу. Доводи позивача про відсутність можливості надати довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми отриманих доходів за 2025 року, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території України, суд вважав такими, що не є підставою для не виконання законодавства України, зокрема в частині підтвердження майнового стану.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про неповне з`ясування останнім обставин справи.
Так, доводи позивача щодо неможливості отримання відповідної довідки у зв`язку з перебуванням на тимчасово окупованій території самі по собі не звільняють його від обов`язку підтвердити свій майновий стан належними доказами. Водночас такі обставини підлягають оцінці судом з урахуванням об`єктивної можливості отримання відповідних документів та наявності інших доказів, які можуть підтверджувати майновий стан позивача.
Колегія суддів враховує, що за змістом банківської виписки за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 позивач отримувала пенсію у період з січня по червень 2025 року. Разом з тим, з 01.07.2025 виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена відповідно до вимог пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що встановлено судами першої та апеляційної інстанції в межах справи №200/7129/25.
Крім того, позивач надавала відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до якої така припинена у 2005 році.
При цьому, під час розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження, зважаючи на доводи апелянта щодо неможливості отримати довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, судом апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» зроблено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та згідно з відповіддю №3452809 від 15.10.2026 інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2026 року відсутня.
У цьому контексті висновок суду першої інстанції про те, що позивач може мати інші джерела доходу закордоном, зокрема, для сплати судового збору також є безпідставним, адже вони ґрунтуються на припущеннях.
Розглядаючи справу за подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 29.07.2025 у справі №440/11934/24 зазначив, що «особа, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі, не має доходів за попередній календарний рік, що передував зверненню до суду, та не має змоги оскаржити рішення в апеляційному порядку, водночас посилаючись на те, що сума судового збору є для неї непосильною, за наявності довідки про відсутність нарахованих доходів та утриманих податків за відповідний період, має право розраховувати на повну й об`єктивну оцінку судом апеляційної інстанції повідомлених нею обставин та наданих доказів. Натомість суд апеляційної інстанції передчасно оцінив ці докази як такі, що не можуть беззаперечно свідчити про відсутність у заявника коштів для сплати судового збору, або визнав їх недостатніми, з огляду на припущення про можливість наявності в заявника інших джерел доходу для забезпечення своїх потреб, зокрема й для сплати судового збору.
Указане свідчить про не здійснення судом апеляційної інстанції перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір, ураховуючи відсутність в останньої доходів за попередній календарний рік.
З урахуванням викладеного висновок суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачкою докази є неналежними й не підтверджують її скрутне матеріальне становище є передчасними.».
Колегія суддів зауважує, що при залишенні позовної заяви без руху суд, якщо вважає недостатньою надану скаржником інформацію, повинен конкретизувати, які саме додаткові відомості (наявність майна тощо) необхідно надати скаржнику для усунення відповідних недоліків, зокрема щодо встановлення рівня його майнового стану.
У випадку, що є предметом дослідження, суд першої інстанції не продовжив скаржнику строк на усунення недоліків позовної заяви та не вказав, яку інформацію позивачу необхідно зазначити, крім тієї, яку він зазначив на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026, натомість одразу постановив ухвалу, якою відмовив позивачу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Отже, ураховуючи те, що суд першої інстанції не вказав на необхідність зазначення (подання) позивачем конкретної додаткової інформації (конкретних відомостей, крім тих, які він зазначив та надав) для встановлення рівня його майнового стану, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати за подання позовної заяви є передчасними.
Оскільки незазначення судом в ухвалі про без руху, які саме відомості (документи) необхідно надати позивачу до суду для усунення відповідних недоліків, зокрема, щодо встановлення рівня його майнового стану, нівелює обґрунтовані сподівання відповідної особи при надані до суду інформації, навіть недостатньої на думку суду, про її майновий стан, на позитивне вирішення судом питання про звільнення особи від сплати судового збору.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 08.10.2026 під час вирішення питання щодо несплати позивачем судового збору з порушенням норм процесуального права.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 27.11.2025 у справі № 120/7881/24.
Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За пунктами 1, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про повернення позовної заяви, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2026 по справі №520/30499/26 скасувати.
Справу №520/30499/26 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко